The washington times: Європі загрожує нова війна - між Росією й Україною
Європа зіштовхнулася з небезпекою нової великої війни. В 1939 році вторгнення Німеччини в Польщу поклало початок Другій світовій війні. Сьогодні вогнищем вибухонебезпечної ситуації стала не Польща, а Україна. І агресором буде не Адольф Гітлер, а прем’єр-міністр Володимир Путін.
У його залізному кулаці Росія перетворилася в державу-гангстера. Демократії покладений кінець, корупція широко поширена, журналістів стали вбивати, дисидентів саджати у в’язницю, а ЗМІ потрапили під контроль режиму. За допомогою припливу нафтодоларів Москва прагне відновити велику російську імперію. Вона являє собою загрозу для сусідів і Заходу.
Путін - це колишній апаратник КДБ, що назвав крах Радянського Союзу “найбільшою геополітичною катастрофою XX століття”. Ці слова відбивають його кровожерливість і моральну розбещеність. Комунізм радянського зразка створив найбільшу систему масових убивств в історії. Він відповідальний за смерті понад 60 млн. чоловік. Дезінтеграція Радянського Союзу в 1991 році - це не катастрофа, а навпаки, перемога національного самовизначення й цивілізації, відзначає The Washington Times.
Незалежна Україна повстала з попелу. “Жоден інший народ не постраждав так сильно при правлінні Москви, як український”, - відзначає Гері Келебей, професор Університету Макджил у Монреалі (Канада) і провідний експерт по Україні.
У 1932-1933 роках радянський диктатор Йосип Сталін улаштував голодомор на Україні. Більше 10 млн. українців умерли від голоду. “Якщо якась країна завоювала право на державність, так це Україна”, - відзначив Келебей.
Він правий: суверенітет дістався Україні по дуже високій ціні. На жаль, Україна знову зіштовхнулася з російською агресією. Але тепер вона виходить не від марксистів-ленінців, а від переконаних імперіалістів.
Москва наступає. Після вторгнення в Грузію й установлення панування Росії в самопроголошених регіонах Південна Осетія й Абхазія, Путін тепер прагне роздрібнити Україну. Російський лідер не приховує свого презирства до незалежності Києва. На саміті НАТО у квітні він повідомив президентові Бушу, що Україна не є дійсною державою й що значна частина території була надана їй Росією. Путін попередив, що українська державність закінчиться, якщо вона зважиться на вступ до НАТО.
Ксенофобна еліта Кремля нехтує Україною, як і Грузією, із простої причини - вони прагнуть вирватися з-під тоталітарної хватки Москви. У відповідь Росія намагається дестабілізувати Україну.
Ціль Москви в тім, щоб вибити Кримський півострів з-під контролю Києва. Більшість жителів Криму - етнічні росіяни. Що ще більш важливо, російський Чорноморський флот базується в Севастополі. За згодою між двома країнами від 1997 року, російський ВМФ повинен піти до 2017 року. Український президент Віктор Ющенко відмовляється продовжувати оренду, справедливо побоюючись намірів Москви в остаточному підсумку анексувати весь Крим. Російські чиновники вже заявили, що не віддадуть базу в Севастополі й що вони не підкоряються морському законодавству Києва.
Більше того, Росія видала тисячі російських паспортів своїм прихильникам у Криму. План полягає в тому, щоб повторити пророблене в Південній Осетії й Абхазії: створити привід для відправлення російських “миротворців” для захисту “громадян” Росії, що нібито опинилися в небезпеці.
Але Україна - це не Грузія, це велика, добре озброєна країна, що прекрасно пам’ятає роки російської гегемонії. Будь-яка спроба Москви роздрібнити її зустріне лютий опір. Це приведе до кровопролитної російсько-української війни. У неї неминуче втягнуться Польща й прибалтійські держави - всі вони члени НАТО. Войовничий шовінізм Путіна може розпалити конфлікт у Європі.
Боротьба за Україну - це не просте випробування волі в регіоні. Це зіткнення через майбутнє Європи - і ролі в ньому Росії. Переконані слов’янофіли, такі як Путін, мріють про створення “союзу слов’ян” за участю Росії, Білорусії й України. Вони виступають за відродження російського імперіалізму, що прагне домінувати над своїми сусідами, установлення своєї зони впливу в Східній Європі й на Балканах і до підриву американського впливу за кордоном. Як відзначає The Washington Times, цим пояснюється підтримка Москвою режимів, таких як режим Слободана Милошевича в Сербії, Саддама Хусейна в Іраку й Махмуда Ахмадінежада в Ірані.
Однак єдина Україна стоїть на шляху Путіна. Україна є стратегічним бастіоном проти експансії Росії - східним оплотом західної цивілізації. Київ - це не регіональна столиця великої Росії, а невід’ємна частина Європи.
Процвітаюча держава православних слов’ян на границі з Росією стало б привабливою альтернативою брутальній диктатурі Кремля. І Путін готовий на все, щоб не дати цьому відбутися, навіть якщо для цього прийде влаштувати нову дивовижно криваву лазню в Європі. Тепер всі ми українці, на закінчення пише The Washington Times.