Лист до сина
Едмондо де Амічіс (1846-1908) — італійський письменник, що вславився на ввесь світ своєю книжкою про життя й подвиги юнацтва та молоді п. з. “Серце”. Книжка ця діждалася в самій Італії понад 600 видань та й перекладу майже всіма мовами світу.
Едмондо де Амічіс
Через що люблю я Батьківщину — Італію? Запевне в тебе зараз же знайшлося багато відповідей на це питання: “Я люблю Італію через те, що мати моя італійка; через те, що в жилах моїх пливе кров італійська; через те, що тих померлих, яких оплакує моя мати і шанує мій батько, поховано в землі італійській, через те, що місцевість, в якій я народився, мова якою я розмовляю, книжки, з яких учуся, мій брат, моя сестра, мої товариші, великий народ, серед якого я живу, природа навкруги мене і все, що я бачу, що люблю, чим пишаюся — все воно італійське”.
О, ти ще не можеш тепер глибоко почувати цю любов! Ти взнаєш це почуття вповні тоді, як станеш вже зрілим мужем, як вибувши довгий час далеко на чужині, побачиш з пароплава далеко на обрію високі, сині гори твого рідного краю; як воно витисне тобі сльози з очей, а з серця радісні вигуки; ти взнаєш це почуття тоді, як десь у далекому чужому місті, серед юрби чужих людей тебе потягне кинутися до незнайомого тобі робітника через те тільки, що проходячи повз нього, ти почув, як він сказав щось твоєю рідною мовою.
Ти взнаєш це почуття любові тоді, як великий і гордий гнів спалахне в твоєму серці, коли ти почуєш, як чужинець зневажає твій рідний край.
Ще дужче й глибше взнаєш його тоді, як ворог, мов огненна гроза, насуватиме на твій рідний край і ти побачиш, що молодь збирається звідусіль і йде боронити Батьківщину, що батьки, прощаючись зі своїми синами кажуть їм: “Будьте відважні!”, а матері кричать: “Вертайтеся переможцями!”
Ти почуєш його тоді, як невимовна радість обгорне твою душу, коли ти матимеш щастя побачити, як у твоє місто входять рідні полки, значно менші, ніж були, змучені, обірвані, страшні з погляду, але з блискучими, радісними з перемоги очима, несучи пошматовані кулями прапори, за якими йтимуть лицарі, піднявши в гору позав’язувані голови та покалічені руки, а народ обсипатиме їх квіттям, дякуватиме, бажаючи їм щастя та здоров’я, посилатиме їм поцілунки.
Тоді ти вповні зрозумієш, що це є любов до Рідного Краю, тоді ти почуєш, що в тебе є Рідний Край.
Це така велика й свята річ, що якби я коли-небудь побачив тебе, що ти вертаєшся живий з бою за Рідний Край, ти, частина моєї крови і моєї душі, і я довідався б, що ти зостався живий через те, що ховався від смерті, то я, твій батько, що так радісно зустрічаю тебе тепер, як ти вертаєшся зі школи — я зустрів би тебе тяжко ридаючи, я вже не міг би тебе любити і до смерті не згоїлася б рана в моєму серці.
Твій Батько
БАТЬКІВЩИНА
В дні національних свят такими словами вітав Батьківщину: Рідний краю мій, благородна і дорога мені земле, де батьки мої народилися і де будуть поховані, де й я сподіваюся жити і вмерти, де й діти мої ростимуть і вмиратимуть; чудова Батьківщино, велика і вславлена з давніх-давен! Великим ясним світлом дивного розуму сяяла Ти світові, і багато благородних синів Твоїх полягли за Тебе на бойовищі, багато героїв Твоїх збавили життя кати.
Ти велична мати — і я юнак — ще не зовсім розумію і знаю Тебе, але шаную Тебе, і люблю всією душею моєю і пишаюся тим, що народився в Тобі і звуся сином Твоїм.
Люблю Твої поля прекрасні і Твої гори високі; люблю Твої величні пам’ятники минулого і Твої згадки невмирущі; люблю Твою славу і Твою красу; люблю й шаную Тебе всюди так, як цю частину Тебе, де вперше побачив сонце і почув Твоє ім’я.
Люблю Тебе, країно моя свята! І присягаюся Тобі любити всіх синів Твоїх, як братів; шанувати великою пошаною і Твоїх величних діячів живих, і Твоїх великих мерців.
Присягаюся, що завжди буду працьовитим і чесним громадянином і завжди дбатиму про те, щоб ставати кращим, достойним Тебе; всю свою силу віддам на досягнення того, щоб колись у Тобі зникло убожество, темнота, неправда і злочинство; щоб Тобі жилося щасливо, щоб Ти була дужа і щоб правда пишно процвітала в Тобі.
Присягаюся, що служитиму Тобі, як зможу, і розумом, і руками, і серцем, служитиму вірно й щиро. І як прийде той день, що мені доведеться пролити за Тебе свою кров, умерти за Тебе, то вмру з Твоїм святим ім’ям на вустах і останній погляд мій спиниться на Твоєму святому прапорі…