Травень 2010
28 ТРАВНЯ - СУД НАД УКРАЇНСЬКИМИ ПАТРІОТАМИ! ПРОХАННЯ ПІДТРИМАТИ!
27.05.2010 ПРЕС-РЕЛІЗ Пресс-служба ГО „ЛЮСТРАЦІЯ” У п’ятницю, 28 травня об 11.30 год. в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва, що на Вознесенському Узвозі (колишня вул. Смірнова-Ласточкіна), 10-б відбудеться судове засідання у кримінальній справі щодо Миколи Коханівського, Андрія Тарасенка, Олександра Задорожного, Івана Срібного та Богдана Франта, які обвинувачуються у пошкодженні пам’ятника Леніну на Бесарабській площі. Українським патріотам пред’явлено обвинувачення за ч.2ст.296 КК України (Хуліганство), що передбачає до 5 років позбавлення волі. Для Довідки:
27 травня 2010 р.
Заява Ради керівників українських громадських організацій Росії щодо політичного тиску на український культурний рух у Росії
Починаючи з кінця 2004 року українські культурно-освітні організації Росії опинилися під жорстким тиском з боку органів державної влади Російської Федерації. У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі, Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху. Серед іншого, слід нагадати таке: „зачистка” Бібліотеки української літератури в Москві, переслідування її провідних працівників (2006–2007); закриття Українського освітнього центру в Москві при середній школі №plain 124 (2008); оголошення персоною нон-грата активіста українського культурно-освітнього руху в Росії, творця Бібліотеки української літератури в Москві Юрія Кононенка (2009);
17 травня 2010 р.
У межах і за межами колоніалізму
Петро ІВАНИШИН У МЕЖАХ І ЗА МЕЖАМИ КОЛОНІАЛІЗМУ Останні події спонукають кожного небайдужого до долі України громадянина зробити декілька висновків. Перше. В Україні, за активної участі Росії та за схвалення провідних країн Заходу, остаточно призупинені процеси національного державотворення. Фактично завершується розбудова неоколоніальної влади. Такий собі режим внутрішньо окупації: коли влада належить не українському народові, а тим чи іншим космополітично й антиукраїнськи налаштованим кримінально-олігархічним кланам. Друге. Тривожні факти антидержавної діяльності, що сталися за перші 2 місяці перебування команди Януковича при владі.
15 травня 2010 р.
Інформаційне повідомлення
Український народ опинився під загрозою повного духовного, морального, культурного і фізичного знищення. Промосковський окупаційний режим на чолі з холуями януковичами-азаровими почав відкрито руйнувати державу Україна. 2-3 травня 2010 року Божого відбулася установча конференція новоствореної націоналістичної Всеукраїнської Організації „Жіноча Січ”, в якій взяли участь делегати з усіх областей України. Центральним Проводом Організації була обрана Голова – Жанна Стемпіцька, її заступник та голови обласних підрозділів. Під час установчої конференції прийняті Статут та основні положення діяльності Організації, чітко окреслені напрямні та завдання. Основним питанням, розглянутим учасниками конференції, є необхідність протидії антиукраїнській владі з метою встановлення національного права українського народу.
3 травня 2010 р.
Звернення ВО „Жіноча Січ” до українського народу
МАНІФЕСТ Звернення ВО „Жіноча Січ” до українського народу Промосковський окупаційний режим на чолі з холуями януковичами-азаровими відкрито почав руйнувати державу Україну. Під загрозою порушення – цілісність, суверенітет та безпека нації. Під загрозою знищення – національний фундамент – сім’я, родина! Ми, українське жіноцтво, заявляємо рішучий протест діям влади, що направлені на знищення України, як фізичне, так і духовне. Ми виявляємо готовність діяти націоналістичними методами, які протиставляємо бандитським методам злочинної влади, що має на меті лише власне збагачення!
3 травня 2010 р.
Пістрява стрічка
Брати КАПРАНОВИ Ми часто помиляємося. Втім, як і всі люди. Проте деякі помилки бувають корисними. Років п’ять тому, коли з півночі тільки-но імпортувати моду обв’язуватися стрічками до Дня Перемоги, ми давали коментар для телебачення і зопалу поплутали ордени та їхні кольори. І хоч це природно для людей далеких від фалеристики, проте помилка залишається помилкою, і нам на неї вказали. Саме цей випадок змусив зазирнути до статутів Ордена Святого Георгія та його радянського клона - Ордена Слави. Почитайте і ви - довідаєтеся багато цікавого.
1 травня 2010 р.
НІЦ: Аналітична заява з приводу подій у Києві 27 квітня 2010 року
Аналітична заява з приводу подій у Києві 27 квітня 2010 року 27 квітня 2010 року Верховна Рада України ратифікувала угоду між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, укладену президентами України та Росії у Харкові 21 квітня. Причому було зроблено це брутально, без будь-якого, бодай позірного, громадського обговорення, із ексклюзивним звірячим побиттям депутатів від опозиції у сесійному залі та традиційним – активістів протестуючої громадськості, що зібралася під стінами парламенту. Зазначені події спонукають кожного небайдужого до долі України громадянина зробити декілька висновків:
1 травня 2010 р.
