Творче
х х х
Я з тих країв, де камінь воду родить, Бескид тримає неба синій край, Де хмара по подвір’ї гостем ходить, А понад хмари – грає водограй.
В карпатах більше духів, аніж люду. Тут – вододіл. Тут – казки й дійсності рубіж. За зраду тут не все ведуть до суду: Бува – із череса дістануть чесний ніж…
1973
НЕФОРМАЛЬНІ ЖАРТИ
Пішов Умнов в прокуратуру. Що жде його? Що жде всіх нас? Арешти? Допити? Тортури? Зімнуть його – і нас на квас.
Пішов Умнов наш від малечі. Пішов, бідака, і – нема. Сумний же буде Щедрий Вечір. І на душі – така зима…
Такий-от жарт. Жартуєм, хлопці, В час крові всесоюзних гроз. Весна прийде! На літо сонце Звернуло. Хоч іще – мороз.
18.01.1991, приймальня міськвно
х х х
Хай знає ворог – ми вже не раби! Хай знають всі держави і народи: Червоно-чорний прапор боротьби Нас приведе під синьо-жовтий стяг Свободи!
1991
Андрієві Вілюрі
Андрію, ми вмремо – і виросте трава. Але чи дріт колючий суджений Вкраїні, А чи над нею зблисне булава, – Хтось наші імена знайде: не в храмі, то в руїні.
1991
ТВОРЧЕ
Праця – це щастя.
Осел
Я – сотворив! О Боже велій, Спасенний дар Твоїх щедрот! Свобода! На землі веселій Я щасливіший всіх стокрот.
Блаженний час! У тишу ночі Вслухаюся. А місто спить. Так, я дивак, платить охочий Хоч кров’ю за натхнення мить.
Позаду розпач і тривоги, Слів добування з пустоти. Здавалося – протягну ноги. І допоміг лиш, Боже, Ти.
А решта всі – ці заважали. Я – не во гнів, бо це – життя. Вони не з нами ниву жали, Не знають, що то – фраз лиття.
Скінчились муки. Текст готовий. Знов врівноважена душа. Здається, й в чорта зм’якли роги. Мовчіть, турботи, – тихо-ша!
Ця ніч – моя. І кава, й чарка, Поблідлий тютюновий дим… Мені ні холодно ні жарко. Прийде мій автор – вип’ю й з ним.
Але це буде вдень, аж потім, І Маринович зараз снить. А я кейфую. Кров’ю й потом Добута ця щаслива мить.
Ніч із 7 на 8 лютого 1992, після написання передмови до книжки М.Мариновича „Україна на полях Святого Письма”.
х х х
Ми помремо во славу України, Як тисячі до на під ягель полягли За те, що в час Великої Руїни Свою любов синам передали.
Ми встигли вчасно. І прости нам, Боже, Вагання, розпач, сумніви, гріхи: Знаряддя ми в Твоїй десниці кожен – У нас не було помислів лихих.
Минуть роки. Пожухне на могилах Чужими чоботами стоптана трава… Нас не забудуть. Знов злетить на крилах: „За Україну! За її права!”
березень 1991
х х х
Не страшно те, що гримне громовиця Із дул тупих, коротких, злих, А лячно те, що крізь приціл впізнаєм братні лиця: Погубим душу, не позбувшись лих.
І зарегоче радісно наш ворог, Зайдеться сміхом сатана… Та в час, як над бойовищем розвіє вітер порох, Не скажем в розпачі: „Усе було мана!..”
1992
ШАЛАТА
Усе – не так. І всі ми – не такі. Та Бог поклав якраз на наші плечі Проблеми, що сповзлись з усіх віків, Й тривогу за будуччину малечі.
І ось один… І перший серед нас. І щось з весни у прізвищі – Шалата. Невтомний рух. І ненаситний час. І осінь, на плоди така багата.
Стрімка доба. Калейдоскоп подій. Схопити б все, у вічність вкарбувати!.. І де тут час для власних мрій-надій?.. А серед піль чекає рідна хата…
І ось зупинка: знову ювілей. І рідні… Друзі… Тостів щедра плата. Та знову – не для себе: для людей… Таке життя. І час. Такий Шалата…
3.04.2002
НА БАНКЕТІ ФОТОМИТЦЯ
(акровірш)
…А класикові – класикове.
Автор
І знов застілля – уродини! – Горілки ілюзорна суть, Орда гостей, як на фестинах, Річей стандартних каламуть.
Фінал відомий – всі нап’ються. Ех, приєднатися б до них!.. …Цікаво: в музи сльози ллються, Як кане в Лету кадр – із тих, Котрі лиш раз в житті даються?
18.05.2004
х х х
А ми ішли – і лаяли собаки. А ми ішли – й сичало вслід гаддя. А ми ішли – на світло зір із мряки. А ми ішли – на поклик солов’я…
17.08.2004
х х х
Ну й що з того, що менше нас, ніж інших? Нас нищили, а ми усе ж єсьмо. Бо то лиш „Гірших завжди більше”. Так вчить історія. Так вчить Святе Письмо.
23.03.2006
х х х
Яке вам ще, яке потрібне пекло? В нас як не Гонта, то Сірко дітей стина… І все-таки чомусь на серці тепло: Вони у пам’яті, й Вкраїна – не мана.
2.04.2006
х х х
В ідейній боротьбі хто не освічений, той – не озброєний.
Живіть так, щоб не сказали про вас: „Велика сила в нього, тверда віра його, та слабкий розум у нього”.