Зве рідний край

Редакція сайту «Бандерівець» у переддень Різдвяних свят пропонує увазі відвідувачів нашого інтернет-ресурсу сучасний сценарій «Вертепу», написаний відомим поетом-патріотом Володимиром Россоловським. Також звертаємо вашу увагу на особливу актуальність тих поетичних слів, які автор сценарію вклав в уста героїв театралізованого дійства. Слава Ісусу Христу!

Володимир РОССОЛОВСЬКИЙ м.Тернопіль

Дія перша

Сучасний діалог

• Пам’ятки історії зникають у небуття.
• Ми збайдужіли. Не дочекались того, Що у своїй державі із забуття Постане дух великого народу.
• Чому не сталось так? Чому?
• Мабуть, не того нас, Не ті учителі навчали в школі.
• Приспали дух козацький у серцях. Бур’яном заросло добротне поле.
• Найкращий розум наш сьогодні по світах. Там лідери доляри заробляють.
• Народ спивається у селах, хуторах.
• Вже наркомани в кожнім клубі травку мають.
• Усе у нас сьогодні шкереберть. Нема роботи і нема зарплати. Порізали заводи нанівець. І як тут не завити, як змовчати.
• А та січкарня й нині не стоїть. Хтось втік у світ, Щоб на різці не впасти. А вона ріже, косить все живе, Ще й кожен раз шукає що, де вкрасти.
• Оце система: драпає, жере, Кусає, виганяє з хати. І все їй мало, все вона бере, І все вона встигає рахувати.
• Вже шість мільйонів винищила вщент. Зжувала гоїв без голодомору.
• Іде з косою по Україні смерть, Ще й забира людське добро в одну комору.
• Усе тут відшліфовано, як слід: Зникають люди, пропадають села, Пустіє пам’ять, знищується рід. І кожен лиш за себе сам і то в потребі.
• Як добре вивчили вони менталітет. Яких дзеркал для нас понаставляли. Скільки програм. Тут не один університет. І лиш для нас, щоб ми спокійно спали.
• А нам не спиться, бач. Є в скляночці вино, Самогоняра є, і «Хортиця», й «Там’янка».
• Що за життя, коли ідеш на дно? П’янієш не до вечора, а зранку.
• Ще ці думки стоять у голові. Як їх позбутися? Куди прогнати? Ми вже поховані, а ще живі. О Мати Божа, дай нам сили стати І одностайно. Господи, прости Усі гріхи, які ще й предки мали. Нам Україну треба зберегти, Щоб діти українців тут зростали! Хоч би козак осилив булаву!
• Нам їх цим вибором ніколи не здолати. Закони ними писані для нас. А як живуть?! Вони тепер господарі у нашій хаті.
• Давай ми поміркуємо не удвох. Ще доберемо кількох дядьків, щоб раду мати.
• Кого ти добереш тепер в селі? Кого? Той у Києві, той у Польщі, той на москалях, а той – ледащо.
• Налий. Подумаємо, чи ми такі одні.
• Ні, не повірю я у це нізащо.
• Просидимо в роздумі до зорі.

По чарці випили. По другій теж пішло. По третій, по четвертій і по п’ятій. Та не співали. Цього не було. Хоча, уміли хлопці заспівати.

• На Буковині (Чув про це чи ні?) Новітні козаки церковку збудували.
• Церкви тепер у кожному селі, А проводу духовного не стало.
• У темряві минають ночі й дні, Хоч забавок довкола нас чимало.
• Нам забавки готують вороги, І забаганки тілу поставляють, А козаки будують, чуєш, Січ. Гартують дух. Та як тепер їх мало.
• Верзи, що й Байда, Байда на Дністрі, Козацькі чайки по морю гуляють.
• Немає глузду в твоїй голові. Писав Шевченко: «Кибети не стало.»
• Ти ображаєш. Випили сповна. Годі бухарити. Пора поспати. Вже сплять жиди, поляки, москалі. Пора лягати, пора лягати.
• А що жиди, поляки, москалі, Коли ми сковані у власній хаті. Пиляє жінка, діточки смутні, А ми – обдерті кури на загаті.
• Ти пам’ятаєш, ми творили рух?
• Сільську громаду в моноліт єднали. Чи піднімемо той запал, той дух, Що любі друзі у серцях приспали?
• То що ж робити нам?
• Є голова села. Із нього, мабуть, треба починати.
• Та він далекий до проблем села. Йому би лиш діждатися зарплати. Він мислить не про розв’язку проблем. Що звідусіль обсіли кожну хату.
• Тут ти правий. Гадаю, він проб’є, Як другий раз каденцію спіймати. -А ми йому поможемо сповна. У нього хватка є – у нас ідея.
• Коли розкусить нас, всьому – хана.
• Та Бог нам не простить, як не почнемо.

