Червень 2009
Національно-захисна дія єднає патріотів
ЗАЯВА Проводу Київської міської організації ОУН Українські націоналісти Києва неодноразово зверталися до керівництва країни, народних депутатів, київського міського голови та депутатів Київради з вимогою невідкладно ухвалити рішення про демонтаж пам’ятника катові українського народу Леніну, який бовваніє на одній із центральних площ столиці. Більшість можновладців вважала за необхідне відмовчатися, або ж обмежитися відписками. Таким чином грубо проігноровано Указ Президента України Віктора Ющенка № 250/2007 “Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні”, яким органи влади зобов’язано вжити заходи щодо “демонтажу пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також щодо перейменування в установленому порядку вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах України, назви яких пов’язані з такими особами”.
30 червня 2009 р.
Феномен націоналістичної дії (аналітична заява)
У ніч на 30 червня 2009 року п’ятеро українських націоналістів здійснили резонансну національно-захисну акцію – розпочали демонтаж монумента відомому міжнародному злочинцеві, будівничому імперської тюрми народів – СРСР, основоположникові найкривавішого в історії людства російського більшовицького режиму (до речі, прирівняного і європарламентом, і ОБСЄ до німецького націонал-соціалізму) Леніну, що знаходиться у центрі Києва. В акції взяли участь перший заступник Голови Центрального Проводу Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. С.Бандери Андрій Тарасенко, провідний член Конгресу українських націоналістів Микола Коханівський, та члени “Тризуба” – Олександр Задорожний, Іван Срібний, Богдан Франт. Відповідальність за цю націоналістичну дію взяв на себе “Тризуб” ім. С.Бандери. Саме ця всеукраїнська молодіжна організація була тією “незареєстрованою праворадикальною організацією”, про яку так боялися (і бояться) згадувати наші “незалежні” засоби масової інформації. Характерно, що антикомуністична акція молодих бандерівців була присвячена до 68-ї річниці проголошення „Акту відновлення Самостійної Української держави” та 102-й річниці з дня народження Романа Шухевича. Крім того, вона прямо стосується виконання указу Президента України №250/2007 від 28 березня 2007 року “Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-33 років в Україні”. Справді, як писав Олег Ольжич: “…лаврами діл, а не слова вінчає велика пора”.
30 червня 2009 р.
Комітет Декомунізації в Дії
Прем’єр-Міністру України Тимошенко Ю.В. Шановна Юліє Володимирівно! Ми, представники громадських організацій, що утворили Комітет Декомунізації, змушені констатувати, що незважаючи на цілий ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні», Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні»), пам’ятники та інші об’єкти архітектури, які возвеличують тоталітарний режим, все ще залишаються стояти в різних містах, містечках та селах України.
30 червня 2009 р.
Шлях до свободи: П’ємонт чи Мюнхен?
Петро ІВАНИШИН, Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова Шлях до свободи: П’ємонт чи Мюнхен? (деякі міркування про новітній теж-націоналізм) Навіть найменш освічені та найбільш зашорені апатридськими міфами українські політики та інтелектуали все частіше починають усвідомлювати підневільний, неоколоніальний стан і статус української нації в “державі Україна”, цьому, за словами Б.Олійника, “новітньому каганаті”. Уже поступово пробують відрізняти “свободу від чогось”, скажімо, від російсько-комуністичної імперії, та “в ім’я чогось”, наприклад, в ім’я власного самобутнього, самодостатнього, незалежного існування чи національного ідеалу. Подекуди доходить до глибинного Шевченкового усвідомлення того, що навіть для повсякденного, побутового проживання кожної окремої людини, а не лише для історичного тривання народів, Бог, Батьківщина та свобода є найбільш потрібними, постійно присутніми реальностями. Часом у понівеченій демолібералізмом свідомості під тиском загрозливих глобалістичних обставин спалахує прозріння, що свобода – це не лише можливість щось не виконати чи готовність виконати потрібне, а й те, що вона – це сутність істини буття (М.Гайдеґґер), сутність національної ідеї, сутність, яка володіє людиною і робить її, за умов нормального культурного впливу, національно-історичною особистістю. Без свободи сучасна людина неминуче перетворюється у денаціоналізованого раба, мультикультурного маргінала, москвофільського чи вестернізованого манкурта тощо, а інколи ще й урочисто цим своїм духовним каліцтвом пишається.
27 червня 2009 р.
