Росія напередодні громадянської війни

Російське розвідувальне співтовариство серйозно стурбоване латентними суспільними процесами, здатними призвести до початку громадянських воєн і конфліктів на території РФ, які можуть обернутися порушенням територіальної цілісності і появою цілого ряду нових суверенних держав. Про це свідчать дані інформаційного «витоку», статистика і масовість антиурядових акцій, офіційні заяви і заклики опозиції.

Згідно оцінкам російських спецслужб, найбільш масові протестні заходи в найближчому майбутньому очікуються в Центральному федеральному окрузі Росії (Москві), промислових районах Південного Уралу і Західного Сибіру (так званому «червоному поясі», відомому своїми бунтарськими традиціями), а також на Далекому Сході.

Не виключаються також національні хвилювання в Поволжжі і на Північному Кавказі. В цілому все це розхитує позиції правлячого російського режиму, створюючи безпосередню небезпеку його владі, чим вже намагаються скористатися комуністи і деякі інші політичні сили Російської Федерації.

Проте, замість вирішення соціальних проблем Росії, Москва знову робить ставку на силовий шлях придушення невдоволення населення країни, пише в статті «Криза в РФ: примара громадянської війни?» російський аналітик Сєргєй Глазьков.

Нарощується бойовий потенціал російських силових структур внутрішнього призначення, які повинні стати надійним «щитом» між Кремлем і рештою всієї Росії.

Відмінене раніше ухвалене рішення про скорочення Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ РФ, які передбачається зберегти на рівні двісті п’ятдесят тисяч військовослужбовців.

Для попередження можливих безладів в структурі ВВ МВС створюються спеціальні розвідувальні і диверсійні підрозділи, направлені на превентивне усунення лідерів опозиції. Пріоритетна увага приділяється оснащенню Внутрішніх військ новітніми зразками озброєнь і військової техніки, включаючи бронетанкові, артилерійські, авіаційні, морські і навіть протиповітряні системи.

Всього, не зважаючи на кризу, минулого року на технічну модернізацію ВВ було виділено більше 5,5 млрд. рублів. Їх призначення яскраво ілюструє Курганний завод протипожежного устаткування, який отримав крупне замовлення на броньовики з водометами для розгону демонстрацій.

«Крім того, прихованою формою «кризового реагування» Кремля можна вважати прискорене формування нових напіввійськових структур», — відзначає експерт. Зокрема, услід за «корпоративними арміями» «Газпрому» і «Транснєфті», покликаними контролювати безпеку трубопроводів, в МВС заговорили і про «армію «Олімпстрою» для охорони сочинських будівництв. Вогнепальна зброя, а також непілотовані літальні апарати планується передати навіть Рибнагляду, у складі якого буде створено спеціальний підрозділ «Піраньї».

«Можливо, подібні заходи і допоможуть Кремлю захиститися від власного народу. Але, справа може стати набагато гіршою у разі приєднання до акцій протестів населення російських військовослужбовців, доведених до відчаю божевільними реформами міністра оборони Сердюкова, а точніше, його планами радикального скорочення збройних сил», — попереджає Глазьков.

Побоювання з приводу цілісності Держави Російської звучать і з боку мислителів націонал-демократичного спрямування. Після того, як президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв підпише з Америкою двосторонню угоду про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, «в країні наступає нова епоха внутрішньополітичних змін і демократизації, яка призводить до дезинтеграції і загибелі РФ».

Такий прогноз опублікував політолог Андрєй Добровольцев. Він відзначив, що на території колишньої РФ-РРФСР з’являються нові держави (Далекосхідна республіка, Сибір, Татарстан, Московія) з «наявністю в них ядерної зброї».

«Розкидані по території Росії ядерні сили националізізуються місцевими правителями, і повторюється театр 90-х років з ядерним роззброєнням (Україна, Білорусь, Казахстан)», — похмуро нарікає Добровольцев.

В такому випадку від 1000 російських боєголовок для держави «московія» залишиться 200–300 боєголовок, які можна накрити стратегічною ПРО в Польщі і Чехії, американськими крилатими ракетами.

Йому вторить уральський політтехнолог і філософ Павєл Крашенніков. Ще на початку минулого року з-під його пера вийшла повість-антиутопія «Після Росії». Описувані події відбуваються приблизно через 20 років після закінчення правління Владіміра Путіна.