Так розмовляючи, Михайло і Степан Стратегію і тактику приймали. Можливо, хтось придумав кращий план, Вони із технології почали.

Перші кроки

В неділю вранці, Ще й церковний дзвін не залунав, А наших два повстанці (Це я їх так прозвав) Біля воріт церкви, так, як домовились, зійшлися. Гуляла осінь падолистом. Ранковий вітер повівав.

Перехрестилися, Один одному на зустріч руку подали. В цю мить розмову почали:

• Слава Ісусу Христу!- Михайло обізвавсь.
• Навіки слава Богу!- відповів Степан. На гарнім авто до воріт примчав отець Іван. Отець машину заглушив і лиш відкрив дверцята. Наші повстанці з ним вітались. Він їм чемненько відповів

І вже хотів було іти до храму. Як тут зачав Степан:

• Скоро Різдво. Сусідні села, чув, вертеп готують.

• Та добре було б нам, щоб з дійством різдвяним, з колядками Прийшли до хати, - Михайло мовив.

• Це правда! Отець Дмитро, гріх сказати, таки любив колядувати. Він дбав, - продовжував Степан. - Та таки дбав про дух громади. Отцю аж дух перейняло.

• Хіба ж я проти, щоб село вертеп зорганізувало?

• Та, що ви, отче. Ваше слово для нашої громади – Це настанова на добро. Ви лиш скажіть, наше село Такий вертеп зорганізує, такі колядки розучить. Самі поглянете – звучить і словом вмілим й колядою.

• Я старосту зобов’яжу, щоб хор із молоді створив.

• Та ми підкажемо кого до гурту з молоді узяти.

• Є гарні хлопці і дівчата. Ви дайте поштовх.

Що казати. Повстанці, бачите самі, отця таки переконали. Двадцятку, після слів його, на добрий шлях перетрясали. Костюми шили і пішло. Пішло, аж заздрила округа. Такий вертеп ось бач втяли… А щоби Ви Мене, панове, не ганьбили, Що їм вдалось, а Вам ще ні, Сценарій цей наснивсь мені. Тому поділюся я радо. А от дивись, й Ваша громада утне, аж заздрісно.

ВЕРТЕП

Дійові особи:

Пастушки (5 осіб) – хлопці, дівчата у національних українських строях з дзвіночками у руках. Несуть шопку.

• Ангел – (1 особа) в костюмі ангела, з різдвяною зіркою у руці.

• Козак – (1 особа) у козацькому строї, з шаблею при боці.

• Святий Юрій – воїн, посланець Божий, у повній амуніції: з списом, щитом та мечем.

• Жид –(1 особа) одягнений у чорне пальто, на голові - велика чорна шляпа, на носі - окуляри, у руках - велика сумка.

• 1-й Цар – князь Ярослав Мудрий, в одязі князя, із мечем при боці.

• 2-й Цар – гетьман Богдан Хмельницький, в одязі гетьмана, з булавою за поясом та шаблею при боці.

• 3-й Цар – чоловік віком 25 –30 років, охайно одягнений.

• Ірод – потворний цар, рижий.

• Воїни – (2 особи) – в костюмах спецслужби.

• Архангел Мисаїл – воїн, захисник Києва і всієї Руси –України, з хрестом і мечем.

• Чорт.

• Смерть.

ДІЯ

*Вертеп іде вулицею міста, села. Пастухи подзвонюють дзвіночками. Вони йдуть спереду, несуть шопку. За ними іде Ангел, несе восьмикутну зірку. Тоді Козак і святий Юрій, архангел .Михаїл. Ідуть три Царі. Ірод з воїнами, Жид. Останні – Чорт ,Смерть.