До Дня Матері
Василина ПРИЦІЛЬНА, ВО „Жіноча Січ” День Матері — міжнародне свято. В Україні День Матері відзначається щорічно, у другу неділю травня, що вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. Українці висловлюють подяку материнській самопожертві… У вихованні велика роль відводиться матері, яка бореться за духовне збереження своїх дітей, щоб вони пам’ятали свою національну спадщину і походження. Україна-Мати тримає вічну пам’ять про своїх синів, які покладали своє життя за її свободу, „за честь, за славу, за народ”.
1 травня 2010 р.
НІЦ: За правду історії (До 65-ї річниці перемоги над націонал-соціалізмом)
ЗА ПРАВДУ ІСТОРІЇ (До 65-ї річниці перемоги над націонал-соціалізмом) Цьогорічне святкування 65-ї річниці перемоги над націонал-соціалізмом у ході Другої світової війни набуло в Україні особливого ідеологічного та політичного переакцентування. В офіційній пропаганді влади і більшості українських ЗМІ поняття Другої світової війни раптом отримало завуження до визначення „Велика вітчизняна війна” з відповідним переоцінюванням усіх аспектів та політико-ідеологічних підтекстів цієї гігантської катастрофи ХХ ст. Раптом наша країна повернулася в атмосферу Совєтського Союзу з усіма фальшуваннями справжньої історії ХХ ст. в цій тоталітарній державі з її офіційною людиноненависницькою ідеологією комунізму.
1 травня 2010 р.
Нічого не зміниться, поки система існує
Микола КОХАНІВСЬКИЙ Однією весною, а було це ще у 2004 році, мимохідь розгледів я напис, зроблений кимось на бетонній стіні мосту неподалік від фабрики „Рошен” у Києві, який закарбувався у свідомості – „нічого не зміниться, поки система існує”. Прочитавши та повністю погодившись з цим, спіймав себе на думці, що це добре, що люди хоча б в такий, „парканний” спосіб мають снагу до боротьби. З того часу минуло 6 років. В Україні відбулась помаранчева революція, яка дала надію на краще життя та національне відродження. А далі, на жаль, країну, не без допомоги ззовні, засмоктало у перманентну політичну кризу, яка доповнилась згодом економічною, в наслідок чого до влади повернулась нова стара команда реакціонерів та українофобів. Гасла, які вони використовують не нові – це так звана стабільність, двомовність, орієнтація на Росію. Стабільність, або ж як її охрестили „стабілізєц” намагаються навести як завжди „чисто конкретно” – за допомогою „Беркуту”, якого в Києві за останні декілька місяців побільшало в рази.
1 травня 2010 р.
Залишки азіатства у нашій крові, або Роздуми з нагоди „Дня Пабєди”
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ, м. Полтава Задум написання даної статті з’явився ще на початку останнього місяця весни. Зранку 9-го травня, по дорозі на Службу Божу, бажання лише посилилось. Тож прийшовши після Святої Літургії додому відразу почав переводити у цифровий формат свої враження від порозвішуваних на адмін- (і не тільки) будівлях червоних прапорів. Та згодом бажання пропало через те, що ідеї статті видались занадто банальними (і справді, важко доводити речі, які, здавалось би, є аксіомою). Славно-сумнозвісне 9-те травня залишилось в недалекому минулому, і, можливо, не варто було до нього повертатись, однак 9-те травня - це більше, ніж просто дата, це надзвичайно важливий індикатор, який показує, „хо іс ху” і не тільки. Нехай „дядьки отечества чужого” по старій совковій традиції „к датє” повторюють заяложені імперські міфи й базікають про свою турботу над ветеранами (при цьому обливаючи останніх водою із калюж на своїх обвішаних георгіївськими стрічками „майбахах”), а потім абсолютно забувають і про реальних учасників війни, і про пенсіонерів загалом, і про всіх громадян. На противагу їм усі, хто хоче знати правду і за її допомогою визволитись, повинні добре розуміти, чим була так звана „Пабєда” і чому її святкують ще досі.
1 травня 2010 р.
Грузинському керівництву запропонували нову військову стратегію
Докторант факультету політичних наук Кентського університету (Kent State University, USA) Васила Рухадзе виклав своє бачення військової стратегії Грузії у зв’язку з агресією Росії. Він представив його ексклюзивно інформагентству „Пірвелі”. Публікуємо витяги з цього документа. Ясніше ясного, що плани Росії йдуть далі за Цхинвалі і Абхазію. Цхинвалі і Абхазія, з урахуванням решти Грузії — тільки частина російської стратегії, метою якої є нове підкорення й асиміляція Кавказу та вихід через південь до Середземного моря і Перської затоки.
1 травня 2010 р.
День Героїв: сурми кличуть!
Василина ПРИЦІЛЬНА,ВО „Жіноча Січ” 23 травня Україна схиляється в глибокій пошані перед Героями, які боронили свободу, честь, славу українського народу, безоглядно покладаючи своє життя. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначати 23 травня як Свято Героїв. Відтоді кожен свідомий українець долучається до вшанування Лицарів Духу. Цей день не залишає байдужих ні на сході, ні на заході нашої Батьківщини. Бо кожен торкається національної пам’яті, кожен українець схиляє голову перед мужністю і звитяжністю Лицарів, які проміняли своє „безтурботне, стабільне” життя на смерть заради свободи Української Держави. „Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї!” – кредо, випалене в серцях Героїв; кредо, висічене на скрижалях трагічної історії України, в якій буремні часи і лихоліття значно переважають, за своєю кількістю, спокійні, щасливі роки процвітання національної держави.
1 травня 2010 р.