Сутінки… Перед світанком
Підполковник Ростислав ВИНАР
СУТІНКИ… ПЕРЕД СВІТАНКОМ
„Світ керований зовсім іншими людьми, аніж те собі уявляють ті, чий погляд не здатен проникати за куліси”.
Бенджамін Дізраелі, прем’єр-міністр Великобританії
Сутінки… Сутінки заполоняють душі людей, в серця тиснуться зневіра, байдужість, а подекуди навіть розпач. Чому це відбувається?..
Режим внутрішньої окупації України, пройшовши певну мімікрію і набувши інших зовнішніх форм, але залишившись незмінним по своїй суті, з 2004 року розпочав неприкриту вакханалію боротьби за владу, за переділ землі та власності, за посади, величезні гроші і т.д., і т.п. Вся ця камарилья – і „коаліція”, і „опозиція” грають за одними правилами і завжди залишаються у виграші. Єдина їхня мета – перетворити українську націю в отару баранів, в біомасу, яка їм підпорядковується і буде грати за їхніми правилами. Ті закони, та політична система, котру вони самі запровадили в державі, дозволяють їм успішно розігрувати свої ігрища. „Інакодумці”, ті хто хоче сильної України, хто хоче побудови національної держави – або витісняються з політичного поля, або проголошуються ворогами і проти них розпочинається боротьба на знищення. Причому, ця боротьба ведеться і „помаранчевими”, і „біло-червоними”, і „біло-блакитними”!
Для того, щоб збагнути природу цих сатанинських забав і зрозуміти, як можна проти них боротися, пропоную проаналізувати деякі історичні факти та тенденції світових геополітичних процесів.
Як доносять до нас літературні джерела, у 1875 році кур’єр масонської секти ілюмінатів, по дорозі із Франкфурта до Парижа, загинув від удару блискавки. І тоді людству став відомий документ під назвою „Новий завіт сатани”.
Дозволю собі дещо ширше його зацитувати:
„Перша таємниця управління людьми – опанування громадської думки, причому потрібно настільки довго сіяти розбрат, сумніви і насаджувати суперечливі одні до одних погляди і думки, доки люди не розгубляться остаточно і не втратять орієнтири, і не вирішать, що краще в політичних питаннях взагалі не мати власної думки. Потрібно провокувати народне незадоволення і розповсюджувати бездуховну, нечисту і противну літературу…
Друга таємниця полягає в тому, щоби наріжним каменем ставити слабкості людей, всі погані звички, все достойне жалю, і всі помилки – до тих пір, поки люди не перестануть розуміти одне одного.
Перш за все треба боротися із силою окремої особистості, позаяк немає нічого не безпечнішого останньої. Якщо вона наділена творчою духовною енергією, вона здатна досягнути більшого, аніж мільйони людей.
За допомогою заздрості, ненависті, розбрату і війн, через страждання, голод і розповсюдження зарази (СНІД та інші хвороби глобального масштабу – Р.В.) всі народи повинні бути доведені до того, що вони не будуть бачити іншого виходу, окрім повного підпорядкування Ілюмінатам (читай – Світовому уряду – Р.В.).
Якщо будь-яка держава ослаблена революцією, або внаслідок громадянської війни поставлена перед небезпекою нападу зовнішнього ворога, то це завжди сприятливий хід подій і працює на нашу користь.
Необхідно привчити людей до того, щоби вони брали квитанції, як справжні монети, задовольнялися зовнішньою стороною життя, гналися за задоволеннями, знаходячись у безперервному пошуку чогось нового, заплутуючись у ньому, і врешті-решт йшли за Ілюмінатами; цього можна досягнути через хорошу винагороду мас за їхню покірність; цим же можна привернути їхню увагу.
Через розбещення суспільства люди будуть позбавлені всякої віри в Бога.
Постійною обробкою словом усним і письмовим, а також спеціально розробленими формами обману, маси будуть прихилені в бік волі Ілюмінатів. Здатність самостійно мислити повинна бути ліквідована у людей за допомогою нав’язування готових поглядів; духовні сили повинні бути підірвані застосуванням порожньої демагогії. Вільні думки, котрі поширюються партіями, повинні розтягуватися ораторами Ілюмінатів настільки, щоби в людей, стомлених від слухання випрацювалась відраза до ораторів будь-яких орієнтацій. У противагу цьому, державне вчення Ілюмінатів повинно доноситися до громадян у доступній формі, щоби вони могли спокійно його сприймати.
