Як сучасна офіційна московська статистика підтверджує факт Голодомору в Україні та заперечує брехню януковичив та табачників

Микола ВОРОТИЛЕНКО м. Едмонтон Канада

Питання Голодомору є одним з самих болючих для українців. Впродовж майже 60-ти років це була заборонена тема в Україні. Світ дізнавався правду про цю найбільшу трагедію людства тільки дякуючи українцям, які вижили та втікли на Захід. Спочатку західний світ не реагував на це тому, що їм практично неможливо було зрозуміти і повірити, що таке взагалі може бути. Наступною причиною було те, що СРСР був союзником західних країн в боротьбі з Гітлером, тому захід „закривав очі” на голод в Україні. Також, дякуючи величезній радянській пропагандистській машині, Москва створила собі в світі образ жертви та невинності. Тому повірити в те, що в СРСР могла бути така трагедія їм було тяжко. Але пізніше СРСР показав своє дійсне обличча, що змінило їхні погляди і відкрило очі, на ті приховані процеси, які відбувались в СРСР. Більше того з часом з’явилася величезна кількість матеріалів про Голодомор в Україні не тільки 1933 року, але і 1921 та 1946 років. На все це радянська пропагандистська машина реагувала дуже боляче. Перш за все, ВСЕ ЗАПЕРЕЧУВАЛОСЬ і подавалося як провокації українських буржуазних націоналістів. Уряд СРСР писав Ноти протесту, влаштовував різні конференції де доказував, що це все не правда і т.д. Коли в місті Едмонтоні ставився перший в світі памятник жертвам Голодомору то посольство СРСР в Канаді прямо вибухнуло від обурення, але уряд Канади проявив принциповість і памятник стоїть по сьогоднішній день. Після розпаду СРСР був короткий період коли Москва старалася показати ніби свою демократичність, відкрила деякі архіви та почала визнавати злочини комуністичного та Сталінського режиму. Москва признала існування Пакту Рібентропа-Молотова та наявність голоду в СРСР в минулі роки. Але Москва не хотіла і не хоче визнавати голод, як геноцид українців а ставить за ціль переконати світ, що голод був не тільки в Україні а і в Росії та інших республіках теж, і там також вмирали люди. Так, голод на території Росії існував, але там не було Голодомору. Голодомор в Росії був тільки в районах компактного проживання українців. Це в основному на Північному Кавказі, в Ставропольському та Краснодарському краях, в Ростовській області та в деяких інших регіонах Росії. Те, що це так ми можемо бачити на основі аналізу переписів населення в Російській імперії 1897 року, та в СРСР в 1926 та 1939 роках. Нижче наведено дослідження по національному складу населення і в цілому по країні, а також по губерніям, республікам, областям. Вся ця інформація взята з офіційних джерел і архівів які були опубліковані в Росії в останні роки. www.demoscope.ru

Перепис населення в Російській імперії в 1897 році

До перепису населення 1897 року необхідні деякі пояснення:

• назви губерній і їхні кордони не завжди співпадають з сучасними адміністративними одиницями як в Росії так і в Україні та інших республіках;

• назви мов і мовні групи приводяться з оригіналу та можуть відрізнятись від сучасного трактування;

• в таблицях наводиться інформація тільки про росіян, українців, та білорусів, які в більшості випадків становили більшість в регіонах, за винятком деяких прикордонних районів та міст де інколи проживали інші народи. Наприклад: поляки, молдовани, татари, євреї, німці, болгари, греки та інші. Але з огляду на те, що питання міжнаціональних відносин, мови, культури найбільш є напруженими між українцями і росіянами, та браком місця, чисельний склад інших народів не наводиться. (До речі, українці в силу трагічних обставин, в основному створених Москвою, впродовж сотень років змушені були переїздити в інші країни Європи та до Америки. Але ніколи і ніде вони не мали ніяких міжетнічних проблем серед народів де вони поселялись. Такі проблеми існують тільки між українцями і московитами. Хоч московити впродовж майже тисячі років завжди мали проблеми зі всіма народами де б вони не з’являлися);

