Серпень 2008
Що робити з українськими греко-католиками?
Богдан ЧЕРВАК, парафіянин Церкви Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі ЩО РОБИТИ З УКРАЇНСЬКИМИ ГРЕКО-КАТОЛИКАМИ? Візит Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія І дав могутній поштовх для обговорення в суспільстві ідеї створення в Україні єдиної помісної православної церкви. При цьому впадає у вічі, що активну участь у дискусіях з цього питання беруть насамперед політики, громадські діячі й десь у тіні залишається позиція власне українських церков. Тим часом відзначення 1020-річчя хрещення Київської Русі, участь у святкуванні різних християнських конфесій, які вважають себе спадкоємцями Церкви, заснованої князем Володимиром у 988 році, дають підстави зробити кілька висновків, які мають пряме відношення до означеної теми.
15 серпня 2008 р.
МЮНХЕН 1938 = БРЮССЕЛЬ 2008або чи почнеться третя світова війна?
Майор КІТ МЮНХЕН 1938 = БРЮССЕЛЬ 2008 або чи почнеться третя світова війна? З часу розвалу СРСР на пострадянському просторі відбувається ціла низка конфліктів. Деякі з них вже стали збройними, деякі жевріють, чекаючи свого часу. Ні для кого не є таємницею, що всі вони провокуються та підтримуються російськими чинниками (створення та підтримка т.зв. опозиції, заохочення сепаратистів, збройне втручання тощо). Для Росії це є звичний і зручний шлях до відновлення імперії. Молоді незалежні держави змушені, крім вирішення нагальних економічних та соціальних проблем, зважати на постійну загрозу російського втручання в їх внутрішні справи. Більшість країн, які обрали незалежний від Росії, демократичний, європейський шлях розвитку, щиро сподівалися (а дехто й досі сподівається) на всебічну підтримку світової спільноти, яку гарантують (на словах) ООН, НАТО та інші поборники прав, свобод і демократії. Події в Грузії показали, що так звана “світова спільнота” є звичайною зажравшоюся світовою свинотою, яку не турбує ні якась-там Грузія, ні будь-яка інша держава, ні навіть можливість третьої світової війни - аби ніщо не сколихнуло їх теплого гнойовища. Відсутність історичної пам’яті й турбота про своє сите сьогодення за рахунок інших та нездатність прогнозувати подальший розвиток подій - відмінна риса вгодованої свиноти. Але і їхню долю будуть вирішувати не вони!
15 серпня 2008 р.
Ми зможемо здолати сатанинську москву!
ЗАЯВА Центрального проводу ВО «Тризуб» ім. С.Бандери 8 серпня 2008 року у відповідь на регулярні провокації сепаратистського промосковського режиму так званої Південної Осетії збройні сили Грузії розпочали законну військову операцію по наведенню конституційного порядку на частині території своєї держави. У відповідь на це Московська імперія, яка є справжнім господарем цхінвальських злочинців, перекинула свої військові формування на територію суверенної Грузії та розпочала широкомасштабні бойові дії, які є прямою агресією проти державності грузинської нації.
15 серпня 2008 р.
Кавказька війна як виклик для нації
Богдан Червак, провідник Київської міської організації ОУН КАВКАЗЬКА ВІЙНА ЯК ВИКЛИК ДЛЯ НАЦІЇ Окупація Росією частини території Грузії - не лише один із найбільших військових конфліктів у нинішньому сторіччі, а й перший серйозний геополітичний виклик Україні як незалежній державі. З підтексту практично усіх коментарів, які робилися до цього часу з приводу нової кавказької війни випливає найголовніший висновок: сьогодні Москва ухвалила рішення загарбати Грузію, завтра таке ж рішення може бути ухвалене щодо України. Іншими словами, якщо вчора у Росії і Україні велися дискусії стосовно виведення з Криму російського Чорноморського флоту, то сьогодні флот, який блокував акваторію Чорного моря, що належить Грузії, може реально приступити до “насильного привернення українців до миру” з усіма наслідками, які з цього випливають.
15 серпня 2008 р.
Інформаційна війна на Кавказі: хто виграв і хто програв
Богдан ЧЕРВАК, директор департаменту Держкомтелерадіо України ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА НА КАВКАЗІ: ХТО ВИГРАВ І ХТО ПРОГРАВ В Інтернеті та окремих друкованих ЗМІ з’явилися різноманітні матеріали про начебто інформаційні успіхи Москви у військовому протистоянні з Грузією. Статті типу “Україна знову програла інформаційну війну” мають на меті вкотре наголосити: держава безпорадна супроти Росії, зокрема її інформаційних впливів. Тим часом кавказька війна та її інформаційний супровід дають підстави зробити кілька цікавих висновків, які виходять за межі національного інформаційного мазохізму.
