Державність нації
Вийшов у світ двотомник «Державність нації» — збірник різнотематичних праць відомого вченого і публіциста, Провідника Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери полковника Василя Петровича Іванишина, присвячених проблемам українського національного відродження і державотворення. У них автор розкриває й обґрунтовує конструктивно-творчу суть і безальтернативність українського націоналізму як основи українського національного мислення і діяння, життєву необхідність реалізації української національної ідеї – ідеї державного самоутвердження української нації через створення української національної держави із всеохопною системою українського національного народовладдя.
Видання розраховане передусім на тих національно пробуджених і політично активних читачів, яких турбує стан української нації і доля України.
Всеукраїнська організація “Тризуб” імені Степана Бандери та Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова сердечно дякують всім, хто спричинився до випуску цієї Книги, хто сприяє національній справі та підтримує наші творчі і громадські ініціативи.
Це-
Валерій Малькін (м. Київ), Михайло Кравець (м. Дрогобич), Леся Кравченко (м. Дрогобич), Едуард Креч (м. Слов’янськ), Володимир Москаль (м. Сколе), Михайло Сікора (м. Дрогобич), Євген Філь (м. Тернопіль), Андрій Строєвус (м. Тернопіль).
ПЕРЕДМОВА
Збірка вибраних праць нашого Провідника Полковника Василя Іванишина виходить у вкрай небезпечний для української нації момент, коли національна ідея змагається із навалою ідей імперських та космополітичних, експортованих із Росії та Заходу. Усвідомлюючи необхідність посилити наступ на фронті націоналістичної думки, Полковник Іванишин устиг підготувати до друку кількадесят своїх найважливіших праць, написаних протягом останніх шістнадцяти років. Однак передчасна смерть у травні 2007р. завадила йому довести цей процес до логічного завершення і побачити роботи опублікованими. «Тризуб» імені С. Банд ери за допомогою наших друзів довів цю справу до завершення, усвідомлюючи, що йдеться не просто про вшанування цією книгою пам’яті основоположника нашої організації, Провідника й Полковника, відомого українського вченого й публіциста, блискучого політичного аналітика й викладача-філолога, літератора й державотворця. Нам насамперед розходиться про те, щоб дати сучасному поколінню земляків могутній і вельми актуальний ідейний арсенал, здатний націоналізувати світогляд, деколонізувати практичну діяльність, духовно зміцнювати кожного українця, арсенал, котрий допомагає перемагати в перманентній антиукраїнській інформаційній війні на цій, за Кобзарем, усе ще «нашій - не своїй землі». У запропонованих роботах найважливішою, окрім інших, є їх теоретична, філософсько-методологічна складова. Автор ненав’язливо пропонує кожному для ознайомлення і використання розроблену ним на базі творів українських класичних письменників, мислителів, політиків (Т. Шевченка, І. Франка, Д. Донцова, С. Бандери, Л. Костенко, П. Скунця та ін.) національно-екзистенціальну методологію мислення. Йдеться про мислення в категоріях захисту, відтворення та розвитку нації. Саме такого націоналістичного мислення, мислення з орієнтацією на найвищі в житті кожного українця ідеали - Бога, Україну, Свободу - потребує сучасна Україна. Не випадково одне з останніх інтерв’ю Провідника, вміщене в цьому зібранні, так і називається - «Сучасність потребує націоналізму».
Сучасність гостро потребує справжнього, не вигаданого деякими політиканами з числа, як їх окреслював Полковник, «теж-націоналістів», націоналізму і справжніх націоналістів. Кадри націоналістичної революції можуть формуватися, учив Степан Бандера, лише в боротьбі. Оскільки новітня боротьба передусім ідейна, то промовисто актуальною стає така настанова Василя Іванишина: «В ідейній боротьбі, хто неосвічений, той неозброєний». Віримо, що ця книга стане в пригоді кожному. Неукраїнці чи вороже налаштовані до українського націоналізму громадяни України зможуть побачити, наскільки неагресивною і продуктивною є ця ідеологія, наскільки ефективну й привабливу для всіх модель державного будівництва пропонує, наскільки вигідно й життєво необхідно ставати на бік української національної ідеї. Натомість кожен активний, національно свідомий українець, який прочитає твори нашого Провідника, зможе оволодіти якнайсучаснішою ідейною зброєю, використання якої неминуче приведе до перетворення теперішньої неоколоніальної «держави Україна» в справжню державу української нації - Українську Соборну Самостійну Державу.
Тож читайте, думайте і дійте в ім’я Бога, України, Свободи!
І хай допоможе нам з вами Бог!