Наближаючись до будинку господаря, учасники вертепу колядують.*

Колядка 1. “Горить огонь в долині”.

*Горить огонь в долині , Біля нього – пастирі. Сидять собі тай не знають, Що велику радість мають (2) В Різдвяну ніч, святу ніч.

Враз засяяв небокрай На увесь вкраїнський край. Ясна зіронька зорить, Пробудіться, хто ще спить (2) В Різдвяну ніч, святу ніч.

На стіл сіна покладіть Та й і свічку засвітіть. Най посіється кутя На добро і на життя (2) В Різдвяну ніч, святу ніч.

Не забудьмо за снопа З господарського двора, Щоби його колоски Запалали, як свічки (2) В Різдвяну ніч, святу ніч.

Не встидайтеся, брати, Дідух внести до хати, Постелити по долівці, Як це роблять українці (2) В Різдвяну ніч, святу ніч.

Хай вертеп до хати йде, Хай різдвяний дзвін гуде, А хто двері зачинив, Той Ісуса не пустив (2) В Різдвяну ніч, святу ніч.*

*** Коли вертеп заходить до хати чи квартири знову звучить колядка.**

Колядка 2.” Ой не спіть не спіть, та добрії люди”.

*Ой не спіть, не спіть, Та добрії люди. Нині ніч свята, (2) Бо Різдво Христа.

Божі зорі в небі Ясно так горять В ніч святую різдвяную (2) Людям возсвітять.

Будемо співать, Христа вихвалять Колядками з дитятками, (2) Бо Різдво Христа.*

*** Першими до хати (до квартири) заходять пастушки.**

Пастух 1 (хлопець)

Добрий вечір, господарю. Мир в господню хату. Чи ви раді нас прийняти? Бог вам дасть заплату.

Пастух 2 (дівчина)

Ми є діти України: Дочки і сини. У скрутну, важку хвилину Піднялися ми.

Пастух 3.

Йдем від хати і до хати, Із села в село, Розбудити рідний нарід Краю на добро.

Пастух 4.

Дзвін підняв нас опівночі Світ неначе дніє, Сяйво осіяло очі. О Боже, що діє?

Пастух 5.

З небес ангел зійшов, ясний. Кожен з нас вклонився.

*** Входить Ангел. У нього в рухах восьмикутна зірка. Пастухи вклоняються йому.**

Ангел.

Піднімайте край козацький Христос народився! В час скрутний для України, В недолі годину Йдіть від хати і до хати, Рознесіть новину. Що Христос – Спаситель світу Народився нині. Сяє зоря, зоря ясна В небі України.

*** Учасники колядують:**

Колядка 3. “На Різдво Христове ангел ся з’явив”

*На Різдво Христове ангел ся з’явив, Він летів від Бога, всім людям звістив: Всі люди, радійте сей день всі святкуйте (2) День Христового Різдва

Я спішу від Бога, радість вам приніс, В місті Вифлеємі родився Ісус. Скоріш поспішайте, дитятко витайте (2) Новонарожденоє.*

*** Входить козак. Шабля в руці.**

Пастух 2.

Хто ти, лицарю, такий? Скажи, бо не знаю. Скажи мені, пане брате, З якого ти краю?

Козак.

*Я козак з-за Дніпра, З Великого Лугу. Запорізька Січ стара Впала в важку тугу. Довгі ночі, довгі дні Січ в могилі спала, Аж учора в небесах Зірка засіяла. Як на нас той блиск упав, Кіш почав збиратись. Отаман мене послав В окрузі дізнатись, Як живе козацький рід, Козацька родина, Чи панує, чи бідує Вільна Україна.

І тепер я повертаюсь На Січ, за пороги. Бідний нарід обдирають Якісь держиморди. Наплодилось їх багато. Розпусні сини! Сплюндрували Україну Мирно, без війни: Народ голодний помирає, У тюрмах п’ють невинну кров, Весь цвіт в чужинців знемагає, А влада піє про любов. Правда ходить обідрана, Брехня вередує, У родинах, у громаді Незгода панує.*

*** Заходить Св.Юрій. При боці меч. У лівій руці щит, у правій спис.**

Святий Юрій.

