Крути – смолоскип запалений у вічність

КРУТИ – СМОЛОСКИП ЗАПАЛЕНИЙ У ВІЧНІСТЬ

Як і кожна інша, українська нація унікальна та неповторна. Ми маємо всі підстави пишатися такими особливостями нашого народу, як яскраво виражений примат духовного над матеріальним у його свідомості, як здатність до жертви в ім’я великих ідей та високих ідеалів, як генетично успадкована кожним поколінням інтелігентна схильність до глибоко духовного окультурення, ушляхетнення за законами краси того середовища, в яке потрапляє українець. За довгі тисячоліття своєї історії український народ витворив у формі громади українського села напрочуд ефективну систему людинотворення і націозбереження, що допомогло йому вижити в жорстоких умовах безкінечних агресій, окупацій, геноциду, денаціоналізації, розсіяння по світах. І законною є наша гордість за працьовитість, всебічну талановитість, інтелектуальні та митецькі здобутки нашого народу.

Але є ще одна грань українського характеру, яка є підставою як для національної гордості, так і для національної надії. Це нестримний інстинкт свободи і здатність народу віками боротися за неї. Тут є щонайменше три аспекти.

По-перше, сторінки історії України густо списані кров’ю волелюбних борців, вони відтворюють численні надихаючі взірці масових виявів незламності національної волі і духу, здатності представників кожного покоління українців до боротьби „за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ“.

По-друге, масові суспільно-політичні рухи українців у своїй абсолютній більшості мали не класовий, а виразний національно-визвольний характер. Оскільки нашими гнобителями завжди виступали окупанти і спроваджені ними колонізатори, то ж навіть соціальні вибухи в Україні неминуче ставали боротьбою за головне: за національну свободу.

По-третє, поряд з національно-визвольним ця боротьба завжди мала яскраво виражений доцентровий характер. І в якій би частині пошматованої різними завойовниками та імперіями України, в якому б її регіоні не спалахувала ця боротьба, яка б субетнічна чи соціальна група не розпочинала її – визначальним напрямом цих змагань, особливо за останні сім століть, завжди було підсвідоме чи усвідомлене прагнення реалізувати одвічну національну ідею-мрію: створення власної національної держави з єдиним центром у святому для українців Києві.

Після упадку величезної та могутньої Київської Русі-України центри боротьби за українську державність постійно змінювалися, географічно охопивши всю територію України. Галицько-Волинська держава, Запоріжжя, гетьманські столиці в Чигирині, Батурині, УНР у Києві, ЗУНР та УВО-ОУН-УПА в Західній Україні. Різні часи, регіони, центри. А суть одна: де лише з’являлася найменша можливість, там творились осередки боротьби за державність цілого народу, демонструючи цим, що потяг до свободи і соборність – у крові в українців, що вони є частиною їхнього єства, невід’ємною складовою українського політичного мислення, атрибутом витвореного за тисячоліття єдиного національного світогляду.

На початку XX-го століття таким центром знову став Київ. За могутнім покликом голосу крові та незнищенної історичної пам’яті українці, як тільки з’явилась нагода, негайно відновили свою державність – УНР та ЗУНР і задекларували свій намір об’єднатися з метою утворення єдиної національної держави. І така держава була створена. От лише керманичі держави не зрозуміли її національної сутності. Замість того, щоб величезний народний революційний зрив, із спонтанного неорганізованого націоналістичного руху, перетворити в організоване русло і приступити до творення національної держави вони прийняли на озброєння чужі соціалістичні гасла, розпустили мільйонне військо і виявилися безпорадними перед черговою віроломною зрадою своїх ідейних „побратимів” із імперської Москви.

І тоді коли боронити Київ було нікому, коли тодішнє політичне соціал-демократичне керівництво держави було безпорадне, за зброю взялася національно свідома молодь.

Півтора століття Українці не бралися за зброю. І на кінець – звершилося.

