Покладання вінка з колючого дроту до пам’ятника Леніну у Смілі викликало лють у комуністів і напад на журналіста
Олександр ВІВЧАРИК, Сміла
Смілянське міське товариство політв’язнів і репресованих та місцеві козаки вирішили відзначити День пам’яті жертв голодомору не лише покладанням вінків до пам’ятного хреста жертвам голодомору і комуно-більшовицьких репресій, а й – вінка з колючого дроту до пам’ятника Леніну в центрі міста. На думку організаторів акції, Ленін є призвідцем трагедії, яка Верховною Радою України і парламентів багатьох країн світу визнана актом геноциду українського народу. Тож вінок з колючого дроту, як вони уважають, має символізувати страждання, які завдяки Леніну і заснованої ним комуністичної партії, пережили мільйони українців.
Проте акція наштовхнулася на активний спротив з боку членів місцевого комуністичного осередку КПУ, котрі встановили 28 листопада біля пам’ятника два агітаційні намети за кандидата від блоку лівих сил Петра Симоненка. Ними був викликаний на допомогу очільник смілянських комуністів, депутат міської ради Роман Уколов, який особисто здійснив наругу над вінком, викинувши його геть.
Цю подію намагався зафіксувати на фотоапарат журналіст „Нової Доби”. Та Роман Уколов, знаючи хто це, усе ж підбіг до нього, і з криком „Ты чего здесь фотографируешь?!” видер фотоапарат, намагаючись його розбити. Цьому, на щастя, завадили козаки.
Однак, привезені ним люди поводили себе вкрай агресивно. Тож, щоби не провокувати бійку, учасники акції повернулися до автобуса, плануючи їхати на відкриття пам’ятного хреста неподалік церкви Івана Хрестителя, яка будується по вулиці Невського. Проте смілянські комуністи заблокували рух автобуса і намагалися вдертися усередину. Водій запропонував репресованим і козакам іти пішки, а сам залишився чекати на міліцію. Та комуністи і на вулиці продовжували переслідувати людей, шарпати їх за одяг, ображати. Три з них буквально вчепилися у людину в козацькій формі. Намагаючись звільнитися від нападників, він змушений був застосувати газовий балончик. У цей час наспіла міліція, яка і навела порядок.
– Реакція комуністів мене не дивує, – каже голова Смілянського товариства політв’язнів і репресованих Анатолій Василенко. – Замість того, щоби піти в церкву і покаятися, вони і в святий поминальний день провокували людей на бійку, лаялися. Ми здогадувалися, що вони тут-таки викинуть вінок, і все ж могли почекати хоча б декілька хвилин, щоби поїхали старенькі, котрі зазнали стільки страждань в житті від комуністичного режиму. Добре, що вони на наше прохання не виходили з автобуса. Але ж бачили оту ненависть крізь вікно… Комуністам потрібний був скандал. Ці події ще раз засвідчують, наскільки агресивними є комуністична ідеологія і її носії. Зауважу також, що пам’ятник Леніну не є власністю комуністів, вони його за свої кошти не ставили. Тож ми маємо таке ж право покласти йому вінок, як вони квіти. І ще, перешкоджаючи руху нашого автобуса, вриваючись усередину, вони зазіхали на приватну власність, створювали аварійну ситуацію. Що, між іншим, самі ж і підтвердили, у листівці, яку дуже оперативно видрукували за одну ніч. А подію використали для нагнітання атмосфери в місті, заставивши своїми наметами всю центральну площу. До речі, нічого цього не було б, якби місцева влада виконала Указ Президента України про ліквідацію символів тоталітарної епохи і демонтувала пам’ятник.
Думка комуністів на згадану подію викладена у згадуваній вже листівці. У ній вони, зокрема, твердять, що люди, які покладали вінок з колючого дроту, кричали „оскорбительные слова”, „заблокировав агитационную работу, оказывая давление на агитатора, часть группы подошла к памятнику, где произвели попытку его осквернения”. „На требования(?!) Романа Уколова немедленно покинуть место проведения агитации, также не наносить вреда памятнику, данные люди не реагировали”. „Они вступили в физическое силовое противостояние”. „Были попытки оттащить от агитационной палатки доверенное лицо П.Симоненко – Уколова”. А потім, за словами комуністів, „группа неизвестных побежала в микроавтобус”, злякавшись „мобильных фотоаппаратов”. „Когда Роман Уколов приблизился к двери микроавтобуса и стал лично фотографировать этих людей, один из них подошел к двери и направил ему в лицо струю из газового баллончика. Со стоном боли, закрывая голову руками, Уколов отошел на несколько метров назад и потерял координацию движения. В это время микроавтобус попытался скрыться с места происшествия. Его движения преградил Валерий Трегубов (керівник агітаційного штабу місцевих комуністів). Но это не остановило водителя, он продолжил движение до тех пор, пока Трегубов не оказался на капоте микроавтобуса. Потерпев очередную неудачу, все незнакомцы вышли из авто и пешком поспешили покинуть место происшествия. Смелянский городской комитет коммунистической партии Украины принял решение о начале бессрочной акции протеста”.
Крім того, смілянські комуністи якось пов’язали цей інцидент з некультурними словами і свастикою, які хтось , буцімто, малює на братській могилі. Вони також вимагають виявити якісь міфічні радикальні формування в місті і зупинити їхню діяльність. Чи не почати в цій справі з компартії?
На думку заступника міського голови Сміли, керуючого справами Віктора Золотоверхого, інцидент стався на політичній основі і коментувати його немає сенсу.
– Кожен має право у когось чи у щось вірити, – каже Золотоверхий. – Можливо Леніну і не місце в центрі, щоб біля нього не зчинялися сутички. Але треба про свої дії і наміри попереджати владу. Якби вона знала про акцію щодо встановлення вінка з колючим дротом, то хоча б задля уникнення провокацій спрямувала сюди працівників правоохоронних органів. А так з нічого зробилася негарна ситуація.
Напевне він має рацію, але просити дозволу, щоби сказати кату, що він кат… Та й чи варто було в день вшанування жертв голодомору дозволяти встановлювати біля пам’ятника Леніну червоні намети. Між тим, у траурний день тут увечері лунала музика…
Фото автора На знімках: покладання вінка з колючого дроту до пам’ятника Леніну таки відбулося; у цей час біля наметів, які, начебто, „штурмували” козаки; Роман Уколов був агресивний і розлючений; отак комуністи переконували опонентів, що ті неправі.
