Січень 2010
Християнин у в’язниці
Петро КОЗАК Січеславщина Життя кожної людини сповнене несподіванок, особливо якщо ця людина веде активний спосіб життя. Ніхто не знає, який поворот завтра зробить доля, тож потрібно бути готовим до всього - до бідності, хвороби, втрати свободи або навіть життя. Ми живемо в країні, в якій державні закони дуже часто суперечать Закону Божому та інтересам нації, тож нормальна людина, яка понад усе намагається ставити такі цінності, як Бог, Україна, Свобода, час від часу зустрічається із потребою порушення нав’язаних нам антихристиянських і антиукраїнських законів.
30 січня 2010 р.
Лист Української Громади Києва Прем'єр-міністрові України
СПІЛКА НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА КИЄВА 01033, Київ-33, вул. Саксаганського, 44-Е, тел. +38(044) 201-64-79 E-mail: gromada_kyiv@ukr.net 29 січня 2010 р. Прем’єр-міністру України Тимошенко Ю.В. Шановна пані Юліє! У день відзначення 92-ї річниці героїчних подій під Крутами, коли на захист Української Народної Ради від більшовицької навали зі зброєю в руках стали київські студенти ми, представники національно-патріотичних громадських організацій: „Українська Народна Рада Києва”, „Українська Націоналістична Самооборона”, „Тризуб” імені Степана Бандери, „Молодіжний націоналістичний конгрес”,
29 січня 2010 р.
Лист Української Громади Києва Президентові України
СПІЛКА НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА КИЄВА 01033, Київ-33, вул. Саксаганського, 44-Е, тел. +38(044) 201-64-79 E-mail: gromada_kyiv@ukr.net 29 січня 2010 р. Президенту України Ющенку В.А. Шановний пане Вікторе! У день відзначення 92-ї річниці героїчних подій під Крутами, коли на захист Української Народної Ради від більшовицької навали зі зброєю в руках стали київські студенти ми, представники національно-патріотичних громадських організацій: „Українська Народна Рада Києва”, „Українська Націоналістична Самооборона”, „Тризуб” імені Степана Бандери, „Молодіжний націоналістичний конгрес”,
29 січня 2010 р.
Надзвичайному і Повноважному послу Австрійської Республіки в Україні Д-ру Маркусу Вукетічу
Надзвичайному і Повноважному послу Австрійської Республіки в Україні Д-ру Маркусу Вукетічу ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Як повідомили засоби масової інформації, в Україні у місті Ужгород декілька днів тому правоохоронними органами було затримано ветерана російсько-чеченської війни, інваліда 2-ої групи, політичного біженця Ахмеда Чатаєва. Ахмед Чатаєв має офіційний статус біженця в Австрії, де мешкає багато років. В Україні він знаходився в особистих справах, ніяких законів України не порушував і мав намір повернутися до Австрії, проте був схоплений українськими силовиками.
11 січня 2010 р.
Звернення Міжнародного Антиімперського Фронту
Президенту України Віктору Ющенку Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко Голові СБ України Валентину Наливайченко ЗВЕРНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО АНТИІМПЕРСЬКОГО ФРОНТУ Як повідомили засоби масової інформації, в Україні у місті Ужгород декілька днів тому правоохоронними органами було затримано ветерана російсько-чеченської війни, інваліда 2-ої групи, політичного біженця Ахмеда Чатаєва. Ахмед Чатаєв має офіційний статус біженця в Австрії, де мешкає багато років. В Україні він знаходився в особистих справах, ніяких законів України не порушував і мав намір повернутися до Австрії, проте був схоплений українськими силовиками.
7 січня 2010 р.
Європейський суд заборонив Україні видавати Ахмеда Чатаєва Росії
Європейський Суд застосував правило 39 Регламенту Суду і вказав Уряду України на те, що Ахмед Чатаєв, який має в Австрії статус біженця, не повинен бути екстрадований до Росії до подальших вказівок. Центр правової допомоги займався цією справою з 7 січня 2010 року, щойно про неї стало відомо. 8 січня було подане клопотання про тимчасові заходи. Європейський Суд запитав додаткову інформацію. Нагадаємо, що українське МВС, яке заарештувало Ахмеда Чатаєва, заявило днями, що перевіряє достовірність статусу біженця Австрійської Республіки в затриманого чеченця.
7 січня 2010 р.
Україна — президент „у законі”?