Хто ви, люди? Куди йдете? Із якого роду?

Пастух 1.

Нас зродила Україна Ми – її сини. В святу ніч У кожну хату поспішаєм ми.

Святий Юрій.

Край ваш спить. Будіть незрячих, Скидайте полуду, Несіть правду для терплячих, Женіть геть облуду! І не бійтесь, не лякайтесь, В тім нема провини… Славних прадідів нащадки, Діти України! Ідіть правду визволяти Із ворожих пут! Святий Юрій - оборонець Покаже маршрут.

*** Всі рушають, але тут їм заступає дорогу Жид. У нього в руках велика сумка.**

Жид.

У таку ніч мандрувати, Оббивать пороги… Ось вам пивко, Ось горілка. Пийте до знемоги. А ще вам з гуманітарки Дам я закусити. Нащо вам та справедливість? Чи погано жити ? Сядьте собі, полежіть, Ввімкніть телевізор. Там концерт під патронатом …(підходить до Пастуха). А тобі ось віза. Тих долярів, що ти дав, Було малувато, Я доклав взамін за пай Петра, твого тата.

Пастух 1.

Ти поглянь, що за личина. Бач, як озвіріло. Влізло підступом в парламент, Гендель крутить сміло.

Пастух 4.

Не поїду я тепер У світ заробляти. Треба, людоньки, в парламент Таких обирати, Хто за славу Батьківщини, Правду й справедливість, Життя своє віддає В ім’я України, А не отих паразитів, Що й рідної мами зцураються, продадуть, Лиш би їм доляри.

*** З-за дверей чути дзвінок. Вертепівці зачинають коляду.**

Коляда 4. ”Дзень , дзелень-дзелень – чути дзвінок”.

”Дзень , дзелень-дзелень”, – чути дзвінок, Бо Христос ся днесь рождає, На котрого світ чекає. ”Дзень, дзелень-дзелень”, – чути дзвінок. ”Дзень, дзелень-дзелень”, – дзвонить дзвінок. Вість весела, вістка мила Нас убогих звеселила. ”Дзень, дзелень-дзелень”, – чути дзвінок. ”Дзень, дзелень-дзелень”, – дзвонить дзвінок. Пастиріє прибігають, “Бог предвічний” починають. ”Дзень, дзелень-дзелень”, – чути дзвінок.

*** На останні слова колядки 1 і 2 пастушки повертаються від дверей і зачинають після завершення колядки ”Дзень , дзелень-дзелень”, – чути дзвінок” наступну колядку – “Бог предвічний народився” . Жид збирає всі свої гостинці.**

Колядка 5. ” Бог предвічний народився”.

*Бог предвічний народився Прийшов днесь із небес Щоб спасти люд свій весь (2) І утішився

Тріє царі, де ви йдете ? Ми ідем в Вефлиєм З посланієм, з спокоєм (2) І повернемся*

*** Входять три Царі.**

Цар 1.

*Я князь, премудрий Ярослав, Що руські землі об’єднав. Я збудував святу Софію. Вдивлялися усі простори На Київські священні гори , Що ще апостолом Андрієм Були освячені з правіку.

Іду вклонитись чоловіку – Малому Божому Дитяті. Несу йому подарувати Запашне миро і уклін Від Києва і древніх стін, Славути – сивого Дніпра, Щоб правда в хаті ожила, Щоб піднялись мужі великі, Для слави краю – Не для крику – Шляхетні лицарі прийшли І так керунок повели, Що під Софіївським Хрестом Розцвів наш край теплом, добром.*

Цар 2.

*З Чигирина гетьман Богдан! Великим зривом я з’єднав Козацьку Русь – мою країну, Повів на подвиг Україну… Міцну угоду заложив Про дружбу з братом московином…

Москва наш договір зломила… Ще досі постать Богуна, Ним переламана шаблюка, Мов камінь в горлі! Це ж наука Не на роки, а на віки…

Іду вклонитись Христу Богу. Хай дасть наснаги для народу. Підніму весь козацький край, Святою правдою з’єднаю, Дух лицарства уже витає. Зметемо сильною рукою Підлоту, що впилася кров’ю Мого народу. Дай Господи нам мудрість, сили, Щоб з духу предків ми творили Міцну державу Русь – Вкраїну, Щоб у суспільстві відродились Шляхетність і козацька кров.*

Цар 3.