В основі твору лежить сюжет про громадянську війну між напівфеодальними московськими елітами на чолі з якимсь генералом Піроговим і конфередерацією колишніх суб’єктів РФ, а нині суверенних держав — Уральською республікою, Конфедерацією угро-фінських народів і Євразійською співдружністю (Татарстан, Башкирія і Казахстан).

Найактивнішу допомогу їм надає Китай, Японія і США. На західному фронті проти них діє Україна.

Книга закінчується барвистим описом «походу на Москву» конфедерації збройних сил багатих на природні ресурси республік, які виступають проти реставрації «Великої Росії» у будь-якому вигляді.

«Москва на диво швидко знелюдніла. Переможці однозначно дали зрозуміти, що відновлювати міські комунікації і будівлі ніхто не збирається. За новими угодами, Москва стала дальньою північною околицею України. Українська влада відразу заявила, що немає ніякої потреби в існуванні мегаполісу в цій частині Євразії: поряд квітне Санкт-Петербург та інші мирні і спокійні міста. Коротше кажучи, київський уряд постарався зробити все, щоб ненависне місто остаточно згинуло в безкраїй українській глушині.

За кілька років населення Москви скоротилося до двох мільйонів, що мешкали в центральній частині міста і острівцях, у більш-менш придатних для життя районах колишнього мегаполісу», — цими словами закінчується повість, яка наробила багато галасу.

Нагадаємо, що радянський дисидент Андрєй Амальрік свого часу написав футурологічне есе «Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?» Книга вийшла в самвидаві наприкінці 60-х рр.

Хто озброїть звільнених офіцерів?

«Хто може сказати, куди підуть ті двісті тисяч офіцерів, яких планується викинути на вулицю без всяких засобів для існування? І чи не стануть вони основою бойових загонів для боротьби з чинною владою, як це ми вже бачили на початку 90-х років минулого сторіччя?

І чи не допоможуть їм в цьому їхні товариші по зброї, що так само, як і вони, залишилися наодинці зі своїми проблемами?». Особливо товариші «по зброї» зі збройного Руху Опору мусульманських республік Північного Кавказу або іноземних спецслужб, наприклад, китайських, — додамо ми.

Про те, що подібне припущення не таке вже неймовірне, свідчать нинішні настрої серед російських військових, діючих і колишніх.

21 лютого 2009 року, в Москві, в Будинку культури «Жовтень» було проведено Загальноросійські офіцерські збори за участю більше 560 делегатів від ветеранських організацій всіх видів російської армії і флоту.

За наслідками наради прийнята ухвала з рішучим засудженням так званих реформ ЗС РФ, які незворотно ведуть до їх остаточної загибелі. При цьому, задля зриву планів знищення оборонного потенціалу країни і її збройних сил вирішено почати практичне створення громадської організації «Народне ополчення імені Мініна і Пожарського».

Мабуть, саме це і є головною причиною дій Москви зі стрімкого нарощування внутрішніх військ та інших каральних органів, які вже перейшли всі розумні межі за своїми масштабами (2,5 мільйона), і більш ніж в два рази перевищують збройні сили Росії.

Кандидати на Незалежність

«Тим більше, що контури розпаду Росії вже виразно видно на її політичній карті», — продовжує Глазьков. Так, ще восени минулого року (після визнання Москвою незалежності Абхазії і Південної Осетії) з вимогами про вихід зі складу Російської Федерації виступили кілька впливових громадських організацій Татарстану і Башкирії в російському Поволжжі.

Аналогічні настрої не стихають і на Північному Кавказі Росії, де вже близько 15 років не припиняються зіткнення між місцевими збройними формуваннями і федеральними військовими. Кількість втрат в силових структурах Росії вже не поступається втратам коаліційних військ в Іраці і Афганістані, разом узятих.

В умовах стрімкого розвитку фінансово-економічної кризи в Російській Федерації і пов’язаних з нею проблем, ситуація на Північному Кавказі і зовсім може набути катастрофічного характеру, переростаючи в стан відкритого збройного конфлікту.