Маси повинні залишатися сліпими, нерозумними і позбавленими власної думки, щоби вони не могли дискутувати на теми державного устрою; управляти ними повинна справедлива, але невблаганна сила і принцип безумовного підпорядкування.
Світового панування можна досягнути тільки обхідними шляхами, за допомогою цілеспрямованого підриву всіх дійсних свобод – законодавства, порядку виборів, преси, свободи особистості, а перш за все, системи виховання та освіти народу і при строгому дотриманні таємниці про ці всі заходи.
Через цілеспрямоване розхитування державного устрою уряди необхідно мучити доти, поки вони не будуть готові передати нам всю владу заради збереження миру.
У Європі належить розпалювати нерозуміння між людьми і народами, расову та релігійну нетерпимість для того, щоб з’явилися неподоланні розколи, щоби жодна християнська держава не змогла знайти собі підтримки тому, що всі інші держави будуть боятися, а будь-які союзи проти Ілюмінатів не матимуть сенсу.
В інших частинах світу необхідно сіяти розбрат, безлад і ворогування для того, щоби привчити держави до страху і задавити всіляку можливість чинення опору…
„Непросвіщені государі” повинні усуватися за допомогою палацових переворотів і агентурних операцій, котрі не дозволять їм займатися державними справами.
Шляхом продажності вищих державних посад уряди повинні бути поставлені у кредиторську заборгованість перед Ілюмінатами, після надання їм серій позик, що відчутно збільшить їх державний борг.
За допомогою спеціально спланованих економічних криз, під час яких усі доступні грошові ресурси будуть виводитися з обігу, забезпечувати підрив грошової системи у „не-Ілюмінатів”.
Сила грошей повинна стати єдиною силою, котра рухає торгівлю та виробництво, щоби за допомогою грошей промисловці могли отримувати і політичну владу. Разом з Ілюмінатами у цю категорію повинні потрапити і залежні від них мільйонери; поліція і військо повинні залишатися малозабезпеченими.
Через введення загального рівного виборчого права повинне бути встановлене неподільне панування більшості. Насадження ідеалу незалежності особи приводить до знищення сім’ї та її виховної сили. Через освіту, яка буде базуватися на фальшивих даних і брехливих вченнях, молодь повинна бути оболванена, зведена на манівці та розбещена…
За допомогою усіх цих заходів народи повинні підштовхуватись до думки про те, щоб запросити Ілюмінатів на роль світових правителів. Новий світовий уряд повинен виглядати доброзичливим керівництвом-ширмою, якому підкоряються абсолютно добровільно (наприклад ООН та інші світові наддержавні структури – Р.В.). Якщо будь-яка держава буде заперечувати проти нього, його сусіди почнуть проти такої держави війну. Утворення такого уряду вимагає організації світової війни”.
Я вже чую голоси цілого хору вчених, політологів, аналітиків або просто інтелектуалів-прагматиків, які, опонуючи мені, скажуть в унісон, що „Новий завіт сатани”, як і „Протоколи сіонських мудреців” є фальшивками, і це доведено сучасною історичною наукою. Можливо… Але вони не зможуть заперечити, що все написане в даних документах дивним чином збувається у цілому світі! Причому, з точністю до кожної коми, до кожної маленької крапки…
Тобто, ми можемо сперечатися з приводу походження і авторства цих творів, але їхню правдивість підтверджує життя і весь хід новітньої світової Історії.
То, що ж таке – Історія, історичний процес? Вселенська Церква трактує Історію не лише як простий механізм, зумовлений виключно природними, політичними, економічними і соціальними причинами. Історіографи Церкви кажуть, що Історія – це втілення Господньої Волі, розгортання плану Його Провидіння, котрому протистоять ворожі сили – сили вселенського зла, сили антихриста. Ідентифікуючи себе сином Воюючої Церкви, як і всі мої Побратими, котрі сповідують у своєму житті світогляд Лицаря, я стверджую, що це є реальне метафізичне підґрунтя історичних процесів, котрі відбувалися і відбуваються у світі.