*З Дніпрових круч пророк Тарас – Син України, батько дітям, Що в ріднім краї й скрізь у світі Є українцями. Від вас, сини і дочки України, Йду до Господньої Дитини. Для вас проситиму у Бога Здоров’я, зцілення святого, Щоби змогли Вкраїни діти Святі здійснити заповіти.

Єднаються князі й гетьмани, Проти ворожої навали.*

Цар 1: І буде бій – за Україну.

Цар 2: Здобудемо або ж загинем.

Цар 3:

Та не дозволимо нікому: Ні рідному, а ні чужому Плямити честь, топтати славу Народу, нації держави.

3 царі:

Ісусе Христе, Божий Сину, Подай нам мужність у цім чину.

*** Входить цар Ірод із своєю свитою, охоронцями. Довкола витанцьовує чорт.**

Ірод.

Хто тут сміє керувати І мій нарід бунтувати. Я є Ірод, Ірод –цар, Всемогутній володар. У великім краї моїм Нема сили наді мною. Роблю я собі, що хочу, Людям голови морочу. Мій закон – закон наживи Розцвіта в красі і силі. Хочуть владу поміняти Та нових людей обрати. Ха!!! Міняйте триста раз. Мій закон для вас, для вас. Дух наживи не здолати. Де ви, мої депутати?

*** До Ірода з “докладом” поспішає Жид.**

Жид.

По країні йдуть чутки, Наче з Божої руки Гої, ну, та, українці, Для царя несуть гостинці.

Ірод.

Все прийму я залюбки. Де те бидло, селюхи?

Жид.

Є між ними знані люди. О, мій царю, що то буде? Не тобі несуть гостинці, А якійсь малій дитинці, Кажуть, Боже це Дитя Нас зведе у небуття.

Ірод.

Війську я даю наказ: Дитя вбити! Вбити враз!

*** Воїни ідуть виконувати наказ. За ними поспішають чорт і смерть. Один з воїнів звертається до іншого.**

Воїн.

Поглянь, це ангел Чи Господь іде З святих небес.

*** Виходить Архангел Михаїл .Чорт втікає. Смерть зупинилась.**

Архангел Михаїл.

*Це я, архангел Михаїл, Несу і меч і хрест. Доволі мучилась Вкраїна І на Голгофу йшла. Від крові земля почорніла, Впилась свята земля. Йду захистити святий Київ І всю Україну.

Не допущу я руїни – Диявола чину. А ви, воїни, спиніться, Поряд мене станьте, Не Христа, а яничарів Мечем покарайте.*

• Воїни, козак, Святий Юрій, Архангел Михаїл, пастухи, царі вбивають нечисту силу. Смерть забирає вбитого Ірода.

Цар І.

Згинув Ірод поміж нас. Дух наш воскресає. Веселіться, браття й сестри, Христос ся рождає!

Козак.

*На Вкраїні дзвонять дзвони. Линуть степом срібні тони. Дрижать правди супостати, Бо прийшов вже день відплати. І в країні пастирів убогих, Де віками кат катував їм ноги, Стане правда сторозп’ята, Нарід кинеться завзято, Буде Месія – цар правди й волі, Кине гомін весни полем: “Гей, вставайте, всі родини, Сила й слава України !”

Ось вже грають срібні сурми, Рвуться петлі, тріщать тюрми, Дніпр до Дону каже: “Брате, Гей, пора вже нам вставати, Пора хвилею шуміти, Щоб козацькі знали діти, Що родився вже Месія”. Зглянься, Христе, Божий Сину, В день Різдва на Україну, Зішли зіроньку яскраву, Щоб рознесла тую славу.*

*** Всі виконують колядку “Бог народився”.**

Колядка 6. “Бог народився”.

