Послухаймо голос Тараса
ПОСЛУХАЙМО ГОЛОС ТАРАСА
В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Тарас Шевченко
Шановні друзі і подруги! Українці!
Окупована внутрішнім окупаційним режимом Україна знову стала перед вибором бути, чи не бути. Нам знову нав’язали чергові вибори.
У виборчий процес вступило понад два десятки різношерстих організацій. Їх всіх згідно нинішнього законодавства зареєстрували, тобто всі вони незалежно від партійних кольорів лояльні до існуючої системи влади, будуть грати по встановлених нею правилах. Але це не проблема, у 1990 році, теж обирали за чужими і ворожими законами. І завдяки обраній Народній раді через півтора року здобули незалежність.
Революції бувають різні, серед них і безкровні, так звані „оксамитові”. Польща, Чехія, країни Прибалтики завдяки таким революціям здобули незалежність і будують власні національні держави. Ми тоді свою національно-визвольну революцію не довершили.
ЇЇ треба продовжувати, а тому кожні вибори дають нам такий шанс. Але при умові, що під час виборів, серед кандидатів буде політична сила, що візьме на озброєння українську національну ідею. Позитивні зрушення в цьому напрямку вже є. Є Програма, у якій вперше за роки незалежності політична партія береться захищати українців. Отже є на кого орієнтуватися і за кого голосувати.
Ідейно-програмовий спектр ще ніколи не був такий широкий, – від тих, хто збирається захищати Україну і зокрема українців, як народ, до тих, хто їх намагається знищити. Кого тут тільки немає: націонал-патріоти, демократи, демоліберали, космополіти, комуністи, соціалісти, оранжеві, біло-сині, біло-червоні, просто червоні, рожеві, ліві, праві, центристи, вчорашні і нинішні, прохідні і технічні, реальні і віртуальні – аж голова крутися і в очах рябить. Тут складно розібратися політологам, не те що простому виборцеві.
Але розібратися треба, бо, якщо пильніше приглянутися до цього калейдоскопу, а саме їхнього ставлення до державності України, то можна легко помітити два протилежні табори – ті, хто за її збереження і ті хто, за її демонтаж. Але серед тих, партій і блоків, що не виступають за знищення держави є теж різні. Що робити в такій ситуації, як правильно зорієнтуватися, за кого віддати свій голос?
А тому, щоби не помилитися пропонуємо Вам взяти в руки українське „Євангеліє” – Шевченків „Кобзар” і до глибини душі пройнятися творчістю Пророка і духовного батька українського народу, основоположника українського націоналізму, Великого Кобзаря – Тараса Шевченка.
Уся його творчість присвячена свободі і розвитку українського народу, які можливі лише у „своїй хаті” – власній національній державі.
Нинішні вибори, як і усі попередні, проходять у час бездержавності українського народу, у відповідальний історичний момент, коли українці одночасно висять над проваллям втрати незалежності та стоять на порозі власної національної держави.
Україна здобула незалежність, існує як держава, є суб’єктом міжнародного права, але корінна українська нація і надалі перебуває у бездержавному стані, на „нашій не своїй землі”.
Для того щоб законсервувати нинішній стан, тим, хто насправді керує Україною, необхідно лише одне – відібрати в українського народу його національну ідею і усунути з політичної арени її носіїв.
Але брутальним способом ліквідувати носіїв національної ідеї – це створити собі зайві проблеми. У боротьбі проти націоналізму і націоналістів, застосовують іншу методику. Ніякого політичного „ноу хау” тут не нема, імперіалістами це все давно винайдено і застосовано у численних неоколоніях – бананових республіках, і зараз завдяки місцевим „дядькам отечества чужого”, втілюється в Україні.
Головним інструментом в руках міжнародної мафії для новітнього національного поневолення є – лібералізм. За допомогою цієї винайденої ворогами Бога і людей сатанинської зброї „сильні світу цього” розкладають нації як неповторні, витворені протягом історичного спільного буття етнічні суспільно-політичні формації. Вони розпорошують їхні цілісні організми, розтлівають національну еліту на окремі елементи, що взаємно поборють себе, кожен із яких є носієм чужинницької, ворожої ідеології. Характерне й те, що всі вони як у активній, так і в пасивній формі – протиставляються національній ідеї.
