Квітень 2010
Табачник проти Коханівського
Кость ЗАЦАРНИЙ Нова влада повернула старі “кучмівські” репресії. Яскравий приклад - фабрикація кримінальної справи проти активіста Конгресу українських націоналістів, заступника голови Святошинської РО КУН м. Ки єва Миколи Коханівського. Формальний привід простий - бійка під міністерством освіти 17 березня 2010 року з таким собі Віктором Вороніним, що представився помічником колишнього депутата, а нині одіозного міністра освіти Дмитра Табачника. Насправді це помста за спробу демонтажу памятника Леніну в центрі Києва 30 червня 2009 р. Про це наголосив Микола Коханівський на прес-конференції в УНІАНі 26 березня: "Наші віртуальні стосунки з Табачником тягнуться з нашої чину виконати Укази Президента Ющенка про демонтаж памятників тоталітарної доби. Тоді я звинуватив Табачника у брехні, оскільки він двічі з телеекранів заявив про внесення цього ганебного ідола до списків спадщини ЮНЕСКО. Натомість він опублікував у тижневику “2000” величезну статтю, у якій ображав українську націю, стверджував, що нема української інтелігенції, всіляко ображав мене і хлопців, які мені допомагали. Тому я вважаю цю кримінальну справу політичною помстою. І навіть якщо мене ув’язнять, я буду продовжувати боротьбу з цією владою. Дехто говорить, що тре ба дати шанс цій владі показати себе. Нічого чекати, бо легалізувався стан внутрішньої окупації, стан придушення і гноблення всього українського, і призначення україножера Табачника міністром освіти яскраве тому свідчення. Тому я не буду давати шансів цій владі. Вона для мене є владою кримінальників і я буду сам з нею боротися і закликаю до боротьби всіх патріотів. Нас чекає вже не “помаранчева”, а національно-визвольна революція. Ми маємо підняти червоно-чорні прапори, які приведуть нас нарешті до справді синьо-жовтого пра- пора".
1 квітня 2010 р.
Українська жінка
Юрій Липа На вступі не можу мислею не привітати і мою матір, і матерей моїх батьків, і довгий ряд їх попередниць, тих жіночих істот, що губляться в темряві віків. Тих жіночих істот, що без них кожен з нас не був би тим, ким він є і, може, буде. Жінка – це щось як сонце і повітря довкола нас, що ми не привикли окреслювати. Правда, є лірики і є письменники, що так натхненно і гаряче пишуть про жінок. Однак ми не здобудемо від них знання про жінку. У всіх їх описах є потаємне бажання віддати лишень одну прикмету: безсилість вислову чоловічого почуття перед образом жінки.
1 квітня 2010 р.
Якими нас прагнете?
Олена ТЕЛІГА Від славних майстрів, що різьбили статуї грецьких і римських богинь, через великих італійських малярів з їх мадоннами, через співця Беатріче, аж до свобідних жінок Ґотьє, Арцибашева, Лоренса, Пітігрілі й совєтських письменників, великі і малі мистці все намагалися віддати в своїх творах той тип жінки, що відповідав би на питання: який є їх ідеал? Якою вони її бажали б бачити? І в нашій літературі хотілося б поставити авторам це питання: якими ж ви прагнете нас бачити? Хотілося б відшукати тип жінки, найбільш відповідний нашій добі.
1 квітня 2010 р.
Напередодні „дня пабеди”
Андрій ГРОМЕНКО Чим ближче 9 травня, тим вище піднімають голови ті, хто ще недавно боязко ховався по темних закутках. Сьогодні ті, хто вважає сталінські злочини — доблестю, а вбивство українців — подвигом, готуються святкувати „Перемогу” (і для них неважливо, що цей день в більшості країн — учасниць антигітлерівської коаліції ніхто не відзначає). Вони вже вивішують на білбордах портрети Сталіна і збираються відкривати пам’ятник вусатому кату. Вони знову готуються загиджувати вулиці наших міст брудними георгіївськими ганчірками, а представники злочинної Комуністичної Партії у Верховній Раді вже внесли законопроект, що припускає святкування під червоними прапорами колишнього Радянського Союзу.
1 квітня 2010 р.
Здолаємо Мордор!
Володимир МАНЬКО „Нація і Держава” Гадаю, що усі українці мали можливість переглянути культову кіно трилогію новозеландського режисера Пітера Джексона „Володар перснів” („The lord of the rings”). Суть її полягає у протистоянні сил життя, добра та світла силам смерти, зла та мороку. Потворні істоти намагались здобути персень всевладдя, щоб оволодіти благодатним краєм Середзем’ям та порабувати його тубільців. У останній частині трилогії об’єднане воїнство світла, кероване жагою волі, перемагає, знищуючи персень та руйнуючи осідок мороку – зловісний Мордор. У Середзем’я назавжди приходить омріяна свобода!
1 квітня 2010 р.