• ми можемо з довірою ставитись до перепису 1897 тільки як до кількісних показників в загальному по губерніях, районах і т.д. Але ми мусимо вносити деякі коррективи в показник, який показує національний склад жителів деяких регіонів. Це повязано з тим, що перепис 1897 року проводився не по національному складу регіонів та міст а по мовному. Перепис враховував не національність людей, а мову якою вони розмовляли. А це можуть бути дві великі різниці. Це пов’язано з тим, що Москва підкоривши собі сусідні народи, відразу почала проводити політику культурного та мовного геноциду по відношенню до підкорених народів, особливо проти українців. Москва забороняла все немосковське впродовж сотень років, тому якась частина українців і інших народів, на час перепису, вже розмовляла московською мовою а не рідною, особливо по містах. Навіть тепер, якщо ми зробимо національний аналіз Києва, Харкова і інших міст і мовний це будуть дві великі різниці. Переважна більшість населення цих міст українці (про це говорять статистичні показники), але значна частина їх розмовляє московською мовою. Тому з самого малого розрахунку, як мінімум 10%-50% (в залежності від національного регіону та місцевості) жителів, які заявили, що вони розмовляють московською мовою, мусить бути віднято від московського етносу та добавлено до інших;

• графа „все населення”, це загальна кількість людей в даному регіоні;

• графа „разом”, це тільки росіяни, українці та білоруси.

Також, роблячи аналіз національного складу регіонів Російської імперії в 1897 році і в СРСР 1926 в році, ми можемо звернути увагу на велику кількість народів, які збереглись в дуже малій кількості і мали назви, які звучать майже не зрозуміло для сучасного читача. Навіть небагато сучасних істориків спеціалістів можуть пояснити історію цих народів-племен. Але ці народи-племена були останніми представниками народів, що жили тисячі років тому та можливо ще зберігали історичну память про ті далекі події. Знання їхніх мов можливо б дало тепер ключ до ще нерозшифрованих стародавніх текстів. Їхні назви інколи перекликаються з тими назвами, що вживали античні історики. Але після московської „цивілізаційної” місії ці народи і їхні мови зникли назавжди.

ВСЯ РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ 1897 рік

Національний склад населення деяких сусідніх до України губерній і повітів Бесарабськая губернія без міст - (займала територію південно-західної України і Молдови)

Бесарабськая губернія - вся

Тираспольський повіт - весь

Одеський повіт - весь

Одеський повіт - без міста

Одеський повіт - м. Очаків

Ізмаільський повіт м. Ізмаіл (тепер Одеська обл.)

Ізмаільський повіт м. Килія

Ізмаільський повіт - без міст

Ізмаільський повіт - весь

Аккерманський повіт - без міста (Бесарабська губ., тепер Одеська обл.)

Аккерманський повіт - весь (Бесарабська губ., тепер Одеська обл.)

Тавричеська губернія - вся (Крим та Північний Крим)

Євпаторійський повіт - весь (Крим)

Бердянський повіт - весь

Дніпровський повіт - весь (Тавричеська губ. Тепер Крим)

Маріупольский повіт - весь

Мелітопольський повіт - весь

Перекопський повіт - весь (Крим)

Євпаторійський повіт - весь

Баталпашинський повіт - без міст

Баталпашинський повіт (відділ) - весь

Курська губернія - вся

Суджанський повіт - весь (Курська губ.)

Грайворонський повіт - без міста (Курська губернія)

Грайворонський повіт - весь (Курська губернія) (В 1925 році переданий від України до Росії)

Корочанський повіт - весь (Курська губ.)

Бєлгородський повіт - весь (м.Білгород)

Новооскольський повіт - без міста (тепер Білгородська обл.)

Новооскольський повіт - весь (тепер Білгородська обл.)

Бєльський повіт - весь (Гродненська губ.-тепер Брянська обл.)

Воронежська губернія - без міст

Бірюченський повіт - весь (Воронежська губ.) (В 1925 році переданий від України до Росії)

Богучарський повіт - весь (Воронежська губ.) (В 1925 році переданий від України до Росії)

Валуйський повіт - весь (Воронежська губ.)

