Презентація книжки «Державність нації»
9 жовтня (п’ятниця) 2009 року в рамках роботи «Школи ОУН» відбудеться презентація книжки відомого українського громадського і політичного діяча Василя ІВАНИШИНА «Державність Нації». Під час презентації планується дискусія з актуальних питань суспільно-політичного життя в Україні, зокрема діяльності українського націоналістичного руху. У презентації візьме участь провідник Київської міської організації ОУН Богдан ЧЕРВАК. Захід відбудеться за адресою: Київ, вул. Івана Мазепи, 6, Фундація ім. Ольжича, 4 кім. Початок о 18.00. Телефон для довідок 280-16-75.
Петро КУЗЬ, керівник «Школи ОУН» www.kmoun.info
Іванишин Василь Петрович [23.03.1944, с. Зелений Гай Городоцького району Львівської обл. – 8.05.2007, м. Дрогобич Львівської обл.] – відомий український учений-літературознавець, філософ, публіцист, літератор, ідеолог українського націоналізму, засновник ВО “Тризуб” ім. С.Бандери.
Народився 23 березня 1944 року у селі Зелений Гай (до перейменування – Угерці Винявські) Городоцького району Львівської області у родині столяра. Батько – Іванишин Петро Васильович (1905 р.н.) цеховий столяр, один із чільних діячів національного руху, організатор сільської “Просвіти”, керівник кущового відділу служби безпеки ОУН-р. Мати – Іванишин Катерина Миколаївна (1917 р.н.) зв’язкова ОУН-р.
У 1958 р. із відзнакою закінчив Мильчицьку семирічну школу. Згодом закінчив вечірню школу у м. Рудки. З 14 років працював будівельником у Львові. Три роки служив в армії, закінчив службу у званні старший сержант.
З 1968 по 1972 рр. – навчання на українському відділенні філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І.Франка. Закінчив інститут із відзнакою. З 1973 року – працює спочатку лаборантом та редактором інститутської газети, згодом викладачем кафедри української мови, ще пізніше і до смерті – викладачем (потім – доцентом) кафедри української літератури Дрогобицького педінституту (з 1997 р. – університет). Спеціалізувався у викладанні української літератури ХХ ст., літературної критики та теорії літератури. Якийсь час працював кореспондентом газети “Ленінська молодь”. Був активним літературним критиком у 70-80-х роках.
У 1974 році одружився (дружина Світлана 1954 р. н.). У 1975 році народився син Петро, у 1976 – донька Тетяна, у 1980 – син Андрій.
З кінця 80-х – активно включився у національно-визвольну боротьбу, зокрема виступав за відновлення Української Греко-Католицької Церкви та за утвердження української мови. Короткотривало був членом Руху. Утверджував і розвивав ідеї українського націоналізму.
У 1990 році разом із Петром та Олександром Бобиками заснував видавничу фірму “Відродження”, котра спеціалізувалась на виданні націоцентричної друкованої продукції. Працював на фірмі спочатку головним редактором, а потім, після смерті П.Бобика у 2001 р., – президентом.
У 1993 році створив молодіжну націоналістичну організацію орденського типу – “Тризуб” імені С.Бандери. Перший головний командир у званні полковника, а також довічний Провідник цієї всеукраїнської організації. Створення “Тризуба” імені Степана Бандери – одна із найбільших заслуг В.Іванишина у сфері громадсько-політичної діяльності, оскільки йдеться про створення дієвої всеукраїнської націоналістичної організації з орденським типом мислення і чину, яка в умовах повної ідейної дезорієнтації суспільства взялася за продовження незавершеної справи української нації – довершення української національної революції для здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Ним закладено основні принципи цієї організації – не на основі чиїхось особистих прагнень, не на власному баченні проблеми будь-ким із її керівництва, а на рятівній для української нації основі – ідеології українського націоналізму з його християнським принципом вищості духовного над тлінним.
Враховуючи досвід своїх попередників, В.Іванишин у щоденній боротьбі навчив своїх соратників практичного сприйняття й осмислення будь-якої події, явища чи особи в політиці виключно з позицій добра чи шкоди для української нації, а не за допомогою мірила приватних уподобань та антипатій. Тому створена ним організація з 1993 року живе і діє, незважаючи на жодні матеріальні труднощі та політичні перешкоди.
Автор більше трьох сотень публіцистичних, наукових, філософських, політологічних, ідеологічних, аналітичних, художніх тощо робіт. Найбільш резонансні серед них наступні книжки – “Українська Церква і процес національного відродження” (1990), “Мова і нація” (у співавторстві із Я.Радевичем-Винницьким; вийшло 5 видань: 1990, 1991, 1992, 1994, 2004), “Нація. Державність. Націоналізм” (1992), “Українська ідея і перспективи націоналістичного руху” (2000), “Непрочитаний Шевченко” (2001), “Вибір нації-2002” (2002), “На розпутті велелюднім” (2003), “Жерці імпрези” (2003), “Пізнання літературного твору” (у співавторстві із П.Іванишиним; 2003), “Тезаурус до курсу «Теорія літератури»” (2007). У 2003 році створив “Програму реалізації української національної ідеї у процесі державотворення”. Переважна більшість праць стосується національно-суспільної тематики – відповідей на гостро актуальні ідеологічні, політичні та державотворчі проблеми постімперського часу. У сфері гуманітаристики – основоположник національно-екзистенціальної методології, методології філософсько-наукового мислення у категоріях захисту, розвитку та відтворення нації. За його науковою розвідкою “Непрочитаний Шевченко” відомий український актор Тарас Жирко створив виставу “Код Шевченка”, прем’єра якої відбулась у березні 2007р. у Львівській філармонії.
Твори В.Іванишина перекладені російською, білоруською, арабською мовами.
Усі його праці й практична діяльність витримані в рамках однієї генеральної лінії: “Без вирішення головного політичного питання – створення української національної держави (УССД) – жодна інша (соціальна, економічна, політична, освітня, культурна, релігійна тощо) проблема ніколи не буде вирішуватися на користь народу”.
Раптово помер від аневризми аорти 8 травня 2007 року у міській лікарні м. Дрогобича. Похований у м. Дрогобичі.