Українцям – Українську Православну Церкву!

Інтерв’ю з настоятелем церкви Миколи Чудотворця УПЦ КП Іоаном (Гащиним), яка знаходиться в Шевченківському районі міста Києва. Як вже повідомлялось в попередньому номері газети, щодо церкви була вчинена спроба її рейдерського захоплення попами УПЦ МП. Настоятеля Іоана я зустрів в невеликій капличці, яка розташована поруч з церквою, під час приготування до чергового богослужіння.

Доброго дня пане Іване. Щиро вітаю Вас з святом Благовіщення Пресвятої Богородиці. Будь-ласка ще раз коротко про історію будівництва храму та спробу його захоплення.

Доброго дня, взаємно! Церква Миколи Чудотворця є частиною меморіального комплексу, присвяченого жертвам Чорнобильської трагедії. Замовником зведення цього комплексу була Шевченківська у місті Києві районна держадміністрація. У 2004 році після встановлення на церкві хрестів вона була освячена Патріархом Київським та всієї України-Руси Філаретом, після чого до церкви потягнулась громада та почались богослужіння. На жаль закінчити добудову не вдається й дотепер, хоча залишилось небагато. Кілька місяців тому до Шевченківської РДА звертається якась приватна фірма, яка зобов’язується виділити кошти на добудову церкви з подальшою її передачею до УПЦ МП. Шевченківська РДА, не порадившись ні з громадою церкви, ні зі мною, вирішує задовольнити звернення фірми та підписати з нею угоду. Незабаром церква захоплюється. Не маючи власної громади, до церкви, за підримки зграї російських казаків, увійшли попи УПЦ МП. За тиждень, представниками КУН, УНСО, Тризубу церкву було звільнено. Але на місце події прибула міліція, яка силою доправила українців до райвідділку міліції. Ось така історія.

Наразі яка ситуація з церквою? Що потрібно зробити щоб повернути її вірянам УПЦ КП, відновивши таким чином справедливість?

Наразі церква зачинена. Богослужіння не проводяться. Церковна українська громада натомість відвідує капличку, яка стоїть поруч. Як мені відомо, приватна фірма вже воліє відмовитись від цієї афери, а Шевченківська РДА готова до кроків в бік порозуміння з українською громадою. Все це поки що за неофіційною інформацією. Поживемо – побачимо. Але напевно одне – загарбники не чекали такого рішучого спротиву.

Як вважаєте, чи можливе було захоплення церкви без попереднього його узгодження з мсцевою владою та міліцією?

Та звичайно що ні! Райдержадміністрація, районна міліція, приватна фірма та попи УПЦ МП – ланки одного ланцюга. Як, та на основі чого вони усі знайшли порозуміння залишається лише здогадуватись. До речі, про ту злощасну угоду мені стало відомо лише через два місяці після її підписання, вже перед самим захопленням церкви. Отже, припускаю, що два місяці загарбники планували кроки.

Пропоную перевести діалог в інше русло. Приблизно яке співвідношення православних церков КП та МП в Україні та в Києві зокрема? Чи відповідає воно співвідношенню українських та російських громад? Чи є така державна структура, яка контролює таке співвідношення?

Почну з останнього. Така структура є. Це державний комітет. Щось більше про цей орган сказати не можу бо жодним чином не відчуваю його присутність. Тепер про співвідношення. В Києві десь 1 до 5. Тобто на одну церкву КП п’ять церков МП. Скажіть мені що, в Києві російської громади вп’ятеро більше аніж української? А може навпаки? По Україні таке співвідношення ще гірше. На сході та півдні країни є райони в яких взагалі немає жодної української церкви.

Ваше бачення причини такої щільної присутності УПЦ МП в Україні? Це релігія чи геополітика?

І те, й інше. Звичайно, на моє переконання є в парафіях УПЦ МП священики, які жодного відношення до політики та геополітики не мають. Вірю, таких більшість. Але є й інші, мета яких втримати душі українців в сфері впливу УПЦ МП, в сфері впливу Росії. Скажіть мені, як розцінювати агітацію за біло-блакитного кандидата в президенти в 2004 році, яку проводили попи МП в своїх церквах? А для чого в Києві аж стільки церков МП? Не маючи достатньо церковних громад, вони й далі будують та захоплюють! Відчувається присутність центру, який керує цим процесом. Тож маємо серйозно замислитись доки не пізно!

