Звернення до Проводу ОУН

Регулярні поїздки по Україні та зустрічі з членством різних націоналістичних структур і просто з симпатиками українського націоналізму дуже часто змушують давати відповіді на „не зовсім зручні” питання. Як правило вони стосуються ситуації всередині націоналістичного руху, міжорганізаційних та міжособистісних відносин у нашому середовищі.

Черговий етап відновлення єдності українського націоналістичного руху, розпочатий „Тризубом” в лютому 2007 року вже дає конкретні результати. Але багато питань і зараз лишаються відкритими.

Одним із них є факт припинення організаційної єдності бандерівської системи ОУН – КУН – „Тризуб” у 1999 році. Що ж стало причиною цього розриву?..

Для того, щоб прибрати багато неправдивих домислів та дезінформації, ми вирішили оприлюднити „Звернення до Проводу ОУН”, яке було розроблено членами ОУН, що перебували в структурах ВО „Тризуб” ім. С.Бандери і направлено членам Проводу ОУН 14 січня 1999 року.

Мусимо відразу зазначити, що відповіддю на це „Звернення” було створення Дисциплінарної комісії ОУН, в яку увійшли поважні члени Організації. Після кількох засідань нам у травні 1999 року була дана відповідь про те, що це „Звернення” відповідає дійсності на 80% і Провід ОУН зробить все від нього залежне для того, щоб ситуацію виправити.

Отримавши таку відповідь, ми заспокоїлись і почали чекати результатів цих виправлень… чекаємо по сьогодні.

Вже з липня 1999 року Провід ОУН, без будь-яких пояснень обірвав всі контакти з Центральним проводом нашої структури і припинив будь-які відносини з членами ОУН, що перебували в „Тризубі”, навіть не оголосивши про припинення повноважень тих наших побратимів, які були членами всесвітнього та крайового проводів ОУН.

Часи змінюються… Той Провід ОУН (р) вже давно не є чинним… Але потреба у відновленні повноцінної діяльності Національного Ордену як головного чинника національно-визвольної боротьби українського народу лишається актуальною і сьогодні.

Сподіваємося, що публікація цього документу розставить деякі крапки над „і” та послужить нинішньому поколінню націоналістичних діячів різних рівнів у Святій справі звільнення з-під режиму внутрішньої окупації української нації.

Ми переконані, що тільки ОУН зі своєю славною історією може стати тим Орденом Української Надії, яка запалить серця мільйонів, підніме народ в єдиному зриві Національної Революції та стане гарантом всебічного розвитку нації в Українській Самостійній Соборній Державі.

Слава Україні!

Головний командир ВО „Тризуб” ім. С.Бандери п-к Дмитро Ярош

Шановна подруго Голово! Шановні члени Проводу! Написати це звернення нас — членів ОУН, що працюють в Організації “Тризуб” ім. С.Бандери, – примусила щира стурбованість за стан революційної ОУН. Не амбіції, не бажання зашкодити, а навпаки, прагнення зробити все від нас залежне, щоб відродити справу наших попередників — членів ОУН-УПА. Зробити так, щоб ОУН стала флагманом українського національно-визвольного руху, “становим хребтом нації”, штовхнуло нас — молоде покоління бандерівців, звернутися до Вас — провідників ОУН, зi своєю конструктивною критикою, зауваженнями та пропозиціями. Ми б дуже не хотіли, щоб слова, які йдуть з наших сердець, були розцінені Вами як черговий демарш проти Голови чи антиорганізаційна диверсія. Маємо повне моральне право та вважаємо за свій обов’язок перед Організацією i Україною говорити з Вами, як націоналісти з націоналістами.

Після повернення Проводу ОУН в Україну була допущена стратегічна помилка у відбудові Організації: не розгорнувши організаційної сітки, не вишколивши провідний націоналістичний актив, — розпочинати розбудову легальної політичної націоналістичної структури — КУНу, зорієнтованої тільки на партійну роботу парламентського типу i просвітянство— було i є політичною короткозорістю або протиорганізаційною диверсією.

Ця помилка привела націоналістичний рух до подальшого дроблення, деморалізації членства, позбавлення націоналістичного середовища системи захисту від діяльності ворожих спецслужб, переорієнтації його з революційних основ на еволюційні. Такий підхід привів до відходу від Організації десятків націоналістів, при цьому, в Організацію були прийняті такі люди, які ніякого відношення до Націоналізму не мали.