Голова Центрального Проводу ВО «Тризуб» ім. С. Бандери полковник Дмитро Ярош
ВАСИЛЬ ІВАНИШИН - ПРОВІДНИЙ ІДЕОЛОГ СУЧАСНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
Усе частіше в новітній Україні можна зустріти політичні та публіцистичні праці, автори яких апелюють до понять «національна ідея» та «націоналізм», до досвіду героїчної боротьби ОУН та УПА. З’явилося і чимало монографічних видань у середовищі української інтелігенції, де навіть заголовки відсилають до української ідеї. При цьому автори намагаються давати власне, часто далеке від істини, бачення націоналістичних понять. Дехто навіть пробує вигадувати націоналізм або загравати з ним, нехтуючи наробком класиків і допасовуючи привабливу для народу термінологію до своїх далеких від націоцентризму світоглядних постулатів.
Однак для мене таке промовисте, неослабне зацікавлення вже впродовж двадцяти років українським націоналізмом є свідченням основоположності національної ідеї для тривання буття народу. Знехтувати ним чи тотально сфальшувати його вже не можна. Тому залюбки підтримав ініціативу посмертного видання праць відомого українського політичного та культурного діяча Василя Іванишина. Підтримав тому, що добре усвідомлюю цінність цих позбавлених ознак дилетантства робіт, їхню теоретичну глибину та практичну вагомість.
Моє власне знайомство з українським націоналізмом було логічним продовженням процесу долання стереотипів «радянської людини», вихованої комуністичним режимом. Особливе значення тут мали фундаментальні праці класиків нашої політичної філософії, зокрема Д. Донцова та Я. Стецька. Однак хотілося прочитати щось подібне і з-під пера сучасників, хотілося побачити, як працює націоналістична методологія в сучасних умовах, умовах незалежної України. Таких робіт явно бракувало. І от на початку 90-х до рук потрапляє написана у співавторстві книжка В. Іванишина «Мова і нація». Ця робота стала справжнім відкриттям і викликала зацікавлення до особи і творчості В. Іванишина. Згодом прочитав й інші його праці, - «Націю. Державність. Націоналізм», «Українську Церкву і процес національного відродження», «Жерців імпрези», «Українську ідею і перспективи націоналістичного руху», «Непрочитаного Шевченка» та ін., - у яких відчувався могутній інтелектуальний імпульс. Ставало очевидним, якою вражаюче продуктивною для пізнання історичної та новітньої дійсності постає українська ідея, базований на ній націоналістичний світогляд.
Особисте знайомство лише поглибило позитивне враження від образу автора. В. Іванишин справді був великою, непересічною людиною. Навіть таку серйозну справу, як політична боротьба, умів провадити з гумором, по-козацьки. Бачив, як запалювалися очі в молодих «тризубівців», коли він говорив. Для них, та й для багатьох з-поза меж створеного ним «Тризуба», В. Іванишин став легендою ще за життя. Можу з упевненістю сказати, базуючись і на власному досвіді: колосальний вплив справила ця людина на ціле покоління сучасних націоналістів і не лише націоналістів. Він умів просто пояснювати найскладніші ідеї, умів наближати людину до українського націоналізму, умів робити його привабливим, деміфологізувати це спотворене ворожими ідеологіями явище, що, безумовно, спричиняло тектонічні зміни у свідомості та світогляді людей.
Поглиблене вивчення творчості та практичної діяльності В. Іванишина є корисним для сформування новітньої політичної та філософсько-наукової свідомості. І тут чимало роботи для фахівців. Я ж хочу наголосити лише на двох значеннєвих моментах.
Насамперед варто відзначити промовисту актуальність праць В. Іванишина. Його попередники, фактично всі класики українського націоналізму, творили в умовах колоніальної залежності. В. Іванишин розвинув ідеологію українського націоналізму в умовах незалежності. Звичайно, можна і треба сперечатися, наскільки сучасна держава Україна є зусібіч захищеною та незалежною, чи витворила вона повноцінну політичну систему, чи є, зрештою, таки національною державою. Ці проблеми зараз активно дискутуються і в політикумі, і в суспільстві, і в ЗМІ. Василь Іванишин пропонує націоналістичне бачення цих питань. І якщо з ним комусь не у всьому випадає погоджуватися, то принаймні вислухати ці думки таки варто, бо випливають вони з глибокої, ще Т. Шевченком та І. Франком накресленої традиції державницької думки. Зрештою, лише спочатку деякі оцінки В. Іванишина видаються парадоксальними, згодом час підтверджує їх об’єктивність. А це свідчить про те, що маємо справу таки з провідним ідеологом українського націоналізму на сучасному етапі державотворення.
