Чому „фронт змін” лякає нас Європою?
Богдан ПІДЛІСНИЙ
Передвиборна тактика й агітація громадської організації “Фронт змін” і її висуванця Арсенія Яценюка щораз більше дивує і “конфузить” виборця. Ще до початку президентської кампанії пролунало кілька “грімких” заяв лідера “Фронту змін”, що він перетворить Україну на “лідера Середньо-Східної Європи”. Тепер, як це випливає з чергового агітаційного випуску “ФЗ” під назвою “Велика Європа”, межі майбутніх “впливів” України розширюються аж до Тихого океану. Зрозуміло, розширюються за рахунок Росії. От так собі, побратавшись (вкотре!) з Росією, Україна зможе перетворитися на “супердержаву” суперпередової православної цивілізації.
На перший погляд, це все звучить, як стара московська казка про сірого бичка, тобто про “вічну дружбу братніх народів”. Казка стара, але в новій позолоченій обгортці. Вже на першій сторінці агітаційного випуску “Фронт змін” лякає нас у своїй заяві: “Треба припинити пусті розмови про громадянське суспільство, демократію, вільний ринок і вступ до Європей-ського союзу… Заради інтеграції у світову економіку руйнується самодостатнє народне господарство” і etc.
На другій сторінці ще страшніше: “Сьогодні Європейський союз – це проект, що не об’єднує, а розділяє Європу. На зміну Берлінській стіні постала нова стіна – Шенгенська зона і одностороння, зарозуміла політика ЄС щодо решти Європи”. Далі провідники “Фронту змін” для більшої авторитетності посилаються на Папу Івана Павла ІІ, мовляв, треба думати про другу, “Східну легеню Європи”. А цю легеню складають Росія, Білорусь і Україна. Відтак покійний понтифік у тлумаченні хитрих політиків раптово став союзником ро-сійських царів, совєтських генсеків, Путіна з Мєдвєдєвим, які також дуже “щільно” хотіли і хочуть поєднати докупи Східну, таку православну і таку східнослов’янську, Європу.
Усі ці лякаючи заяви йдуть під “супровід” фотографії, на якій зображені страшні європейські прикордонники з собаками, що стережуть зону Шенгену. “Дрожи, хохол, бойся Европи!” – так і двигтить підтекст шпальти.
Ще більше страху перед Європою додає голова виконкому ГО “Фронт змін” Андрій Іванчук. Він заявляє таке: “Західна Європа і особливо Сполучені Штати споживають значно більше, ніж виробляють. Цього не витримає жодна економіка. І зі зрозумілих причин період їх благополуччя вже закінчується”. Справді страшно. Ми ж начебто ніколи й не переставали бути Європою, а крім того, стільки століть, ще від перших українських гуманістів ХV – ХVІ ст. тягнулись до західноєвропейської культури, сумлінно вчилися європейських наук, хотіли досягнути європейського рівня в усьому, а тут на тобі: Захід гниє! Рятуйся, хто може, від нього!
І знову вилізли, наче вовчі зуби з-під овечої шкури, старі радянські ідеологеми про “занепад буржуазного Заходу”, про “швидкий повний крах його” і т.ін. Ми розуміємо, що радянська школа глибоко увійшла в мислення навіть таких “модернових” політиків, як із “Фронту змін”, але щоб аж настільки глибоко? Це вже серйозна ідеологічна хвороба “перспективного покоління”…
Далі А.Іванчук пояснює, що Росія – це теж Європа (Європою лякають, але водночас все європейське – престижне – щось не все гаразд з логікою у Фронті). Росія відіграла особливу роль в історії Європи, тож її нема чого боятися. А ви думали…
Що означає цей проросійсько-євразійський гамбіт “Фронту змін”? Куди веде оте замальовування одним кольором на карті територій Росії та України? І куди заведуть нас ще політичні “викрутаси” такого “розумного”, такого “модерного” і такого “перспективного” політика Арсенія Яценюка?