У випадку з Україною – на допомогу керованій неукраїнцями окупаційній системі влади вмонтовано штучно утворену внутрішню антинаціональну „п’яту колону”, що її послідовно підтримувала кожна влада, в т. ч. так звана „помаранчева”. Ця „п’ята колона” і є головною зброєю у боротьбі проти творення української провідної верстви – носія національної ідеї.
Але й цього виявилось замало. Ріст національної свідомості неухильно зростає. Щоб цього не сталося недругам українського народу необхідно чимось сконсолідувати й зовнішні, й внутрішні ворожі чинники, підвести ідейну базу для їхнього функціонування. Створити для корінного народу чужу, замасковано-ворожу ідейно-світоглядну систему цінностей і надати їй політичного завершення.
Останніми “досягненнями” світового імперіалізму та його керівного ядра – міжнародної космополітичної мафії, є підміна понять у визначенні нації і держави. В даному випадку: етнічної чи політичної нації; і національної держави – чи космополітичного громадянського суспільства.
Ось тут ми підходимо до головного, до тієї проблеми, розв’язка якої має для України і для українців вирішальне значення.
У першому випадку українська нація здобуває свою державу, стає в коло вільних народів, розвиває всі свої творчі сили і виконує свою історичну місію.
В другому – у разі перетворення її на політичну націю наступає смерть української нації, чого так невтомно добиваються всі її вороги. При такому сумному фіналі ми зникнемо з лиця землі як українці, та станемо перегноєм, живильним субстратом для інших народів. Першої мети цілеспрямовано й послідовно домагаються українські націоналісти, живильною силою яких є християнство і націоналізм. Другу мету переслідують відверті й приховані вороги, ідейною базою яких є антихристиянський матеріалізм, – захланні претензії на панування над світом.
Перші – націоналісти – хочуть бачити Україну для українців; інші – імперіалісти, Україну – без українців.
Головним знаряддям їхньої духовної та політичної інтервенції, ідейним бур’яном, насмиканим з чужого поля, є безбожний матеріалізм та всі його відгалуження – лібералізм, соціалізм, комунізм, нацизм, расизм, демократизм, анархізм, космополітизм-інтернаціоналізм, глобалізм, шовінізм і всяка інша пошесть, яка хоче паразитувати на поті й крові українців.
Для втілення своїх імперських планів у чужих державах, необхідно мати не лише ідейну базу та необхідні ресурси, але і відповідне опертя, сформоване не лише з чужинців, а також із представників місцевого корінного народу – отруєних чужою ідейною блекотою або ж свідомих відщепенців. Створити з них корпус доморощених яничарів для розповсюдження ракової пухлини чужих ідей та інтересів і боротьби проти носіїв національної ідеї. Наявність “татарських” людей, їхнє незміренне зло й отруйні плоди – ціну їхньої зради, чудово розумів і гнівно засуджував Тарас Шевченко. У містерії “Великий льох” устами негативних персонажів – трьох ворон, які уособлювали дві тоді ворожі (як у наші часи) польську і російську імперії та місцеву продажну українську “знать”, надав цій проблемі пророчого змісту:
“Сю ніч будуть в Україні Родитись близнята. Один буде, як той Гонта, Катів катувати! Другий буде … оце вже наш! Катам помагати – Наш вже в череві щипає …”
Не перевелися ці спірохети національного виродження і в наш час. Діють вони під личиною різних благодійників, патріотів, псевдонаціоналістів, помічників, радників, консультантів, скінхедів, експертів, неформалів, політологів, громадських діячів,чи затаєнихсексотів, сіючи в народі зерна ворожої ідейної отрути.