Церква потребує святих священиків
Проповідь Папи Бенедикта XVI під час Вечірні з нагоди відкриття Року Священства 19 червня 2009 р, очоливши Вечірню з нагоди відкриття Року Священства, яка відбулася в празник Найсвятішого Ісусового Серця, День молитви за освячення священиків, Папа Бенедикт XVI під час проповіді закликав священиків до святості. На початку Святіший Отець говорив про значення празника Найсвятішого Ісусового Серця, вказавши на те, що Старий Завіт 29 разів згадує про Боже серце як про осередок Його волі, згідно з яким буде суджена людина. А воно є повним милосердя і співчуття. Бенедикт XVI зауважив, що це свято запрошує нас споглядати на таїнство серця Бога, Який зворушується і виливає усю свою любов на людство. І в Новому Завіті знаходимо найвищі докази цієї любові: Бог послав у світ Свого Єдинородного Сина, Який помер на хресті. І як розповідає Євангелія, один з воїнів списом проколов Його бік. «Дорогі брати і сестри, зупинімося разом, щоб споглядати пробите серце Розп’ятого!» - мовив Папа, додаючи: «В Ісусовому Серці виражена основа християнства; у Христі нам об’явлена і дарована революційна новизна Євангелія: Любов, яка нас спасає і вже тепер робить учасниками Божої вічності».
19 червня 2009 р.
Севастополь український?
Ігор ЛОСЄВ Місто затиснуте між московською експансією і київською байдужістю Це відносно невелике місто (378 тис. осіб) усі 18 років незалежності України є дражливою точною в геополітичному бутті держави, адже змушує українських політиків чітко визначатися щодо цілісності України, українсько-російських відносин, статусу і майбутнього російського Чорноморського флоту. „Навіщо нам флот?” Феномен Севастополя примушує наш політикум робити те, що йому геть не до вподоби: боротися й протистояти тоді, коли боротьба не стосується приватних інтересів політичних заробітчан, для яких соборність держави – абстракція. Севастополь є улюбленою територією геополітичного піару для російських політиків. І то невипадково, бо росіяни давно зрозуміли істину, сформульовану українським геополітичним мислителем Юрієм Липою: „Хто володіє Севастополем, той володіє Кримом. Хто володіє Кримом, той володіє Чорним морем.” Ця істина дуже важко пробиває собі дорогу в нетрях офіційного Києва, де праць Липи на знають, та й Грушевського з його ідеєю чорноморської орієнтації України читали неуважно. Україна мала всі шанси позбавити себе головного болю з Чорноморським флотом ще в 1992 році. Якби мала інший провід…
18 червня 2009 р.
Патріоти тимчасово звільнені, боротьба триває!
ЗВЕРНЕННЯ Головне командування Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери висловлює щиру вдячність усім українським патріотам, які в різний спосіб допомогли у звільненні з-під варти п’ятьох українських націоналістів (Андрія Тарасенка, Миколи Коханівського, Івана Срібного, Олександра Задорожного, Богдана Франта), що провели національно-захисну акцію по демонтажу символу московсько-комуністичної окупації – ідола «Лєніна» у Києві. Особливо відзначаємо активні дії та чітку позицію Голови ГО «Люстрація» - Олега Осуховського; Адвоката націоналістів – Сидора Кізіна; Голови УНА-УНСО Юрія Шухевича; Провідника Київської ОУН Богдана Червака; Голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока; Голови Товариства «Меморіал» – Романа Круцика; Голови КУН – Олексія Івченка; в. о. Голови Українського інституту національної пам’яті – Ігоря Юхновського; Голови ОУН (р) Андрія Гайдамахи; відомих громадських діячів, політв’язнів Ігоря Калинця, Ірини Калинець, Стефанії Шабатури; заступника Голови ВМГО «МНК» Івана Кішки; працівника Українського інституту національної пам’яті – Телещака Володимира; Вчителя Духовного управління буддистів України Дорже Жамбо Чойдже-лама; Народних депутатів В’ячеслава Кириленка, Ярослава Кендзьора, Андрія Парубія, Юрія Ключковського, В’ячеслава Коваля, Владислава Каськіва, Лесі Оробець, Олександра Чорноволенко, Андрія Шевченка; Настоятеля Парафії Святого Миколая Чудотворця в Шевченківському районі Києва – Отця Івана Галцина та багатьох інших українців, які, незалежно від своїх посад, становищ і партійної приналежності, приклали максимум зусиль, щоби хлопці якомога менше знаходилися під вартою «лівоохоронних структур».
15 червня 2009 р.
Київ без Леніна
Богдан ЧЕРВАК, Член Проводу Українських Націоналістів, провідник Київської міської організації ОУН КИЇВ БЕЗ ЛЕНІНА У ніч з 29 на 30 червня четверо молодих хлопців здійснили спробу демонтувати пам’ятник Леніну, одному з найбільших політичних авантюристів минулого сторіччя, засновникові та керівникові більшовицької партії, криваві злочини якої проти людства, й України зокрема, ще й досі озиваються невимовним болем у серцях мільйонів наших земляків. Увага ЗМІ до цієї події, яку, будемо відверті, важко назвати неординарною, несподівано висвітлила деякі цікаві аспекти суспільно-політичного життя України та її вітчизняного політикуму.