*Бог народився. Хто про це міг знати? Дніпро збудився, Ожили Карпати. Дністер хвилею шумить, Чорне море гомонить, На Полісся гомін йде, Кубань кличе і гуде. В Києві озвались дзвони. Ожили луги, загони. Всюди, всюди, Всюди радість, сміх.

Йосиф старенький Колише дитятко. На сопілку грає Мале гуцулятко. Їдуть бойки на санях, А гуцули в крисанях, Поліщуки в личаках, А кияни в чобітках, Їдуть, їдуть з України До Господньої дитини. Дари, дари Малюку везуть

Щоб весело було всім, Всі по-своїм гомонім. По-вкраїнськи помолись І співати так берись: “Ісусе на сіні, Дай щастя Вкраїні. Боже, Боже, Боже щастя дай.”*

Ангел.

*Маленький Ісусик Не спить, не дрімає. Він своїм серденьком Весь світ обіймає: І вашу хатину, І вашу родину. Єднайтесь, вкраїнці, Любіть Батьківщину. Христос народився!

• Славімо його!*

Святий Юрій.

*Вітаю вас, люди добрі, З Святими святами – Різдвом Христовим. Дай вам, Боже, дочекати До Нового року, Від Нового року До Богоявлення, Від Богоявлення До Воскресіння, Від Воскресіння До Вознесіння, До ста літ Доки вам Бог назначив вік І всім посполу, Хто є в цьому домі. Христос народився!

• Славімо його!*

Архангел Михаїл.

*Ми нині охоче від серця співаєм. Різдвом Христовим ваш дім звеселяєм, Щоб нині і прісно Вся ваша родина Охоче хвалила небесного сина.

На столі сіно, Під столом солома. Радійте всі, хто є в цьому домі. А може, когось немає? Може хтось в світі тяжко бідує ? Кого немає, Того згадайте, З нинішнім днем Його привітайте. Разом з маленьким Ісусом на сіні Віншуємо всіх вас на Україні. Христос народився!

• Славімо його!*

*** Всі учасники колядують “Нова радість стала”.**

Пастух 2.

*Казав нам Бог З колядою ходити, Колядою людей веселити. Що будете давати – Не будемо гордувати. Плесканку сиру, Грудочку масла, Кільце ковбаски, То буде від вас Богові офіра, А колядникам – Ваша щира ласка. Христос народився!

• Славімо його.*

Козак.

*Прощавайте, мир цій хаті. Будьте щедрі та багаті. Майте долю, добру, гожу Тільки вірте в ласку Божу. Ласка Божа нас спасе Край і нарід піднесе. Христос народився!

• Славімо його.*

*** Вертепівці виходять з хати (квартири). Співають колядку.**

Колядка 8. “Пане господаре, що на твому дворі?”

Пане господаре, що на твому дворі?

ПРИСПІВ: *Рай розвивсь, рай розвився, Мир розвеселився, Син Божий народився *

А на тому дворі виросло деревце. А теє деревце три брати рубали. Три брати рубали, церкву будували. А тая церковка з трьома куполами. З трьома куполами, з трьома престолами. На першім престолі – Рождество Христове. На другім престолі – Святого Василя. На третім престолі – Святе Водохрестя. Рождество Христове радість нам приносить. А того Василя Новий рік приносить. Святе Водохрестя воду освящає. Хай святкує з нами вся наша родина. Вся наша родина славна Україна.*

*** Приспів повторюється після кожного рядка.**

Защебетала дітвора. Бабуся сльози витира. В бруньках ожив тернистий степ. Від хати до хати йде вертеп.

Заглянув вглиб віків мій край. Відновлює старий звичай. Родився син в Діви Марії. Народу шле святі надії. Ступає радість по землі. Рве петлі, петлі затяжні, Що кинув Ірод на Вкраїну. Скликає коляда родину. Заходить ангел в кожну хату, Щоб вість величну передати.

Перші результати

Молились Господу, просили, Стукали, їм відчинили. Шляхи шукали і знайшли.

Час, мабуть, далі розповісти. Для Вас я маю добрі вісті. Бач, організатори вертепу, Господь їм дав якесь чуття І почалось нове життя У них, а потім у громаді. Тепер ми всі вже цьому раді. Надам Степану слово я.

