Кожен українець сам повинен ініціювати добрі справи...
Кожен українець сам повинен ініціювати добрі справи, тоді Україна буде державою добрих ініціатив
У Зарваниці, на Всеукраїнській Прощі побували не лише Президент України В.Ющенко та низка відомих політиків, але невідомі донедавна широкому загалу націоналісти, які 30 червня у відкритий спосіб розпочали демонтаж пам’ятника міжнародному терористу «Лєніну» на Хрещатику в Києві. Пропонуємо читачеві інтерв’ю з двома із них – Миколою Коханівським та Андрієм Тарасенком.
Микола Коханівський, нар. 1971 р. у смт. Приазовське, Запорізької області. Член КУН. Проживає в Києві.
Андрій Тарасенко, нар. 1982 р. у м. Кривий ріг, Дніпропетровської області. Перший заступник Головного командира ВО „Тризуб” ім. С.Бандери. Проживає в Києві.
Кор.: Що спонукало Вас і Ваших побратимів до цього вчинку?
М.К. Як українець, я на своїй землі маю право на свою власну думку, голос і чин. Пам’ятник ідолу Леніна в центрі Києва, який був змонтований у часи московсько-більшовицької імперії – ганьба для всіх українців, продовження цинічного знущання над українським народом.
А.Т. У кожної національно-свідомої людини постійно нуртує думка про те, щоб його зняти, або бодай пошкодити, тому ми вирішили матеріалізувати ці думки і довести справу до логічного завершення. А заодно, привернути увагу приспаного владою та її вірним васалом - псевдоукраїнським політикумом - українського суспільства, до тих пекучих проблем, які потрібно негайно вирішувати, щоби не втратити нинішню державність.
Кор.: Отже Ви це робили свідомо, не дивлячись на те, що з Вами далі буде? Хто ініціатор цієї акції?
М.К. А хіба наші славні предки не свідомо йшли боротися за волю України на Запорізьку січ, створювали ЗУНР, УНР, Холодноярську республіку, воювали в лавах Січових стрільців, рядах підпілля ОУН та УПА? Так, ми це робили абсолютно свідомо! До речі, це не перший символ радянської окупації у Києві пошкоджений українськими націоналістами, але нинішній владі не вигідно про це говорити, тому окрім киян, про це мало відомо українському суспільству. Кожен українець сам повинен ініціювати добрі справи, тоді Україна буде державою добрих ініціатив.
А.Т. Робили ми це свідомо, згідно власних переконань, бо не мають права, в уже суверенній державі надалі паразитувати на поті і крові українського народу усякі непрохані зайди. Пам’ятник Леніну в центрі столиці України вважаю не лише пережитком імперського минулого – це символ нинішнього антиукраїнського режиму внутрішньої окупації, який успадкували від московських окупантів і пристосували до нинішніх обставин їхні спадкоємці – привілейовані представники національних меншин.
Кор.: Перед тим як діяти Ви, друже Миколо, заявили на всю Україну, що виконуєте Указ Президента?
М.К. Є не один Указ, виконання якого пішло б на користь українському народу, але при нинішній антиукраїнській системі влади, промосковська „п’ята” колона, яку демократи не зуміли, чи не захотіли усунути у 1991 році від влади, робить усе, щоб ці нормативні акти не виконувалися. Насправді ми діяли за велінням серця.
А.Т. Якби такого Указу не було, ми б все-одно це зробили, адже більше тисячі різних символів московського комуністичного режиму по всій Україні, в т.ч. так званих пам’ятників сатрапу Леніну націоналісти-бандерівці знищили і без Указу Президента. Але цей Указ ми вітаємо, він свідчить про те, що національна свідомість мас зростає і влада мусить на це реагувати. Першим це почав робити гарант конституції – Президент України В.Ющенко. До речі, Він сьогодні на Прощі заявив на всю Україну, що будуватиме правову національну державу. Переконаний що ця фраза матиме історичне значення, стане орієнтиром для багатьох нинішніх суспільно-активних людей. Постає питання, чому мовчать інші перші державні особи?
Кор.: Хто ще окрім Вас брав участь у цій акції, з яких партій та організацій? Адже побутує думка, яку в народі хтось поширює, що це робота членства ВО „Свобода”?
М.К. Це зробили націоналісти з КУНу і „Тризуба”. Я член політичної партії Конгрес Українських Націоналістів, це ініціатива моя і моїх однодумців з нашої організації та „Тризуба” імені Степана Бандери.
