До проблеми єднання
ДО ПРОБЛЕМИ ЄДНАННЯ
(Відкритий лист керівникам та провідному активу ОУН(р), ОУН(м), КУН, ВО “Свобода”, УНА-УНСО)
Уже не перший рік ВО “Тризуб” ім. С.Бандери порушує питання про об’єднання зусиль тих організацій, які сповідують ідеологію українського націоналізму. За цей час відбулися сотні зустрічей, нарад, конференцій провідного активу згаданих вище структур. Вироблялися концепції, виголошувалися заяви про єднання і члени одних організацій навіть ставали паралельно членами інших. Та, не зважаючи на все це, “віз і нині там”…
І якби від неможливості домовитися між собою страждали тільки українські націоналісти, то це можна було б пережити. Але проблема в іншому. Розрізненість концептуальна, програмова, методологічна завдає шкоди українській нації, яку всі учасники перманентного об’єднавчого процесу проголошують найвищою цінністю; вона ж, розрізненість, позбавляє будь-якої перспективи на перетворення в найближчому майбутньому сучасної, неукраїнської за своєю суттю, держави в Українську Самостійну Соборну Державу – державу української нації на етнічних українських землях зі своїм власним суспільним ладом, відповідно до потреб і бажань українського народу, який би запевнив українській нації всебічний розвиток, усім громадянам України – Свободу, Справедливість, Добробут.
Що ж стоїть на перешкоді процесу перетворення розрізнених націоналістичних груп, досить часто з гучними “брендами”, у потужний націоналістичний рух? Скільки ще мине років до тої миті, коли ці групи відновлять ту силу і вагу в суспільстві, яка була в націоналістів, коли діяла ОУН під проводом полковника Євгена Коновальця? І чи здатні, у принципі, люди, що сьогодні репрезентують націоналізм, зробити так, щоб майбутнім поколінням українців не треба було здобувати те, що не здобули сучасники, і гинути в боротьбі за омріяну державність нації? Хто або що, нарешті, може стати промотором та центром об’єднавчого процесу?
На сьогоднішній день організований або, точніше сказати, дезорганізований український націоналізм представляють наступні організації:
Організація Українських Націоналістів (революційна) під керівництвом Андрія Гайдамахи та громадські структури, безпосередньо з нею пов’язані – Братство вояків ОУН-УПА, Молодіжний Націоналістичний Конгрес, Центр Національного Відродження ім. С.Бандери та ще одна структура, що знаходиться на стадії розробки проекту – “Українська справа” (поки що формується “знизу” як громадська організація, але в перспективі планується на її базі створення ще одної націоналістичної партії).
Організація Українських Націоналістів (мельниківська) під керівництвом Миколи Плав’юка – структура, що діє з 1929 року, офіційно зареєстрована як громадська організація, має також декілька різнопланових “фасадних” структур.
Конгрес Українських Націоналістів – політична партія, створена на початку 90-х років минулого сторіччя як репрезентант політичної діяльності парламентського типу ОУН (р). На цей момент очолюється Олексієм Івченко. Найактивнішою складовою партії є молодіжна референтура – Молодіжний Конгрес Українських Націоналістів, яким керує Василь Попович.
Всеукраїнське об’єднання “Свобода” – політична партія під керівництвом Олега Тягнибока, яка впевненими кроками рухається у напрямку традиційної націоналістичної ідеології.
Українська Національна Асамблея – Українська Народна Самооборона – переживши декілька розколів, більш-менш унормувала своє внутрішнє життя. Зараз очолюється Юрієм Шухевичем. На своєму 23 З’їзді підтримала створення “Народної самооборони” колишнього соціаліста Юрія Луценка.
Всеукраїнська Організація “Тризуб” імені Степана Бандери – вузькофункціональна структура орденського типу, побудована на засадах традиційного українського християнства та ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери.
Також із великою швидкістю практично по всій Україні виникає велика кількість різнобарвних молодіжних угрупувань, які використовують націоналістичну риторику та знаходяться в пошуку свого шляху.
Кожна із вище перерахованих організацій має свої структурні підрозділи у більшості регіонів держави. ОУН (р) та ОУН (м) розбудовані також за кордоном у місцях проживання українців. Більшість із цих структур мають у своєму розпорядженні друковані органи та віртуальні Інтернет-ресурси. Усі вони регулярно проводять різнопланові акції та вишколи свого членства. Усі вони, тою чи іншою мірою, беруть участь у виборах Президента, Верховної Ради, місцевих органів влади. Деякі з цих організацій мають свої фракції або своїх представників у складі депутатських корпусів та в адміністраціях різних рівнів.