• А що, панове, нам вдалось. Співом до неба понеслось Творцю на славу. Добру славу. Це перші кроки, небагато. Але це свято. Наше свято. Це перші проблиски надії, Яка вестиме нас до мрії, Всім українцям на добро.

А наша молодь – цвіт природи – Усі здолає перешкоди, Лиш мусимо допомогти, На добрий шлях настановити, Щоби вона могла творити Подиву гідні чудеса. Бо там, де Божа є краса: Шляхетність, мудрість і відвага, Там житиме завжди повага Серед людей. А небеса Усе, що твориться з любові, Із благородства, де голос крові, Там дух козацький пророста, Там гідність крилами зроста, Там є молитва, – все це Боже. Господь завжди нам допоможе, Тільки не зраджуймо Христа.

Так, відібравши дев’ятьох: Павла, Миколу, Ярослава, Дмитра, Петра, Івана, Саву, Зиновія і Василя, Степан, радіючи, навчав. А вони, Вкраїни матері сини, Уже обвіяні вітрами, Пригодами і мозолями, Все важили, на все зважали, І кожен свою думку мали. Степана збили б із дороги, Коли б Степан не мав підмоги Отця Всевишнього. До нього Він уранці й ввечері молився, Щоби зі сплячки пробудився Народ наш славний український, Та щоби патріарх вселенський Благословив патріархат єдиної Помісної церкви української. Не знаю, чув Господь чи ні, Напевне, чув, бо в кожнім дні Степан задумане творив, Так, з Богом в злагоді він жив. За справедливість йшов з любов’ю, А землю, що полита кров’ю, Як рідну матінку, любив, Для неї жив. І милосердним був, Хтось в церкві чув, Як він за ворогів молився, Щоб Бог до них змилосердився, На добрий шлях настановив. Він Господа просив. А ще молив Отця за нас, Щоби нас спас, Та щоби нас благословив І перемогу нам Над супротивником подав, Хрестом Своїм охоронив, - Степан просив.

Михайло ж, вибравши п’ятьох Із молоді, які, як бачилось йому, Гарячу думку й хватку мали, Та все додому поспішали (Батьків шануючи, завжди спішили їм допомогти). Ці хлопці чимось так запали Йому у душу, що я мушу Про них хоч щось розповісти.

Арсен… У ньому музика і спів пісень, Та жартів повне джерело Бадьорістю аж розцвіло.

Андрій … У ньому рій, Клубок думок, обдумане і мудре слово, Де справедливість є основа. Й шалений потяг до життя. З півслова ловить почуття.

Роман… У нього завжди план, Система, схема і шляхи, Якими йти.

Олексій… Яку ідею не засій, Він знайде шлях, як розв’язати Проблему, як знайти людей, Уміє їх переконати, повести і перемогти.

Тарас…Цей знайде час. Перелистає, пошукає, як не знайде, то відкопає, А ні, то влізе в інтернет. Спортсмен, атлет.

Михайло їх зібрав у клубі. Із тиха мовив: «Юні друзі, Складаю вдячність Вам. Романові я дам Декілька книжок прочитати, Щоб нові плани будувати, Шляхи шукати до мети І ними йти. А для Арсена – диск з піснями, Щоби для друзів, тата й мами Нових наспівував пісень В прийдешній день. Тобі, Андрію, Я вулика не пожалію, Той виберу, де гарний рій, Ти біля пасіки ярій. У бджіл навчайся оборони. В них поділ кастовий. Закони Господь складав їм навіки. Як схопиш в молоді роки Премудрість Божої науки, Тоді і діти, і онуки, і правнуки, І їх правнуки ген, ген на славнії віки Зростуть в народі козаки. Тобі, мій друже Олексію, Ідею все-таки засію. Ти молоду твори громаду, А я поможу тобі радо. Та й хлопці зможуть помогти, Коли б лиш прагнув ти.

Задумався чогось Тарас. Для нього цілий парастас Думок моїх і мрій. Ти, друже, теж зумій. Продумай, сколихни і дій, Бо згине молодь без надій. Веди до світла Божим словом. Воно є спраглому основа, Підпора і дороговказ, Як і для Вас.

