Липень 2010
ШЛЯХ ВИЗВОЛЕННЯ – ШЛЯХ БОРОТЬБИ
Ростислав ВИНАР ШЛЯХ ВИЗВОЛЕННЯ – ШЛЯХ БОРОТЬБИ „Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться… і з-під неї Встане Україна.” „стоїть в селі Суботові…” Тарас Шевченко 2004-2010… Шлях, котрий пройшла нація за маленьку мить своєї історії… Шлях в нікуди, на якому стан українського народу можна окреслити трьома „Д”: деморалізація, деградація та дезорієнтація. Саме ці ознаки притаманні українському соціуму на останньому шестирічному відтинку власного розвитку (чи вірнішим буде сказати – занепаду), обумовили можливість узурпації влади в Україні промосковськими кримінальними елементами та їхніми сателітами – своєрідними рибами-прилипалами – аморальними та безпринципними особистостями, ладними за місце біля „корита” не тільки фарбуватися у будь-який колір, змінювати статеву орієнтацію, але й відцуратися своїх батьків та зректися минулого свого народу.
30 липня 2010 р.
Одеса: російський міф і українська історія
Друг „Чорноморець” „Одесса всегда была русской!”. „Какие же вы одесситы, если говорите по-украински!”… Ці та подібні „перли” нині можна почути від деяких осіб, які називають себе „карєннимі адєсітамі”, при тому, здебільшого, безпідставно. Але диму без вогню не буває. Російська мовна та культурна атмосфера створювалася в місті цілком штучними методами переважно за часи Радянського Союзу, а не за російської імперії. Серед різноманітних брудних засобів, в арсеналі був передовсім „російський міф Одеси”.
1 липня 2010 р.
Як сучасна офіційна московська статистика підтверджує факт Голодомору в Україні та заперечує брехню януковичив та табачників
Микола ВОРОТИЛЕНКО м. Едмонтон Канада Питання Голодомору є одним з самих болючих для українців. Впродовж майже 60-ти років це була заборонена тема в Україні. Світ дізнавався правду про цю найбільшу трагедію людства тільки дякуючи українцям, які вижили та втікли на Захід. Спочатку західний світ не реагував на це тому, що їм практично неможливо було зрозуміти і повірити, що таке взагалі може бути. Наступною причиною було те, що СРСР був союзником західних країн в боротьбі з Гітлером, тому захід „закривав очі” на голод в Україні. Також, дякуючи величезній радянській пропагандистській машині, Москва створила собі в світі образ жертви та невинності. Тому повірити в те, що в СРСР могла бути така трагедія їм було тяжко. Але пізніше СРСР показав своє дійсне обличча, що змінило їхні погляди і відкрило очі, на ті приховані процеси, які відбувались в СРСР. Більше того з часом з’явилася величезна кількість матеріалів про Голодомор в Україні не тільки 1933 року, але і 1921 та 1946 років. На все це радянська пропагандистська машина реагувала дуже боляче. Перш за все, ВСЕ ЗАПЕРЕЧУВАЛОСЬ і подавалося як провокації українських буржуазних націоналістів. Уряд СРСР писав Ноти протесту, влаштовував різні конференції де доказував, що це все не правда і т.д. Коли в місті Едмонтоні ставився перший в світі памятник жертвам Голодомору то посольство СРСР в Канаді прямо вибухнуло від обурення, але уряд Канади проявив принциповість і памятник стоїть по сьогоднішній день. Після розпаду СРСР був короткий період коли Москва старалася показати ніби свою демократичність, відкрила деякі архіви та почала визнавати злочини комуністичного та Сталінського режиму. Москва признала існування Пакту Рібентропа-Молотова та наявність голоду в СРСР в минулі роки. Але Москва не хотіла і не хоче визнавати голод, як геноцид українців а ставить за ціль переконати світ, що голод був не тільки в Україні а і в Росії та інших республіках теж, і там також вмирали люди. Так, голод на території Росії існував, але там не було Голодомору. Голодомор в Росії був тільки в районах компактного проживання українців. Це в основному на Північному Кавказі, в Ставропольському та Краснодарському краях, в Ростовській області та в деяких інших регіонах Росії. Те, що це так ми можемо бачити на основі аналізу переписів населення в Російській імперії 1897 року, та в СРСР в 1926 та 1939 роках. Нижче наведено дослідження по національному складу населення і в цілому по країні, а також по губерніям, республікам, областям. Вся ця інформація взята з офіційних джерел і архівів які були опубліковані в Росії в останні роки. www.demoscope.ru
1 липня 2010 р.
ДЕКЛАРАЦІЯ християнських Церков України щодо содомії
ДЕКЛАРАЦІЯ християнських Церков України „Про негативне ставлення до гріха гомосексуалізму, його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)” Від імені очолюваних нами християнських Церков, які входять до Наради представників християнських Церков України, з метою засвідчити засновану на Слові Божому – Біблії та принципах християнської моралі спільну позицію християнських Церков України щодо гріха гомосексуалізму, проблеми його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств), декларуємо наступне:
1 липня 2010 р.
Виклик сучасності: рабське існування чи шлях воїна?