3 самого початку в життя була запроваджена злочинна, на наш догляд, концепція будівництва ОУН на 6aзi політичної партії парламентського типу. 3 цього приводу Ярослав Стецько писав: ***„Немалою хворобою є неясність щодо інтерпретації суті нашої Організації, тобто партії чи організації – отже захисника інтересів частини нації чи цілості? Ця двоєдушність є також причиною декомпозиції в доборі людей. Інші є завдання партії, a інші революційної визвольної організації”***1.

Національний Орден, який повинні складати “мудрі, мужні, шляхетні”, формується в основному з числа політичних кон’юнктурників та амбіціонерів, які діють не заради національних чи організаційних інтересів, думають не про ОУН та здобуття УССД, а про депутатські мандати та державні посади.

Невідповідність концептуального забезпечення діяльності ОУН вимогам часу розходяться зі словами Провідника Степана Бандери: ***„Уся боротьба мала б мати, як основу, одну ідеологію, програму, одну визвольну політичну концепцію. Ці форми боротьби, в ідеологічній, національно-політичній, пропагандивній, виховній, мілітарній та бойовій ділянках — повинні проходити за одноцілим планом, одна одну скріплювати, доповнювати”***2. Це призводить до:

1. Нівеляції політики ОУН, яка не дає можливості вести системну та цілеспрямовану діяльність, що, в свою чергу, призводить до апатії і бездіяльності серед націоналістичного активу, занепаду дисципліни, зниження авторитету Проводу, і як наслідок, губиться вплив на широкі народні маси. (Ярослав Стецько: ***“Революційна Організація має бути керівником, а не попутником мас. “Хвостизм” губить усяку революцію і розливається в аморфності. Звідси розуміння і ставлення провідного загону революції не як розхлябаної партії, а як рішучого, свідомого своїх цілей, своїх основних істин, залізного кадру борців”***3).

2. Деформації відношення членства до націозахисної діяльності ОУН. Простежується абсолютна відмова від силової боротьби і повна переорієнтація на менш ризиковану та більш спокійну партійну діяльність парламентського типу. Не береться до уваги політична робота з широкими народними масами. Це є відхід від орденського шляху боротьби. (Провідник Степан Бандера застерігав: ***“Ідейно-світоглядові переконання, політичне кредо, послідовність у життєвому прямуванні, особиста честь, гідність і добре ім’я - це не чоботи які можна почистити, а то й викинути, замінивши новими. Це не те!”***4)

3. Враження, що члени Проводу не орієнтуються в реаліях життя сьогоднішньої держави України. Досі ними не визначений її статус. Спостерігаються намагання “декого” дезорієнтувати членство націоналістичних організацій та широкі народні маси через називання державного утворення, в якому ми живемо сьогодні “Українська Самостійна Соборна Держава” (Степан Бандера: ***“Завершенням національно-визвольної революції має бути відбудова і закріплення Самостійної Соборної Української Держави. Передумовою для відновлення самостійного державного життя є знищення на українських землях, совєтської впади, її органів і силових інструментів, знищення комуністичної партії і системи, усунення з України всіх сил, які захищають російський імперіалізм і протиставляться самостійницьким змаганням.”***5). І це в той час, коли проти українського народу ведеться неоголошена війна, розв’язана зовнішніми ворогами України та їх ставлениками - “п’ятою колоною” в структурах влади; коли вбивають (о. Я.Лесів, Р.Купер, Я.Горошко, Б.Климчук) і судять націоналістів за приналежність до патріотичних організацій; коли вседозволеність і кримінальний “бєзпрєдєл” досягають критичної межі; коли русифікація Наддніпрянщини перевищує рівень знищення всього українського за часів Сталіна; коли моральна деградація суспільства перейшла всі допустимі межі.

