„Дядя Ваня” по-путінськи
Рой МОГИЛКО
Непересічне явище українофобії заслужило на ще одне фахове дослідження. Кажуть, так стисло про цей предмет не писали давно. Геніальний Чехов точно позаздрив би Віктору Рогу – автору книжки „П’ята колона та її ляльководи”. У цьому кишеньковому довіднику акуратно зібрано цитати й діяння сучасних очільників „груп північного впливу”: Вітренко, Мороза, Симоненка, Табачніка, Бауліна, Каурова та їх колег із чужими паспортами. Цей народисько, звісно, наскільки галасливий, настільки й змалілий – навіть за московськими мірками.
Дещо страшнішими є документи органів державної влади Російської Федерації, яка відкрито, з призабутою мюнхенською бравадою, заявляє про відродження принципів неоколоніалізму. І вказує на фронт – це Україна, наші душі. Віктор Рог, який за двадцять років політичної діяльності так і не навчився холоднокровно зносити цинізм, дивується: Москва й далі рахує українців за біомасу, де слід насаджувати російську мову, або якихось „білих емігрантів” – гною для освоєння Сибіру несходимого! На такі „мовні” та „міграційні” програми відкрито окремі статті держбюджету, ну а п’ята колона підказує чиновникам РФ „як правильно” освоювати гроші в „юго-западном крае”. Про це у розділах „“Секретна зброя” Росії” та „Стара “наднова” примара”. Написано небагато, але для розумного досить.
Цінні думки автора і тому, що він багато працює з першоджерелами – „Русская правда”, „Эра России”, ”Русский вестник” і навіть ліберальний „АіФ”. У 1990-их роках вони як п’яні - вибазікували те, що у тверезого Кремля було на гадці. Тепер коричнуваті мислителі епохи Єльцина обласкані владою, їхні ідеї та навіть риторика затребувані Президентами РФ – Путіним та Медвєдєвим. Мова навіть не про бороданя Дуґіна, який зумів створити макабричний каталог неонацистських текстів російською мовою. У Рога є місце аналізу ідей і Валерія Дьоміна, і Костікова, і малограмотного Дмітрія Раґозіна.
Цей, до речі, прищеплює московському колоніалізму етнічні ознаки великоруського племені. Своїм співвітчизникам Раґозін радить „самоопределяться” не так в російському нечернозем’ї, як у віддалених краях - Криму та Казахстані. Здається, що можна вигадати більш русофобського? І тут у книзі Рога прочитується парадоксальна думка: українофобія в своїй основі є ніщо інше як задавнена русофобія кремлівського режиму, який понад усе боїться свободи і національної гідності. Насамперед, у себе вдома.
Звичайно, це не головна тема книжки Віктора Рога. Але прочитавши її, подумалося: росіяни мають стати нацією Андрія Сахарова, Ізмаїла Срезневського, Дмітрія Шостаковича. Буржуазний путінський неоГУЛАГ мусить бути демонтований. Вшановані жертви геноциду – як це зроблено у нас. Але хто це зробить замість росіян? Питання не риторичне, бо саме іменем цього народу діють сучасні українофоби, на податки росіян фінансуються п’яті колони на всьому вкраїнському тілі.
Книжка читається легко, одним духом. Багато хто навіть здивується, що українська даність так надихає ворогів, народжує в їхньому середовищі якусь пекельну героїку. В жодному разі, для нас є час порахувати набої, почистити зброю, провітрити шпиталик і вибрати хорошу засідку. Не забуваймо і про молитву. Ворог не ходить один.
Придбати книгу можна, зголосившись за адресою: 01034 м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 9, п. 4, тлф. (044) 234-70-20.