Із жалем треба констатувати, що спосіб розуміння, оцінки дійсності та мислення у більшості сучасних людей є досить примітивним, бо вони концентрують всю свою енергію на видимому, на „надводній частині айсбергу” і нездатні вловити чи передчувати взаємозв’язок причин і наслідків, дій та реакцій – бо їхній горизонт вкрай обмежений і, практично завжди, грубо матеріалістичний.
Більш глибокі причини ходу Історії таяться в тому, що можна назвати „схованим від людського ока”. Ці причини ведуть до практично невідчутних змін – релігійних, ідеологічних, політичних та соціальних, котрі, в свою чергу, породжують надзвичайно серйозні наслідки – як сходження снігових лавин починається із появи маленьких тріщинок у сніговому покрові.
Причини ці завжди діють тільки опосередковано… Вони задають напрям вже існуючим процесам, котрий веде до досягнення поставленої ними мети. Причому, навіть ті сили, котрі чинять їм опір, врешті-решт не із своєї волі, а згідно з Волею Творця, сприяють їм. Як окремі люди, так і групи людей, організації, цілі народи впевнені в тому, що вони досягають власних цілей, стають знаряддями, за допомогою яких можливе щось абсолютно інше, аніж те, чого вони хотіли досягнути. Бо на те є не наша, а Його Воля!
Ми дуже часто бачимо в Історії, що проста сума зовнішніх історичних факторів далеко не завжди дорівнює цілому, в матеріалістичному розумінні.
Емануель Малинський та Леон де Понсен у своїх працях із загального дослідження революцій провели дуже цікаву аналогію: вони стверджували, що не дивлячись на загальне визнання того, що хвороби індивідуального організму виникають внаслідок дії бактерій, чомусь вважається, що захворювання суспільного організму, ворожнеча, анархія, громадянські війни та заворушення є чисто стихійними явищами, котрі виникають автоматично, замість того, щоби задуматися про тих невидимих збудників, котрих можна зрівняти з мікроорганізмами і хвороботворчими елементами, які діють в індивідуальному організмі.
А прем’єр-міністр Великобританії Бенджамін Дізраелі у ХІХ сторіччі писав, що „у всіх конфліктах, як внутрішньонаціональних, так і міжнаціональних, окрім видимих винуватців є приховані призвідники, котрі отримують з них зиск, що і робить ці конфлікти неуникними… Все, що відбувається в ході еволюції народів, таємно готує грунт для забезпечення панування одиниць – власне тих людей, часом знаменитих, часом невідомих, слід шукати за всіма подіями.”
Підводячи проміжний підсумок, можна констатувати, що основні ідеології, відповідальні за хаос у сучасному світі, виникли зовсім не стихійно, але були генеровані і підтримані силами, котрі чудово знали про їх порочність і, власне, розраховували на їхні деморалізуючі та руйнівні наслідки. Це відноситься до комунізму, соціалізму (зокрема фабіанству, дуже популярному у наш час), націонал-соціалізму (і його різновиду – соціал-націоналізму), лібералізму, демократизму, раціоналізму, сайєнтизму та іже з ними…
Не можу не звернути увагу на створення і втілення у життя тими силами таких деструктивних матеріалістичних доктрин, як марксизм, який був узятий за основу усіх лівих, лівацьких та інших збочених, людиноненависницьких за своєю суттю, ідеологічних утворень, а також дарвінізм, котрий дуже успішно використаний для утвердження тези, що людина не створена Богом за Його образом і подобою, а походить від тварини і по життю завжди залишається твариною. Твариною, котра керується у своїх діях виключно інстинктами, необхідністю задоволення своїх фізіологічних потреб, бажаннями смачно їсти, затишно спати, а всі високі пориви людського духу, всі прояви Божої Іскри, яка є в душі кожного з нас – це збочення, це те, що гідне висміювання, чого потрібно соромитися, бо така поведінка, такі поривання – не гідні людини, як царя природи, як відправної точки антропоцентричної побудови нашого суспільства.