4. Зміни формули, яку вивели ще славної пам’яті Провідники Української Нації Є.Коновалець та С.Бандера. Ця формула звучала так: “Українська діаспора всіма моральними, фізичними та матеріальними силами забезпечує революційну боротьбу Українського Націоналістичного Руху на Рідних Землях”. Зараз ситуація інша: Голова ОУН боїться зробити хоча б якийсь радикальний крок у зв’язку з тим, що поміркована та занадто демократична діаспора відмовить КУНу та іншим організаціям у фінансуванні їх діяльності. (С.Бандера: ***“Еміграція мусить всебічне використовувати ту свободу і всі можливості, яких не має народ на власній землі та всіма силами працювати в різних ділянках, зокрема провадити національно-визвольну, політичну акцію. Зобов’язання еміграції визначуються передусім потребами нації, обставинами у батьківщині та спроможностями на чужині.”***6)

5. Неможливості вести системну пропаганду серед різних суспільних прошарків. Наприклад, ні в Проводі ОУН, ні в Крайовому Проводі ОУН, ні в структурах Конгресу не сформовані (а значить і не діють) пропагандивні служби. Не пропагуючи українську національну ідею, ідеологію українського націоналізму та організаційну діяльність, ОУН, тим самим, віддає свідомість українського народу на поталу різнорідним псевдо-націоналістичним, імперіалістичним, комуністичним та демоліберальним зайдам. Це простежується у всіх регіонах України, особливо на східних, південних, північних та центральних українських землях. Там про націоналізм та націоналістичний рух знають тільки з “жовтої” преси та газет “Комуніст” і ‘Товарищ". Провідник Степан Бандера зазначав: ***“Основна частина боротьби революційної організації з ворогом - це і є боротьба за душу людини, за ідейний вплив на цілий нарід, за поширення ідеї і концепції визвольної революції серед найширших мас народу, захоплення ж цією ідеєю і через це приєднання їх на бік визвольної боротьби.”***7

6. Розбазарювання грошей ОУН. Наприклад, купівля будинків та поменшань на вулицях Ярославів Вал, Хрещатик, Ванди Василевської, Смірнова Ласточкіна та ін.; виділення грошей на вибори 98 з недоторканого Бойового Фонду ОУН; виділення на закупівлю віників та цвяхів сотень доларів США; використання тисяч доларів на друк нікому не потрібних в Краю листівок та брошур. Ми не можемо зрозуміти, як можна займатися купівлею нерухомості, коли Організація знаходиться на межі зникнення як Орден, коли політична, пропагандивна, вишкільно-виховна, націозахисна діяльність ОУН потребує великих фінансових вливань, коли державність української нації досі не здобута, а держава Україна, яка може стати мостом через ріки української крові, по якому український народ перейде до УССД, є в процесі демонтажу.

7. Паралічу вишкільної діяльності Організації Українських Націоналістів. Без вищезгаданої Концепції неможливо зрозуміти Кого і Як вишколювати. Чи то готувати революціонерів для підготовки і продовження національно-визвольної революції, повалення антиукраїнського режиму, перенесення національно-визвольної боротьби на територію Росії і її розпаду як імперії; чи то готувати колобораціоністів, які, співпрацюючи з антиукраїнською владою і проникаючії в її середовище, еволюційним шляхом досягнуть зрушень у кращий бік; чи то готувати обидві категорії: як безкомпромісних революціонерів, так і поміркованих державотворців. Не давши відповіді на ці питання, неможливо виробити єдину систему вишколу для всього членства ОУН. Але також нас дивує відсутність вишколів по напрацьованих нашими попередниками вишкільних матеріалах, хоча на їх основі готуються провідні кадри національно-визвольних рухів у світі. За останні два з половиною роки не було проведено жодного серйозного політичного, ідеологічного, організаційного та спеціального вишколів. Для кого писав Ярослав Стецько: ***"… двадцять добрих, політично вишколених революціонерів-пропагандистів, організаторів чи бойовиків є більшим досягненням, ніж сотні міжпартійних засідань, що звичайно є змарнованим часом."***8 ?.Кого, Як і для Чого готуємо?