Павло, послухавши Степана, Підбив Зиновія й Івана, А ті Миколу і Михайла, Микола – Саву і Петра, Петро – Дмитра і Ярослава. На Новий рік до Василя, Посходились, як не бувало. Щоб його жінка не пекла, Чи то, точніше, не пиляла, Хлопці з собою все взяли. Гарненько в хаті засівали. Здоров’я, радості бажали, Достатку, злагоди в родині. Ще й многа літа господині. А вона, чи рада, чи не дуже рада, Поглянула – стоїть громада. Вмить скатертину на стола. І все, що мала, напекла, На стіл поставила. Василь радів, що тут казати, Бо ж ті хлопи, таки вар’яти, Приємно, що зайшли до хати В такий святковий день.

Як подивилась господиня, Що кожен щось приніс в торбині, Ще й у великому кульку Миколці шаблю золоту І диво-гойдалку – коня, Широкий черес, два пістолі, (Малий гуля, як вітер в полі. Умить забрався на коня) Мисливський лук і справжні стріли. О, як вона тоді зраділа. Всміхнулася і розцвіла. Бо хоч і гордою була, Та не такі в них статки нині, - Ще українці в Україні Не доробилися добра.

Василь до столу запросив, По чарці кожному налив, Налив собі, налив дружині І мовив: «Добре Ви зробили нині, Неначе в молоді роки. А що, панове козаки, Давайте вип’ємо за нас У добрий час».

Посиділи у Василя. Здавалось, матінка земля До неба з Богом говорила. Розмова вдала, добра, мила. Із жартами та добрим словом, З колядками. Таки чудово. Зустрілися, обговорили. І добру думку заложили Аж ген по Новий рік.

Не гнівайтесь на мене, люди, Продовження, дасть Бог, то буде. Проте закріпимо чинами, Щоб не сміялися над нами, Що вміємо лиш говорити, Не маєм мудрості створити Громаду в рідному селі. Тому і ви простіть мені, Що розповідь перериваю. Я справ, добродії, чекаю Від Вас. То ж в добрий час.

А що про Вас я не забуду, У гості з друзями прибуду, Бо кличе Україна нас І нині, взавтра, й повсякчас. Лиш не проспімо, люди, нині. Хто хоче долі Україні, В ряд ставай! В ряд ставай! В ряд ставай! На терези свого сумління, На терези свого сумління Клади майбутнє України, Клади майбутнє України. Із хати в хату передай, Із хати в хату передай - Зве рідний край! Зве рідний край! Зве рідний край!

20.03. - 02.12.08

Село Моє село – мій біль, душі тепло. Чим є село для України? Віками нищили його, Чужинці, зайди… У родині Ми гуртувалися, пізнавали Минуле і продовжували рід. Давним давно помер прадід, А спогади живуть по нині. Дід батькові щось передав, А батько сину і онукам. Так було, мабуть, споконвіку. Якщо листок десь випадав, То рід не дав сім’ї пропасти. Сім’ю підтримає село У лихоліття, у напасті. Земля принесе урожай, Люби її, допомагай. У ній достаток наш і сила, На ній зростають наші крила, Думки, надії, сад-розмай. У ній спочинок і дорога В нові світи, в далекий край. І все, що є, це все від Бога: Господь, Вкраїна, рідний край, Сім’я, родина і громада, Провідники, пророки. Знай: Батьківське – рідне… Від порога Веде дорога у світи. І треба йти, як зве дорога. Та, де б у світі не бував, А до батьківського порога Зове, і зватиме, як звав, Цей щем в душі, ця радість, ця тривога. І мами – вогнища – тепло. І серця, її серця ласка. Так українця зве в село Правдива українська казка.

І казка ця – рідне село, устав якого не змінити. Так жив мій прапрапрапрадід, І дід заповідав так жити. І батько, і моя сім’я, Я передам своїм онукам, Ніхто ми, панство, без села. Хто виріс без села, ріс в муках, Він роду-племені не зна, Не знає квіту родоводу, Бо хто ми є без джерела, Без звичаїв, традицій роду.

А ким ми є на чужині Без досвіду й традицій краю? Перекотиполем. Так чи ні? Рабами із землі врожаю.