А.Т. Під час акції „лівоохоронними” органами, окрім мене та мого побратима Миколи з КУНу було затримано ще трьох членів „Тризуба” – Богдана Франта, Олександра Задорожного та Івана Срібного. А щодо ВО „Свобода”, – це політична партія, яка бореться за те, щоб привести до влади своє членство. Вона, як і усі інші партії, діє в певному правовому полі, отже, як і КУН не може посилати на такі акції своє членство. Бо тоді буде привід, щоб зняти таку партію з реєстрації. Наша Організація не партійного, а орденського типу. Її створила ОУН для культивування народорятівних ідей українського націоналізму, тому вона зобов’язана діяти, і діє, всюди і скрізь, там де цього не можуть робити інші, не зважаючи на закони, які були прийняті антиукраїнськими силами. ВО „Тризуб” ім. С.Бандери, який впродовж п’ятнадцяти років при всіх владах Мінюст не реєструє, офіційно взяв на себе відповідальність за цю націозахисну акцію.
Кор.: Після того, як Вас звільнили з-під варти Ви, не дивлячись на підписку про невиїзд з Києва, приїхали в Зарваницю…
М.К. (Посміхається). Розумію Вас і можу продовжити Ваше запитання. Окрім того, що я свідомий українець, я також віруюча людина, тому не дивлячись на все, я тут – на Прощі. І взагалі, що може зупинити християнина, якщо це потрібно для спасіння його душі, і що може зупинити патріота, якщо це потрібно для добра його Батьківщини. На мене відкрита ще одна кримінальна стаття за пошкодження «пам’ятника» іншого ката українського народу Петровського. Я усно повідомив про те, що їду на Прощу слідчим, які ведуть на замовлення антиукраїнських сил мої кримінальні справи, але хто його знає, може коли дійде до суду, вороги державності України знайдуть в моїх наступних націозахисних діях ще якийсь „кримінал”.
А.Т. Підтримую думку свого побратима. Як християнин і націоналіст я ставлю Закон Божий, Право нації на Свободу та Право людини на її людську гідність вище будь-яких окупаційних законів, тому відповідно й дію. Такі закони, як казав славної пам’яті Провідник Василь Іванишин „правила поведінки для рабів та інструкції для їхніх наглядачів”
Кор.: Поясніть докладніше, адже Україна, як стверджують люди влади та політики, незалежна правова держава?
А.Т. Так, 18 років тому Україна звільнилася від зовнішньої окупації, була розвалена найстрашніша в історії людства імперія та створена на частині українських етнічних земель нова суверенна держава Україна . Але із здобуттям незалежності не було вирішено головної політичної проблеми – проблеми державного самоутвердження корінної української нації. Тому зовнішню окупацію замінив режим внутрішньої окупації, а нинішня неукраїнська влада перетворила Україну в новітню, грабовану різношерстими зайдами неоколонію, а українців, при показовій демократії – на безправних рабів на своїй землі.
М.К. Тому й боремося за право українців бути господарями власної долі на своїй землі, нищимо все те, що стоїть на шляху нації до Свободи.
Кор.: Але повернемося до самої акції? Звідкіля Ви і Ваші побратими?
М.К. Мої предки були вільними козаками, сам я родом з славної Запорізької землі, проживаю в Києві.
А.Т. В моїх жилах тече не лише українська кров, але це не перешкоджає мені бути українським націоналістом. Родом теж з козацьких країв, з Кривого Рогу на Січеславщині (окупаційна назва - Дніпропетровщина). Мої побратими по Організації – Олександр Задорожний родом з Рівненщини, Богдан Франт з Новоград-Волинська на Житомирщині, а Іван Срібний родом з Чернігівщини. Усі проживаємо в Києві.
Кор.: І жодного галичанина?
М.К. Тішуся з того, що це соборницька акція. Це ще раз засвідчило, що – соборність у крові в українців. Національна ідея об’єднує усіх!
А.Т. Мені у зв’язку з організаційними обов’язками доволі часто приходиться бувати в західних областях України. Спочатку боляче було чути від деяких „західняків” що ми - „східняки” - несвідомі, що націоналізм на сході не сприймуть і багато інших нісенітниць. Це залишки колишнього імперського минулого, адже декілька століть тіло української землі було роздерто поміж різними окупантами. Найстрашніше, московсько-азіатське іго, пережили ми на теренах східної України, австро-угорська окупація виявилася більш «цивілізованою». Таким несвідомим галичанам слід знати, що батьком українського націоналізму був наддніпрянець Великий Кобзар Тарас Шевченко, його першими ідеологами, теоретиками і практиками були – Микола Міхновський із Слобожанщини, Дмитро Донцов із Запорізької землі, Юрій Липа із Одещини, а їхні зусилля на західній Україні продовжили Євген Коновалець, Степан Бандера та їхні соратники. Такі чутки в основному поширюють ті політикани, які завжди на всіх виборах, за „юдині” срібняки, закликають голосувати за того, чи іншого брехуна-обіцяльника, хизуються своїм патріотизмом лише у Галичині, а самі бояться й носа поткнути за Збруч, щоб щось доброго зробити на сході України. Тому своє боягузтво ці «патріоти-іскаріоти» (за влучним висловом поета Петра Скунця) маскують галасливими фразами, що національну ідею східняки не сприймають. Одним словом, як назвав їх Полковник Василь Іванишин – „імпрезіоністи”.