Болючою раною для нас є відсутність одного із важелів, який мав би керувати життям Національного Ордену – карності. Не можна пояснити рядовому членству і низовому активу ОУН те, що вони мають виконувати пункт „4” Дванадцяти прикмет характеру українського націоналіста (Карний, це значить, ще він безоглядно підпорядкований і вірний аж до смерті Ідеї Українського Націоналізму, Організації Українських Націоналістів і своїм провідникам. Кожний наказ для нього святий. Він знає, що карність — це основа організації й сили, а анархія — це руїна. Тому він завжи підтримує авторитет Проводу Української Нації в Організації), після того як чільні діячі ОУН ігнорують дисципліну. Прикладів тому безліч. Чого вартує тільки конфлікт між С.Жижком та М.Ратушним. Сьогодні вже з впевненістю можна сказати про те, що він сильно підірвав авторитет як КУНу, так і ОУН. Ніяких же реальних покарань жодна із сторін конфлікту не понесла до сьогодні. (С.Бандера: ***“В такій ситуації збереження руху, його напрямку, змісту та дієздатности вимагає розкриття суті деструктивних тенденцій, виявлення й усунення всіх тих елементів, які з будь-яких причин впряглися у шкідницьку акцію”***9). Як нам розцінювати діяльність члена ОУН І.Біласа; його конкретну антиорганізаційну діяльність по створенню “партії української єдності”? Невже нам бракує карликових псевдонаціоналістичних утворень? Ми поінформовані про те, що така визначна та широко розрекламована постать, як пан Куйбіда — мер Львова, також є членом “Родини”. Який зиск має Організація від такого члена? Чому “перехід” одного із лідерів Конгресу, члена Організації, Романа Зварича у Народний Рух так само залишився без належної реакції відповідних органів? Невже ці люди принесли настільки багато користі Організації, що заслужили почесний відпочинок? Чому Організація не питає з винних в тих чи інших гріхах членів ОУН? Тому що не хоче? Чи, може, тому, що не може, бо немає важелів впливу на тих чи інших зрадників або відступників? На це питання треба дати однозначну відповідь і якнайшвидше. Бо ситуація в націоналістичному русі погіршується з кожним днем і не в останню чергу завдяки відсутності дисципліни в ОУН. (Ярослав Стецько: ***“Нас перемагали внутрішньою “распрею”, розкладали з середини за поміччю продажних елементів, супроти яких ми були добродушні, всепрощаючі, а не караючі. Ми зачасто прощали, а зарідко карали”***10).

Дивує споглядальна позиція Проводу Організації відносно створення і функціонування псевдо-націоналістичних угрупувань. Чому не було враховано пропозицію керівництва “Тризуба” щодо ліквідації деяких із таких структур в зародковому стані? Це злочин перед Націоналізмом і світлою пам’яттю тих, хто загинув як націоналіст в боротьбі за УССД, в тому числі Провідника Бандери, який чітко зазначив: ***“Кожна тотальна боротьба, а зокрема революційно-визвольна вимагає єдиного керівництва”***11.

Наступна проблема, яка нас дуже хвилює — це відсутність діяльності Служби Безпеки в Краю. Концепція: діяльності СБ була запропонована Голові ще півроку тому, але “віз і нині там”. Складається враження, що ситуація в Державі і “Родині” є стабільною і безпечною, і нам – українським націоналістам, нема куди поспішати, мовляв, все і так, без нас, унормується. Це хибний підхід, який негайно потребує зміни. І при правильному розумінні шляхів вирішення цієї проблеми, належному фінансово-технічному забезпеченні, ми готові допомогти відповідним людям Організації у створенні, та розбудові мобільної та ефективної Служби Безпеки. Це реально зробити вже до виборів 99-го року.

Наступне. Нас дивує гра в конспірацію. Підкреслюємо, що не сама конспірація, а гра в неї. Як можна допускати проведення здавалось би серйозних нарад в помешканнях, які легко прослуховуються ворожими спецелужбами? Як можна, поряд з заслуженими та активними членами ОУН, підбирати неперевірених людей на ключові посади в націоналістичному русі та обставляти навіть Голову Проводу людьми абсолютно ненадійними, які не мають ніякого відношення до націоналізму. Ця гра вже неодноразово доводила до всіляких негараздів в Організаційній діяльності. Наявність же СБ радикально змінить і цю ситуацію на краще.

В авторитарних організаціях авторитет голови є визначальним. А тому ми у своєму зверненні хотіли б зачепити дуже болюче для нас питання – падіння авторитету Голови ОУН – подруги Корінь.

Як відомо, наша організація, тобто “Тризуб”, єдина з націоналістичних, яка жодного разу не допускала і не допускає випадів проти п. Корінь та ОУН. “Тризуб” скрізь і завжди працював і працює на авторитет Голови і всієї ОУН. Але при тому всьому, нас дивують досить дивні вчинки Голови. Пояснимо які і чому.

По-перше перебування подруги Корінь одночасно на посадах Голови Проводів ОУН і КУН, спричинило те, що в українському політикумі ОУН перестала сприйматися, як позапартійна консолідуюча сила, а виступає, як малозрозумілий додаток до КУНу – політичного конкурента іншим партіям.

