Кого судимо?
Чергова спроба різних збоченців заявити про себе та якісь ніби свої «права», що пройшла у Львові 10-11 вересня під час книжкового ярмарку, не залишила байдужим українське суспільство. Принаймні, ту його частину, що завжди пильно стежить за пульсом національного життя – українських націоналістів.
Цього разу об’єктом широкого громадського осуду стала книга з відверто содомітськими збоченнями «120 сторінок содому» та ті, хто намагалися її розрекламувати. Грішники, яких чекає сірка і вгонь, чомусь вирішили, що Україна – якраз те місце, де і можна влаштувати подібну антихристиянську вакханалію. Але помилилися.
Петро Скунць писав, що завжди є такий момент, коли треба «за всіх промовчати, коли всі кричать, і за всіх прокричати, коли всі мовчать». У даній ситуації за всіх прокричав «Тризуб» ім. Степана Бандери: спочатку у збоченців полетіли помідори та майонез – і це допомогло! Дивно повели себе представники державної влади, які якраз і мали б охороняти громадян від хворих на содомітське збочення покидьків: замість допомагати хлопцям, які на громадських засадах виконували також і їх роботу, вони… затримали патріотів та організували суд!
Зрозуміло, що такий перебіг подій передбачався. Свідченням того, що акт громадянської незгоди, рішучого спротиву не є випадковим хуліганством, а нормальною реакцією здорового християнського та свідомого національного українства, стали виступи на суді українських націоналістів: др.Ворона та др.Вірного. Пропонуємо вашій увазі тексти виступів.
«Упродовж 18 років умовної незалежності, державою Україна заправляє режим внутрішньої окупації, з періодичною зміною облич, але все з тим же єством – антинародною сутністю. На догоду своїм закордонним господарям, режим сприяє або, принаймі, не реагує на антихристиянські та антиукраїнські дії різноманітних «ділків». Яскравим прикладом їхньої діяльності була презентація збоченської писанини «120 сторінок содому», яку широко розрекламовали в інтернеті. Звертаю увагу, що жодного офіційного рішення про заборону, або хоча б засудження цього заходу від представників влади не було, чого і треба було очікувати.
Християнська мораль і націоналістичний обов’язок вимагали від нас дій з метою припинення цього «шабашу». Члени організації «Тризуб» імені С.Бандери діяли відповідно до обставин, в той спосіб, який вважали за необхідний та адекватний.
Гомосексуалізм – це збочене сексуальне тяжіння до осіб тієї самої статі. Саме таке визначення можна було зустріти в медичній літературі початку ХХ-го століття. Ідол сучасного гей-руху на пострадянському просторі Б.Мойсєєв визнає, що гомосексуалізм має руйнівний характер. А саме: зміна партнерів (згідно із статистикою сягає кількадесят, а то й кількасот разів), наркоманія, ВІЛ, СНІД – ось незмінні явища, які його супроводжують. Не варто також забувати, що паралельно боротьбі за свої погляди геї та лесбіянки ведуть відверту або приховану пропаганду, збочуючи людей нормальної орієнтації, особливо підлітків, психіка яких тільки формується. У 1968-1970 рр в країнах Заходу відбулась так звана ліберальна революція, активної учасниками якої були різноманітні гомосексуальні організації. Прийшовши до влади, ліберали не забули про своїх соратників. З енциклопедії фахових книжок з психології вилучається визначення «гомосексуалізм» як збочення, хвороби, яку необхідно лікувати. Після цього вони розпочали боротьбу за узаконення одностатевих шлюбів, право вчителювати та усиновлювати дітей. У деяких країнах ця боротьба закінчилась перемогою педерастів. Уявимо на хвилинку, що гомосексуалісти отримали абсолютну перемогу: чоловіки сплять з чоловіками, жінки з жінками, повністю зруйнований інститут сім`ї – первинна форма держави. Діти народжуються з пробірки, в яких-небудь інкубаторах і виховують з них збоченців – бо які вихователі, такі й учні. Яскравим прикладом нищівних наслідків ліберальної ідеї в сфері сексуальної свободи є Голандія, де 25% чоловічого населення – содоміти. Населення цієї так-званої «свобідної» країни надзвичайно швидкими темпами скорочується.»
Онуфрійчук Анатолій.
«Ми, члени спортивно-патріотичної організації ВО «Тризуб» імені С.Бандери не можемо мовчати про цей черговий плювок в душу української національної та християнської моралі, тому що: «Біблія з’ясовує Божий задум, стан людини, дорогу спасіння, загибель грішників і блаженство віруючих. Її доктрини – святі, і її заповіді – зобов`язуючі, її історії – правдиві, а рішення – незмінні. Читайте Біблію для набуття мудрості і вірте їй, виконуйте її настанови для святості».
Українській нації не потрібно нав’язувати збочені ідеї педерастії та всілякої різної гидоти, антихристиянської та антинаціональної. Звертаю Вашу увагу на слово Боже: послання святого апостола Павла до римлян 1.32 «Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерті, а про те, не тільки самі чинять, але й хвалять, хто робить таке». І тому, якщо я дозволив би провести цю пропаганду, я не зміг би з гідністю та достойністю називати себе українцем. Великий ідеолог українського націоналізму Т.Г.Шевченко писав: «… В своїй хаті своя правда і сила, і воля». Через ці святі слова я не можу дозволити нав’язувати нам, українцям, цю збочену ідею, викладену у книжці «120 сторінок содому». Якщо ця книжка незабаром з’явиться на полицях наших українських книгарень, і наші діти, юнаки та юначки перечитають це, то де гарантії, що вони не почнуть збочуватись? Ми будемо боротись усіма доступними і недоступними, можливими і неможливими методами проти цього збочення. Бо якщо Бог з нами – то хто проти нас?
Ми, українські націоналісти, і свідомі християни, будемо керуватись Божими заповідями та декалогом українського націоналіста, точка 10 якого гласить: «Не дозволимо нікому плямити ні слави, ні честі своїй нації!»
Ми не дозволимо провести черговий педерастичний шабаш над християнською мораллю та деморалізацію людської гідності, а також нашого підростаючого покоління, бо «Як не я – то хто? Як не зараз – то коли? Як потрібно – то можливо!»
Закон, написаний людською рукою, є ніщо у порівнянні із законом Божим!»
Слава Богу і Україні!
Слава навіки! Героям слава!
Левицький Андрій
Постає питання: кого судимо, панове? Судимо не «хуліганів» чи «бешкетників», як ви собі думаєте (чи як змушує вас думати інструкція зверху та ваша пристосуванська суть), не кілька чоловік, навіть не «Тризуб» – судимо насамперед Божі заповіді, християнську мораль, інститут сім’ї як основу нації. Судимо майбутнє України! А відповідальність за це не має терміну давності.
Прес-служба ВО «Тризуб» ім. С.Бандери