"Містралі" або дивна французька логіка
Професор Євген ЦИБУЛЕНКО м. Таллінн, Естонія
Уявіть, що на вашому сходовому майданчику живе дуже агресивний сусід. Він при кожному зручному випадку гучно заявляє, що навколо живуть одні вороги, а ще одного сусіда, вашого гарного знайомого, він навіть поранив ножем. Тепер ви продаєте йому пістолет, зі словами: “Ми не бажаємо бути в’язнями минулого”, на що сусід радісно заявляє: “Відмінно – будь у мене цей пістолет раніше, недорізаний сусід би точно не вижив”. Театр абсурду – чи не так?
Тепер міняємо діючих осіб. У новій військовій доктрині РФ, прийнятій в лютому 2010 року, чітко позначені військові небезпеки й військові загрози РФ. На першому місці стоїть – “прагнення наділити силовий потенціал Організації Північноатлантичного договору (НАТО) глобальними функціями, реалізованими в порушення норм міжнародного права, наблизити військову інфраструктуру країн – членів НАТО до кордонів Російської Федерації, у тому числі шляхом розширення блоку”. Говорячи нормальною людською мовою, Росія офіційно заявила: “НАТО - наш ворог”. Навіть, звичайно стриманий, генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен прямо заявив агентству Reuters: “Я повинен сказати, що нова Військова доктрина Росії не відбиває реальний світ… НАТО не ворог Росії. Ця доктрина явно суперечить усім нашим спробам поліпшити відносини між НАТО й Росією”. У п’ятницю стало відомо, що Росія має намір розмістити новітні ракетні комплекси “Іскандер” у Ленінградській області, тобто недалеко від Естонії. Цей факт ще раз підтверджує тези статті.
На тлі всього цього член НАТО Франція дала принципову згоду на продаж Росії вертольотоносця класу “Містраль” і розглядає російську заявку на покупку, або навіть будівництво на основі ліцензії на російських верфях, ще трьох таких кораблів. 26 серпня 2009 року глава російського генштабу Ніколай Макаров заявив, що ще “три або чотири” кораблі можуть бути “спільно побудовані в Росії”.
“Містраль” - це універсальний десантний корабель, водотоннажність якого становить 21 тисячу тонн, а довжина - 200 метрів (другий по величині корабель французького флоту). На кораблі можуть розміститися 16 важких або 35 легких вертольотів, батальйон танків і до 900 солдат. Крім того, “Містраль” може нести в доці 2-4 десантні баржі. Проте, важливий навіть не сам корабель. По великому рахунку – це цивільний пором, пристосований для перевезення військової техніки. Російська кораблебудівна промисловість у стані й сама побудувати кораблі такого класу. Важливо те, що він може бути використаний як центр бойового керування. Як відзначив військовий експерт Олександр Гольц: “Цей корабель має зовсім іншу філософію ведення бойових дій на морі, з якої завдяки цьому кораблю зможуть познайомитися російські моряки. Це корабель, який управляється електронікою. Авіанесущий корабель, екіпаж якого становить усього 160 людей. Для порівняння: команда авіанесущого крейсера в Росії становить 1,5 тисячі людей”.
Уперше Росія висловила інтерес до цього корабля після п’ятиденної війни із Грузією в серпні 2008 року, яка виявила величезні прогалини в оснащенні російської армії. Головнокомандуючий ВМФ Росії адмірал Владімір Висоцький прямо заявив, що такий корабель дозволив би Чорноморському флоту виконати своє завдання в Грузії за 40 хвилин замість 26 годин, які потрібні були, щоб висадити на берег війська. Владимир Путін, у свою чергу відзначив, що, якщо купимо корабель, то “будемо використовувати, де захочемо”.
Зрозуміло, що така позиція Росії викликає закономірне занепокоєння. Шість сенаторів-республіканців (у їхньому числі й Джон Маккейн) відправили лист послові Франції в США П’єру Вімону й копію держсекретареві Хілларі Клінтон. У висловах вони не соромилися: “Ми побоюємося, що продаж буде сприйматися як свого роду послання на адресу Росії про те, що Франція схвалює усе більш войовничу й злочинну поведінку цієї країни… Росія порушує умови угоди про припинення вогню в Грузії й має за ніщо договір про скорочення озброєнь у Європі”, - нагадують сенатори. Крім того, на їхню думку, угода “суперечить” лінії поведінки Європейського союзу в області експорту озброєнь. Три дні по тому посол Франції в США П’єр Вімон надав свою відповідь. Він висловив сумнів у тому, що Росія може “являти ймовірну загрозу для Північноатлантичного альянсу”. У тому-ж ключі висловився й французький держсекретар П’єр Лелюш під час свого недавнього візиту в Таллінн. Ця угода свідчить про закінчення холодної війни, підкреслив дипломат. Очевидно, військову доктрину РФ він не читав.
Побоювання із приводу продажу “Містралей” висловили й багато впливих європейських політиків. Висловився із цього приводу й головнокомандуючий силами оборони Естонії генерал Антс Лаанеотс: “Якщо французи в підсумку підуть на угоду з Росією, нам доведеться задуматися про заходи безпеки на випадок, якщо корабель направлять на Балтійське море”.
Париж повинен пам’ятати - діючи поодинці, він може виявитися в дуже незручному положенні, оскільки Польща й країни Балтії вимагають гарантій по механізмах солідарності союзників і їх позиція зустрічає розуміння, на відміну від дивної французької логіки.