Кор.: Тобто Ви вважаєте, що Галичина перестала бути українським «П’ємонтом»?
М.К. Галичина була і є орієнтиром й опорою усіх українців, паяльною лампою української національної революції, яка неминуче гряде. Але головна боротьба за українську Україну буде відбуватися на Східній Україні, де процеси національного пробудження та самоусвідомлення йдуть семимильними кроками, а нинішня влада та її покровителі поза Україною, витрачаючи мільярдні кошти, не здатні зупинити цей природний процес.
А.Т. А чи не задумуються галичани, які були найбільше причетні до здобуття незалежності України, над тим, що за 18 років незалежності багато з них стали дещо іншими. Бо як тоді мені, в їхніх очах „ортодоксальному” й „злюмпенізованому” східному українцеві, зрозуміти чому навіть у глухих, колись бандерівських селах, деякі новітні заробітчани мавпують своїх європейських роботодавців, і наприклад справляють своїм дітям не традиційні українські весілля, а вкраплюють в них італійські, грецькі, іспанські та інші „цивілізовані” обряди, хизуються тим, зневажливо ставляться до свого рідного українського? Чому немало галичан, коли сідають в потяг, їдучи на заробітки в східні області, розмовляють українською, а, виходячи з нього, переходять на „общєпонятний”? Необхідно зрозуміти, що незалежно від того до якої етнічної гілки українського дерева ти належиш: манкурти, „татарські люди”, перекинчики, яничари, східноукраїнські хохли, галицькі рутенці і хруні, закарпатські мадярони і русини; буковинські румунофіли і т.д., це все – одного поля ягоди, і цю проблему можна вирішити лише у своїй національній державі. А багатьом національно-свідомим галичанам треба не лише гордитися своїми батьками та родичами, які боролися в українському підпіллі, а самим продовжувати їх святу Справу. І ще. Наш адвокат Сидір Кізін, який проживає у Києві і взявся, не з особистої вигоди, а з ідейних переконань нас захищати – галичанин, родом зі Львова. Отже: Полісся, Волинь, Наддніпрянщина, Запоріжжя, Галичина – цілковита соборність.
Кор.: Хто підтримав Ваші вчинки, допомагав у звільненні з-під варти?
М.К. Спектр підтримки виявився доволі широкий, від демократів до націоналістів. З відомих політиків та громадських діячів: Юрій Шухевич, родина Калинців, Олексій Івченко, Богдан Бойко, Іван Гель, Андрій Гайдамаха, Богдан Червак, Ігор Юхновський, Олег Тягнибок, більше 20-ти нині діючих депутатів ВРУ із НУ-НСу та БЮТу. Деякі з них готові були взяти нас на поруки. Підтримали також громадські й політичні організації з різних областей в т.ч. Тернопільщини. Одночасно було створено Комітет декомунізації України до якого увійшло більше тридцяти політичних партій та громадських організацій.
А.Т. Нас підтримали мільйони свідомих українців, хто відкрито, а хто в душі, за що усім їм дякуємо. Спільно переможемо.
Кор.: І на закінчення. Якщо кримінальну справу не закриють, чи готові Ви до відкритого політичного судового процесу?
М.К. Думаю, що до цього готові не лише ми, а й усі національно-свідомі громадяни України. Це буде суд не над націоналістами, а над ворогами України: комуністами, соціалістами та іншою червоною пошестю.
А.Т. Так готові. До цього готова також Організація, у лавах якої маю честь боротися за Українську Національну Соборну Державу.
Кор.: Дякую за відверту розмову. Бажаю сповна задовольнити усі Ваші духовні треби на святій Зарваницькій землі.
М.К. Дякую. Життя вирує, боротьба продовжується.
А.Т. Дякую. Служу українські нації!
**Зарваниця. 19 червня, 2009 р. Б.
Головний редактор всеукраїнської газети „Бандерівець”, член НСЖУ, Іван СУТА**