ОУН: уроки і завдання
ОУН: УРОКИ І ЗАВДАННЯ
Виступ члена Проводу Українських Націоналістів Богдана Червака на урочистій академії присвяченій 80-річчю ОУН у Тернополі
Всечесні отці, шановні пані і панове, подруги і друзі!
Насамперед дозвольте поділитися міркуваннями Голови ОУН Миколи Плав’юка з нагоди нинішнього ювілею.
ОУН постала як виключно українська суспільно-політична формація, яку створили активні учасники національно-визвольного руху доби УНР і ЗУНР, які об’єднались в Українську Самостійну Соборну Державу 22 січня 1919року. Ці людини не визнали за остаточну військову перемогу і поділ українських земель між 4-ма окупантами.
Велич полковника Євгена Коновальця, першого голови ПУН в тому, що він зумів об’єднати різні націоналістичні середовища з різних поколінь і різних земель України і ЄДИНУ ОРГАНІЗАЦІЮ, яка поставила собі за мету РІЗНИМИ МЕТОДАМИ боротись за ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ, як необхідної передумови всебічного РОЗКВІТУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ - справжнього господаря в Українській Державі.
Ця візія і методи праці ОУН, а вони були різними: починаючи від підпільно-революційних і політичних дій, завершуючи культурно-виховною, інформаційною та вишкільною роботою здобули не лише підтримку нашого народу, але й занепокоїли всіх окупантів.
Концепція ОУН знайшла підтримку в державотворенні. Найкращим зразком є події перед 70-ти роками в Карпатській Україні та інші спроби, які завершились 24 серпня 1991 року проголошенням незалежності України. І тому треба чітко заявити, що сучасна Українська Держава є результатом безупинної боротьби членства ОУН та українських патріотів впродовж десятиліть, а не ласкою перестрашеної комуністичної номенклатури в Москві та Києві при розвалі СРСР.
Вшановуючи наших попередників, творців ОУН, які уроки з минулого можемо зробити?
Їхня візія здійснилась лише частково. Україна стала незалежною, але вона не є державою, господарем якої є наша нація. Це розуміють українці. З цим не можуть змиритися зовнішні і внутрішні вороги.
ОУН, розуміючи ситуацію, зберігаючи вірність світоглядово-ідеологічним засадам українського націоналізму в новій дійсності кинула гасло: «ОУН ЗА НАЦІОНАЛЬНУ І СОЦІАЛЬНУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ!». Сьогодні всі говорять, що Україна повинна бути національною державою. Але для багатьох, це лише засіб ЗДОБУТИ ВЛАДУ ДЛЯ СЕБЕ й використовувати її для особистих, групово-кланових чи навіть ворожих інтересів, вкладаючи такий горезвісний вияв у поняття «української влади», що народ в розпуці каже: не такої України ми хотіли, а учасники визвольної боротьби - «не за таку Україну ми боролись і проливали кров найкращих друзів».
Хоч якими болючими є ті слова, але вони сперті на реальну дійсність. ОУН вважає, що боротьбу не можна припиняти. В згоді з нашим гаслом її слід продовжувати іншими методами. Це боляче, що мусимо її вести у власній державі, проти людей, які називають себе українцями. Але інтереси НАЦІЇ І ДЕРЖАВИ ВИМАГАЮТЬ цього. Було погано, коли чужинці-окупанти століттями визискували український народ . Але ще більше боляче, коли сьогодні це роблять українці і не українці як громадяни нашої держави, коли свої інтереси ставлять вище загальнонаціональних.
ОУН відрізняється від інших політичних сил, які начебто також виступають за «національну державу» тим, що ми будуємо її ЗНИЗУ спираючись на свідомість нашого народу і тому боремось за його національні і соціальні права. Останні 18 років доказали, що боротьба ЗГОРИ, тобото, через ВЛАДУ не дає бажаних вислідів. Апологети концепції боротьби за перемогу ЗГОРИ говорять про це, лише під часм виборів, щоб здобути голоси. Прийшовши до влади, забувають про обіцянки. Їм навіть не соромно, що в Україні ще є тисячі пам’ятників найжорстокішим поневолювачам нашого народу. Не підпільник ОУН, а колишні прокурори, слідчі НКВД-КГБ користуються привілеями в сучасній Україні. А наш нарід терпить! ОУН каже: НЕ ТРЕБА ТЕРПІТИ! Треба солідарно змагатись, щоб ПЕРЕМОГТИ !
Передумова перемоги - це єдність націоналістів. Нам треба зробити те, що у свій час зробив Коновалець: солідарно виступити проти зовнішніх ворогів. Ворог не переймався тим, що в Парижі нищив патріота Петлюру, а в Роттердамі націоналіста Коновальця. Для нього не було різниці, що Ребет і Бандера, належали до різних націоналістичних груп. Для гестапо не було важливо, кому підчинялася Теліга, а кому Орлик в Києві. То чому ми гірше ворога нищимо себе РОЗБИТТЯМ? Чому в багатьох областях західної України батьки і діди сучасних націоналістів були в спільних ГУЛАГ-ах, а їхні нащадки не можуть об’єднано ТВОРИТИ СИЛУ, ЯКУ МОЖНА І ТРЕБА СТВОРИТИ, ЩОБ ПЕРЕМОГТИ!
Шановні друзі, а тепер дозвольте конкретизувати наші завдання на сучасному етапі.