Плоди їхньої діяльності – втрата Української Народної Республіки у 1920-21 роках і, як наслідок, десятки мільйонів помордованих українців; незавершена національно-визвольна боротьба 1989-91 років, в результаті чого Україну перетворено на новітню неоколонію; “помаранчева революція” 2004 року, перетворена на бунт проти старої влади, вислідом чого прихід до влади чергових пройдисвітів, та їхнє намагання добити українську націю та перетворити її у безідейний конгломерат – „політичну націю”.
Уперше українців “ощасливили” звісткою про те, що вони вже не сироти, без роду й племені, а новонароджена нація, вожді “помаранчевої революції” на Майдані першого ж дня всенародного революційного зриву. Це було сказано публічно на всю Україну і на весь світ; для всього світового українства – щоб знали, кому завдячувати такою високою честю бути нацією; і для міжнародної громадськості – щоб знали, що є такий народ – “політичні українці”, й вони вже не “рашин”.
Зроблено це було того моменту, коли мільйони озлоблених владним режимом, охоплених революційним поривом людей, не були підготовленим ні ідейно, ні світоглядно, ні організаційно до логічного сприйняття та осмислення цієї цинічної стосовно корінної нації – українців заяви. Тим більше, що вони, перебуваючи в ейфорії, вони готові були “проковтнути” будь-яку ідейну наживку, лиш би вона йшла від опозиції, щоби за любу ціну усунути ненависну владу. Тим більше, що протиставитись цій зловорожій і далекосяжній політичній авантюрі, роз’яснити громаді, про що, власне йдеться, було, окрім “Тризуба”, нікому, та й хто би нас –“чорних і колючих” слухав, коли від імені народу виступали “білі й пухнаті”.
І ось маємо продовження цієї теми, але вже не лише на словах. Маємо спроби підмінити українську національну ідею новітнім космополітично-ліберальним ідейно-світоглядним чортополохом, нове трактування національної ідеї від Ю.Тимошенко? (Див. http://www.pravda.com.ua/news/2007/8/22/62958.htmде розміщена її стаття: „Нова національна ідея на День народження України”).
Про таке гадюче плем’я Великий Кобзар писав: “Не вам, не вам, в мережаній лівреї, донощики і фарисеї, за правду пресвятую стать і за свободу”.
Заява про утворення на території Українинової політичної нації –це офіційне заперечення того, що тут споконвіків проживаєкорінний народ – українці,який уже давно оформився у націю; та відверте визнання-погроза, щомісце українців – у резервації,а господарями України наміряються стати непрохані зайди, чужинці-окупанти,які й збираються оформитисьу політичну націю.
Що ж, давайте з’ясуємо, хто тут господар, а хто непрошений гість.
І зробимо це разом – всією українською нацією:
– ми, нині живуще покоління українців;
– разом з тими, хто творив і примножував велич нації; – зі своїми князями, королями і гетьманами, знаними і незнаними героями, геніями і пророками, мучениками та ісповідниками Христової Віри, княжими дружинниками і запорізькими козаками, січовими стрільцями й вояками ОУН і УПА, замореними голодом і помордованими у концтаборах,
– разом із ненародженими, задля щасливого майбутнього яких і задля продовження через них свого буття у часі – живе й бореться український народ.
Запитаймо, самі себе й увесь світ словами нашого національного Пророка і духовного Батька: “…Що ми?.. Чиї сини? Яких батьків? Ким? За що закуті?…”
А також тих …, хто “латану свитину з каліки знімає”, хто надумав нас – українців, стерти з лиця землі, та їхніх “чорнилом политих, московською блекотою в німецьких петлицях” хохлів-яничарів:******
А чи знаєте ви ***– “оперені а злозачаті”,***що Українська Нація – органічна кровна і духовна спорідненість: “***і мертвих, і живих, і ненарожденних земляків моїх в Украйні і не в Украйні”,***є вічною і незнищенною ?!!!.
За яким правом ви***– “раби, подножки, грязь Москви, варшавське сміття”,***посміли видати свій немічний писк проти могутнього хору „міліонів”, підняти руки супроти найдревнішої нації, плюнути в зболілу душу цілого народу?
