Що сказав би про це великий кобзарь?
Замість передмови:
«Голові сайта «Бандерівець»!
До Вас звертається кубанський козак Тарас Хмара з проханням надрукувати, або розмістити на сайті мою статтю, де я висказую свої думи. Так думають богато моїх земляків – кубанців. Україна повина бути незалежною!
З повагою Тарас Хмара."
Гляджу на сьогоднішню ситуацію в Україні і не перестаю дивуватися пророчій силі Богом даного цій багатостраждальній землі Великого Тараса Шевченка. І в голову знову приходять рядки його віршів «Світе тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?»
Сьогодні ми вже можемо відкрито говорити про загрозу, що нависла над молодою українською державністю. Україна, більше триста років не мала своєї держави, зуміла вижити тільки завдяки безмежній любові українського народу до своєї землі, волі і незалежності, може лишитися усього із-за недалекоглядної політики влади, яка прискорює свідомо процес вступання держави в НАТО. За допомогою засобів масової інформації та пропаганди в масову свідомість українців укоріняється міф про те, що вступати в НАТО потрібно щоби забезпечити національну незалежність України від Росії, що тільки НАТО буде гарантувати цю незалежність.
У недалекому минулому депутат із «Нашої України» Павло Жебрівський заявив «Украине необходимо разместить ПРО на своей территории. Ей нужно интегрироваться в евроатлантические структуры, естественно, что мы должны участвовать в размещении ПРО на нашей территории в том числе. Происходит противостояние между Россией и США с евроатлантическими структурами НАТО, поэтому Украина не может пребывать и тут и там».
Проте він забув добавити, що коли Росія буде додержуватися політики більшості держав, то вона застосує всі міри, щоби не допустити розгортання системи американських ПРО біля свого кордону. В такому разі Україна просто стане заручницею чужих геополітичних інтересів. США уже сьогодні воюють в Іраку і Афганістані, і в будь-який час готові розпочати нові воєнні операції на чужій території. Незважаючи на це, ряд українських лідерів продовжує переконувати людей в тому, що Україна повинна відмовитися від позаблокового статусу і як можна раніше приєднатися до НАТО и Європейського союзу.
Ясно, що у глобалізованому світі дуже трудно, якщо майже неможливо, зберегти незалежність в питаннях фінансової політики, торгівлі і сфері безпеки. Україна просто ризикує стати ресурсом для великих наднаціональних проектів. Саме тому утягування України в НАТО, інтеграція в Європейський союз, а також тиск Росії на Україну дуже небезпечні як для української нації, так і молодої української державності.
Хто сказав, що союз с Америкою не стане таким же прорахунком який уже не раз мав місце в історії України. В цій ситуації знову згадуєш Великого Кобзаря: «Панувала і я колись на широкім світі, - Панувала… Ой Богдане!… Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, на свою Вкраїну…». Тільки тепер уже Віктор Ющенко, йдучи стопами Богдана Хмельницького, який щиро думав про щастя України і заключив союз з Москвою, також щиро прагне скоріше об’єднати Україну з Америкою. Усе повторюється і кричить Україна словами Тараса: «Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала. Степи мої запродані жидові, німоті, сини мої на чужині, на чужій роботі». Уже сьогодні Україну лишають можливості сказати всю правду про Голодомор, тому що любі намагання оголосити імена тих, хто стояв за цими звірствами, припиняються під приводом того, що оголошення матеріалів по Голодомору в Україні не повинно супроводжуватися антисемітською компанією.
Багато українців та кубанських козаків, добре пам’ятають, хто організував голод в 1933 році, оточив військами кубанські станиці до повного вимирання жителів.
Більшість українців розуміють, що втягування України в НАТО приведе до цілого ряду негативних наслідків: від участі у воєнних операціях НАТО до того, що українці автоматично зробляться мішенню для всіляких терористичних угрупувань.
У всій красі також Київ не може скрити усіх внутріполітичних проблем України. Політичні сили на місцях, прагнуть зберегти регіональну номенклатуру, провокують конфлікти між центром і регіонами, кидаючи в маси заряд ідей федералізму та сепаратизму.
Прав був Великий Кобзар, що писав на адресу таких: «Помагайте, недолюдки, Матір катувати». Українці уже сьогодні займають I-е місце по смертності в Європі. Проблемою нації стали національна і соціальна апатія, безперспективність, висока смертність від алкоголізму та наркотиків.
Однак навіть при такій ситуації вихід є, дуже важливо, щоб український народ зрозумів, що для самостійного життя Україна має унікальне геополітичне розташування, яке дозволяє їй реалізовувати свої політичні інтереси і проводити конструктивну політику не об’єднуючись ні з заокеанськими господарями світу, ні з північним сусідом. Тільки при такій умові українці зможуть панувати в рідній Україні.
Слава Україні! Слава Кубані!