Серпень 2009
Задум підполковника Путіна
Віктор КАЛАШНІКОВ Москва У КДБ навчали, крім іншого, такому прийому: спершу звести якийсь текст або ситуацію до однієї головної думки, а потім, узявши її за основу, збудувати систему висновків, практичних кроків і можливих наслідків. Цей сплав дедукції з індукцією ставав дедалі ціннішим мірою того, як світ кінця 1980-х вповзав у смугу змін. Об’єм аналітичних довідок для Політбюро зменшили тоді до однієї, а потім - і до півсторінки. А десь 1991-го наказали вміщувати «саму суть» у десять рядків, відкидаючи все зайве (різні «-ізми» та іншу, як говорили, «лірику»). Чи треба пояснювати, що панорама, яка виходила у результаті, а головне - підоснова подій і близько не була схожа на широкомовну версією. Шкода, що ці безцінні історичні свідчення, як мені відомо, після докладу прямо відправляли у піч. Нарешті, за кілька місяців до ГКЧП шеф, ледве ковзнувши поглядом навіть по тих десяти рядках, кидав: «давай однією фразою. І - висновки, висновки.». Пізніше він зізнавався, що ці моменти істини допомогли йому пробитися крізь загальний хаос, а потім і прибрати до рук помітну частину російського нафтового бізнесу. У чому ж була його принципова помилка? Вона лежала здебільшого в області індукції. У запереченні того, що світом керують не тільки технології інформації і влади, але й багато інших речей, включаючи такі, що відкидають існування КДБ, шефа і його бізнесу як явищ. Іншими словами, всякий метод знає свої обмеження.
1 серпня 2009 р.
Єврейська карта в російських спецопераціях проти України
Мойсей ФІШБЕЙН Доповідь на 26-й Конференції з української проблематики, Іллінойський університет, Урбана-Шампейн, США, 24 – 27 червня 2009 року 29 січня 2009 року, виступаючи на розширеному засіданні Федеральної служби безпеки в Москві, президент Російської Федерації Дмітрій Мєдвєдєв буквально однією фразою розкрив спецоперацію ФСБ (цитую мовою оригіналу): «В ряде соседних государств сохранялась нестабильная социально-политическая обстановка, не прекращались попытки расширения НАТО, в том числе и за счёт так называемого ускоренного вступления в альянс Грузии и Украины. Всё это, разумеется, потребовало чёткой и слаженной работы всех специальных силовых структур, правоохранительных органов и весьма высокого уровня координации их деятельности. Должен сразу сказать, что Федеральная служба безопасности в целом успешно выполнила поставленные перед ней задачи» (Від М.-І.: повністю текст доповіді див. тут: http://www.kremlin.ru/appears/2009/01/29/1425_type63378_212235.shtml ). Себто – президент Російської Федерації відкритим текстом заявив, що зрив інтеґрації України до Північноатлантичного альянсу – це заслуга російських спецслужб, наслідок проведених ними спецоперацій. А заявивши, подякував Федеральній службі безпеки. Це пряме визнання того, що російські спецслужби провадять спецоперації проти України, спрямовані на підрив її суверенітету й незалежності. Це брутальне порушення не лише міжнародного права. Це брутальне порушення й російських законів: законодавча база Російської Федерації, що регулює діяльність ФСБ, не дозволяє цій спецслужбі проводити такі спецоперації. У «Федеральному законі про Федеральну службу безпеки», ухваленому Державною Думою Російської Федерації 22 лютого 1995 року (з усіма подальшими редакціями) про жодні спецоперації проти суверенітету інших держав і «кориґування» їхньої зовнішньої політики не сказано анічогісінько. Зазначимо: цей документ 1995 року підписав президент Російської Федерації. В цьому документі немає нічого бодай подібного на спеціальну операцію проти України, що з нею президент Мєдвєдєв привітав ФСБ. Натомість у прямих завданнях ФСБ є інше конкретне визначення: щодо припинення, унеможливлення витоку державних та військових таємниць. Спецоперація ФСБ, спрямована на недопущення вступу України до НАТО, є однією з найбільших таємниць Кремля. І витокові саме цієї таємниці сприяв пан Дмітрій Мєдвєдєв.
1 серпня 2009 р.
