Доповідь на VI Великому Зборі

Майор Яр, заступник політичного референта Організації

ШОСТИЙ ВЕЛИКИЙ ЗБІР ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “ТРИЗУБ” ІМЕНІ СТЕПАНА БАНДЕРИ

ДОПОВІДЬ

Оскільки визначальним чинником будь-яких суспільних процесів і організаційна діяльність тут не виняток, є досягнення певної мети, для початку потрібно вияснити, чи назріли передумови для переосмислення визначеної попередніми поколіннями учасників організованого націоналістичного руху і обраної нами за дороговказ головної мети українського націоналізму.

З’ясування цього питання є дуже важливим з огляду на те, що у більшості організацій, котрі декларують себе послідовниками націоналістичних традицій минулого, а в очах суспільства нині є виразниками української національної ідеї та націоналістичного чину, таке переосмислення вже відбулося.

Ми бачимо, що наявне сьогодні на частині українських етнічних земель державне утворення, що носить назву Україна, ні де-юре, ні де-факто не є гарантом забезпечення прав української нації. Отже не є українською. Більше того державний механізм створений “під себе” духовно і фізично чужою до українських національних інтересів фінансово-політичною клікою, в обставинах системної політичної дезорієнтації сучасного покоління українців, не сприяє його згуртуванню, а всіляко працює на поглиблення тенденції нівелювання будь-яких проявів боротьби за своє національне право, керуючись принципом “поділяй і володій”. Соборною ця держава теж не є. Процес державотворення в Україні неухильно рухається у фарватері усунення з історичної арени такого чинника як етнічно закорінене “об’єднання минулих, сучасних і майбутніх поколінь українців в Україні і поза нею сущих”. Розбудовується маріонеткова державка, де українцям відводиться роль населення позбавленого національних ознак і прагнень, поділена територіально і настроєво на зони впливу закордонних центрів (Москви і Вашингтону) з політичними мегаблоками-гауляйтерами на чолі, котрі своєю чергою через власне зацікавлення схильні до служіння своїм господарям і аж ніяк не українській нації. Не є, як бачимо, ця держава і самостійною. Отже за таких умов, не може виникати жодних сумнівів, що Метою українського націоналістичного руху і нині має бути здобуття Української Соборної Самостійної Держави – держави, яка б на всіх рівнях забезпечувала українській нації збереження, повноцінне існування і розвиток, була духовним осередком її згуртування. Тому найперше, що повинен засвідчити VI Великий Збір – це незмінність Мети у процесі своєї подальшої діяльності. І тільки відштовхуючись від цієї домінанти розпочинати обговорення і затвердження стратегічних і тактичних завдань Організації на наступний період боротьби, а також пошук соратників для її здійснення.

Позаяк здобуття УССД можливе виключно шляхом перемоги української національної революції – з повним усуненням антиукраїнської системи цінностей закладених в основу нинішнього “державотворення“ і утвердження натомість державотворчої системи на ґрунті української національної ідеї, маємо підтвердити, що революційний шлях є єдино правильним.

Треба пам’ятати, що революції очолюють творчі особистості, а необхідного розгону надають перейняті ідеєю і підпорядковані їй маси. Всеціло заволодіти настроями українського загалу і зорієнтувати його у русло боротьби за національні права здатна лише національна ідея, а очолити боротьбу лише авторитетна загальнонаціональна структура на чолі з єдиним Проводом. Тому практика політичної і пропагандивної діяльності організації і надалі повинна випливати із необхідності створення перспектив для постання такого чинника української дійсності. А організаційно-кадрова і виховна робота вестись у напрямку підготовки кадрового потенціалу української революції.