15 серпня 2008 р.
Заява МАіФ
ЗАЯВА МІЖНАРОДНОГО АНТИІМПЕРСЬКОГО ФРОНТУ З 1994 року на Кавказі тривають перманентні бойові дії, які проводить Московська імперія проти народів, що населяють цей регіон. Яскравим прикладом цього є окупація незалежної Чеченської республіки Ічкерія та придушення національно-визвольних рухів інших поневолених націй. 8 серпня 2008 року у відповідь на регулярні провокації сепаратистського промосковського режиму так званої Південної Осетії збройні сили Грузії розпочали законну військову операцію по наведенню конституційного порядку на частині території своєї держави.
15 серпня 2008 р.
Волинь як щеплення від історичної амнезії
Богдан ЧЕРВАК ВОЛИНЬ ЯК ЩЕПЛЕННЯ ВІД ІСТОРИЧНОЇ АМНЕЗІЇ У Польщі на державному рівні відзначили 65-ту річницю подій на Волині. Не заважаючи на намагання окремих політичних сил у Польщі перетворити відзначення цієї дати в кампанію, спрямовану на дискредитацію українського національно-визвольного руху, заходи, які відбулися, продемонстрували, що офіційна Варшава не має наміру загострювати українсько-польські взаємини. Так, польський сейм відхилив проект ухвали, що його підготувала Польська селянська партія, у якому зокрема ОУН і УПА звинувачувалися в «геноциді і масових вбивствах проти поляків і українців». Президент Польщі Лех Качинський не брав участі у заходах, присвячених цій даті, обмежившись листом до його учасників у якому просив «зберігати пам’ять про жертви». Більше того, глава польської держави відмовився від патронату над «волинськими заходами», проте прийняв патронат над фестивалем Української культури в Польщі.
15 серпня 2008 р.
Національний фронт – необхідність творення та перспективи боротьби
Підполковник Іван СУТА Політичний референт ВО „Тризуб” ім. С. Бандери НАЦІОНАЛЬНИЙ ФРОНТ – НЕОБХІДНІСТЬ ТВОРЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ БОРОТЬБИ Для Заходу аксіомою є те, що Росія мусить бути – як імперія, тоді як Україна може бути – але лише як державоподібна неоколонія, а не як повноцінна національна держава. Василь Іванишин Ефективне не те, що заперечує чуже, а те, що утверджує своє. Ліна Костенко За 17 років незалежності Україна ще ніколи не була так близько до втрати свого державного суверенітету. Через прірву між владою і народом, небоєздатну армію, подрібнений, залежний від антиукраїнських сил політикум, розчароване і приспане суспільство українці не мають змоги бути єдиним цілим, тому не зможуть в повній мірі протистояти військовій агресії Росії ззовні. Всередині держави антиукраїнські, проросійські сили: мегаблоки ПР та БЮТ, разом з червоними, об’єднаним фронтом теж пішли в наступ. Ґарант державності України – Президент, опирається не на підтримку народу, якого він чомусь боїться, а на демоліберальний блок НУ-НС. Цей блок так само як і усі інші є олігархічним й ніколи не відстоював інтереси широких народних мас. Тому, цілковито втративши довіру людей, без їхньої підтримки він заслабкий щоби самотужки протистояти повзучому державному переворотові, керованому з Кремля. Тим більше, що лідер другої частини блоку – „НС”, явно налаштований за прикладом свого високопосадового батька комуніста переметнутися в антидержавний табір. Намагання в силовий спосіб загнати усіх чиновників та частину бізнесменів у ЄЦ В.Балоги щоби за допомогою адмінресурсу впливати на поточну ситуацію та виграш на виборах у майбутньому – завідомо приречені на поразку. Ті державницькі партії (якої держави?) що йдуть в їхньому фарватері: КУН, УНП, НРУ, „Пора” та ін. через беззубу позицію своїх, залежних від „Банкової” лідерів, не спроможні виступити єдиним потужним націозахисним фронтом. Більшість із цих партій своє віджили, є вчорашніми. Всередині них панує розбрат та ворожнеча. За останнє десятиліття туди увійшли люди не ідейні й жертовні, а шахраї та кар’єристи. Низові клітини в цих партіях цілковито залежні від керівництва і навіть при бажанні окремих національно-зорієнтованих низових членів змінити там ситуацію, нічого вдіяти не зможуть, бо не вони визначають їхню політичну лінію.
7 серпня 2008 р.