Декомунізація потребує допомоги
Кость ЗАЦАРНИЙ До 1991 року, як у казці про Снігову королеву, було в нас величезне криве дзеркало - КПРС. З набуттям Україною незалежності воно розбилося на дрібні друзки. Ці отруйні скалки розлетілися по нашому суспільству, застрягли в тілах більшості партій та громадських організацій. То ж не дивно, що на 18-му році незалежності Україна переповнена символами комуністичного минулого, а депутати нинішнього парламенту майже одностайно приймають рішення святкувати річницю комсомолу. Тому справжні патріоти беруть на себе важкий і небезпечний чин прибирання “монументального” сміття з наших теренів. Окрім КУНу, з 1994 року ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери проводить безстрокову акцію “Геть ідолів з України”. За ці роки було знищено сотні так званих пам’ятників, бюстів, меморіальних табличок та іншого імперського мотлоху, який увічнював совіцьких “вождів”.
1 серпня 2009 р.
Аналітична заява (До 18-ї річниці незалежності України)
АНАЛІТИЧНА ЗАЯВА (До 18-ї річниці незалежності України) Вісімнадцята річниця відновлення української державності, наближення президентських виборів в Україні, які в багатьох вимірах, очевидно, будуть доленосними й віховими для України, ситуація світової економічної кризи, яка відбивається на нашій державі не так господарсько-фінансовими змінами, як політико-стратегічними перегрупуваннями сил, спонукають зробити кілька висновків про сучасний шлях українського суспільства і загрози для нього. На превеликий жаль, українська держава постає перед усіма цими важливими подіями не такою сконсолідованою і міцною, як можна було б сподіватися, виходячи з позицій оцінки її антропологічного, ресурсного й геополітичного потенціалу. Чотири з половиною роки, що минули від часу “помаранчевих” подій, принесли багато позитивів в наше суспільне життя, але й породили кілька особливо загрозливих тенденцій. За цей період (2005 2009 р.) в Україні начебто зміцніла демократія, розвиваються свобода слова і незалежні ЗМІ, відбулися деякі зміни в економічному секторі, помітні деякі позитивні реформи і процеси в освіті та культурі, що непомітно, але фундаментально впливають на світогляд і світовідчуття нації. Водночас з появою потужних прозахідних тенденцій (співпраця з ЄС, заяви про вступ до НАТО) в країні, передусім завдяки видимому і невидимому тиску збоку, намітилися процеси і дії до розвороту “в Євразію”, як умовно можна назвати усілякі проімперські, “єдиноекономічні”, “слов’янофільські” заяви і стимули провідних українських політиків і політичних партій. Перебуваючи постійно під впливом російських потоків інформації, пропаганди та імперсько-деструктивних ідеологем, українські політичні лідери, в т.ч. й кандидати у президенти (що особливо тривожно, провідні – В.Янукович, В.Литвин, Ю.Тимошенко, А.Яценюк), заговорили про “безперспективність української державності”, про “системні провини України перед Росією”, про “фатальну роз’єднаність нашої держави і суспільства” і т.ін. Зрозуміло, усе це вони обіцяють виправити, як тільки займуть президентську посаду. Проте ніхто з названих претендентів на перше місце в державі не враховує того, що такими безапеляційними заявами він мимоволі посилює апатичні, апатріотичні і ностальгійно-імперські настрої в суспільстві, які й так наростають під впливом відомих чинників, тобто просовєтського стратуму, москвофілів та антиукраїнських середовищ. Відповідно в країні зменшується процент людей, здатних мислити за критеріями національної відповідальності, оцінювати політичні процеси за принципами національного зростання і зміцнення, дивитися в реально позитивну перспективу, натомість стає більше тих, що живуть оманливими ілюзіями “нового порозуміння і зближення з Росією”.
1 серпня 2009 р.
Патріарх Філарет: Константинополь остерігається, що Москва розколе все православ’я
Ваша Святосте, незабаром президентські вибори. Чи підтримуватиме когось Київський патріархат? Ви знаєте, що церква не втручається в політичну боротьбу. Водночас ми, як церква, підтримуємо ті політичні сили, які стоять на державницьких позиціях. Якщо вони за Україну, за Українську державу, то ми їх підтримуватимемо. Ми даємо свободу своїм віруючим, за кого вони хочуть, за того й голосуватимуть. Тобто хочемо, аби ці вибори були свобідними, але на них обирали не абикого, а думали про кращого кандидата, який би добре керував державою.
1 серпня 2009 р.