Павловський повіт - весь (Воронежська губ.)

Єкатеринодарський відділ - без міста (тепер Краснодарський край, Росія)

Єкатеринодарський відділ - весь (тепер Краснодарський край, Росія)

Єкатеринодарський відділ - м. Єкатеринодар (м.Краснодар, Росія)

Кавказський відділ - без міста

Київська губернія - вся

Київський повіт - м.Київ

Єкатеринославськая губернія - вся (тепер Дніпропетровська обл.)

Волинська губернія - вся

Кубанська область - міста

Кубанськая область відділи - без міст

Кубанськая область - вся

Лабінський відділ - без міста (тепер Краснодарський край)

Майкопський відділ - без міста (тепер Краснодарський край)

Область Війська Донського - вся (тепер Ростовська обл.)

Область Війська Донського - відділи без міст (тепер Ростовська обл.)

Єйський відділ без міста (тепер Ростовська обл. Росія)

Єйський відділ станиця Уманська (тепер Ростовська обл. Росія)

Єйський віділ - весь (тепер Ростовська обл. Росія) (В 1925 році переданий від України до Росії)

Остерський повіт - весь (Чернігівська губ.)

Острогожський повіт - весь (Чернігівська губ.) (в 1925 році переданий від України до РСФСР)

Подольська губернія - вся

Полтавська губернія - вся

Приморська область - відділи без міст (Далекий-Схід, Зелений Клин)

Амурськая область (Далекий Схід-Зелений Клин)

Амурський повіт без міста (Далекий Схід-Зелений Клин)

Астраханська губернія - без міст

Саратовська губернія - вся

Ростовський відділ - без міста

Сальський відділ - без міста (Північно-Кавказський край, тепер Ростовська обл.)

Сальський відділ - весь (тепер Ростовська обл.)

Словяносербський повіт - без міста (сучасна Луганська обл.)

Словяносербський повіт – весь (сучасна Луганська обл.)

Словяносербський повіт м. Луганськ

Сосницький повіт – весь (Чернігівська губ.)

Ставропольська губернія - вся

Ставропольська губернія - без міст

Старобельський повіт – весь (Харківська губ., тепер Луганська обл.)

Сумський повіт – весь

Таганрожський відділ - без міста (тепер Ростоська обл.)

Таганрожський відділ – весь (тепер Ростовська обл.) (В 1925 році переданий від України до Росії)

Темрюкський віділ м. Темрюк (Краснодарський край)

Темрюкський відділ - без міста (Краснодарський край)

Темрюкський відділ – весь (Краснодарський край) (В 1925 році переданий від України до Росії)

Темрюкський відділ м. Анапа (Краснодарський край)

Темрюкський відділ - станиця Словянска (Краснодарський край)

Терська область - вся (Північний кавказ)

Харківська губернія - вся

Харківський повіт м. Харків

Херсонська губернія - вся

Чернігівська губернія - вся

Мінска губернія - вся

Могілєвськая губернія - вся

Вітебськая губернія - вся

Гродненська губернія - вся

Кобринський повіт - весь (тепер район в Гомельській обл. в Білорусії)

Брестський повіт - весь (тепер Брестська обл. в Білорусії)

