Посталі мертвяки – IV
Наближаються чергові президентські вибори і серед багатьох претендентів на булаву наполегливо постають політичні мерці, які ніяк не хочуть упокоїтись в пеклі, а все намагаються затягти туди побільше українських душ, та і цілу Україну. Йдеться про носіїв злочинної комуністичної психопатології.
Нездатність суспільства, насамперед „еліти” пам’ятати, вивчати та аналізувати минуле призводить до періодичної реанімації, здавалося б, вже назавжди похованих політичних мерців.
Злочинна діяльність режиму внутрішньої окупації неухильно збільшує прошарок соціально невдоволеного та люмпенізованого елементу. Він є для режиму одночасно корисним – ним легко і недорого керувати та небезпечним, оскільки є сприятливим ґрунтом для поширення протестних рухів. Корисливі інтереси (дешевизна такого електорату) змушують режим нехтувати потенційною небезпекою, тим більше, що очолювати та унапрямлювати протестний рух доручено „прирученим” та підгодовуваним КПУ, СПУ та їм подібним „лівим” угрупуванням.
Нинішні послідовники Лєніна-Сталіна гідно продовжують справу „розводу лохів”, щоправда, з меншим розмахом, дріб’язково, але більш цинічно та відверто. А кого соромитись? Клони типу „гомосоветікус” не мислять, слухняно виконують волю партії, задоволені малою пайкою та не ставлять незручних запитань. Але нащадки цього штучного виду переймають певні людські риси, зокрема, бажання жити краще сьогодні, а не колись у майбутньому. Тому вони дещо критично ставляться до „захисників пролетаріату”. Наведу лише трохи світла на деяких „посланців з того світу”.
Статки верхівки КПУ, СПУ, ПСПУ та їм подібних аж ніяк не дозволяють відносити їх до пролетарів чи трудової інтелігенції – скоріше до ненависної їм буржуазії (і не дрібної). Ексклюзивні одяг та аксесуари відомих брендів; шикарні авто та апартаменти в престижних районах Києва; дачі в Конча-Заспі, Криму та за кордоном; навчання, лікування та відпочинок за кордоном – невід’ємні атрибути сучасних борців за комунізм.
Товариші, ех, товариші… Ваші ідоли були скромнішими, хоча мали більше. Що казати за підлеглих, коли сам лідер (кришталево чесний, принциповий, зразок порядності тощо) П.Симоненко, залишивши родині куплену на „свої трудові” квартиру (190 м2), негайно придбав за готівку для себе з коханкою престижні апартаменти (210 м2), вартість яких неодноразово перевищує його офіційні прибутки за останні десять років. Звідки грошенята, Петрику, з партійних внесків чи від клятих буржуїнів з ПР за плідну співпрацю? Багаторічна зворушлива єдність та взаємодія КПУ та ПР наочно доводить помилковість тези про антагонізм класових інтересів пролетаріату і великої буржуазії та є прикладом єдності експлуататорів та експлуатованих в боротьбі проти України.
Спільники ідейних лєнінців в боротьбі за президентство теж показові – пролетаріат з СДПУ(о), який дуже переймається добробутом деяких обраних українців та „гаспада” Волга і Ніколаєнко зі своїми міфічними угрупуваннями, що бовтаються в політиці, як лайно в ополонці – то вправо, то вліво. Ну що сказати – Лєнін теж злигався багато з ким… Тактика перевірена, але ж Пєтя – не Ілліч, та і справжні господарі пригальмувати можуть. Хоча…
Тягнеться до президентської булави ще один вірний лєнінець – Мороз. Після неодноразової зміни орієнтації та зради всіх і вся, спричинився до дивовижно одностайного рішення політичних гравців, які викинули його з гри як непотріб. Сподіваючись, що колишні спільники за давністю подій йому пробачать минулі капості та ще хоч раз скористаються ним, Мороз нагадує про себе висуванням у кандидати. Електорату можна пояснити, що зрада – це політична мудрість, а політична проституція – гнучка і виважена позиція. Кому потрібна реанімація цього політичного мерця, який продасть і зрадить своїх реаніматорів? Хіба що шизоїдним мазохістам, але аж ніяк не Україні.
Найбільш тверезо (хоча для неї це дуже важко) оцінила свої шанси „Конотопська відьма” з ПСПУ. Не отримавши від московських господарів достатніх для виборів коштів (зрозуміли, що все проп’є), це антиукраїнське опудало лише нагадало про себе заявкою про участь у виборах та вирішило витратити заставні кошти більш корисно – на підтримку тонусу керівництва. Добре, хоч не влаштувала ще одне інсценування замаху чи якогось теракту. Мабуть, відчула, що на цей раз слідство може бути справжнім і замість президентського палацу – нари біля параші.
Не піддається логіці та розумінню самовбивча позиція влади та найбільших політичних сил, які зберігають та підтримують своїх майбутніх катів (ідею ліквідації буржуазії як класу ніхто з них не відкидав). На щастя, українське суспільство в своїй більшості вже не сприймає цих червоних вурдалаків з їх людиноненависницькими ідеями – про це переконливо свідчать результати всіх попередніх виборів. Але саме їх існування та шкідницька антиукраїнська діяльність є наругою над мільйонами жертв комуністичного режиму та загрозою національній безпеці.
Переконаний, що і на цей раз українці зроблять правильний вибір, не зважаючи на соціальні негаразди. Та остаточно припинити злочинну діяльність комуно-фашистських банд і запобігти відродженню кривавої сатанинської ідеології здатна лише націоналістична влада в Українській національній державі.
Віталій ПРИМЕНКО