Червень 2010
У „безверхій хаті” (Аналіз результатів місцевих виборів 2010)
Петро ІВАНИШИН, Науково-ідеологічний центр Дмитра Донцова У „БЕЗВЕРХІЙ ХАТІ” (Аналіз результатів місцевих виборів 2010) Недавні місцеві вибори в Україні 2010 року стали черговою імітацією державотворчого і демократичного процесу. Але це не дивно. Відбувалися вони (і це давнє спостереження націоналістичних політологів, зокрема Василя Іванишина, тепер поділяє величезна кількість політичних аналітиків, публіцистів і просто свідомих громадян) в специфічних умовах України як неоколонії, що нагадує класичний шевченківський образ бездержавності – „безверхої хати”. Уже після парламентських виборів 2006 року для мислячих людей стало очевидним, що в межах виконавчої, законодавчої та судової гілок влади остаточно утвердилася переважно неукраїнська за кадровим складом (якщо, наприклад, пригадати характеристику уряду Ю.Тимошенко Борисом Олійником) та антиукраїнська за суттю система влади, розподілена між проросійськими (Партія регіонів, КПУ, соціалісти та ін.) та прозахідними („помаранчеві” та інші націонал-демократи) „п’ятими колонами”, на чолі яких явно або приховано стояли і стоять представники олігархічного капіталу. Українську ідею, ідею націоналістичну, ідею національного державотворення (і цим особливо хвалилися ліберали в оточенні В.Ющенка після перемоги у 2004 році) було цілком усунуто з політичного мислення і майже цілком – з політичного мовлення на владному Олімпі.
29 червня 2010 р.
Окупований Захід: християнство в небезпеці
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ ОКУПОВАНИЙ ЗАХІД: ХРИСТИЯНСТВО В НЕБЕЗПЕЦІ Минули часи Нерона та Діоклетіана, і пісок Колізею вже не червоніє від крові неофітів; давно відгриміла Французька революція, і у паризьких храмах не справляють свої дикі оргії якобінці; канув у Лету російський більшовизм, і жодна держава в світі на офіційному рівні не ставить боротьбу з християнством одним із головних своїх завдань. Та не зважаючи на це, християни продовжують терпіти утиски. Звісно, кожен послідовник Христа за своєю природою має бути „не від світу цього”, раніше чи пізніше йому доводиться поплисти проти течії, стати певною мірою юродивим (навіть церковна громада або монастирська обитель ніколи на сто відсотків не гарантують, що кожен богоугодний вчинок буде належно оцінений оточуючими). Так було, так є, так буде завжди. Однак часто трапляються випадки, коли християни стають упослідженими в загальносуспільному масштабі.
15 червня 2010 р.
Євразійство й Україна: чи зможе нація протиставитись модерному неоколоніалізмові?
Підполковник Ростислав ВИНАР ЄВРАЗІЙСТВО Й УКРАЇНА: ЧИ ЗМОЖЕ НАЦІЯ ПРОТИСТАВИТИСЬ МОДЕРНОМУ НЕОКОЛОНІАЛІЗМОВІ? „Ісус бо сказав був до нього: Вийди нечистий душе з цього чоловіка! І спитав його: як тебе звати? Той відповів: Легіон – мені ім’я, багато бо нас!” Євангеліє від Святого Марка 5, 8-9. „…Запануєм і ми, браття у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому…”
15 червня 2010 р.
Реквізити для підтримки національно-визвольної боротьби
Кожен українець або представник іншої національності, який бажає долучитися до національно-визвольної боротьби може перерахувати кошти на нижченаведені рахунки. Слава Національній Революції! Слава Україні! Реквізити для поповнення рахунку: Для перерахування на рахунок картковий. Одержувач: Хмара Роман Олександрович Рахунок: 6762 4620 5601 8556 Банк одержувача: Приватбанк Призначення платежу: поповнення рахунку.
1 червня 2010 р.
17 ЧЕРВНЯ - СУД НАД УКРАЇНСЬКИМИ ПАТРІОТАМИ! ПРОХАННЯ ПІДТРИМАТИ!
У четвер, 17 червня об 15.00 год. в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва, що на Вознесенському Узвозі (колишня вул. Смірнова-Ласточкіна), 10-б відбудеться судове засідання у кримінальній справі щодо Миколи Коханівського, Андрія Тарасенка, Олександра Задорожного, Івана Срібного та Богдана Франта, які обвинувачуються у пошкодженні пам’ятника Леніну на Бесарабській площі. Українським патріотам пред’явлено обвинувачення за ч.2ст.296 КК України (Хуліганство) Для Довідки: Раніше обвинуваченим інкримінувалась також ч.2 ст. 298 КК (Незаконне пошкодження пам’ятки Національного значення).Однак, за скаргою адвоката Кізіна С.В. суд скасував порушення кримінальної справи за цією статтею, встановивши, що даний пам’ятник не є об’єктом культурної спадщини.
1 червня 2010 р.
Сталінські виродки, або за що хочуть виключити з ВУЗу Івана Срібного
Олексій ПЕРЕПЕЛИЦЯ Студента 5 курсу хіміко-технологічного факультету НТУУ КПІ збираються виключити з вузу. Бо 12 травня у вуз прийшло подання з прокуратури, що хлопець нібито скоїв злочин - брав участь у пошкодженні пам’ятника Леніну. Зазвичай студентів виключають з вузів на основі подання декану факультету. Але факультет Івана підтримує і хоче залишити, декан і викладачі відмовились підписувати таке подання. Вчиться Іван добре - за п’ятибальною системою його середній бал складає 4.