По-друге, як можна ефективно працювати, займаючи декілька найвищих посад одночасно? Маються на увазі: Голова ОУН, Голова КУН, Президент АБН. Ще на Дев’ятому Великому Зборі керівництво “Тризуба” наголошувало на необхідності розділення посад Голови ОУН і Голови КУН, як завжди, наша думка не була врахована. Скажіть, чи хоч одна із тих організацій, які очолюються подругою Корінь, працює так, як мала би працювати? Для вас відповідь проста і зрозуміла – жодна.

По-третє, навіщо людині, яка займає вищезгадані посади, ще й додаткове навантаження – мандат депутата у антиукраїнській Верховній Раді? Ми з самого початку виступали проти балотування Голови ОУН і розцінюємо це, як розхитування авторитету як ОУН, так і Голови ОУН зокрема. А також бачимо, що перебування у Верховній Раді не дає можливості подрузі Корінь ефективно працювати в націоналістичному русі. Невже Ви не бачите, що відеокамери зупиняються на Голові, коли вона “думає, закривши очі”, і потім це видається на всю Україну, як „сплячка лідера Бандерівців”. До того всього, ми не можемо провести аналогії з діяльністю Провідника Степана Бандери. Невже б він міг стати послом до Польського Сейму?

По-четверте, зосередження навколо себе холуїв та прихвоснів. Орієнтир в підборі кадрів не на фах та відданість Справі, а на особисту відданість. Несприйняття конструктивної критики відносно людей з близького оточення Голови в структурах Конгресу. (Ярослав Стецько писав: ***“Сили ОУН - в її кадрах. Сила кадрів - у їхніх характерах. Характери ростуть у твердій дійсності, серед високих моральних і ідейних вимог, з ясною ціллю й великими перспективами.”***12)

По-п’яте, незважаючи на заповіти Провідників Коновальця, Бандери і Стецька, рішення Дев’ятого Великого Збору, пріоритетним для Голови залишається партійний, а не орденський підхід: КУН, а не ОУН. (Степан Бандера заповідав: ***“Внутрішньо-українська політика ОУН є і завжди мусить бути визвольницькою, а не партійною. Тобто - вона змагає до формування такого внутрішнього українського життя, до створення такого укладу і взаємовідношення українських сил, які в усякій ситуації найкорисніші для визвольних змагань, а не тільки для скріплення позицій самої ОУН”.***13)

По-шосте, суд Голови ОУН з першим секретарем КПУ В.Симоненком. Невже Є.Коновалець чи С.Бандера аналогічні питання з Пілсудським чи Хрущовим вирішували б у судових залах за допомогою антиукраїнського суду? Ми впевнені, що сл.п. Провідники пішли б іншим шляхом, який приніс би набагато більше користі українському народу та визвольній справі.

По-сьоме, постійне небажання Голови рішуче розправлятися з антиорганізаційними диверсіями, її поміркованість та надмірна дипломатичніть у вирішенні внутрішньо- та зовнішньо-організаційних проблем. (С.Бандера: ***"… лихо доцільніше ліквідувати, а принаймні - виявляти і знишкідливити там, звідки воно виростає, в корені".***14)

Якщо терміново не вжити рішучих заходів по вирішенню вищезгаданих проблем, то ОУН з-під стягу Степана Бандери зникне як революційний Національний Орден з політичної арени України. (Степан Бандера: ***“Навіть тоді, як залишається той самий людський склад, назва, організаційні форми, той самий терен і методи дії”, - із зміною внутрішнього ідейного змісту твориться, суттю, новий рух."***15)

Але це ще не все. Тепер ми піднімемо питання дочірніх організацій ОУН.

