Необхідний демонтаж Росії

Алєксєй ШИРОПАЄВ, Москва

Недавно в Росії невідомо чому була оголошена «антитерористична тривога». Вже увечері власті дали відбій також без особливого роз’яснення причин.

Режим відпрацьовує схеми маніпуляції масами, прагнучи консолідувати їх під своєю егідою. І, треба сказати, ці нехитрі схеми працюють. Телефони ФСБ розжарилися від безперервних дзвінків «росіян», що сигналізують про «підозрілі предмети» і «дивних людей». Багато хто скучив по пильності, по причетності до влади і держави, що виражається, звичайно ж, в «сигналах» і доносах «по начальству».

І багато хто ж не упустив можливість в черговий раз з дозволу властей плюнути в західному напрямку. На естонському консульстві в Пітері красується потворна чорна пляма, причому влада не поспішає порушувати кримінальну справу- не синагогу ж прикрасили.

Я вже не говорю про вітчизняних шакалів від політики і пропаганди, ці тут як тут. Що коштує одна лише московська телепрограма, де при повній підтримці ведучого намагалися втоптати в землю естонського посла (жінку) і героїчного естонського парламентарія, що брав участь в дискусії за допомогою телемоста з Талліна. Один російськомовний генетичний конформіст заявив, що хай естонці відмовляться від всієї матеріально-технічної і промислової бази, створеної за радянських часів. І тут же просто був розмазаний спокійною відповіддю опонента: заспокойтеся, ваші великі заводи і фабрики в Естонії вже давно закриті і демонтовані унаслідок їх безнадійної совкової допотопності.

Браво, Естонія! Все логічно: демонтаж трухлявої промислової спадщини совка і його одіозних культових споруд. Пам’ятник радянському окупантові символізує «релігію російської Перемоги», на яку робить замах естонська «фашистська держава». Релігія СОВКОВОЇ перемоги так буде точніше.

А зараз подивимося, що ж криється за цим страшним культом, яку тінь відкидає насуплений «бронзовий солдат». Почнемо здалеку з Угорщини. Очевидець мені розповідав: по вулиці Будапешта ледве-ледве повзе рачки угорка, згвалтована натовпом радянських «визволителів». Коли це було, не пам’ятаю: у 1945-му? Або в 1956-му? А, втім, яка різниця?

Йдемо далі. Рік 44-й, «братська Сербія». Вона швидко прийшла в жах від поведінки «братиків», що налинули зі сходу. Знову мародерство, згвалтування. І це в Сербії-то, що завжди вважалася «слов’янською сестрою» Росії. Совку з його агресивно антизахідною ментальністю навіть серби були чужі. Та що серби і росіяни теж. Наприклад, знайома емігрантка, що проживала тоді в Бєлграді, розповідала, що радянські солдати її подругу, росіянку по-звірячому згвалтували.

Що вже говорити про Східну Пруссію, «лігво тевтонського звіра»? Тут радянське вторгнення стало новим нашестям гунів і Батия. Насильство, грабіж, хамство, бруд, всюди розкидані рештки зарізаної худоби. Цитую: «Росіяни поводилися як дикі тварини. Переходячи від ферми до ферми, вони все пожирали на своєму шляху. Борошно, окіст, консерви все йшло в хід. Продукти витягувалися з підвалів і розкидалися по двору. Коли наступила весна і сонце почало припікати вони почали псуватися, і ферму насичив сморід їжі, що розкладається.

Часто російські солдати відривали від матерів дітей і забирали їх в табори. Багато хто помер в дорозі. А багато згодом удома, заражені венеричними хворобами, які дико розповсюдилися після нашестя російських «освободітєлєй»». (Хорст Герлах. «У сибірських таборах. Спогади німецького полоненого». М., 2006).

Ось в кого за декілька століть перетворила росіян азіатська імперія, заручниками якої вони виявилися. Повторюю ще раз: У СОВКІВ. А від Східної Пруссії до Естонії рукою подати. Невже там совок поводився інакше? Російський поневолювач, що позбавив естонців їх європейської національної державності, а натомість притягнув зі сходу дрімучу комуністичну деспотію.

Немає НІ ОДНІЄЇ естонської сім’ї, в якій хто-небудь не був би засланий до Сибіру. Очевидно, за це естонці повинні покладати гвоздики до бронзових чобіт російського істукана і при цьому вдячно цілувати останні.

Перш, ніж «захищати росіян» в «Прибалтиці», добре б зрозуміти, чому ж їх, таких «пригноблюваних», проте, до Росії-матінки калачем не заманиш. І чому в Печерському районі Росії, що граничить з Естонією, мало не 70% росіян вже мають естонські паспорти. Паспорти ненависної «фашистської держави».

Я скажу, чому. Тому, що в цих росіянах прокинувся-таки європеєць. Вони побачили можливість жити по-людськи, як білі люди. Вони хочуть іншої російської долі, нитка якої була колись обірвана кривою монгольською шаблею. Вони хочуть знову бути в Європі СВОЇМИ, подібно до українських предків київських часів або вільним новгородцям повноправними учасниками славної співдружності Ганзейського.

Вся державно-патріотична шобла хоче, щоб росіяни назавжди залишилися отакими східними «орками», героями похмурих європейських переказів, старих і нових. Хамство нашенських елітних «відпочиваючих» в Куршавелі пряме продовження вищеописаної «доблесті» радянського воїнства в країнах Європи.

Захід стурбований лише одним: як би утримати дистанцію від цієї небезпечної аномалії на сході з її куршавельскою «широтою», нафтогазовим імперіалізмом, горезвісною «духовністю» і дикими месіанськими амбіціями. Це нелегко, бо Росія як п’яний: весь час лізе то цілуватися, то битися. І це набридає.

Нас, росіян, очікує ДЕМОНТАЖ грунтовний і масштабний. Демонтаж всієї паразитарно-імперської державності, що склалася за останні п’ять сторіч, зі всіма її надбудовними міфологемами православно-монархічними, радянськими і пострадянськими.