Червень 2009
Шлях до свободи: П’ємонт чи Мюнхен?
Петро ІВАНИШИН, Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова Шлях до свободи: П’ємонт чи Мюнхен? (деякі міркування про новітній теж-націоналізм) Навіть найменш освічені та найбільш зашорені апатридськими міфами українські політики та інтелектуали все частіше починають усвідомлювати підневільний, неоколоніальний стан і статус української нації в “державі Україна”, цьому, за словами Б.Олійника, “новітньому каганаті”. Уже поступово пробують відрізняти “свободу від чогось”, скажімо, від російсько-комуністичної імперії, та “в ім’я чогось”, наприклад, в ім’я власного самобутнього, самодостатнього, незалежного існування чи національного ідеалу. Подекуди доходить до глибинного Шевченкового усвідомлення того, що навіть для повсякденного, побутового проживання кожної окремої людини, а не лише для історичного тривання народів, Бог, Батьківщина та свобода є найбільш потрібними, постійно присутніми реальностями. Часом у понівеченій демолібералізмом свідомості під тиском загрозливих глобалістичних обставин спалахує прозріння, що свобода – це не лише можливість щось не виконати чи готовність виконати потрібне, а й те, що вона – це сутність істини буття (М.Гайдеґґер), сутність національної ідеї, сутність, яка володіє людиною і робить її, за умов нормального культурного впливу, національно-історичною особистістю. Без свободи сучасна людина неминуче перетворюється у денаціоналізованого раба, мультикультурного маргінала, москвофільського чи вестернізованого манкурта тощо, а інколи ще й урочисто цим своїм духовним каліцтвом пишається.
27 червня 2009 р.
Патріоти тимчасово звільнені, боротьба триває!
ЗВЕРНЕННЯ Головне командування Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери висловлює щиру вдячність усім українським патріотам, які в різний спосіб допомогли у звільненні з-під варти п’ятьох українських націоналістів (Андрія Тарасенка, Миколи Коханівського, Івана Срібного, Олександра Задорожного, Богдана Франта), що провели національно-захисну акцію по демонтажу символу московсько-комуністичної окупації – ідола «Лєніна» у Києві. Особливо відзначаємо активні дії та чітку позицію Голови ГО «Люстрація» - Олега Осуховського; Адвоката націоналістів – Сидора Кізіна; Голови УНА-УНСО Юрія Шухевича; Провідника Київської ОУН Богдана Червака; Голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока; Голови Товариства «Меморіал» – Романа Круцика; Голови КУН – Олексія Івченка; в. о. Голови Українського інституту національної пам’яті – Ігоря Юхновського; Голови ОУН (р) Андрія Гайдамахи; відомих громадських діячів, політв’язнів Ігоря Калинця, Ірини Калинець, Стефанії Шабатури; заступника Голови ВМГО «МНК» Івана Кішки; працівника Українського інституту національної пам’яті – Телещака Володимира; Вчителя Духовного управління буддистів України Дорже Жамбо Чойдже-лама; Народних депутатів В’ячеслава Кириленка, Ярослава Кендзьора, Андрія Парубія, Юрія Ключковського, В’ячеслава Коваля, Владислава Каськіва, Лесі Оробець, Олександра Чорноволенко, Андрія Шевченка; Настоятеля Парафії Святого Миколая Чудотворця в Шевченківському районі Києва – Отця Івана Галцина та багатьох інших українців, які, незалежно від своїх посад, становищ і партійної приналежності, приклали максимум зусиль, щоби хлопці якомога менше знаходилися під вартою «лівоохоронних структур».
15 червня 2009 р.
Київ без Леніна
Богдан ЧЕРВАК, Член Проводу Українських Націоналістів, провідник Київської міської організації ОУН КИЇВ БЕЗ ЛЕНІНА У ніч з 29 на 30 червня четверо молодих хлопців здійснили спробу демонтувати пам’ятник Леніну, одному з найбільших політичних авантюристів минулого сторіччя, засновникові та керівникові більшовицької партії, криваві злочини якої проти людства, й України зокрема, ще й досі озиваються невимовним болем у серцях мільйонів наших земляків. Увага ЗМІ до цієї події, яку, будемо відверті, важко назвати неординарною, несподівано висвітлила деякі цікаві аспекти суспільно-політичного життя України та її вітчизняного політикуму.