Минуло два з половиною роки з часу проведення 9-го Великого Збору ОУН, де “Тризуб” було визнано „основним репрезентантом націозахисної та молодіжної політики ОУН”. Цей факт легітимізував “Тризуб” у націоналістичному русі та породив сподівання всього членства на радикальну зміну пріоритетів у політиці Проводу ОУН, вихід на якісно новий рівень діяльності Організації та запуск в політ “теорії птаха”: ОУН – голова і тіло, КУН і “Тризуб” - два рівноправних крила єдиного, міцного Ордена. Нам вдалося, незважаючи на репресії та тиск проти нашої організації, систематизувати вишкільно-виховну, пропагандивну та націозахисну діяльність. (Після Дев’ятого Великого Збору вами було проведено: десятки націозахисних та пропагандивних акцій всеукраїнського рівня і сотні місцевого; десять всеукраїнських вишколів комадного складу “Тризуба” та сотні вишколів районних, міських, обласних загонів; випущено сотні тисяч листівок, буклетів, брошур, книжок, інформаційних бюлетенів, в яких пропагується ідеологія українського націоналізму, ОУН та організаційна діяльність “Тризубу”; крім того, “Тризуб” активно співпрацює з молодіжними національними організаціями Білорусі). Але, не зважаючи на масу проробленої роботи, в нашій організації існує багато проблем, які потребують вирішення. Найсуттєвіші з них пов’язані з відсутністю в Україні системної організаційної діяльності ОУН. Не вирішивши проблем ОУН, неможливо вирішити не тільки проблеми “Тризуба”, а й інших фасадних структур “Родини”. Крім того, “Тризуб” виховує людей з орденським способом мислення, який суперечить партійним підходам провідного членства КУН, більшість якого є в проводах ОУН різних рівнів, що породжує їх активний спротив діяльності „Тризуба”.

По-перше, відбулась навмисна ревізія матеріалів Найвищого керівного органу ОУН – Великого Збору. У розділі “Стратегія і тактика ОУН” у пункті 4-г в оригіналі було сказано: “Всеукраїнська Організація “Тризуб” ім. С.Бандери є основним репрезентантом націозахисної діяльності ОУН”. У матеріалах же, виданих УЦІС-ом в 1997 році, це речення є відсутнім і “Тризуб” розглядається на рівні з СУМом, Пластом та іншими молодіжними організаціями.

По-друге, матеріально-технічне забезпечення “Тризуба”, як було так і залишається незадовільним. В порівнянні з Конгресом, ОУН виділяє на потреби Всеукраїнської Організації “Тризуб” ім. Степана Бандери в декілька разів менше коштів. (До нас доходить інформація, що в діаспорі неодноразово збирали гроші на підтримку діяльності “Тризуба”, які організація не отримувала). Ніякої технічної допомоги, окрім одного старого комп’ютера, надано не було. І це на фоні десятків комп’ютерів, принтерів, факсів, іншої оргтехніки, оплат нарад, проводів, фуршетів, офісів КУНу. Цілі поліграфічні комплекси у Миколаєві та Донецьку простоюють, в кращому випадку марно, у гіршому, працюють на небандерівські структури. Київський видавничий центр КУНу працює в половину потужності, та ще й випущена ним продукція носить, в основному, просвітянський, а деколи навіть і антинаціоналістичний характер (пропагування рунвіри), а також друкуються матеріали в особистих корисливих цілях.

По-третє, на першому етапі діяльності “Тризуба”, тобто до 9-го ВЗ, дехто з лідерів КУНу намагався, на різних рівнях, підпорядкувати тризубівські структури собі безпосередньо. На щастя це їм не вдалося. На другому етапі, до сьогодні у деяких областях “Тризуб” цілеспрямовано дискредитується керівництвом кунівських структур. В Центральному офісі КУНу систематично розповсюджуються шкідливі та неправдиві чутки про нашу організацію. 1-ий заступник, голова МКУНу, голова львівської обласної організації МКУНу розповсюджує провокативні заяви про “Тризуб”. Перелік негативних фактів, при бажанні, можна було б продовжувати, але найцікавіше те, що, незважаючи на неодноразові попередження, ніхто з найвищих керівників Конгресу ніяк не відреагував на них.

По-четверте, Конгрес так і не зміг стати політичним “дахом” “Тризуба”. Всі, навіть чисто політичні судові процесії, ніколи не отримували належної політичної підтримки. Більше того, на суді в Тернополі, влітку 1997 року, 1-ий заступник Голови ОУН, тодішній тереновий провідник, тодішній член президії КУНу, замість підтримки та очолення рішучих дій національно-свідомої громади, став на шлях колаборації з антинаціоналістичною, корумпованою владою і відігравав роль провокатора. На той же суд, навіть давши слово честі, не прибув голова волинської організації КУНу адвокат п. Максимович, там самим залишивши члена Центрального Проводу “Тризубу” І.Суту без юридичного захисту.