На обласних, районних, міських рівнях, особливо на теренах центральної та східної України, різниці у діях та реагуванні на якісь антинаціональні подразники між членством організацій, що ідентифікують себе як націоналістичні, практично немає. Усі перешкоди, які виникають між ними, або накидаються згори, або залежать не від ідейної позиції, а від характерологічних та психологічних особливостей тої чи іншої конкретної людини.
Звичайно, що й на сьогоднішній момент існує багато, в основному штучних, перепон на шляху реального єднання, але, аналізуючи існуючу ситуацію, я і мої побратими з “Тризуба” приходимо до висновку, що всі вони можуть бути подолані. І для цього необхідно, у першу чергу, лідерам і тим провідним командам, які знаходяться біля керма націоналістичних організацій, усього-на-всього відсунути свої амбіції на задній план та проявити волю до реального об’єднання.
Уявімо собі на мить, як би діяв потужний націоналістичний рух, якби все членство і в Києві, і в регіонах, маючи чітку уяву про перспективи цього руху, поєднало свої зусилля не в словоблудді про любов до своєї землі, а в реальній боротьбі за національну державність українців. Уявімо єдину потужну всеукраїнську газету, яка, виходячи із постулатів націоналізму та революційної концепції боротьби, повела б боротьбу за світогляд сучасних українців. Уявімо всеукраїнські масові національно-захисні, пропагандивні, політичні акції такого націоналістичного об’єднання та ефект від їх проведення. Уявімо поєднання всіх кадрових та матеріальних ресурсів українських націоналістів!
Особисто я бачу, що при такому розгортанні подій українські націоналісти за короткий час здатні стати потужною суспільно-політичною силою в Україні та за її межами, провести революційні зміни в Державі Україна і, нарешті, здобути Українську Національну Державу.
Ще раз підкреслюю, що для цього треба небагато – бажання та воля лідерів.
Офіційно пропоную всім керівникам вищезгаданих організацій забути образи, які, можливо, ми один одному завдали свого часу. Сам особисто готовий принести вибачення за те, що, можливо, когось незаслужено образив.
Я, Дмитро Ярош, Голова Центрального Проводу ВО “Тризуб” ім. С.Бандери, простягаю свою руку панам Андрію Гайдамасі, Миколі Плав’юку, Олексію Івченко, Олегу Тягнибоку, Юрію Шухевичу та членству тих організацій, які вони очолюють.
На моє глибоке переконання, треба вже зараз зробити конкретні кроки до об’єднання зусиль всіх наших організацій на шляху Національної революції. Вважаю, що найближчим часом треба узгодити дату проведення зустрічі керівників націоналістичних організацій, на якій узгодити основні програмні та концептуальні положення українського націоналістичного руху, а також сформувати Провід Українських Націоналістів як координаційний орган націоналістичного руху. До обговорення пропоную також ті наробки, що має наша Організація – Програму реалізації української національної ідеї у процесі державотворення та інші ідеологічні й концептуальні матеріали.
Після проведення такої зустрічі, на мій погляд, необхідно у цьому ж складі зробити об’їзд усіх областей, де провести об’єднані збори структур наших організацій, на яких сформувати об’єднані обласні проводи українських націоналістів та чітко визначити ті референтурні напрями, в яких буде задіяно членство.
Наступним кроком має стати спільна стратегічна, оперативна та тактична дія наших об’єднаних структур. Пропозиції щодо цього питання готовий виголосити на нараді керівників організацій.
Після декількох місяців спільної діяльності ми можемо вийти на проведення об’єднавчого Великого Збору українських націоналістів. Розумію, що шлях цей нелегкий, але пройти ми його зобов’язані!
Офіційно заявляю, що “Тризуб” готовий повністю підпорядкувати свою діяльність та своє членство об’єднавчому процесу та об’єднаній націоналістичній революційній дії. Ніяких попередніх умов ми не виголошуємо.
Наша перспектива в нас самих! Наша сила в українському народові!
Разом переможемо!
Слава Україні!
Голова ЦП ВО “Тризуб” ім. С.Бандери полковник Дмитро ЯРОШ
P.S. Надати відповідь прошу всіх керівників перерахованих вище організацій до 5 березня 2007 р. Б.
Контактний телефон: 8 067 403 26 94, e-mail: ussd@ukr.net.