Здолаємо Мордор!
Володимир МАНЬКО „Нація і Держава”
Гадаю, що усі українці мали можливість переглянути культову кіно трилогію новозеландського режисера Пітера Джексона „Володар перснів” („The lord of the rings”). Суть її полягає у протистоянні сил життя, добра та світла силам смерти, зла та мороку. Потворні істоти намагались здобути персень всевладдя, щоб оволодіти благодатним краєм Середзем’ям та порабувати його тубільців. У останній частині трилогії об’єднане воїнство світла, кероване жагою волі, перемагає, знищуючи персень та руйнуючи осідок мороку – зловісний Мордор. У Середзем’я назавжди приходить омріяна свобода!
Аплодуючи геніальности творцям культової кіно трилогії, роблю висновок щодо головного месиджу, який несе у собі фільм – свобода є найвищою цінністю, але за неї потрібно боротись. Щиро радію за переможців – міфологічних людей, гобітів, ельфів та гномів, які не бажаючи колінкувати свій вік у рабстві, разом спромоглися завдати нищівної поразки загарбникам – кровожерливим оркам. Перемога була здобута завдяки концентрованій волі, колосальним зусиллям, мудрості та мужності провідників. Особисто у мене у процесі перегляду фільму виникли певні асоціації…
Благодатний край Україна. Мешканці краю – не міфологічні, а реальні люди, українці, стоять на межі повної втрати свободи. Новітні орки у людському обличчі з країни під назвою Азіопа тиснуть щосильніш. Вони чудово розуміють, що сьогодні на відміну від часів їх прапращурів, яскраво змальованих Пітером Джексоном, захопити країну та порабувати її тубільців можливо і за власної фізичної відсутності, зокрема за допомогою психотехнологій навіювання, суспільного зараження та суспільного настрою, за допомогою орд шпигунів, які як ті спірохети проникають у всі сфери суспільного життя, розкладаючи його зсередини. Проте, остаточна їх мета є традиційно незмінною – в той чи інший спосіб фізично увійти та розташуватись в чужій країні, „завітати” в домівку до кожного тубільця.
Українці тим часом геть втратили пильність. Зневірившись у власних можливостях та силах, замкнулись у собі, кожен у своїх справах, у своїх приватних проблемах, у своєму городі. Своєю телячою яловістю, ницістю, хворобливою хлібосольністю та безшабашною безпосередністю, що подекуди межує з тупістю, піднесенням до небес усього чужинського, натомість нехтуванням своїм, рідним немов запрошують загарбників – прийдіть та візьміть нас.
І посадивши за допомогою брехні та підкупу на український трон власного васала, новітній Саурон з-за цегляних стін Мордору кине клич. І вражий чобіт орків ступить на нашу землю, зломить та розтопче нашу червону калину. Двоголова хижа птаха, схожа на назгула, висолопивши язика затьмарить сонце, і настане морок. І підніме за перемогу келих біснуватий Саурон. І гулятиме, упиватиметься Мордор, розташований не на пісках та каміннях, як у Джексона, а на мокві та болотах землі залєшанської, країни Азіопи. Проте, зарано.
Бо незабаром з’явиться наш, український Гендальф, наш світлий чаклун. І осяє світлом українську землю. І прозріють від його праведного слова засліплені чужинським мороком українці, збагнуть, що втратили головне – власну свободу, власну державу. І піднімуться українці, зібравши волю воєдино. І зійдуться у бою з чужинцями. І кинуться наутік ненависні загарбники разом зі своїм васалом та його челяддю прямісінько у Азіопу до рідних смердючих боліт. І впаде осідок останнього у світі зла – трикольорово-двоголовий Мордор…
Даруте за патетику, але такі вже виникали асоціації під час перегляду „Володаря перснів”. А у вас? Цей фільм вчить нас не коритися долі, а творити її власними руками. Він вчить оберігати свободу, бути готовими постати на її захист. Фільм доводить, що кожному народу конче необхідно мати власних мужніх, мудрих та праведних провідників, які не пошкодуючи своїх життів поведуть народ за свободу. Лише такі провідники можуть називатись елітою.
„Свобода – як те сонце, його не помічаєш, коли воно світить” – казав один відомий українець. І дійсно, ми зовсім не звертаємо увагу на фундаментальні речі, які в нас поки що є – свобода та незалежність. Невже потрібно їх втратити, щоб потім з жахом збагнути, що ми втратили? В рабстві ніколи не буде щастя навіть за пристойної платні та дешевого їдла. Думаймо, панове! А тому, хто досі ще не встиг переглянути „Володаря перснів”, раджу зробити це якнайшвидше.