1 червня 2010 р.
Росія вкотре заговорила про „єдиний народ”. Знову наступають на ті самі граблі?
Володимир ОГРИЗКО Прочитав щойно заяву посла РФ М.Зурабова про те, що ми, українці та росіяни, – це „единый народ”. Що це? Як на мене – чергова спроба Москви видати бажане за дійсне. Черговий вияв шовінізму, „запакований” у лагідні слова про бажання, щоб українська громадськість почула позицію Росії. Знаєте, чому для російської пропагандистської машини останніми роками такою важливою стала тема „боротьби з переписувачами історії”? Тому що вперше за багато століть в Україні стали писати й говорити про справжню, а не спаплюжену та справді переписану московськими „вченими” та їхніми малоросійськими послідовниками історію як України, так і Росії.
1 червня 2010 р.
Політкоректна димова завіса
Джош МАРШАЛЛ „Але люди більше полюбили темряву, бо їхні діла були злі” (Ів. 3,19) - геніальні слова Святого Письма. Чи не найліпший опис ситуації суспільств західного цивілізаційного кола та тих, які туди тяготять. Скільки пакості, лицемірства, підлості, лицедійства, убогої інтелектуальної сірості ховається за таким милим серцю посполитих Заходу виразом як „політична коректність”. Не називайте сморід смородом, а поганим запахом, а ще краще негарним, чи навіть не дуже приємним. Не називайте труп трупом, а людським тілом від якого віддалилося життя. Евфемізм. Оце досконалий інструмент цієї новітньої релігії, на вірність якій клянеться західна цивілізація. Передчасне переривання вагітності, евтаназія („добра смерть”), контроль народжуваності - лише ще одна можливість вбивство не називати вбивством. Люди Заходу вигадали масу гарних термінів, щоб прикрити найганебніші вчинки і поведінку. Та неначе зміна імені міняє й сам зміст. Так неначе можна сховатися від реальності за фасадом гарних слів. Дійсно, так психологічно легше. Не потрібно думати про реальний стан речей, мордувати себе та інших неприємними асоціаціями, не ранити делікатне західне вушко паскудством.
1 червня 2010 р.
22 червня 1940/41 року: два суспільні лади у дзеркалі двох катастроф
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ Героїчний опір Червоної армії ворогу… Легка прогулянка нацистів по Європі… Міць духу російської людини… Невміння і небажання розніжених європейців воювати… Війна до останнього на Східному фронті… Капітуляція Франції і втеча британських військ з континенту… І як підсумок - перевага за кризових обставин радянського ладу на чолі з „ефективним менеджером” Сталіним, хай і деспотом, але ж переможцем фашизму, над прогнилою й неефективною буржуазною демократією. Усі наведені вище словесні формули - це те, що об’єктивно стало складовою ментальності практично всіх громадян України, хто бодай кілька років устиг провчитися у радянській школі, не кажучи вже про виші.
1 червня 2010 р.
Нериторичні запитання про Степана Бандеру
Брати МОНАСТИРСЬКІ-ЄНДЖЕЙКОВИЧІ Минуло майже століття після закінчення Першої світової війни та 65 років із часу завершення Другої світової війни. А тим часом більшості українців ще й досі не відома правда про ці минулі події. Одна із країн-переможниць - СРСР - з мовчазної згоди Заходу нав’язала своє викривлене й неправдиве тлумачення воєнних подій. Це донині викликає неприйняття тих, кого найбільше стосується, і породжує низку нериторичних запитань. Чи варто новій „об’єднаній і благополучній” Європі копирсатися в брудній білизні ХХ століття? Та й чи потрібна Україні правда про історичні постаті та події, які стільки років були покриті пластом брехні й міфів радянської доби? Чи ж варто озиратися в минуле, шукаючи причин, що призвели до найбільших трагедій людства?
1 червня 2010 р.
Моя відповідь послу Зурабову
Володимир МАНЬКО „Я переконаний в тому, що ми (росіяни і українці) не просто братські народи, ми – єдиний народ”, – екстатично заявив посол РФ в Україні Михайло Зурабов під час одного з інтерв’ю. Нічого нового: його словоблудлива веремія нашпигована традиційно-фальшивими імперсько-совковими сентиментами до України та українців. Проте, коли питання було поставлено руба – чи відмовиться Росія від проекту „Південний потік” на користь української ГТС, він хитро так зрезигнував від прямої відповіді. Ось і всі їх московські сентименти. Ось і вся їх любов.
1 червня 2010 р.
Не дати себе розчахнути
Олександр ПАЛІЙ Нинішня де-факто влада України з 2004 і до сьогодні стимулює розкол в країні за регіональною, мовною, етнічною і релігійною ознаками. Роблять це абсолютно не криючись, Табачник не дасть збрехати. Україну колять на галичан, східняків і т. д. Колять не з любові до східняків, а від ненависті до українців як таких. Просто, розколовши і розваривши, народ легше здолати. До останнього часу влада відкрито підтримувала ідею федералізму і ПІСУАР. Навіть після останніх заяв президента Януковича, спрямованих проти федералізму інформаційні ресурси „регіоналів”, пістрявіють тезами на кшталт „Дві ідеології, дві країни, два способи життя”. Найгірше, що ці тези активно підхоплюються і за межами інформпростору, контрольованого „Регіоналами”. Бо ж для декого розмови про смерть своєї країни піднімають уявлення про свій масштаб і самооцінку.
1 червня 2010 р.