Дурень у владі
Тарас СОБКО Івано-Франківськ
А в Городенці до кризи додалася ще одна проблема. Діти, побачивши новий пам’ятник Степанові Бандері вночі не сплять, дуже плачуть аж заходяться і спинити їх ніяк не мож. Треба зливати на віск. Діти бояться того пам’ятника, бо він дуже страшний. Ну дуже-дуже! До дітей це дійшло, а до можновладців не дійшло. Не дійшло, що не можна так знущатися над своїми ж героями, бо на площі стоїть не Степан Бандера, а щось подібне на казкового, російського дядька Чорномора з “Руслана і Людмили” - величезна, гуманоїдна голова з нездоровим і хижим блиском в очах, яка росте з землі. І така страшна-страшна.
Мабуть керівництву, вшановуючи наших героїв, треба, по можливості, думати головою і в серйозних речах не вдаватися до мистецького авангарду, бо скульптор може з нашого Бандери зробити і куб одноокий зі шмайсером, а потім творчо вмотивовувати народжене, та доводити, що ви усі не “в’їхали в естетику” та не розумієтеся на новітніх мистецьких течіях і тенденціях. А дітей не обдуриш. Вони налякані негроїдною потворою на довгій, товстелезній шиї і плачуть. Плачуть маленькі українці, що начальство на Прикарпатті пришелепкувате (та бізнесмени ж усі, що з них візьмеш). Ви думаєте після цього діти будуть любити Степана Бандеру? Тепер вже ним можна діточок лякати: “Не хочеш їсти кашку? То я тебе, нечемноту таку, зараз на площу, до Бандери відведу!!!”
Так само в Івано-Франківську, під синагогою поставили незрозумілий пам’ятник-страшилку, котра повинна символізувати розстріляних німцями оунівців. Але щось не символізує. Не хоче. Поки не прочитаєш табличку, то ніколи не здогадаєшся, що воно таке, ота лінива, аморфна маса. Чи тут проблеми тупого керівництва, чи паскудного та збоченого художнього смаку, чи проблеми ідеологічні? Загадка. Бо так навіть над пам’яттю ворогів не знущаються.
В одному ряду цих культурних маразмів ще одне веселе дійство: презентація нового, професійного(!!!) симфонічного оркестру в Івано-Франківську. Зі сцени філармонії звучало таке, ніби цвинтарний оркестр “Земля і люди” з сільської дідорні випив цебер самогону і дві години пробував настроїти свої інструменти. Це не пльотки на мігах - є запис. Оркестр музучилища дає фори цим професіоналам в одні ворота. Зате ця вся клоунада проходила під гучні аплодисменти ініціаторів створення того оркестру - місцевого начальства. Ви собі балакайте що хочете, а начальству його дітище сподобалось дуже. Особливо ноги скрипачки. Начальство було щасливе: “Yes-s-s-s! Вийшло!” Та ні фіга у вас, як завжди, не вийшло! Це ж вам не шутер крадений, і не котеджі нелегально в заповідниках будувати, і не гральні автомати біля дитячих закладів. Як той казав: “Это ж вам не мелочь по карманам тырить!” Це ж мала бути МУЗИКА!! Все живе про той встид на сцені мовчить, бо місцеві ЗМІ з теми тихенько зіскочили взагалі, щоб недайбо не наступити владі на мозолі, а зашугана інтелігенція також язичок сховала, від гріха подалі. І так поплив у життя потішний оркестр і не тоне ніяк…
Ви думаєте, що в Україні криза? Брехня це все! Просто допустима кількість дурнів у владі перевалила за критичну відмітку, і дурні почали переливатися через вінця. Може це і є початок кінця світу?