Віленськая губернія - вся

Як ми бачимо, не дивлячись навіть на кількасотлітній національний та мовний геноцид Москви проти підкорених нею народів, в кінці ІХХ століття московська мова не була домінуючою в Україні, на Кавказі, на Дону, на Північному Кавказі, в Білорусії, на території сучасної Молдови, та в багатьох національних районах в самій Московії. Московська мова не була домінуючою і в „істинно російській Таврическій губернії”, з якої за наказом Катерини ІІ, в кінці 18 ст., великий полководець Суворов насильно виселив, вимордував десятки тисяч українських козаків з сімями, а на їхнє місце були переселенні десятки тисяч жителів з центральної Московії і також завербованих Катериною ІІ жителів Європи: німців, сербів, євреїв та інших. Не дивлячись на те, що ці переселенці з Європи поселялись на землях українців, між ними ніколи не було міжнаціональних проблем. Навіть тепер в ІІІ тисячолітті в Канаді ще проживають жителі колишніх німецьких колоній в Україні, які чудово розмовляють українською мовою і в їхньому побуті присутньо багато елементів української культури, особливо приготування страв. Проблеми виникали тільки між жителями Московії та українцями. Московська мова домінувала лише в декількох містах, які Москва заселяла своїми військовими гарнізонами та адміністрацією, але ж знову таки це не говорить, про те, що там росіян жило більше. Також перепис 1897 року показує, що українці складали більшість населення в Таврическій губернії, Таганрожському районі, та деяких інших прикордонних районах на заході і півночі Війська Донського (сучасна Ростовська обл.). Територія Прикубаньської низовини (сучасні міста Азов, Єйськ, Краснодар, Анапа, Темрюк, Таманський півострів) та деякі райони Ставропольського краю були суцільною українською етнічною територією. Великий відсоток українців проживав в Курській, Воронежській губерніях та на Далекому Сході (Зелений Клин). Всі ці українські етнічні території, згідно „Постанови про врегулювання кордонів РСФСР, УРСР та Білорусії” від 19.10 1925 року, були відірвані від України, після її окупації Москвою, та передані до складу РСФСР. Цікаво звернути увагу на населення Білорусії, яке ще сто років тому повністю розмовляло білоруською мовою. За сто років „цивілізаційної місії” Москви білоруська мова практично зникла з життя.

ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ 1926 року

До цього перепису теж необхідні деякі пояснення.

Перепис 1926 року ми можемо вважати найбільш наближеним, який міг бути за часів Сталіна, до реального національного складу народів в СРСР. Цей перепис був останнім перед наступаючим терором, голодомором, переселеннями та розкуркуленням десятків мільонів людей кінця 20-тих та 30-тих років. Також треба враховувати, що на українських етнічних землях проходили основні події І Світової Війни та криваві події „громадянської війни”. Проти українців проводився широкомаштабний терор білими військами, багато було знищено під час інтервенції військ Антанти, румунських та польських військ, але найбільший терор був влаштований московсько-більшовицькими військами. Як результат сотні тисяч українців змушені були стати на шлях еміграції. Влаштований Москвою в 1921 році голод в Україні також забрав 1,5-2 млн. життів. Таким чином між переписами 1897 і 1926 років загальні втрати українського етносу на території колишньої Російської імперії складали не менше 5 млн. чоловік. Серед всіх московських терорів, кримський був одним з самих жорстоких та масових. Згідно перепису 1897 року в Таврійській губернії проживало 1,447,790 чоловік, а згідно перепису 1926 року тільки 301,398 чоловік. Навіть якщо врахувати, що деякі північні райони відійшли до інших губерній, таке зменшення числа жителів Криму саме по собі говорить про розміри московсько-більшовицького терору. На місце знищених почалось масове переселення людей з центральних районів Московщини.

1926 рік

Українська РСР

Далеко-Східний край (Зелений Клин)

Владивостокський відділ/Далеко-Східний край

Амурський відділ /Далекий Схід (Зелений Клин)

Хабаровський відділ/Далеко-Східний край

Німців Поволжя АРСР

Саратовська губернія

Сталінградська губернія (тепер Волгоградська обл.)

Курська губернія

Брянська губернія

Вороніжська губернія

Донецький відділ/Північно-Кавказський край (тепер Ростовська обл.)

Донський відділ/Північно-Кавказський край (тепер Ростовська обл.)

Дніпропетровський відділ

Артемовський відділ, Україна

Запоріжський відділ

Київський відділ – міське населення

Криворіжський відділ

Луганський відділ

Маріупольський відділ

Кримська АРСР

Харківський відділ

Харківський відділ/міське населення

Херсонський відділ

Молдавська АРСР/ входила до складу УРСР

Миколаївський відділ

Одеський відділ

Одеський відділ - міське населення