22 січня, День Соборності України

22 січня, День Соборності України. Що означає ця дата в історії України? Чому ми повинні пам’ятати її?

Слід зазначити, що цього дня сталось декілька важливих подій і хоча стались вони в різні роки, були нерозривно пов’язані між собою.

22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Події, що розгортались надалі покликали багато лиха на українські землі, вже через тиждень після проголошення універсалу, відбувся легендарний бій під ст.Крути. Близько 500 юнаків тримали оборону на шляху до столиці перед вдесятеро переважаючим ворогом – більшовицькою армією Муравйова. Майже половина студентів полягла в тому бою. Молодою кров’ю була омита щойно проголошена державність.

Щодо головної події і саме тієї, що ми святкуємо то 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель - акт воз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки.

“Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу”, — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

Але нажаль це “злиття” було недовготривалим, незалежність не вдалось втримати, а землі знову були окуповані та поділені. Та головне, що воз’єднання відбулося в серцях людей та в їх свідомості. Воз’єднання яке дало свої плоди – цілі покоління безкомпромісних борців за волю України.

Згодом в цей день відбувались події, про які ми теж не маємо права забувати:

22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

Тож пам’ятаймо великі сторінки Української історії. Не забудьмо ! Слава Україні !!!

Кандидат в члени ОУН Рибальченко Андрій