„Засекречений” локоть
РОСІЯНЄ – СОЮЗНИКИ НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИЧНОЇ НІМЕЧЧИНИ Анатолій АВДЄЄВ В сучасній Росії вже не завжди забороняють об’єктивне вивчення так званих „білих плям” в історії другої світової війни і таке твердження починає втрачати об’єктивність. Але ще наповну діють та існують певні рекомендації щодо висвітлення цих проблем на телебаченні. Але! Це пояснюють тим, що основним глядачем провідних каналів РТ є маргінальна публіка, яка за своє життя не брала до рук жодної книги, крім, хіба що, букваря. Відтак у росіян ще не сформувалося аналітичне мислення, зокрема, здатність переосмислювати певні „усталені” факти історії та постулати навколишнього буття. А тим часом друком вийшло ряд книжок, що детально висвітлюють раніше заборонену тему росіян на службі Гітлеру. І в той же час з „переписувачами історії” — тими, „хто відбілює злочини нацистів”, закликає нас боротися російське керівництво. Але з кожним роком усе нові і тяжчі злочини вішають „незалежні” дослідники на українських націоналістів: вони й „хрести залізні” із рук Гітлера отримували, і Хатинь палили, і взагалі – дияволи та виродки.
1 квітня 2010 р.
„Раби, підніжки, грязь Москви…”
Підполковник Ростислав ВИНАР І не тільки Москви… Вашингтону, Брюсселю, Тель-Авіву та інших „центрів світової демократії”. Воістину, безсмертне слово Великого Кобзаря, котрим Він визначив серед українців козаків та свинопасів. Чомусь так стається, що в новітній історії до влади в Україні дориваються виключно свинопаси та неукраїнці… Котрі, заледве отримавши свій шмат гнилої ковбаси з корита, починають торгувати багатствами України на Захід, Схід та Північ. ВО „Тризуб” ім. С. Бандери попереджав – не грайтеся в демократію з антиукраїнськими силами. Не допомогло… Наші „щирі демократи” та „подвизающиеся” в їхній орбіті, виходячи виключно із своїх коритних вузькопартійних інтересів, отримавши благословення з західної півкулі, вирішили показати своїм покровителям відданість ідеалам майдану, демократії, загальнолюдським цінностям та іншій ліберальній лобуді, видуманій для задурманення свідомості людей, й побавитися у вибори без вибору. У вибори, котрі не несли ніякого майбутнього для українців. Взагалі ніякого… Окрім приведення до влади добре організованого бандформування й перетворення влади в існуючій державі Україна у державний бандитизм. До речі, у передвиборчому арсеналі регіоналів було гасло „Україна для людей”, що на „блатному” жаргоні означає „Україна для своїх, для братви”.
1 квітня 2010 р.
Духовенство УГКЦ і збройне націоналістичне підпілля в умовах радянської окупації (1944-1946 рр.)
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Потрібно бути фарисеєм, щоб заперечувати глибоку кризу сучасного націоналістичного руху в Україні. Ця криза проявляється не тільки на організаційному, але й на ідеологічному рівні. Звісно, мова не йде про те, що ідеї Шевченка, Міхновського, Донцова та Бандери втратили свою актуальність - проблема в тому, що часто спостерігається ідейне вихолощення українського націоналізму, викривлення його ідеології; зокрема, це стосується і його христологічного компоненту. З’являються “модернізатори” націоналізму, що роблять спроби додати йому такі епітети як “атеїстичний” або “ліберальний”; поширюється рунвірізм та деякі інші неоязичницькі культи, адепти яких визначають себе якщо й не націоналістами, то принаймі супер-патріотами; час від часу доводиться чути нісенітниці про те, що католик не може бути українським націоналістом і т.д. Навіть ті, хто визнають себе і націоналістами, і християнами, дуже часто не розуміють глибинної органічної єдності націоналізму і християнства. З іншої сторони, серед духовенства та вірних традиційних українських Церков інколи (на щастя, поки що не так часто) спостерігаються нездорові тенденції занедбання національних первнів або ж плекання образу християнина-пацифіста, що живе швидше за принципами Л. Толстого, а не за заповідями Ісуса Христа, Який замість реалізації теорії “непротивлення злу”, брався за бич, щоб чинно довести Свою любов до Отця…
1 квітня 2010 р.
Російська вистава на українській сцені
Майор „Кіт” Тріумфально, блискуче відбуваються гастролі російського театру ляльок в Україні. Задоволені практично всі учасники вистави: режисер – втілив свої плани і має перспективу розвитку (рятівну для нього); ляльководи - отримують свої дивіденди; ляльки – мають нові лахи, крихти від панського корита та омріяну можливість „лизнути дупу” режисера; глядачі – більшість втішені грою ляльок, сприймають виставу як реальне життя та охоче прийдуть на черговий трагіфарс, ще й гроші (тобто голоси) віддадуть. Але є і тверезі глядачі, які чудово бачать як намір організаторів фарсу поцупити гроші глядачів, так і фальшиву гру акторів. Погляньмо на російську виставу, яку нам розігрують, очима тверезого глядача.
1 квітня 2010 р.