Інший момент стосується створеної ним у 1993 році всеукраїнської молодіжної організації «Тризуб» імені Степана Бандери. І тут час довів продуктивність ідей В.Іванишина. У час, коли очевидною постає тотальна недовіра громадян до переважної більшості партій та пов’язаних із ними громадських організацій, зростає роль організацій орденського типу, які чітко й послідовно служать ідеї, безкомпромісно утверджують її в нашому житті. Вважаю, що саме в «Тризуба» є перспектива, залишаючись орденською організацією, впливати на постання позапартійного націоналістичного центру.
Перебуваючи в ситуації постійних політичних криз, перед загрозою космополітичного глобалізму та агресивної політики деяких сусідів, сучасна Україна неминуче повертається від ідеологічного колапсу до націоналістичного шляху розвитку, як більшість цивілізованих народів світу. Саме цей шлях утверджували практично всі видатні українські письменники, філософи та політики. Саме його пропонує кожен твір Василя Іванишина, наснажений візією повноцінної української держави, де і титульна нація, і національні меншини почуватимуться, як у самодостатній шевченківський «хаті». Бо, як писав полковник В. Іванишин, тільки «національна держава - це політична система, у якій влада (усі її гілки, структури, посадові особи) є носієм національної ідеї і послідовним захисником національних інтересів свого народу - як у самій країні, так і на міжнародній арені». За таку державу боролися попередні покоління українців від Мазепи до Бандери. Саме таку національну державу варто будувати і нам.
Валерій Малькін
ВІД УПОРЯДНИКА
Збірка вибраних праць «Державність нації» була замислена та в цілому упорядкована самим Василем Іванишиним ще восени 2006 року. Ми наважилися додати лише три праці, котрі з’явились або в процесі роботи автора над збірником, або після її завершення. Йдеться про відозву «Внутрішня окупація - війна на знищення», аналітичну розвідку «Національна громада» та інтерв’ю антиімперському сайту «Кавказ-центр» «За нашу і вашу свободу», дане Провідником за кілька місяців до смерті.
Том вибраного складають чотири розділи. У розділі «Напролом» вміщені основні філософсько-методологічні, історичні, літературознавчі, богословські та політологічні монографії та брошури (написані протягом 1990-2006 рр.), що переважно з’явились окремими виданнями. Розділ «Персоналії» утворений розвідками (переважно виступами перед громадою, студентством та членством «Тризуба»), котрі окреслюють завжди актуальні для українського буття постаті великих духом - Т. Шевченка, Є. Коновальця, С. Бандери, Л. Костенко та ін. Третій розділ - «Статті» - сформований аналітичними статтями, що стосуються розгляду таких проблем: державності, національної безпеки, війни в Іраці, виборів тощо. До четвертого розділу ввійшли різноманітні інтерв’ю (передусім газетам «Галицька зоря» і «Тустань»), у яких з позицій націоналістичного філософського мислення обговорюються найпекучіші питання українського буття. Назва цього розділу - «Діалоги про свободу» - точно окреслює його провідну тематику. На завершення подаємо список основних праць В.Іванишина, котрий він устиг сам підготувати, але не встиг увести в структуру збірника.
Усі праці подаються в авторській редакції. Датування теж авторське. Слід враховувати й наступне. В. Іванишин найчастіше вказував лише день закінчення студії, тому, якщо під доволі об’ємною роботою стоїть одноденне датування, це означає лише дату завершення праці над рукописом.
Загалом ці різножанрові твори допомагають простежити створення, поглиблення й розпрацювання автором основних концептів національно-екзистенціальної методології як основи новітнього українського націоналістичного мислення у постімперський період. Водночас усі ці праці дають змогу вже з певної часової дистанції оцінити ефективність націоналістичної інтерпретації Василя Іванишина, її органічність для політико-філософської чи культурологічної думки.
Звичайно ж, уміщені в цьому збірнику праці - далеко не все те, що було створене Полковником Василем Іванишиним. (Ідеться, наприклад, про лінгвонаціологічну книгу, написану у співавторстві із Я. Радевичем-Винницьким, «Мова і нація», про посібник із теорії літератури, про низку завершених і незавершених художніх творів, про інші аналітичні розвідки та публіцистичні статті, про наукові праці й листи тощо). Віримо, що з Божою поміччю та за підтримки небайдужої до національної ідеї громади твори видатного українського філософа, вченого, літератора, публіциста ще побачать світ у різноформатних виданнях. Класика націоналістичної думки не може застаріти.
Петро Іванишин