Заява прес-центру Київської Патріархії щодо подій навколо храму святителя Миколая у Шевченківському районі м. Києва
Через дії посадових осіб Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та представників релігійної громади УПЦ Московського Патріархату ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» в столиці старанно роздмухується нове вогнище міжконфесійної напруги, яке загрожує перерости у жорстке протистояння. Причина – передача у розпорядження громади Московського Патріархату Шевченківською районною владою храму святителя Миколая на вул. Нагорній, який будувався, як храм Київського Патріархату.
Закладення храму на розі вул. Нагорної та Смородинового узвозу відбулося ще 1995 р. Згодом, у 2003 році, поруч з будівництвом громада Київського Патріархату встановила тимчасовий малий храм (каплицю), де регулярно відправляються богослужіння. Після завершення будівництва Патріарх Філарет освятив хрести на куполи храму, який задуманий, як храм-пам’ятник жертв Чорнобильської катастрофи.
Навесні 2007 р. в Шевченківському районі змінилася влада. А вже у вересні до Шевченківської адміністрації звернулися представники “Благодійного фонду Преподобної Єлизавети Романової” (м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, р/р 2600100003561 в АКБ “Правекс Банк” МФО 321983 код ЄДРПОУ 33101364, Президент І. Барановський), а також громади УПЦ МП ікони Божої Матері “Всіх скорботних Радість” у Шевченківському районі м. Києва (04050 м. Київ вул. Багговутівська 3/15 кв. 132 код ЄДРПОУ 2600067, Голова парафіяльної ради Р. Барановський) з пропозицією внести “благодійні кошти на добудову храму”, а також на реконструкцію дитячого садочка по вул. Салютній. Сума “благодійного внеску” - 5 млн. 400 тис. гривень.
На підставі цього звернення на початку листопада 2007 р. Шевченківська райрада ухвалила рішення про прийняття цього “благодійного внеску”. 3 грудня 2007 р. договором № 7 між “Благодійним фондом Преподобної Єлизавети Романової”, а також громадою УПЦ МП ікони Божої Матері “Всіх скорботних Радість” у Шевченківському районі м. Києва з одного боку, та Головою Шевченківської райдержадміністрації Пилипишиним В. П. з іншого боку було оформлено отримання районом “благодійного внеску” в обмін на отримання громадою УПЦ МП права використовувати храм святого Миколая.
Ця оборудка проводилася таємно. Про її зміст громаді Київського Патріархату, яка опікується храмом і каплиція якої стоїть за кілька метрів від новобудови, стало відомо лише за два місяці після укладання договору – 31 січня 2008 р. Обурені парафіяни відразу назвали оборудку районної влади і братів Барановських продажем храму. Адже за великі кошти (на той час – понад 1 мільйон долларів США) зареєстрована на квартирі фіктивна громада УПЦ МП отримувала право на користування храмом, до якого вона раніше не мала жодного відношення!
Коли стало зрозуміло, що “шила в мішку не втаїти”, коли листи з обуренням даним фактом були надіслані Патріархом Філаретом, громадою і просто не байдужими парафіянами до органів влади - представники району, а за ними і міста дружно взялися переконувати, що ніякого “продажу” не було. А мав місце факт “благодійництва”. Так, з формальної точки зору храм залишається у власності району. Але ж фактично за 5 400 000 гривень віртуальна громада та невідомий фонд отримують від Шевченківської РДА право на користування реальним майном – храмом, до якого вони не мають ніякого відношення. Це можна назвати “благодійництвом”, але ж насправді це – продаж! Хоч і не самого храму, але права користуватися ним, що по суті – майже те саме.
Приймаючи у вересні 2007 р. до розгляду звернення фонду і громади УПЦ МП, ухвалюючи у листопаді 2007 р. рішення і підписуючи в грудні договір керівництво Шевченківського району не могло не знати того, що Київський і Московський Патріархати в Україні перебувають у конфліктних взаємовідносинах. Це керівництво не могло не розуміти, що воно відбирає права на храм у громади Київського Патріархату і передає їх громаді Московського Патріархату. Що “завдяки” такому рішенню дві ворогуючі громади виявляться поруч – на відстані в десяток метрів, і що цим буде розпалено постійний і гострий міжконфесійний конфлікт!
Керівництво району повинно було щонайменше поінформувати зацікавлену сторону – громаду Київського Патріархату про те, що воно планує залучити на добудову храму святого Миколая кошти громади Московського Патріархату. Якщо район не має коштів на добудову храму – його керівництво могло би спочатку запропонувати надати такі кошти громаді Київського Патріархату, зазначивши, що в разі відмови буде вимушене розглянути пропозицію з боку Московського Патріархату. Але ні – оборудка проводилася у цілковитій таємниці і про її реалізацію громада Київського Патріархату довідалася фактично випадково! А це свідчить про усвідомлення сторонами оборудки того, до яких конфліктних наслідків вона може привести.
Керівництво району також повинно було поцікавитися, ким є голова громади УПЦ МП Роман Барановський, і дізнатися, що він – колишній священик Київського Патріархату, який відійшов від нашої Церкви. Що він відомий у церковних колах своєю майже сектантською діяльністю, проповіддю монархічних ідей та створенням жіночого сестрицтва з неоднозначною репутацією. За це він отримував зауваження від свого керівництва, але виправлятися не схотів. Виникає підозра, що цей священик купує для себе храм з метою взагалі не залежати від Митрополії УПЦ МП, а проводити релігійну діяльність на власний розсуд. Таким чином, завдяки діям райадміністрації в Києві виникає не тільки вогнище міжконфесійної напруги, але й може з’явитися псевдоправославна секта. Як тверезо мислячий керівник може уявити собі спокійне співіснування громади Київського Патріархату і колишнього священика нашої Церкви, одержимого російсько-монархічними і шовіністичними ідеями?
Дивно, але ні районна, ні міська влада не ставлять питання: чому настоятель храму в Жовтневій лікарні священик Роман Барановський разом з братом – президентом “благодійного фонду” спрямовують чималу суму на добудову чужого храму в той час, коли їхній храм залишається не добудованим? Адже можна бути впевненим, що священик Барановський не раз звертався до міської влади з проханням завершити будівництво храму в Жовтневій лікарні за рахунок бюджету міста – як за рахунок міста це будівництво було проведене! Цікаво – чи укладе міська влада угоду про “благодійну допомогу” з Київським Патріархатом – в обмін на право користуватися недобудованим храмом у Жовтневій лікарні?
Таких питань без відповідей залишається багато. Але ми сподіваємося, що міській і районній владі вистачить мудрості з честю вийти з цієї неприємної ситуації, не розпалювати вогнище конфлікту. Якщо “благодійний внесок” вже перерахований – спрямувати його на добудову храму в Жовтневій лікарні, настоятелем якої є о. Барановський. А громаді Київського Патріархату надати можливість спокійно молитися і завершити будівництво храму святого Миколая.
Нашій Церкві чужого не потрібно. Але ми не дамо відбирати своє. Ми не дамо безкарно паплюжити наші релігійні почуття та порушувати наші права!
Українська Православна Церква Київський Патріархат