Можна з упевненістю говорити про те, що ця страшна ідеологічна отрута в яскравій обгортці солоденької цукерки, ніколи не змогла би діяти в таких величезних масштабах, як це відбувається у наші дні, коли би людські душі не почали отруювати реформація, гуманізм, егоцентричний індивідуалізм, джерелом котрих є так звана епоха Відродження. Саме вона заклала фундамент побудови матеріалістичного антропоцентричного суспільства, вершиною якого стала сатанинська ідея створення купкою можновладців, котрі відчули себе поганськими богами Олімпу, світового уряду, який за їхнім задумом повинен неподільно володіти душами і тілами всіх людей нашої планети.
Але повернемося до аналізу тактичних моментів діяльності цих новітніх „олімпійців”, які вони застосовують на історичній арені.
Капіталістичний та пролетарський інтернаціоналізм за своєю суттю абсолютно солідарні, як дві наступальні колони, котрі в рамках однієї стратегії, з практичною ціллю, висуваються проти різних об’єктів, але з однією спільною метою.
Вся фаланга сучасних „економістів”, „аналітиків”, „фінансистів” та „політологів”, як і всі решта, хто підтримує вторгнення економіки у життя (найчастіше у формі індустріальної діяльності, котра знищує сільське господарство і село в цілому, як осередок патріархальності, джерело глибинних традицій народу, „як живу й незамінну клітину національного організму” (В.Іванишин), а також концентрацію багатств у готівковому капіталі і фінансах, рівно ж, як і ті, котрі нападають на духовні і моральні цінності – всі вони втілюють задуми закулісних, так званих „режисерів історії” - творців світового уряду. Основна мета цієї таємної війни проти людства, проти всіх і кожного зокрема – позбавити людину опори на духовні та традиційні цінності, що значно спрощує завдання з перетворення її в пасивне знаряддя сил та впливів, керованих таємних фронтом сатанинських можновладців.
Перший тактичний хід, який вимальовується в рамках загальної історичної перспективи – це, так званий, позитивістський підхід при розгляді історичних подій. Цей підхід був нав’язаний нашими „закулісними режисерами” для того, щоб складалося враження, що Історія твориться виключно тими особами, які знаходяться в нашому полі зору, і вона обумовлена тільки тими політичними, економічними, соціальними і культурними факторами, які лежать на поверхні – і не більше. Як результат – сучасна цивілізація втратила гостроту зору і стала беззахисною перед нав’язаними їй позитивізмом, раціоналізмом і сайєнтизмом (від англійського science – наука). Вона нездатна зірвати маски із тих ідей та ідеологічних концепцій, котрі лежать в основі сучасної ментальності та культури і нав’язані їй претендентами на світове панування.
Але, що ж стається, коли об’єкти Історії прокидаються, або певні ідеї, котрі торують шлях світовому підривному фронтові, втрачають свою силу? У такому випадку, з метою завадити розумінню дійсного стану речей, на світ Божий витягуються різноманітні заплутані історичні концепції, завдяки туманності яких чудово затьмарюється поле зору, „історична наука” грається різними „філософіями”, а тим часом ворог продовжує свою руйнівну діяльність.
Це, так звана, тактика субституції, або підміни. Але бувають періоди в Історії, коли ця поступова й непомітна руйнація приводить до видимих матеріальних наслідків і викликає протидію. Тут вступає у гру тактика підробки. Ті сили, котрі провадять боротьбу проти світового зла, звертають свої погляди до традиційного минулого своїх народів, до того джерела, котре у всі часи давало сили й наснагу у боротьбі за ідеали Добра й Справедливості. Проти них таємна війна ведеться опосередковано: ворог, не маючи змоги напряму знищити рух опору, робить все, щоби поширювати не справжні ідеали нації, а сумнівні підробки, ерзац-копії, видаючи їх за автентичне національне надбання.
І як наслідок – втрачається динаміка і сила натиску в русі опору, відбувається відхилення від мети боротьби і навіть може відбутися переорієнтація на абсолютно протилежний напрям і в кінцевому підсумку приводить до того, що ті хто боролися проти сил зла потрапляють під їхній вплив.
Спробую це проілюструвати. Традиція Нації – це поняття, котре ввібрало в себе Дух Національної Традиції та форму і зовнішні прояви Традиції. Коли Нація у своїй боротьбі відчуває непереборний потяг повернення до невмирущого джерела своєї Традиції, щоб зачерпнути Живої Води Могутності та Непереможності Нації – їй пропонується ерзац „традиціоналізму”, котрий включає в себе поклоніння перед залишками минулого, які вже давно втратили свій Дух, перед певними фольклорно-етнографічними традиціями та обрядами, а далі – зась!