Переконаний, у незалежній Україні крім націоналістичного руху як спадкоємця ОУН, не існує іншого суспільного інституту, який має належний досвід національно-визвольної боротьби, чітку систему світоглядно-ідеологічних цінностей та усвідомлення своєї історичної місії.
Сьогодні українські націоналісти мають дати чіткі відповіді на виклики сучасності.
Починати слід з мети та завдань нашого руху, точніше їх модернізації, адаптації до нових реалій сучасної України.
Нашою метою, могла б могла стати - Україна як держава, де у всіх сферах суспільного життя домінують українці та питомі для української нації духовні й моральні цінності.
Отже, першочергове завдання нашого руху - об’єднати людей, для яких влада Української нації в Українській державі – зміст їхнього життя, а боротьба за реалізацію національної ідеї – суть їх політичної тактики і стратегії. Нам необхідно повернути у суспільство, насамперед у вітчизняний політикум, високу ідейність, світоглядну й ідеологічну принциповість, справжню людську мораль і християнські цінності. Тільки так ми відродимо віру людей в Українську Самостійну Соборну Державу як суб’єкта, а не об’єкта міжнародної політики. Іншими словами, наш рух має бути монолітним, позбавленим внутрішніх протиріч. Якщо націоналісти виступають за національну державність, то самі мають стати зразком національної єдності, послідовності та активності.
Тепер спробую окреслити основні ідейно-політичні складові сучасного українського націоналізму.
Націоналізм неможливий без відродження і плекання національної свідомості, відчуття історичної приналежності до рідної землі, мови, традицій, національної честі і самоповаги. У зв’язку з цим необхідно забезпечити не лише не сприйняття ідеї надання російській мові статусу другої державної чи офіційної, а домінування української мови передусім на сході й півдні України. Очевидно, що це ж стосується властивих нації інших культурних і духовних цінностей. Наш рух має, врешті-решт, розв’язати історичне питання: не лише на державному рівні добитися визнання ОУН і УПА, але й усіх інших українських політичних та військових формувань, що боролися за незалежність України.
Націоналізм має бути зорієнтований на «власні сили» й не може мати нічого спільного із намаганнями «орієнтуватися» на чужинські моделі розвитку України. На зміну пустопорожнім дискусіям про цивілізаційний вибір має прийти чітка позиція, що передбачає збереження національної ідентичності українців за умов глобалізації. Націоналістичний вектор нашої політики має бути таким, що передбачає збереження національного суверенітету та культурної самобутності українського народу. Перестаньмо думати, що про нас «скажуть» у демократичній Європі, чи у сусідній Росії. Задаймося питанням, а що про нас подумають наші діти і внуки?
Націоналізм повинен наголошувати на культі «сильної» особистості, людини, яка власний розвиток пов’язує з процвітанням своєї нації і держави. Лише так можна утверджувати суспільно важливі вартості, які ушляхетнюють людину та скріплюють основи нації.
Наш рух має віднайти в Україні самодостатню соціальну базу, кістяк якої складе молоде покоління не збаламучене лібералізмом. «Свою» соціальну базу можна сформувати лише перманентною активністю у політичних процесах, зокрема виборчих кампаніях. Тільки так в Україні може з’явитися соціальна верства, яка не лише підтримуватиме націоналістичний рух під час різноманітних виборчих перегонів, а й створить для нього відповідну економічну базу. Наївними виглядають ті «прихильники націоналізму», які вважають, що можна сформувати впливовий націоналістичний рух, відмовляючи при цьому йому у праві брати самостійну участь у виборчих кампаніях, оскільки, як вони стверджують, це може пошкодити так званій «українській справі». Українській справі насправді шкодить політичний сервілізм, безамбіційність, страх перед неминучістю боротьби, комплекс національної неповноцінності й меншовартості.
Важливою складовою сучасного націоналізму має стати ідея національної і соціальної справедливості, як взаємозалежних понять. При цьому слід зазначити, що принципи національної і соціальної справедливості повинні застосовуватися не лише стосовно українців, які проживають в Україні, а й за її межами, зокрема на етнічних українських землях. Соціально-економічна модель нашого руху також має базуватися не на соціальному популізмі, а ідеї національної і соціальної справедливості.
За арсеналу ОУН, чий досвід називаємо безцінним, слід взяти не лише систему ідейно-світоглядних пріоритетів, а й характер та стиль діяльності.
Націоналістичний рух має охоплювати усі сфери життя нації і держави: політика, геополітика, економіка, культура, церква, профспілки, міжнародні взаємини тощо. А тому, він має бути структурованим та враховувати проблематику усіх сфер буття української нації. Це передбачає існування однієї надпартійної організації як носія основних інваріантних цінностей сучасного українського націоналізму. Цю роль могла б виконати єдина Організація Українських Націоналістів.
Врешті, націоналістичний рух повинен виконувати функцію санації українського політикуму шляхом усунення з його арени різних антиукраїнських та антидержавних елементів.
Останнім часом стало модним пророкувати політичну смерть націоналізму. «Похорони» робили не один раз, але кожного разу вони виявлялися передчасними.
А тому на запитання: що може стати на заваді організації та діяльності потужного українського націоналістичного руху наша відповідь чітка і зрозуміла: Ніщо, коли за цю справу візьмуться люди, які вірять в націоналізм, у велику, сильну й процвітаючу Українську державу.
Слава Організації Українських Націоналістів!
Слава Україні!