Атака легкої кавалерії

Альфред ТЕННІСОН, 1854.

“Чи слава померкне тих, Хто викликав смерть на бій?”

1. Перша чота, перша чота, Перша чота, вперед. Шість сотень атакувало Долину, в якій Смерть. «Легка бригада, в атаку!» Час не чекає, вперед: Шість сотень атакувало Долину, в якій Смерть.

2. «Легка бригада, в атаку!» Чи був серед них, хто не встиг? Чи той, хто очі закрив, На те, що статися мало: Їм не положено знати Їм наказ – здолати Їм лише йти і вмирати: Долину, в якій Смерть Шість сотень атакувало.

3. Гармати праворуч, Гармати ліворуч, Гармати прямо на них Під вибухів спалах і грім; Під градом вогненної лави, Сміливо вони увірвались У проріз Смертельної брами, І пащу пекельного храму Шість сотень атакувало.

4. Шаблі дістали вони Сяють сталево клинки Удари направо, наліво, Ринули в бій сміливо Звитяга світ підкорила: Прямо на дим батарей І на багнети російські; Козаки і росіяни Під тим раптовим ударом Розсіялися хто куди. Потім вони відійшли, Чимало спочинок знайшли.

5. Гармати праворуч, Гармати ліворуч, Гармати прямо на них Під вибухів спалах і грім Під градом вогненної лави, Падав нації цвіт; І ось вже вони повертають З горнила Смертельної брами З пащі пекельного храму Всі, що лишились живі З тих сотень шести.

6. Чи слава померкне тих, Хто викликав смерть на бій? Тих, чиєю атакою Шокований був світ? Шаленством Легкої бригади, Звитягою молодих.

Переклад В.Алмашина