Бій під Крутами – це ще одним із разючих прикладів вияву державницького та національного чину, соборності як категоричного імперативу в політичному мисленні і в політичній практиці українців. Він змінив мислення українців, пробудив до національно-визвольної боротьби велику частину українців по обидва береги Дніпра, вирвавши їх з-під отупляючого впливу численних демоліберальних і соціал-демократичних політичних сил.

Що дала тоді цим молодим людям тодішня держава? Нічого не дала, а вони за неї героїчно боролися та вмирали. Бо знали ціну державності, вірили що на їхньому героїзмі зродиться нові когорти борців, що те, що пишеться кров’ю на полі бою неможливо стерти з народної пам’яті.

Так до розкиданих Україною і святих для нашого народу таких історичних місць, як Жовті Води, Корсунь, Пилявка, Берестечко, Полтава, Конотоп, Холодний Яр, дев’яносто років тому долучилися Крути – ще один знак нашої буремної історії, невмирущий символ нескореності нації, немеркнучий приклад торжества трагічного оптимізму, незрадливий орієнтир нації на шляху в майбутнє, вимогливий і надихаючий заклик із безсмертя до нинішнього і грядущих поколінь українців. Це за їхнім прикладом, згодом з’явилися: Базар на Поліссі, Холодноярська республіка на Чигиринщині, Красне Поле на Закарпатті, Стара Загора на Волині, сотні відомих і безіменних місць боїв ОУН і УПА, де українці зі зброєю в руках утверджували своє право на свою державність.

Нинішня державність – це відвойований українцями, але окупований чужинцями плацдарм. Лінія фронту на ньому сьогодні проходить через розум, серце і душу кожного свідомого українця, у новітній час найвідповідальнішої фази боротьби за саму українську людину, за її світогляд, за її спосіб мислення та діяння, за ототожнення кожним українцем себе з українською нацією, незалежно від свого вчорашнього, іноді навіть антиукраїнського минулого, незалежно від соціального стану, матеріального статку, конфесійної приналежності, освіти, професії, віку тощо.

Наявність нинішньої державності робить для українців свою найголовнішу справу. Це гарантія неустанного прирощення державницької та національної свідомості українських народних мас, що неодмінно дасть свої позитивні результати в майбутньому. Тому за нинішню державу, яка нам українцям нічого окрім перспективи продовжувати боротьбу не дала, і не дасть, ми свідомі українці за прикладом героїв Крут, повинні боротися до кінця, якщо потрібно ціною власного життя.

Гіркий досвід минулого ще раз підтверджує, що будь-який ідейний чортополох нав’язаний нам ззовні, зокрема соціалізм, лібералізм, глобалізм, космополітизм, громадянське суспільство, політична нація – це шлях в нікуди, шлях до нової Голгофи України, до нових Крутів. Тільки націоналізм як природна для українського народу ідеологія, що випливає з одвічного духу національної стихії, тільки визвольно-революційний рух як втілення цієї ідеології, тільки консолідація народу під стягом Української Національної Ідеї, – тільки ці складові в їх єдності є запорукою визволення українців від чужих і „своїх“ хижаків, політичного утвердження української нації в ролі господаря своєї країни, гарантування українському народові гідного життя і продовження себе в часі.

У наш час, коли здобута незалежність України, але не вирішене головне завдання – не утверджено державності української нації, коли є гостра необхідність продовження боротьби за УССД, – приклад героїчної боротьби студентів-крутянців має бути суттєвим фактором формування світогляду та політичного мислення наших сучасників. Бо внутрішня окупація, в якій опинився український народ, перетворення України в безвольну і грабовану неоколонію, нав’язування українцям чужих, ворожих ідеологій та доктрин, – усе це зобов’язує шукати передусім у своїй історії ті чинники, які спонукають націю до продовження боротьби та вкажуть непомильний шлях до її успішного завершення. І саме приклад крутян, їхньої безкомпромісної позиції в головному має стати ще одним активізуючим імпульсом – передусім для нас, націоналістів.

Здобудемо Українську Державу або згинемо в боротьбі за Неї!

І хай допоможе нам Бог!

Слава героям Крут!

Слава Україні!

Політичний референт ВО „Тризуб” ім. С.Бандери підполковник Іван Сута