Безліч процесів на Наддніпрянщині, над провідними діячами “Тризуба”, так само пройшли поза увагою “побратимів” з КУНу. Більше того, є випадки, коли провідні члени Конгресу виступали проти тих, кого судили за сфабрикованими справами (під час слідства голова Донецького обласного КУНу виступила з політичним доносом на В.Применка — курінного “Тризуба” та голову Артемівської районної організації КУНу). Жоден з колишніх та діючих народних депутатів Верховної Ради від ОУН ніколи не робили ніяких спроб по захисту членів нашої структури. Навіть пообіцявши стати громадським захисником на суді члена Центрального Проводу “Тризуба” Євгена Філя, І. Білас на суд не прибув. Після акції по розгону антиукраїнського шабашу у Львові жоден з вищих керівників КУН та народних депутатів не поцікавився подальшою долею хлопців, проти яких були відкриті кримінальні справи. Ще більше: на святкуванні 90-річчя С .Бандери у Львові жодним словом промовці, у тому числі Голова Проводу ОУН, не згадали про десятки кримінальних справ та судів проти членів “Тризуба”.

Як пояснювати нашому членству таку зрадливу і провокативну поведінку провідного активу ОУН? До того ж багато пропагандивних та націозахисних акцій “Тризуба”, які могли б при відповідній політичній “розкрутці” набути великого політичного розголосу, залишаються нікому не потрібними. Така позиція, що розходиться з духом побратимства і націоналістичною мораллю, підриває довіру членства “Тризуба” до керівництва ОУН.

Ставка Проводу та “‘бандерівської” діаспори на КУН як на реальну політичну силу, яка зможе стати провідним та консолідуючим чинником в українській політиці, з реальним життям нічого спільного не мала і не має. Всі доповіді про розгалужену мережу конгресівських клітин по Україні є нічим іншим, як простою дезінформацією.

Окремим питанням ми розглянемо програні парламентські вибори 1998 року, які поклали край ілюзіям багатьох національно-свідомих людей. Всі їх сподівання на можливість приходу до влади членів так званих націоналістичних партій, як бачимо, виявились мрією відрубаної голови про царську корону.

По-перше, ще до початку виборів, “Тризуб” виступив з заявою-зверненням до керівників КУНу, УРП, УКРП з викладенням своєї позиції відносно виборів. У цій заяві ми наголошували на необхідності створення широкої коаліції національно-державницьких сил, пропонували конкретні пропозиції щодо критеріїв підбору кандидатів від Національного Фронту і інше. Але хотіли як краще, а вийшло як завжди. Ніхто до наших порад не прислухався.

По-друге, на тих округах, де “Тризуб” активно підтримував того чи іншого кандидата в депутати, блок НФ набрав у декілька разів більше голосів, ніж на тих округах де КУН, УРП, УКРП працювали самі. Цифри говорять самі за себе.

По-третє, нас дуже дивує позиція керівництва Конгресу, в якій вони намагаються перекласти відповідальність за програш з себе на інших. Замість того, щоб провести об’єктивний аналіз та зробити належні висновки, чуються заявки про те, що виграти Конгресу вибори завадили їх партнери по блоку і т.д. Нагадуємо Вам, панове, що жодна із партій блоку окремо не зібрала належної кількості підписів у 14 областях України для необхідної реєстрації в ЦВК.

По-четверте, на засіданні секретаріату Головного Проводу КУНу, який відбувся відразу після виборів, було заявлено, що перемога на виборах здобута, бо Голова Проводу стала депутатом Верховної Ради. Складається враження, що Конгрес існує не для того, щоб забезпечити українській нації державність, а для проштовхування до влада окремих осіб.

По-п’яте, післявиборчий Збір КУНу став воістину окозамилюючим шоу, на якому вирішили ні з кого не питати і всім догодити. “Тризуб” і тут став стабілізуючим фактором і відіграв роль холодного душу на гарячі голови провідних членів КУНу. Ні для кого не секрет, що 3-ій Збір Конгресу ледве не привів до розколу в ньому, і тільки завдячуючи попереднім профілактичним заходам, які були пророблені нами, та нашій послідовній підтримці Голови ОУН, “фронда” зазнала повного фіаско.

