Українська мова виросла в «шпигунську погрозу» слідом за англійським. Росію зачистили не тільки від англійської мови, але й від української

Марина КАЛАШНІКОВА, Російський журналіст

УКРАЇНСЬКА МОВА ВИРОСЛА В “ШПИГУНСЬКУ ЗАГРОЗУ” СЛІДОМ ЗА АНГЛІЙСЬКОЮ.

РОСІЮ ЗАЧИСТИЛИ НЕ ТІЛЬКИ ВІД АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ, АЛЕ Й ВІД УКРАЇНСЬКОЇ

Розгром Британської Ради (БР) - лише одна з ланок “великого зачищення”, що проходить у Росії в міру встановлення в ній мобілізаційного режиму. Цього разу - на гуманітарних флангах. На тлі погроз задавити “газовою війною” і “попереджувальними ядерними ударами” (про які від Росії не чули, принаймні, офіційно, в останню чверть століття), іде викорінювання будь-яких видів діяльності, на які можна було б навісити ярлик “п’ятої колони”. Нинішня російська влада налаштована на ескалацію, оскільки вбачає в ній для себе непогані шанси.

Ще не закінчилася війна дипломатів, і 34 співробітника російського посольства в Лондоні, включаючи консула, не знають - їдуть вони додому або залишаються, а 15 офісів БР у різних містах Росії в січні 2008 року стрімко закрилися. Глава санкт-петербургського відділення БР Стівен Кіннок, якого нещодавно затримали співробітники “ГІБДД” за порушення правил дорожнього руху, полетів додому. В Іркутську на місці БР уже видає папери паспортно-реєстраційна служба. Фонди, у тому числі, бібліотечний, аудіо-, відеотеки й майно передані обласній бібліотеці. Там вони проходять процедуру оформлення. Можна сподіватися - без шкоди для них самих.

Минулої осені в атаці московської влади на єдину в Росії бібліотеку української літератури, на базі якої склався український культурний центр, і фонди, і досвідчений персонал сильно постраждали.

Українська мова виросла в таку ж небезпеку й “шпигунську загрозу”, як і мова англійська. Причому не тільки на курсах БР. Ось уже кілька років російська влада воює із курсами англійської мови для відставних російських офіцерів і їхніх дружин, які працювали на базі спільної російсько-британської програми перепідготовки, затвердженої міністерствами оборони обох країн.

У липні 2002 року до мого репортажу про випускний вечір такого центра в Ростові-на-Дону разом з інтерв’ю британського посла тодішні головні редактори “Незалежної Газети” Рустам Нарзікулов і Тетяна Кошкарьова приписали заголовок: “15 000 агентів впливу підготувало британське посольство” (стільки було випускників програми перепідготовки на той момент), супроводивши це гострим коментарем щодо “шпигунської діяльності британських дипломатів”.

Зрозуміло, така провокація народилася не в їхніх головах. Наступного дня в Санкт-Петербург саме приїздив із дводенним візитом військовий міністр Великобританії Джеффрі Хун. Програма перепідготовки була одним з головних пріоритетів відомства й тим візиті. Моя категорична відмова й дзвінок у Нью-Йорк навздогін тодішньому спікерові МЗС РФ, що підтвердив офіційний статус програми перепідготовки, закінчився поблажливим дозволом керівництва газети: “Встигнеш за 5 хвилин виправити у верстці заголовок і два абзаци - валяй”. Скандал не відбувся.

Якщо вже говорити про поєднання спецслужб з фондами й дослідницькими центрами, то тут очевидно досягли успіху російські чекісти. Від дня заснування керівництву американських, британських і німецьких структур у Росії були поставлені жорсткі умови, які бюрократія виконала, щоб “запустити проекти”. У результаті, наприклад, Радіо “Свобода”, “Фонд Спадщина”, Бі-Бі-Сі наповнені або діючими офіцерами ФСБ-СВР (до речі, що працювали в групі планування радянського ядерного удару), або агентами, або членами родин високопосадових “особістів”. Діяльність цих структур з самого початку була практично блокована. І самі вони одержали незавидну роль даху для російських спецслужб.

У ці ж дні, паралельно зі скандалом навколо БР, Америка бореться з російською “шпигунською загрозою” вдома. Головне бюджетно-контрольне управління США поширило доповідь, відповідно до якої засоби в рамках програми допомоги російським ученим по запобіганню поширення ядерної зброї виділялися фахівцям, що не мають відношення до ядерних розробок. Програму мають намір згорнути.

У світовому Центрі по вивченню проблем нерозповсюдження в Монтереї (Каліфорнія) на програмі підвищення кваліфікації для російських і українських держчиновників, журналістів, політологів, які повинні були відвезти додому нові знання для зважених рішень по ЗМУ, у тканину політики й матеріальної бази нерозповсюдження в Америці поруч із мною в групі вникали впливові фігури російського генштабу. Згодом вони зовсім не відрізнялися зваженими рішеннями по частині ядерної політики. Один з них - саме із близького оточення начальника генштабу Юрія Балуєвского, що 19 січня зробив безпрецедентну заяву про готовність Росії наносити превентивні ядерні удари.

За останні роки з Росії були виселені десятки гуманітарних, навчальних, благодійних організацій, у тому числі всесвітньо відомих: Армія Спасіння, Фонд Сороса, профспілковий центр Солідарність. Католицькі священики з іноземними паспортами, що служать у Росії, тепер змушені 6 місяців у році проводити поза країною й щораз звертатися із запитом про візу. Виключення не зробили навіть для архієпископа.

Роль всіх цих організацій полягала в тому, щоб компенсувати демократичну революцію, що не відбулася у Росії й побудувати громадянське суспільство подібне до тих, що склалися в Центральній Європі. Але нічого не вийшло. Влада в Росії ні на день не виходила з рук старої номенклатури - і вона придушила демократичні структури, попутно ліквідуючи всі зерна західної культури й свободи.

Ті, кого Британія й Америка вчили у своєму культурному середовищі, поки ніяк себе не виявили. Але покоління, що виросло на культурних програмах у Росії, добре навчилося формальностей менеджменту, але не засвоїло громадянських або християнських цінностей, так само як і етики громадянського суспільства західного зразка.

Смутним епілогом всіх просвітительських зусиль стало те, що лише мізерна частина випускників “Інтерн’юз” і БР (2006-07 роках 485 тисяч росіян взяли участь у проектах БР або відвідали організовані нею виставки, постановки, фільми) у Росії висловилася на їхню підтримку, причому здебільшого - анонімно. Росіянам, у тому числі новому поколінню, що не пройшло через горнило революційних перетворень, все це не потрібне. Навпроти, російські ЗМІ широко цитують негативні відгуки на адресу розсадників чужої мови й культури. Західний менталітет не переміг традиційної російської сервильності, боягузтва, апатії, невдячності й хамства.

Щоб націлити Росію на шлях демократії потрібні інші, негуманітарні засоби. Нульова крапка - усе та ж: здолати радянську номенклатуру, що, омолодившись і оснастившись новими ресурсами, атакує на новому витку “холодної війни”.