Травень 2008
Феномен внутрішньої окупації (неювілейний роздум про поезію Бориса Олійника)
Петро ІВАНИШИН, доктор філологічних наук, професор, Науково-ідеологічний центр ім.. Д.Донцова Феномен внутрішньої окупації (неювілейний роздум про поезію Бориса Олійника) Олійник Б.І. У замкненому колі. Із окупаційного зошита. Поезії. – К.: Оріяни, 2007. – 128с. Як мовчанням душу уяремлю, то який же в біса я поет? Ліна Костенко Лише вовіки прощення нема – Поету, що мовчить у злу годину, Коли народ вбивають крадькома. Борис Олійник Про Бориса Олійника написано багато і дуже різного. Славлення й ославлення супроводжують кожну відому людину, тут уже нікуди дітися. А Борис Олійник належить таки до провідних українських письменників, живих класиків, визнаних майстрів слова. Приналежність ця закономірна, і справа тут не лише в його плідній творчій палітрі (понад сорок назв книг поезій, публіцистики, есе), не лише в довголітній та непростій політичній діяльності в межах України, колишнього СРСР та об’єднаної Європи, не лише в поважному званні академіка НАН України, не лише у здобутті багатьох премій та численних нагород, а й у чомусь іншому, глибшому, не кількісному, якісному. І те інше, що випрозорює й якоюсь мірою пояснює або й перенаголошує не раз складні політичні вибори, суперечливі оцінки, можливу контроверсійність позиції міститься, мабуть, в художній сутності його багатогранного, в чомусь парадоксального буття. Говорячи про Бориса Олійника, говоримо передусім про справжнього українського поета, життєвий шлях якого, майже як за Томасом Карлайлем, це “не веселий танець, а битва й похід”. І на цьому варто б наголосити.
15 травня 2008 р.
Стратегічні завдання націоналізму
Олег БАГАН Науково-ідеологічний центр ім.Д.Донцова СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛІЗМУ Друга світова війна кардинально змінила не тільки політичний порядок на планеті, а й докорінно переструктурувала ідеологічний, ціннісний розвиток народів. Внаслідок колосального військового зіткнення та ідейних поляризацій у параметрах «демократія – тоталітаризм, «капіталізм – соціалізм», «Атлантика – Євразія», були дискредитовані та розтрощені такі вічні ідейні вартощі, як християнський ідеалізм, традиціоналізм, елітаризм, етика героїзму та культурного аристократизму. Після війни світ отримав гігантську тенденцію, передусім у рамках західної цивілізації і вестернізованих країн, до охлократизму як концепції життя, до реального домінування фінансово-олігархічних груп, масової культури, матеріалістичної свідомості. Дискредитованими виявилися духовні, релігійні принципи буття, національні принципи і доктрини націоналізму як нібито призвідники конфесійної та етнічної нетерпимості. Запанувала майже тотальна концепція лібералізму (часто приховувана ідеологічно й пропагандивно) з її домінантними засадами плутократії, соціального егоїзму, космополітизму, мультикультуралізму, ціннісного релятивізму. Попри значний економічний поступ, якісний соціальний і технологічний розвиток, західна цивілізація при цьому втрачала ті сутнісні, живодайні характеристики, які завжди гарантують кожному суспільству гармонійний, етично сформований, духовно наповнений та національно визначений розвиток. Такими характеристиками є відчуття органічності національного буття, патріотичної відповідальності, вічне плекання героїзму і шляхетності в моральній свідомості соціуму, вірність духовним традиціям, що стабілізують психологію етносу, почуття історичного оптимізму і культурної визначеності як пріоритету.
15 травня 2008 р.
Націоналізм „на грані двох світів”
Богдан ЧЕРВАК, провідник Київської міської організації ОУН НАЦІОНАЛІЗМ „НА ГРАНІ ДВОХ СВІТІВ” „Я, Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя” (З Декалогу українського націоналіста) Правильний вибір зовнішньополітичних орієнтирів – це запорука гармонійного розвитку будь-якої держави. Проблеми зовнішньої політики не є простими, а їх розв’язання не може узалежнюватися виключно від сьогочасних політичних переконань. Скоріше навпаки: будь-які геополітичні моделі мають бути результатом історіософських узагальнень, базуватися на основі національно-традиційних вартостей.
15 травня 2008 р.
Виговський і Ющенко: історичні паралелі
Богдан ЧЕРВАК ВИГОВСЬКИЙ І ЮЩЕНКО: ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ Указ президента Віктора Ющенка “Про відзначення 350–річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві” став одним із найрезонансних. Більше того, підписаний у березні цього року, він фактично започаткував новий етап українсько-російської інформаційної війни, яка триває донині й з кожним днем набирає обертів. Формальним приводом для антиукраїнської істерії в російських ЗМІ став історичний факт розгрому у 1659 році українським військом під Конотопом добірної російської армії.
15 травня 2008 р.
Антиімперський досвід Едварда Саїда:сумнів і камінь
Петро ІВАНИШИН, доктор філологічних наук, професор, Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова Антиімперський досвід Едварда Саїда: сумнів і камінь Саїд Едвард. Культура й імеріялізм. – К.: Критика, 2007. – 608с. …думка про те, що націю варто стерти з лиця землі, злочинна, не гожа для великої цивілізації. Едвард Саїд Я б хотів, щоб у них [моїх дітей] зберігся живий зв’язок із Палестиною. (…) …я сам уже не можу повернутися. Але для мене було б украй важливо знати, що це в принципі можливо.
15 травня 2008 р.