Погляньмо, у що перетворилося відродження козацтва в Україні! В жалюгідне шароварництво, або створення так званих „козацьких організацій”, котрі захищають інтереси нащадків тих, хто за допомогою зрад і підступів знищили українську вольницю – Запорізьку Січ. А ті зборища людей в шароварах, які організовуються до якихось свят або приїзду „почесних закордонних гостей”, і яких інакше, як „ряжені” назвати не можна?! І у цьому вертепові ніколи нашим владоможцям згадати про те, що Запорізька Січ – це був Український Лицарський Орден, а від одного слова „козак” - здригалась не тільки Європа, Московія, але й Оттоманська імперія. Сила духу, непереможність, відданість рідній землі та народу, готовність перемогти або вмерти, феномен побратимства – ось Дух козаччини, а не шаровари, пишні вуса, дерев’яні шаблі та смушеві шапки!
Але пробудження цих рис в українцях (не доведи Господи, бо тоді кінець всій отій зграї, котра зараз „керує” державою) може привести до „екстремізму”, „тероризму” – а там недалеко до „антисемітизму” та „єврейських погромів”…
До речі, наші „олімпійці”, у свій час винайшли чудовий термін „антисемітизм”, який був приводом для різних каральних санкцій по всьому світу, як проти цілих держав, так проти певних організацій і конкретних людей.
Проте, цього виявилося замало… І на світовій арені вже гуляє термін „міжнародний тероризм”, котрий використовується, як привід для проведення набагато масштабніших та жорстокіших жандармських операцій, незважаючи на держави й кордони.
Але ж існує маса доказів, що більшість цих терористичних організацій і ті акти насильства, котрі вони здійснюють – все це планується і фінансується одними й тими ж силами для підтримання атмосфери страху, непевності та ворожості у світі, для збереження світової кризи через роздмухування військових конфліктів у різних куточках Землі, а також – для боротьби з національно-визвольними рухами у різних країнах, які виступили на бій проти створення світової імперії.
Те ж саме стосується і, так званого, „руху антиглобалістів”, до якого залучається небайдужа, але політично й морально невизріла молодь, котрій вбивають у голову анархістські гасла і організовують з її участю комедійні вистави під назвою „акції протесту”. Бо, якщо ця молодь (не дай, Боже, для наших світових правителів!) прозріє, візьме в руки меч і з Вірою в Бога і свою Націю почне вичищати Авгієві конюшні наших світових урядових структур? Це ж страшна загроза світовій стабільності й правопорядку!
Але ми продовжимо цю тему трохи далі…
Дуже широко на світовій політичній арені застосовується тактика рикошету, яка є найкращим методом для руйнування дійсної єдності та солідарності у боротьбі проти спільного потужного ворога. Змоделюємо ситуацію: у світі виникає сила (будь-то держава, організація чи об’єднання одних або других), котра стоїть на традиційних духовно-ідеологічних засадах (Бог і Нація) і котра починає успішно протидіяти силам світового зла. У такому разі її непомітно підштовхують до виступу проти третьої сили, яка стоїть на близьких духовно-ідеологічних засадах, але відмінна за релігійними, конфесійними або іншими національно-культурними ознаками. Граючи на певних історичних чи релігійних розбіжностях (або й на їх комплексі), першу силу переконують, що найкращим засобом для її укріплення є підрив авторитету і дискредитація духовно-культурних аспектів, характерних для третьої сили. І двоє потенційних союзників зіштовхуються у протиборстві, причому наслідки цієї ворожнечі рикошетом вдаряють по ініціаторах протистояння (першій силі) і значно ослаблюється інша сторона. А хто виграє? Абсолютно вірно… Виграють наші „закулісні режисери”.