Підполковник Ростислав ВИНАР „Ніколи не варто недооцінювати ролі однієї людини”. Карл Ранер, німецький теолог „… я вчився того, коли треба припиняти дискусію, бо вона перетворюється в обман, і починати протестувати, щоби зберегти свободу”. Бенедикт XVI, Вселенський Архиєрей Безсмертна людська душа… Найбільший дар Творця, даний людині, котрий відрізняє її від інших живих істот, які населяють нашу Землю. Таємнича й непізнанна, нематеріальна субстанція, котра робить з людини не просто живе сотворіння, а дитину Божу, наділену вільною волею та сумлінням – визначальними рисами на її життєвому шляху. Рисами, котрі уможливлюють спасіння душі кожної людини у нашому грішному світі.
1 липня 2010 р.
Ідея-фікс Генерал-Патріарха Кирила
Непроханий гість гірше татарина Українське народне прислів’я З 20 по 28 липня екзальтований російський патріарх Кіріл (Гундяєв) здійснить свій черговий вояж на Україну. З нудотою будемо спосерігати, як неукраїнська влада, яка при владі в Україні (даруйте за каламбур) чимдуж співатиме осанну своєму „духовному патрону”. Учорашні вуличні наперсточники – теперішні глитаї з „Партії регіонів”, учорашні комсомольські вожаки – теперішні адепти Сталіна з КПУ та їх різнокольорове охвістя наввипередки помчать віддати низький уклін „головному батюшці усіх часів та народів”.
1 липня 2010 р.
Тому що послідовні…
м-р Кіт Незважаючи на певні відмінності публічної демагогії, політичних декларацій та уподобань, останні три керівника держави Україна проводять послідовну економічну політику, спрямовану на знищення української промисловості та всебічну підтримку російського виробника за рахунок державних коштів. Одним з яскравих прикладів такої антидержавної діяльності “державних мужів” є “президентські подарунки” харківському метрополітену. Президент Кучма подарував (за державний кошт) харківському метро цілий потяг - начебто добра справа, але чомусь виготовили його в Санкт-Петербурзі. Президент Ющенко підтримав почин попередника і теж подарував (також за державний кошт) харків’янам потяг, і теж російського виробництва.
1 липня 2010 р.
Телефонний довідник християнина
Прочитай цей список і подзвони туди, куди тобі потрібно: При появі втоми дзвони Матвія 11,28-30. При появі хвилювання дзвони Матвія 6,25-34. При появі депресії дзвони Псалом 27. При появі гордості і надмірної самовпевненості дзвони Псалом 19. При появі гіркоти дзвони І Коринтянам 13. При появі незадоволення життям дзвони Колосянам 3,12-17. При появі нерозуміння християнства дзвони ІІ Коринтянам 5,15-19. При появі невпевненості дзвони Римлянам 8,1-30. При появі самотності дзвони Псалом 139.
1 липня 2010 р.
Товаришу московський піп!
Іван КІЛИК Звернутися до вас змусила подиву гідна наполегливість щодо офіційних візитів до України, які іменуються вами пасторськими, а ми, українці, класифікуємо їх дещо інакше – спецзаходами Кремля з метою недопущення церковної незалежності, вільного християнського, духовного життя нашої Батьківщини. Ми – християни вже понад 1000 років, тож мусимо виконувати Заповіді Божі й попередити, що чините гріх намови до рабства. Очевидно, ви переплутали карти або маршрути, бо ж замість глибоко безбожної батьківщини-Московії вирядилися поучати давню і ментально релігійну та побожну Україну. Дивно і незрозуміло, чому проблеми своїх, московських парафіян турбують значно менше, чому так і не стала пріоритетною мета правдивої християнізації свого суспільства? Чи, може, візит зорієнтований на прибуткові українські парафії, на встановлення контролю за фінансовими потоками, без котрих казна структури, яку очолюєте, зажебракує?
1 липня 2010 р.
Подорож до Вандеї. Роздуми одного пілігрима
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Дякуючи Божій милості, автору цих рядків пощастило черговий раз побувати на святій Зарваницькій землі, а саме взяти участь у Всеукраїнській церковній прощі, яка проходила з 17 по 18 липня цього року. Разом із Гошевим, Летичевим, Бердичевим та Почаєвим, який, на жаль, ще досі являє собою не лише бастіон схизми, але й заповідник українофобії, Зарваниця створює золоту діадему Марійських місць нашої Батьківщини та по праву може вважатися її головною оздобою. Ця чудотворна земля просто випромінює позитивну енергією і для всіх, хто з побожністю на неї ступає, несе хвилю духовної обнови, навіює молитовний настрій та духовні роздуми.
1 липня 2010 р.
Совєтська Соціалістична Свята Русь
Юрко Космина, „Обком” У порівнянні навіть з попереднім пасторським візитом Кіріла до України (корпоративний молебень на інавгурації Януковича не враховуємо) нинішні гастролі пана Гундяєва виглядають не лише нахабними й безнадійно совковими, але й до смішного неадекватними. Рік тому, під час своєї першої закордонної пастирської поїздки, ще не настільки осмілілий російський патріарх (ще б пак – сюжети по Ернст-ТБ* напевно бачив: страшна помаранчева Україна, бандерівські схрони, а до кінотеатру увійти й поготів смертельно небезпечно!) незграбно намагався сподобатись своїй канонічній пастві.
1 липня 2010 р.