15 червня 2009 р.
Звернення
ПАТРІОТИ ТИМЧАСОВО ЗВІЛЬНЕНІ, БОРОТЬБА ТРИВАЄ! Завдяки активному тиску українців, було звільнено націоналістів, які зруйнували ідола комунізму в центрі нашої столиці – Києві. Однак для святкування перемоги поки що немає підстав. Звільнення здійснено під підписку про невиїзд, що означає продовження слідства за висунутими звинуваченнями та наступний судовий розгляд справи протягом двох місяців. Який буде вирок суду, можна лише здогадуватися. Ми вбачаємо в таких маневрах влади спробу приспати українську громаду та після спаду активної підтримки героїв винести вирок на догоду антиукраїнським силам.
15 червня 2009 р.
Заява Центрального Проводу ВО «Тризуб» ім. С.Бандери з приводу подій на Січеславщині
ШАНОВНІ ДРУЗІ! Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери оголошує збір коштів на продовження національно-захисних акцій по декомунізації України. Кожен українець або представник іншої національності, який бажає долучитися до антикомуністичної боротьби може перерахувати кошти на нижченаведений рахунок. Кожна перерахована гривна буде витрачена тільки на конкретні дії, що дозволять раз і назавжди забити «осиновий кілок» у смердючий труп сатанинського комунізму! Смерть комунізму! Хай живе Національна революція! Слава Україні!
15 червня 2009 р.
Гетьман Мазепа: між Полтавою і Батурином
ГЕТЬМАН МАЗЕПА: МІЖ ПОЛТАВОЮ І БАТУРИНОМ Як і слід було очікувати, «каменем спотикання» у відзначеннях 300-річчя битви під Полтавою став гетьман України Іван Мазепа, а точніше намір поставити йому пам’ятник. Із відповідною заявою виступило МЗС Росії, яке різко засудило «політику Києва, спрямовану на реабілітацію гетьмана Івана Мазепи». Але якщо російську заяву можна проігнорувати, оскільки Москва, чи будь-яка інша столиця не можуть нам вказувати, які пам’ятники мають стояти на українській землі, а які треба зносити, то поведінка окремих вітчизняних політиків і чиновників заслуговує на увагу.
15 червня 2009 р.
ВО «Тризуб» ім. С.Бандери оголошує збір коштів на продовження національно-захисних акцій по декомунізації України
ЗАЯВА Центрального Проводу ВО “Тризуб» ім. С.Бандери Вже 18 років минуло з часу коли Україна скинувши з себе московське ярмо, загнала осиковий кілок в могилу найжорстокішої імперії - СССР. І здавалося, що разом з цим монстром помре і комуністична ідеологія, яка тримала цю імперію в купі і була пострахом всього людства. Але через непослідовну та зрадницьку позицію тодішньої націонал-демократії, національна революція була призупинена. Внаслідок цього не відбулося ні люстрації, ні притягнення до відповідальності компартійної номенклатури, ні заборони Комуністичної партії, та її людиноненависницької ідеології. Негативні наслідки цього не дають можливості українській нації забезпечити всебічний розвиток, свободу та процвітання.
15 червня 2009 р.
Візит патріарха: крах сподівань
Богдан ЧЕРВАК, член Проводу Українських Націоналістів, провідник Київської міської організації ОУН. ВІЗИТ ПАТРІАРХА: КРАХ СПОДІВАНЬ Очікуваний приїзд предстоятеля Російської Православної Церкви патріарха Кіріла в Україну має усі підстави стати однією з найгучніших подій цього року. По-іншому й не може бути. Адже йдеться про відвідання російським патріархом однієї з найбільших християнських держав, де в міцному вузлі переплетено низку релігійних, духовних і культурних проблем, які стосуються передусім самої Росії, долі православ’я, а також взаємин між офіційними Києвом і Москвою.
15 червня 2009 р.
ЗВЕРНЕННЯ до районних осередків політичних партій, громадських організацій та громадян району
27 травня 2009 року сесія Рахівської міської ради, що на Закарпатті (міський голова Думин Я.В.) прийняла рішення про найменування частини правого берега р. Тиси в райцентрі, а саме від центрального мосту до перехрестя вул. Миру, вул. Шевченка та вул. Київської – Сегедською набережною”. Рішення прийнято без відома громадськості міста, без попереднього обговорення в депутатських комісіях та без внесення в порядок денний сесії. В принципі, констатуюча частина рішення особливих заперечень не викликає. Мерія міста Рахова підтримує з містом Сегедом побратимські зв’язки. І з огляду на перспективи подальшого розвитку туристичних, культурних, економічних зв’язків із сусідами, такий жест Рахівської міської громади не був би поганою справою.