У випадку, коли діяльність тіньових структур, котрі змагають до світового панування, стає надто помітною, або внаслідок певних обставин повністю розкриваються, тоді застосовується тактика „цапа відбувайла”. В такому разі, вся увага звертається на ті елементи, котрі несуть часткову або другорядну відповідальність за їх злодіяння і протидія, котра природно виникає, розтрачується власне на „цапа відбувайла” - оті самі другорядні елементи діяльності світових панів та їх підпанків. А вони, у свою чергу, після короткочасного затишшя знову відновлюють свою діяльність, оскільки їх противники вирішили, що знайшли і знищили справжнього ворога – і згортають свою боротьбу…
І ще один дуже важливий момент у цій тактичній грі… Це змішування принципу та його представників. Мається на увазі наступне…
Втрата позицій, а то й повний занепад традиційних інститутів в світовій історії дуже часто є наслідком змізерніння або виродження їхніх представників. Але ефективний розклад та руйнування цих інститутів стало можливих виключно завдяки змішуванню ідей з людьми, які їх виражають. Якщо представники певної ідеї чи ідеології виявляються недостойними, робиться все для обвинувачення самої ідеї і її дискредитації (або ж ці, недостойні представники, навмисне стають носіями даної ідеї чи ідеології, для її підриву). Замість того, щоби констатувати занепад і вимагати заміни недостойних достойними людьми, що дало би можливість відновити нормальне status quo, нав’язується твердження про неправильність або анахронізацію самого принципу, а далі – робиться все для його заміни.
У зв’язку із цим не можу не згадати про реформу Мартіна Лютера, який використав привід корупції всередині Римської Церкви для того, щоби поставити під сумнів сам принцип духовної влади і цілий ряд фундаментальних канонів католицької традиції. До речі, на особистій печатці Мартина Лютера були зображені троянда і хрест (нагадаю, що це символи масонської секти розенкрейцерів).
За періодом Реформації прийшла черга французької монархії, але це вже інша історія…
Безумовно, що людина з нормальними рефлексами і переконаннями задасть мені в лоба три питання:
чи вся ця наволоч дійсно всемогутня?
чи вони нічого не бояться?
як проти них боротися?
Ось ми і підійшли до найцікавішої частини нашої розмови, яку я недаремно назвав „Сутінки… перед світанком”. І цю частину я хочу розпочати твердженням, що ці новітні „олімпійці” бояться… ще й як бояться! І найбільше вони бояться Господа Всемогутнього! Бо вони далеко не є атеїстами… Скоріше їх можна назвати антитеїстами – людьми, котрі знають і визнають існування Бога, але встали на бік сил зла і темряви, на шлях війни із Творцем.
Вони бояться і ненавидять Вселенську Церкву, котра побудована на Скелі – Святому Петрі, і котру ніколи не подолають адові ворота.
Бо Вселенська Церква – це той єдиний Ковчег Спасіння, який не дає світові зануритись в море мороку й пітьми і зберігає надію на Життя Вічне, котрий надихає Вірою у Велику Перемогу Добра над злом. Вони бояться і дихають лютою ненавистю на всі ті сили й організації у світі, котрі твердо стоять на ідеологічному фундаменті Віри й Національної Традиції, бо це страшна перешкода на шляху здійснення їхніх сатанинських задумів.
Розуміючи роль особистості в Історії, їх дрижаки б’ють, коли на історичній арені світу з’являється Лідер – людина, яку Господь наділив видатними рисами характеру, вдихнув у її серце Світло Віри і нездоланну рішучість боротися за справу Бога і Нації! До останнього подиху, до останнього удару серця… Бо цей Лідер знає, що цим він спасає свою безсмертну душу і як старозавітній Давид, як Лицар Господній, виконуючи Волю Нашого Повелителя, переможе у битві проти сил злоби піднебесної! Навіть своєю земною смертю, стяжаючи собі Вінець Нев’янучої Слави, йдучи шляхом Христа – він поведе за собою десятки і сотні тисяч лицарів Господа Нашого на Велику Рать.
Тому всі „закулісні режисери” історії, добре знаючи, що вони не є, й ніколи не будуть всемогутніми, усвідомлюючи свої слабкості та вразливі місця, за допомогою тих тактичних прийомів, про які ми вже говорили, хочуть за всяку ціну запобігти зміцненню й об’єднанню тих сил, для яких гасло „Бог і Нація!” не просто виписане на їхньому прапорі, а живе й пульсує в серці кожного воїна, котрий стоїть у бойовій лаві.