Євген ЦИБУЛЕНКО, професор, зав. кафедрою міжнародного й порівняльного права Талліннської школи права ТТУ Мені завжди було цікаве — невже 73% громадян України, які живуть в Естонії прагнуть, щоб президентом країни стала людина, що двічі побувала за ґратами? Адже саме 73% голосів в Естонії на минулих президентських виборах було віддано за Віктора Януковича. Мені важко повірити, що українці так люблять „злодійську романтику”, тому я ризикну припустити, що багато просто не знають біографію „проФФесора”. До речі, „проФФесор” це не друкарська помилка, саме так Янукович власноручно написав про себе в анкеті кандидата на посаду Президента України.
4 січня 2010 р.
Завдання націоналізму в епоху глобалізації
М. ВІХРОВ, НІЦ ім. Д. Донцова Про глобалізацію говорять позитивно ті, хто має вплив на неї, здобуває з глобалізації певні вигоди. Ті ж, для кого глобалізація обертається зубожінням і закабаленням, такого ентузіазму не виявляють. 1. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ЯВИЩЕ СУЧАСНОСТІ „Скрізь виникають тісніші зв’язки між економіками й суспільствами нашої планети, а складне плетиво міжнародних організацій і правил зв’язує у справді міжнародну спільноту колись осібні держави і нації… Людство повсюди прив’язане до шестерні автоматизованих технологій і обплетене павутинням масових комунікацій. Одне слово, наш світ тав одним місцем”, – так описує сучасність один із провідних дослідників націоналізму Ентоні Сміт. Водночас, він розкриває і інший бік сучасності: „Ми є свідками відродження етнічного націоналізму, релігійного фундаменталізму і групових антагонізмів… В епоху глобалізації та переходу нас заскочила круговерть конфліктів на грунті політичних ідентичностей та етнічного поділу”. Таким чином, сучасність характеризується двома суперечливими тенденціями: до світової інтеграції і до національно-етнічного відособлення народів.
1 січня 2010 р.
„Рождєствєнскіє встрєчі” Пугачової – чергова навала зухвалої російщини
Володимир Манько Заступник голови КМО КУН В суботу 12 грудня в київському Палаці спорту пройшли зйомки цьогорічних „Рождєствєнскіх встрєчь” екзальтованої російської співачки Алли Пугачової, яка відновлює їх, починаючи з столиці України. Незадовго до цього, на пероні київського вокзалу з’явилась і сама „примадонна”. Чи то мені так здалось, але відзначу, що Аллу трохи похитувало, неначе стояла вона не на пероні вокзалу, а на борту морського судна у невеликий шторм. Цікаво, яке свято відзначала гостя у вагоні потягу Москва-Київ? Певно, без вранішніх „ліків” у вигляді пляшечки пивка не обійшлось.
1 січня 2010 р.
Криза віри
о. Джон Хардон Що є кризою віри в Католицькій Церкві, в чому її причини і яким чином вона виявляється, як сучасні католики відносяться до віри - про це розповідає в своїй статті священик Джон (Хардон), автор більше сорока книг, включаючи „Католицький катехизм”, „Релігії світу”, „Протестантські церкви Америки”, „Християнство в XX столітті”", „Богослів’я молитви”, „План читання на все життя для католиків”. Будь-яка розумна істота здатна вірити. Коли ми віримо, ми приймаємо як істину слова іншої людини. Хтось переконаний в істинності чогось, грунтуючись або на власному досвіді, або на аргументах розуму, а ми приймаємо його слова, оскільки довіряємо йому, вважаючи, що він знає, про що говорить, і не бреше.
1 січня 2010 р.
Нація перед вибором
Майор Віталій Применко Донеччина Цього року в Україні лютують чотири „кари небесні” – політична та економічна кризи, епідемія грипу та чергові президентські вибори. Предметно зупинимося на четвертій – виборах. Нинішня політична ситуація є прямим наслідком закономірностей, породжених всіма попередніми президентськими та парламентськими виборами, „помаранчевою революцією” та післямайданним безідейним політикуванням. Кожна з цих подій була доленосною і давала можливість кардинально змінити на користь народу вектор і темпи розвитку країни, але замість цього кожна з них стала упущеним шансом і тільки ставила державність та незалежність України на грань „бути чи не бути”, не розв’язувала жодної кардинальної державотворчої проблеми, а тільки породжувала нові, розчаровувала, зневірювала та ослаблювала національно-патріотичний табір.
1 січня 2010 р.