7 червня 2009 р.
Глобалізація та націоналізм: інтеграційні та диференційні процеси в сучасній цивілізації
Олеся ГОРГОТА Тематика дослідження актуальна, тому що, по-перше, пов’язана з новим напрямком у соціальній філософії – філософією глобальних проблем, по-друге відображає суперечливість глобалізаційних процесів у сучасному світі, по-третє, має не тільки теоретичну, але й практичну значимість в аспекті геостратегічного керування й запобігання загроз стосовно інформаційної безпеки України з боку Міжнародної правлячої еліти, а також – з погляду вибору національних пріоритетів у глобальному світовому розкладі постіндустріального суспільства. При цьому необхідно зазначити: якщо “інтеграція” визначається як “об’єднання”, то “диференціація” – це не “роз’єднання”, а “виокремлення”, “визначення особливостей”, “класифікація”. Цей наголос є важливим для попередження звинувачень у сепаратистському характері даного дослідження. Ні в якому разі. Маємо сучасну проблему, яка потребує пильної уваги та вирішення.
1 червня 2009 р.
Незагойна рана підполковника Путіна
Сергій ОЛІЙНИК, Член ОУН, Київ Вкотре відзначився на ниві українознавства і продемонстрував небайдуже ставлення до нашої країни «полудєржавний властєлін» Росії Владімір Путін. Ще донедавна одноосібний повелитель величезної країни, відчуваючи, як з під його ніг відходить земля, а з рук – влада, намагається будь-що підкреслити свою велич та значимість, яка повільно, але невблаганно стає надбанням минулого. Останнім часом у світових та в російських незалежних ЗМІ побільшало публікацій про поступове й методичне витіснення екс-розвідника з його друзями від владного корита зграєю «молодих вовків» президента Медвєдєва. Двом головам імперського орла на одній шиї стає затісно – одна з них іншу повинна заклювати. І, схоже, перевага в цій сутичці не на боці головного сортирного антитерориста.
1 червня 2009 р.
Суспільне мовлення як панацея?
Богдан ЧЕРВАК, директор департаменту Держкомтелерадіо України Ігор РАДЗІЄВСЬКИЙ, кандидат наук з державного управління Знову стає модним поговорити про необхідність створення в Україні суспільного телебачення. На відміну від попередніх років, коли ідея суспільного мовлення видавалася як прогресивний крок на шляху утвердження демократії, цього разу намагаються її представити панацеєю від усіх наших інформаційних бід. І навіть збереження інформаційного суверенітету країни пов’язують із суспільним мовленням. Питання запровадження суспільного мовлення вже було предметом розгляду Ради національної безпеки і оборони, яка планує незабаром його розглянути вдруге.
1 червня 2009 р.
Державність нації
Вийшов у світ двотомник «Державність нації» — збірник різнотематичних праць відомого вченого і публіциста, Провідника Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери полковника Василя Петровича Іванишина, присвячених проблемам українського національного відродження і державотворення. У них автор розкриває й обґрунтовує конструктивно-творчу суть і безальтернативність українського націоналізму як основи українського національного мислення і діяння, життєву необхідність реалізації української національної ідеї – ідеї державного самоутвердження української нації через створення української національної держави із всеохопною системою українського національного народовладдя.
1 червня 2009 р.
ІНТЕРВ'Ю. Татарстан під кривавим російським чоботом
Активіст визвольного руху поволзьких татар, «російський емігрант» в Україні про загальнолюдський біль «гарячих точок» і солідарність борців за свободу. «Війною на Росію не підеш, вона має атомну бомбу і всі можливо види зброї, зокрема, вакуумні, глибинні і голчасті бомби. Росію можна перемогти лише політичним шляхом», говорить Нафіс Кашапов, який вже декілька років є «російським емігрантом» в Україні. Його брат-близнюк Рафіс, який очолює Татарський суспільний центр, залишається в Набережних Чєлнах під наглядом спецслужб РФ. У грудні минулого року сесія Міллі Меджліса татар Поволжжя в діаспорі опублікувала звернення до світової співдружності з проханням визнати незалежність Республіки Татарстан.
1 червня 2009 р.
Історик Сергійчук: П’яний Петро I бив Мазепу по щоках, як безчесну блудницю
Іван Мазепа…Часом задаю собі запитання, чи зробив би наш славний гетьман те, що зробив, пішовши на союз зі шведами, якби знав, чим закінчиться Полтавська битва, і як відзначатимуть її річницю його нащадки? І відповідаю: звичайно, зробив. Бо врешті-решт, його мрія збулася. І Україна стала самостійною. І він показав, що заради великої мети Україна може дозволити собі будь-які союзи, що міждержавна дружба, якою б міцною вона не була, стоїть нижче за національну ідею, та права нації мати свою державу.
1 червня 2009 р.