Як проти них боротися? Великий Пророк української нації писав: „Борітеся – поборете!” Тільки сила може побороти силу. Сила меча, у стократ помножена Силою Віри і любов’ю до Батьківщини – ось той фундамент, на якому буде базуватися потуга Сил Добра, всіх тих, котрі вирішать встати на Шлях Лицаря, стати в одну лаву боротьби супроти світового зла, маючи на меті тільки Велику Перемогу – перемогу в ім’я майбутнього людства. Тих, котрі на вівтар цієї боротьби готові покласти будь-яку жертву! Бо це буде найбільша битва в Історії. Битва за Свободу, битва проти новітнього рабовласницького устрою на нашій планеті, битва, в якій ми не маємо права на поразку! Бо так хоче Бог!
Першим кроком до формування нашого спільного фронту я бачу об’єднання націоналістичних сил в Україні, чого як вогню боїться весь наш політичний бомонд. Об’єднання реального, фактичного, котре приведе до утворення Організації, яка стане спадкоємцем українського новітнього Ордену – ОУН під проводом полковника Євгена Коновальця. І рух у цьому напрямі уже розпочато…
Відкинувши всі міжорганізаційні протиріччя (яких в дійсності є до смішного мало), особисті амбіції лідерів та певні меркантильні чи корпоративні інтереси, ми повинні здавати собі справу з того, що сьогоднішній день нам каже: „або-або”. На фоні продажності, чвар і безладу, який панує в державі вимогою життя є сформування єдиного націоналістичного фронту в Україні. Всі організаційні деталі можна погодити – це дрібниці… У нас є три вічні цінності – Бог, Україна, Свобода! У нас є невмируща ідеологія українського націоналізму – скарб, яким не може похвалитися жодна нація світу! У нас є велика мета – Українська Самостійна Соборна Держава – держава української нації на рідних землях! Ми просто не маємо іншого виходу, як відкрити серця один одному і сформувати спільну Українську Силу! Цього від нас чекає український народ… Ба, більше – від нас цього чекає Європа, чекають поневолені нації у різних куточках світу. Ми просто не маємо морального права діяти інакше – бо тоді нас проклянуть наші ж нащадки… Бо якщо не я – то хто? Якщо не тепер – то коли? Якщо потрібно – значить можливо!
Другий крок – це… Але ні, хочу сказати ще дещо… У тій ситуації, котра існує в Україні і в світі, тільки ставши на Шлях Воїна, тільки змінивши свою свідомість, своє бачення світу з міщанського, обивательського на орденське, тільки переставши грати за правилами, котрі прийняті в українському і світовому політикумі, тільки зрозумівши, що іншого шляху вперед, як і шляху назад у нас немає, що ідеал Бога і України – це найвищий імператив в нашому житті – тільки тоді ми переможемо! Іншого – не дано…
А ось тепер – другий крок. Цим кроком повинно стати подальше налагодження зв’язків із націоналістичними організаціями світу і зміцнення Міжнародного Антиімперського Фронту, на прапорі якого виписане гасло „Бог, Нація, Свобода!” Це гасло спроможне об’єднати людей орденського світогляду, незалежно від релігійної, національної чи організаційної приналежності, як християн, так і мусульман чи іудеїв. Але для цього потрібно переглянути ті світоглядові, національно-культурні чи конфесійні моменти, котрі роз’єднують людей, нації чи організації і створити спільний фронт боротьби проти світового зла. Бо всі ці примарні прожекти світових імперій або наддержавних утворень, за рахунок інших націй, котрі навмисне генеруються і підтримуються у світі – це засіб для розпалювання ворожнечі і ненависті серед народів світу і, власне, недопущення їхнього об’єднання у боротьбі проти спільного ворога.
У квітні цього року, на проповіді, Вселенський Архієрей Бенедикт ХVI заявив, що для дійсного об’єднання Європи необхідне „етичне і духовне обновлення, яке повинно спиратися на християнські корені”. „Без цього неможливо перебудувати Європу” - сказав Римський Первосвященик. Також у цій проповіді він наголосив, що саме в опорі на християнське вчення „народилась реальність під назвою Європа”.
І це при тому, що ні в проекті європейської конституції, ні в інших програмних документах, які регламентують утворення наддержавної конструкції під назвою Європейський Союз, немає ані слова про християнство, як домінуючий релігійний і морально-світоглядний фактор об’єднання європейських націй.
Зрозуміло чому… Бо християнство – це віра вільних людей, а вільні люди в проектах будівничих „Нової Європи” не передбачаються.