Беручи до уваги зазначене, чи є надмірна кількість церков МП в Україні загрозою для її безпеки? Чи повинна держава стояти осторонь цих процесів, як це відбувається зараз, чи регулювати їх?

Та певна річ, що є! Вважаю держава не має права стояти осторонь. Захищаючи власну безпеку, держава має регулювати релігійні справи, власне як і всі інші справи. Жодної різниці. Можливо найвищі державні діячі, та взагалі люди ще недостатньо перейнялись важливістю релігійного питання, яке буде відігравати все більшу та більшу роль у суспільних відносинах. Наведу приклад ролі держави у створенні Грузинського Патріархату Православної Церкви. Свого часу добро на це дав особисто Сталін, оскільки сам був грузином.

Як ставитесь до ідеї об’єднання усіх православних церков в Україні та створення Української Помісної Православної Церкви? Наскільки реально це в сьогоднішніх умовах? Хто цьому завадить?

Ставлюсь дуже позитивно. Більш того, бачу цей шлях як єдиновірний. Це зніме усі протистояння між православними. В незалежній Україні буде власна єдина незалежна православна церква. Але знову ж таки – хто має об’єднувати? Моя відповідь – українська держава. На теперішній час, на жаль, це ще не реально через насамперед шалене неприйняття цієї ідеї більшою частиною УПЦ МП, керованою з Москви. Уявіть, що в Україні близько 15.000 церковних громад УПЦ МП, тоді як в Росії 17.000 громад РПЦ. Тепер співставте території та кількість населення. Уявляєте, який шматок втрачає РПЦ. Майже половину. Кажу про несприйняття саме більшою частиною бо знаю, що це питання крок за кроком знаходить розуміння у так би мовити проукраїнської частини УПЦ МП. Знаю, що багато священників МП зрозуміли про необхідність існування незалежної України. Чого лише варте визнання Предстоятелем УПЦ МП Володимиром Голодомору 30-х років, як акту геноциду проти українського народу.

Як думаєте, з якою метою здійснить свій візит новообраний Патріарх РПЦ Кирило в Україну?

Патріарх Кирило представник жорсткої лінії в РПЦ. Тобто лінії на недопущення реформ тощо. Оскільки в Росії, на відміну від України церква, як і усе інше, повністю підконтрольна державі, то без згоди кремля його ніколи б не обрали Патріархом. Отже, якої лінії буде дотримуватись він в своїй діяльності, відомо. Це лінії кремлівської. Годі й сподіватись на заяву про згоду на створення УППЦ під час візиту на Україну. До речі, хочу зазначити, що події навколо захоплення церкви Миколи Чудотворця в Києві дивним чином збіглись з інтронізацією Кирила в Москві. Випадково?

Про що ми маємо заявити Патріарху РПЦ Кирилу під час його візиту в Україну?

Маємо рішуче заявити про припинення політичної діяльності частини УПЦ МП на користь проросійських партій та блоків, про припинення антиукраїнської та антидержавної діяльності, про припинення практики захоплення земель та церковних споруд. Накінець, маємо заявити про тверде бажання створити незалежну Українську Помісну Православну Церкуву.

Пане Іване, які завдання ставите перед собою особисто в повсякденній роботі? Що бачите найголовніше в діяльності Вашої церкви?

Найголовніше – щоб людина усвідомила для чого живе, що є тимчасове а що є вічне, та зробила вибір на користь останнього. Для цього потрібно частіше відвідувати українські церкви та спілкуватись з Богом. Моя мета наразі – якнайшвидше повернутися до церкви Миколи Чудотворця та відновити там богослужіння. Хочеться зробити це ще до Великодня, який в цьому році випадає на 19 квітня.

Дякую Вам за надане експрес-інтерв’ю! Бажаю здійснення Вашої мети, міцного здоров’я та наснаги!

Підготував Володимир Манько Голосіївська РО КУН в м.Києві