Наступним неприємним фактом, який не робить честі Організації, є випуск тижневика “Шлях перемоги”. Чи можуть четверо людей, навіть при доброму фінансуванні, випускати всесвітню націоналістичну газету, яка мала би виконувати як пропагандивну, так і організаційну функції? На наш погляд, витрачати гроші (річний бюджет газети понад 200 тис. доларів США) на такий тижневик, яким є “Шлях перемоги”, є простим марнотратством. Подумайте самі, що б змінилося в українській політиці та житті українського народу, якби раптом зникла така газета, як “Шлях перемога”. Відповідь проста — нічого. Ми не маємо сумніву в тому, що ОУН потрібен періодичний друкований орган, але ми переконані, що та газета має бути такою, якою вона була задумана Провідником Бандерою і яка б відігравала роль рупора національно-визвольної революції.

Все вищеперераховане не дозволяє розвиватися ОУН у революційно-націоналістичному дусі, гальмує розбудову “Родинної” сітки, стає неподоланним бар’єром на шляху приходу в ОУН молодих, талановитих, радикальних особистостей. Розумні люди, потрапивши в Організацію з не до кінця сформованим світоглядом, не маючи можливості пройти повноцінний організаційний вишкіл, не маючи ніяких концептуальних орієнтирів і побачивши всі ті негаразди, які в ній існують, стають пасивними чи відходять і шукають інше середовище, де можна було б самореалізуватися, або, розчарувавшись у Високих ідеалах, стають черговими паразитами на тілі ОУН.

Існуючий стан Організації Українських Націоналістів є вкрай незадовільним і потребує негайної радикальної зміни.

У зв’язку з цим ми вимагаємо від Головного Проводу ОУН негайного втручання і виправлення ситуації. Знаючи про тактику затягування вирішення проблем в Організації, ми вимагаємо дати нам конкретні відповіді відносно надзвичайних заходів по нормалізації діяльності ОУН до кінця даного засідання Головного Проводу.

Вважаємо, що першочерговим завданням Головного Проводу ОУН на даному етапі національно-визвольної боротьби є відновлення націоналістичної, орденської, революційної сутності і діяльності ОУН з-під стягу С.Бандери. Для цього на нашу думку, необхідно у квітні цього року скликати крайову конференцію з викладенням і обговоренням планів Головного Проводу щодо радикальної зміни стану справ в Організації та націоналістичному русі. На цій конференції повинні бути присутні члени Головного Проводу з Краю, члени Крайового Проводу, члени ОУН які працюють у проводах КУН, “Тризуба” та інших дочірніх об’єднаннях Організації. “Тризуб” готовий забезпечити місце конспіративного проведення конференції та її охорону.

Слава Україні! Героям слава!

За дорученням членів ОУН, які перебувають в організації „Тризуб” ім. С.Бандери.

14.01.1999р.

Друг Тарас

1 Ярослав Стецько. “Українська визвольна концепція” т. 1. “Ідеї, люди, боротьба” стр.525. 2 Степан Баядера. “Перспективи української революції. “Командир - провідник” стр.293. 3 Ярослав Стецько. “Українська визвольна концепція” т. 1. “Наша визвольна концепція” стр.227. 4 Степан Бандера. “Перспективи української революції”, “Люди без ґрунту”. Стр.348. 5 Степан Бандера. “Перспективи української революції”. “Перспектива української національно-визвольної революції” стр.594. 6 Степан Бандера. “Перспективи української революції”. “За завершену політичну структуру” стр.497. 7 Степан Бандера. “Перспективи української революції”. “До питань основних кадрів національно-визвольної революції” стр.286. 8 Ярослав Стецько. “Українська визвольна концепція” т.1. “Ідеї, люди, боротьба” стр.525 9 Степан Бандера. “Перспективи української революції”. “Ідея і людина в ідеологічному русі” стр.314. 10 Ярослав Стецько. “Українська визвольна концепція” т.1. “У спільному фронті з воюючою батьківщиною” стр.441 11 Степан Бандера. “Перспективи української революції”. “Командир - Провідник” стр.307. 12 Ярослав Стецько “Українська визвольна концепція” т.1, “На шляху боротьби за УССД” стр.369 13 Степан Бандера. “Перспективи національної революції”. “Слово до українських націоналістів-революціонерів за кордоном” стр.83 14 Степан Бандера. “Перспективи національної революції”. “Проти фальшування визвольних позицій” стр.338 15 Степан Бандера. “Перспектива національної революції”. “Ідея і людина в ідеологічному русі” стр.312