Подібні перспективи створюють безпосередню загрозу життю і безпеці не тільки для населення самих північнокавказьких республік, але й сусідніх з ними регіонів, зокрема південно-західних районів Росії — традиційного ареалу мешкання українського етносу, ще до входження вказаних територій до складу Російської Імперії.

Українська загроза на прикордонних землях

Враховуючи наведені обставини, цілком обгрунтованими видаються сумніви і українського населення Росії в здатності Москви забезпечити їхні права і інтереси в умовах кризової ситуації. Тим більше, що український етнос в Росії є єдиним крупним етносом в Російській Федерації (близько 22 млн.), що не має своєї автономії в її складі.

Зокрема, вказане питання обговорювалося на першому з’їзді представників українських громад південно-західної Росії в лютому 2009 року в місті Білгороді. За наслідками цього з’їзду ухвалене одностайне рішення про створення об’єднаного громадського руху «Повернення», що ставить своєю метою відродження української нації в Росії.

«Таким чином, ми спостерігаємо досить тривожні і могутні процеси в Росії, які можуть призвести до найглобальніших наслідків. І все це на тлі запевнень Кремля, що все добре, ситуація під контролем, і причин для неспокою немає. Наскільки виправданий оптимізм кремлівських мешканців, — покаже не таке вже віддалене майбутнє», — робить висновок Глазьков.

Акція 5 травня і «Вся опозиція, яка бореться проти Кремля»

Родючим грунтом для організації антиурядових дій є люмпенізовані російські право-радікали. Згідно поширюваним на ультра-правих російських сайтах закликам, на 5 травня 2009 року призначені масові терористичні акції проти режиму Путіна-Мєдвєдєва, підпали будівель МВС, ФСБ, держустанов, офісів «Єдиної Росії», пише «Московський комсомолець».

«Вбивайте, висаджуйте, знищуйте, крушіть, бийте, калічте, пишіть на стінах заклики, робіть все що завгодно, що ви вважаєте потрібним, але заради соратників дійте!!!» Такий заклик поширюють члени «Російської волі». Дата вибрана не випадково — цього дня виповнюється 40 днів з дня смерті лідера цієї групи Максіма Базильова (Адольфа), який за дивних обставин загинув в ІТУ на Петрівці.

Його соратники хочуть вивести на вулиці всіх правих націоналістів, футбольних фанатів, козаків, «одинаків-автономів та інші НАЦ проекти і угрупування», щоб таким чином вшанувати пам’ять «всіх вбитих скінхедів та інших наці». «Ці тварюки в нас нещодавно відняли одного, а ми за це за один день віднімемо тисячі! В нас є рівно 40 днів, щоб наточити ножі, викопати і дістати зброю, зробити якомога більше саморобних вибухових пристроїв, приготувати коктейлі Молотова, підготуватися морально і виступити єдиним флангом за всіх соратників! І не треба замислюватися про своє майбутнє. Росія буде Російською або безлюдною!»

Одними закликами націоналісти не обмежуються. Одночасно розсилається й інструкція, як потрібно вибирати зброю і одяг, як поводитися при затриманні і як його уникнути. Як ховатися, якщо тебе оголосили в розшук, в якому складі виходити на акцію.

За словами авторів послання, цю інструкцію написав Базильов, а вони його дещо доповнили. Базильов свого часу брав участь в організації погромів на московських ринках в Ясеневі і Царицині.

Документ називається Звернення РВ «до всієї опозиції, яка бореться проти Кремля» і є добре продуманою методичною допомогою на 13 сторінок машинописного тексту.

Підстави визнавати достовірність на даний момент в Росії вистачає. Повсюдно поширені підпали держустанов, управлінь ФСБ, відділень міліції і військкоматів.

Військова комендатура м. Москви Південно-західного АО (м. Москва, Новоясеневській пр-т., 25 ) підпалена у ніч початку весняного призову, з 31 березня на 1 квітня. Відповідальність на себе узяла анонімна антимілітаристська група, яка опублікувала ВІДЕО, цілі і причини підпалу.

21–22 січня 2009 року в Іванові почалася більш ніж 10-годинна пожежа в будівлі облуправлінь УВС і ФСБ. Два поверхи вигоріли повністю, відкритий вогонь розповсюдився більш ніж на 2 тисячі кв. м., — вказує RUpor.info.

Джерело: RUpor.info