Різдвяне привітання Блаженнішого Любомира
Дорогі у Христі! Якраз напередодні Різдва у столиці Данії, Копенгагені, відбулася всесвітня конференція, присвячена проблемі зміни клімату. У цьому заході взяли участь делегати майже всіх країн земної кулі, щоб спільно вирішити, як можна уникнути великої катастрофи, що сьогодні загрожує людству. Зібрані в Копенгагені науковці ще раз ствердили, що цю загрозу спричинило самолюбне і нерозважливе ставлення людей до свого довкілля. Упродовж багатьох десятиліть чи, навіть, століть люди поводилися як творці і повноправні власники навколишнього світу, нещадно експлуатуючи та руйнуючи природу. І сьогодні, після такого „господарювання”, людство, нарешті, усвідомило, що наразило себе на велику небезпеку. Багато з нас зрозуміли, що людина не є справжнім власником, паном природи і що природа – це Божий дар для людини, який треба шанувати і розумно вживати. Про це нас так навчає Святе Письмо: „Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його” (Бут. 2, 15).
1 січня 2010 р.
Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Дорогі браття і сестри! Христос народився, славімо Його! Нині знову Православна Церква святкує Різдво Христове, духовно прославляючи Господа нашого Ісуса Христа. Знову в наших храмах лунають слова: „З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог!” Ці слова обнадійливо звучать у наш час, коли всі християнські народи переживають так звану фінансову кризу. В Україні до цієї всесвітньої біди додалися свої внутрішні проблеми. В цих умовах в нас, християн, слова пророка Ісайї: „З нами Бог!” – вселяють незбориму надію і тверду віру, що все, що стається в світі з кожним народом і з кожною людиною, відбувається для нашого спасіння, задля нашої користі. Бог не тільки карає за гріхи, але й милує. І навіть, коли Він карає, то робить це з любов’ю заради нашого спасіння і вічного життя.
1 січня 2010 р.
Чому спить українська Припонтида?
Тарас ПАЛІЙ Сучасний розвиток української держави має кілька парадоксальних, загадкових і навіть дивних особливостей. Великим парадоксом є те, як вдалося таку різноманітну своїми регіонами, етнічними й конфесійними ідеалами країну вберегти від серйозних громадянських зіткнень. Великою загадкою є те, як все-таки не до кінця зіпсутий у своїх моральних засадах народ не спробував революційно відреагувати на вкрай цинічну, безвідповідальну політику влади за всіх президентів і урядів. Однак найбільшою дивиною України є те, що її державна структура ніяк не може скористатися із надзвичайно вигідного, потенційно сильного геополітичного становища країни, власне зі свого Причорноморського регіону, його багатств і природно-географічних переваг.
1 січня 2010 р.
Комунізм як інструмент імперіалізму
Іван ХРІН Доводити те, що комуністична ідеологія стала лише інструментом в руках імперіалізму, не потрібно – це вже зробила історія. Тільки засвоїти її уроки вдається не всім. Серед таких невдах – і політичні двієчники, що нині іменують себе українською владою. Чорною плямою на їх совісті лежить сьогоднішнє існування в Україні різних комуністичних угрупувань, що є відламками тої сили, що її вже навіть злібералізована світова громадськість визнала злом, тотожним з націонал-соціалізмом.
1 січня 2010 р.
Честь нації
Майор „Летун” м. Івано-Франківськ Рік тому Західноукраїнський Кіш ВО „Тризуб” ім. Степана Бандери оголосив безстрокову акцію під гаслом „Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації!” по протидії широкомасштабній цілеспрямованій русифікації і моральній та духовній деградації сучасного покоління українців. Ми виступили: проти розповсюдження агресивної антиукраїнської літератури в книжкових торгових мережах; проти широкомасштабної пропаганди російської „поп-культури”, яка примітивізує і дебілізує нашу молодь; проти криміналізації свідомості українців через розповсюдження так званого російського „шансону”; проти існування та розвитку ігрового бізнесу у вигляді ігрових автоматів та ігрових залів, що призводить до психічної залежності багатьох українців, так званої ігроманії, та навіть руйнування сімей; проти переходу частини несвідомої української молоді на „суржик”, що є неприродним для західних областей України; проти згубної реклами, яка культивує вживання слабоалкогольних напоїв, що призводить до „пивного алкоголізму” серед дітей і молоді; проти використання і розповсюдження будь-яких наркотичних засобів серед молоді, особливо в навчальних закладах; проти пропаганди насильства, порнографії, статевих збочень, передусім содомії, в ЗМІ; проти розгортання діяльності різноманітних релігійних сект, що відривають українців від традиційних українських християнських Церков і від правдивої віри в Бога; проти цілеспрямованої реклами роботодавців з-за кордону, що сприяє масовому виїзду нашої молоді на так звані „заробітки” за межі України; проти насаджування західної ліберальної псевдокультури, що веде до деградації цілого покоління українців.