15 червня 2009 р.
Звернення
ПАТРІОТИ ТИМЧАСОВО ЗВІЛЬНЕНІ, БОРОТЬБА ТРИВАЄ! Завдяки активному тиску українців, було звільнено націоналістів, які зруйнували ідола комунізму в центрі нашої столиці – Києві. Однак для святкування перемоги поки що немає підстав. Звільнення здійснено під підписку про невиїзд, що означає продовження слідства за висунутими звинуваченнями та наступний судовий розгляд справи протягом двох місяців. Який буде вирок суду, можна лише здогадуватися. Ми вбачаємо в таких маневрах влади спробу приспати українську громаду та після спаду активної підтримки героїв винести вирок на догоду антиукраїнським силам.
15 червня 2009 р.
Заява Центрального Проводу ВО «Тризуб» ім. С.Бандери з приводу подій на Січеславщині
ШАНОВНІ ДРУЗІ! Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери оголошує збір коштів на продовження національно-захисних акцій по декомунізації України. Кожен українець або представник іншої національності, який бажає долучитися до антикомуністичної боротьби може перерахувати кошти на нижченаведений рахунок. Кожна перерахована гривна буде витрачена тільки на конкретні дії, що дозволять раз і назавжди забити «осиновий кілок» у смердючий труп сатанинського комунізму! Смерть комунізму! Хай живе Національна революція! Слава Україні!
15 червня 2009 р.
Гетьман Мазепа: між Полтавою і Батурином
ГЕТЬМАН МАЗЕПА: МІЖ ПОЛТАВОЮ І БАТУРИНОМ Як і слід було очікувати, «каменем спотикання» у відзначеннях 300-річчя битви під Полтавою став гетьман України Іван Мазепа, а точніше намір поставити йому пам’ятник. Із відповідною заявою виступило МЗС Росії, яке різко засудило «політику Києва, спрямовану на реабілітацію гетьмана Івана Мазепи». Але якщо російську заяву можна проігнорувати, оскільки Москва, чи будь-яка інша столиця не можуть нам вказувати, які пам’ятники мають стояти на українській землі, а які треба зносити, то поведінка окремих вітчизняних політиків і чиновників заслуговує на увагу.
15 червня 2009 р.
ВО «Тризуб» ім. С.Бандери оголошує збір коштів на продовження національно-захисних акцій по декомунізації України
ЗАЯВА Центрального Проводу ВО “Тризуб» ім. С.Бандери Вже 18 років минуло з часу коли Україна скинувши з себе московське ярмо, загнала осиковий кілок в могилу найжорстокішої імперії - СССР. І здавалося, що разом з цим монстром помре і комуністична ідеологія, яка тримала цю імперію в купі і була пострахом всього людства. Але через непослідовну та зрадницьку позицію тодішньої націонал-демократії, національна революція була призупинена. Внаслідок цього не відбулося ні люстрації, ні притягнення до відповідальності компартійної номенклатури, ні заборони Комуністичної партії, та її людиноненависницької ідеології. Негативні наслідки цього не дають можливості українській нації забезпечити всебічний розвиток, свободу та процвітання.
15 червня 2009 р.
Візит патріарха: крах сподівань
Богдан ЧЕРВАК, член Проводу Українських Націоналістів, провідник Київської міської організації ОУН. ВІЗИТ ПАТРІАРХА: КРАХ СПОДІВАНЬ Очікуваний приїзд предстоятеля Російської Православної Церкви патріарха Кіріла в Україну має усі підстави стати однією з найгучніших подій цього року. По-іншому й не може бути. Адже йдеться про відвідання російським патріархом однієї з найбільших християнських держав, де в міцному вузлі переплетено низку релігійних, духовних і культурних проблем, які стосуються передусім самої Росії, долі православ’я, а також взаємин між офіційними Києвом і Москвою.
15 червня 2009 р.