Дивує позиція мусульманської Туреччини, як претендента до вступу в ЄС, яка заявила, що Європу хочуть перетворити в „християнський клуб”. При цьому турки активно відроджують свою ісламську духовність, обирають своє ісламське керівництво, проводять свою активну експансіоністську політику на християнських європейських теренах та окупованих землях вільного мусульманського Курдистану… То, що ж – знову подвійні стандарти?
Це ще тільки початок… Також у квітні цього року, на проповіді в мечеті Гази, відомий проповідник Юніс аль-Асталь заявив: „Рим стане аванпостом просування ісламу.” І далі… „Дуже скоро, якщо буде на те воля Аллаха, Рим буде завойований, як був завойований Константинополь…” А ось це – наостанок… „Сьогодні Рим – столиця католиків. Це – столиця хрестоносців, які оголосили війну ісламові, котра насадила в Палестині братів мавп та свиней…”
Ми також бачимо заяви про будівництво всесвітнього халіфату, які лунають з уст Усами бін Ладена і заклики до побудови шиїтської імперії у викладі президента Ірану Махмуда Ахмедінеджада.
А чого варті події в травні цього року в Ізраїлі, в місті Ор-Ієгуда, коли там на площі перед синагогою було розпалене вогнище із сотень книг Нового Заповіту. Спалення „крамольної літератури” проходило під керівництвом віце-мера Узі Аарона, якому помагали учні місцевої іудейської релігійної школи.
Просто дежа-вю, якесь…Ті, хто найбільше кричить про антисемітизм і расову нетерпимість, самі їх і розпалюють! Але вони забувають, що Слово Боже у вогні не горить!
Незважаючи на ті емоції, які вириють в моєму серці під впливом наведених фактів, хочу ще раз наголосити: мусульмани та іудеї, як визнавці Єдиного Бога, є нашими потенційними союзниками у боротьбі проти світового зла. Звертаючись до них, хочу нагадати про вищезгадану тактику рикошету. Все, що нас роз’єднує, робить сильнішими наших ворогів. І ті, хто цього не розуміє, незалежно від їхнього духовного сану чи положення в суспільстві, сприяє перетворенню свого народу на отару рабів. Несвідомо, або… свідомо…
Не можу не згадати тут і про ініціативу Саудівського короля Абдалли, котрий після зустрічі і обговорення певних проблем із Папою Бенедиктом XVI, заініціював проведення міжрелігійної конференції за участю християн, мусульман та іудеїв. За словами короля, представники трьох світових монотеїстичних релігій повинні діяти спільно, „щоби захистити людство”. І далі правитель Саудівської Аравії заявив: „Я планую провести зустріч на найвищому рівні, але не один – я хочу почути думку моїх братів-мусульман з усього світу. Ми почнемо зустрічатися з нашими братами, котрі сповідують інші віри – як я вже казав, мова йде про Тору і Новий Заповіт”. А головний ашеназький рабин Ізраїлю Йона Мецгер із цього приводу висловився так: „Наша рука завжди протягнута до миру. Ми вітаємо будь-який діалог, здатний покласти край терору та насиллю”.
Дуже хочеться вірити у щирість цих слів та намірів… Бо реальні кроки назустріч одне одному з боку християн, мусульман та іудеїв завдадуть потужного удару по претендентам на світове панування. Дав би Бог…
А ми повинні робити свою справу… Справу відродження в Україні могутньої націоналістичної сили з орденським світоглядом, бо не перевелися іще лицарі на нашій землі і в наші часи… Справу об’єднання націоналістичних сил як у Європі, так і в інших куточках Землі, бо у всі часи існувало поняття, що Лицар Лицаря зрозуміє і стане пліч-опліч до боротьби зі злом, несправедливістю, насиллям, поневоленням… Лицарів завжди була меншість, але вони своєю вірою, своєю силою духу і мужністю надихали і вели за собою інших! І так буде… За сутінками наступить не ніч, а світанок, і брат обійме брата і будуть вільні люди на вільній землі… Бо за це страждав Христос і відкупив нас на Хресті, і вказав нам Дорогу у Вічність! А наш обов’язок – йти за Ним заради спасіння наших душ і заради майбутнього всіх людей.