1 січня 2010 р.
Поетичний аналіз політичної ситуації
Петро ІВАНИШИН, доктор філологічних наук, Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова Які вони страшні і невиразні – вчорашні плазуни, а нині знову блазні. Ліна Костенко Політична ситуація в постімперській Україні уже мало в кого викликає страх чи подив, переважно – огиду або зневажливу посмішку. Якщо в когось із мислячих людей і були ще якісь сподівання на краще, то за останні п’ять років вони остаточно розвіялися. Імітація політичної діяльності в “державі Україна” віддавна набула патологічних форм. Найкраще про це говорять самі політики та “незалежні” від них ЗМІ, характеризуючи колег і політичними шльондрами, і корупціонерами, і рабами олігархів, і українофобами, і злодіями, й аморальними типами, і торгівцями людьми та людськими органами, і державними зрадниками, і пияками та наркоманами, і кримінальними злочинцями, й ініціаторами новітнього геноциду українців, і навіть творцями та членами “організованих політичних угруповань” – таких собі успішних мафіозних структур. За останній рік з’явилася у мас-медіа і сумна інформація про причетність окремих чільних державних мужів до брутальних убивств та до зґвалтування маленьких дітей (педофілії). (Можемо собі тільки уявити, скільки такої інформації не з’явилося.) Отака весела у нас країна. Що не кажіть, а на диво порядні і кришталево чесні професіонали (саме так говорили про своїх колег відповідальні лідери всіх без винятку політичних блоків і партій) “Украйну правлять” (Т.Шевченко).
1 січня 2010 р.
„Об’єднання церкви і нації”
Павло СЛИВКА, релігієзнавець, м.Тернопіль Сучасна суспільно-політична ситуація в нашій державі, кардинальні зміни, що відбуваються у духовному житті соціуму й особистості, суперечливі процеси релігійного відродження, відносини між державою та церквою особливим способом активізували в суспільстві роль Церкви як духовного авангарду у відродженні нації. Тому перед церквою відкриваються безмежні можливості церковно-суспільної діяльності, що полягає у становленні духовної самосвідомості народу, матеріальній, соціальній, побутовій та культурній сфері життя. Проголошуючи принцип свободи совісті, соціум нині бачить в Церкві рівноправного учасника перетворень, в першу чергу, моральних.
1 січня 2010 р.
Світоглядний урок ОУН
Богдан ЧЕРВАК, член ПУН, провідник КМО ОУН У далекому Відні, 81 рік тому відбувся установчий Конгрес Українських Націоналістів. Упродовж п’яти днів понад тридцять делегатів, які представляли різні, в основному емігрантські, українські політичні середовища після гострих дискусій прийшли до висновку, що віднині боротьбу за самостійність України має очолити нова сила під назвою „Організація Українських Націоналістів”. Феномен ОУН й надалі залишається у центрі суспільної уваги. Сучасні історики, політологи, політики, громадські діячі, пересічні громадяни не припиняють спроб, з одного боку, збагнути ту невичерпну енергію, яка живила ОУН у найдраматичні періоди нашої історії, надихаючи тисячі людей на жертовну боротьбу за українську державність, а з другого – її значний вплив на сьогодення, нинішню суспільно-політичну реальність.
1 січня 2010 р.
Інформаційне повідомлення
6 лютого 2010 року патріотична громадськість Київщини вшанує козаків Бориспільської, Баришівської та Вороньківської сотень, які на початку лютого 1919 року біля залізничного мосту через річку Рубіж вступили в нерівний бій з більшовицьким військом, що рвалося до столиці УНР. Вперше такий захід за участю місцевої влади та громадськості Київщини було проведено торік з нагоди 90-річчя бою. Завдяки героїчному подвигу 300 патріотів, більшість з яких поклали молоді життя за Батьківщину, вдалося на 2 дні зупинити ворожий наступ, що дало можливість українській владі евакуювати свої установи з Києва.
1 січня 2010 р.