Як посміли ви – іуди продавати свій народ (а разом з тим і свою душу), й на догоду ворогам України на весь світ проголосили, що на скропленій потом і кров’ю українців українській землі, ви, “суєслови, лицеміри, Господом прокляті”– народили нову націю?!!!**
Чи ви –***“люті звірі в овніх шкурах”справді вважаєте, що“закони катами писані за вас”,за допомогою яких ви“людей у ярма запрягли”,***допоможуть вам відгородитися від праведного народного гніву.
Невже,“о роде суєтний, проклятий”,ти не віриш, що до“рабів отих малих німих”із могил – де“воля спить”,не встануть і знову не прийдуть козаки? Встануть! Бо ми українці – діти однієї нації. Прийдуть і запитають нащадків козацьких– “братів моїх”: “Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди не собаки!”? Розкажуть, „що діялось в світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти”. Достукаються до їхньої приспаної віковою неволею пам’яті, “збудять хиренну волю”. Прокинеться доля; козак заспіва: “Ні жида ні ляха”, а в степах України – о Боже мій милий – блисне булава!”.
Чи може ви –“сліпі і малиє душою” – “лукаві чада”,що привикли“лизати у ліктора халяву”думаєте, що у обдуреного і приспаного вами народу, вже більше таки не знайдеться – “одного козака із міліона свинопасів”,який за“безчестіє, і зраду”затопить в рило вашого новітнього“капрала”?
Сподіваєтеся, що нікому вирвати ваше***“несите жало”,що вже більше ніколи не народяться Гонта і Залізняк, які знову“своїм святим огненним словом”піднімуть“люд окрадений”на святу боротьбу проти вас –“ідолів в чужих чертогах”,***що “людей у(новітні І.С.)***ярма запрягли”,і своїми“руками скверними”***вчинили гріх проти свого ж народу?
Невже ви –***”пани лукаві”та ваші“німії, подлії раби” – “перевертні”,які допомагали“москалеві господарювати, та з матері полатану сорочку знімати”,думаєте, що“на нашій – не своїй землі”***з наймита Яреми, над яким століттями ***“поганий жид коверзував” –***уже більше ніколи не постане народний месник Галайда?
Погано ви – ***“царі, кати людські”***знаєте український народ, нічого вас історія не навчила, не знаєте ви душі козацької, вольної, в якій:
“Іскра огню великого, Тліє не вгасає, Жде підпалу, як той месник, Часу дожидає, Злого часу.”
І дочекаєтеся, час прийде, ***“за честь, за славу, за повагу”***підніметься весь український народ:
“…І без сокири , Аж зареве та загуде, Козак безверхий упаде, Розтрощить трон, порве порфіру, Роздавить вашого кумира, …”
Невже ви –“злії люде”,які приспали Україну“лукаві, і в огні її, окраденую збудили…”,сподіваєтесь, що на вас і нащадків ваших не зійде праведний народний гнів та обмине вас Божа кара?
І не надійтесь:
“І без царя вас, біснуватих, Розтнуть, розірвуть, розіпнуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять…!”
Чи може ви –“Людськії шашелі. Няньки. Дядьки отечества чужого!”,надієтеся що вас захистять ваші нинішні покровителі“во время люте”?
Марно сподіваєтесь: “Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда мста”! Бо – “хто матір забуває, того Бог карає того люди цураються, в хату не пускають”.
А тому ви – новітні “Галагани, і Киселі, і Кочубеяї-Нагаї”, які “…несли, несли з чужого поля і в Україну принесли великих слов велику силу, та більш нічого”, поки ще не пізно – “схаменіться недолюди, діти юродиві”; осмисліть, якого ви роду-племені, усвідомте свій гріх, наберіться відваги стати новітніми “блудними синами”; “не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тілько, щоб пановать…”, не забирайте у них, та їхніх нащадків право належати до найдревнішої нації на землі – українців.
Нема на світі такої сили, щоб змогла зупинити похід української нації до волі. Цього не зуміли досягти всі вороги України протягом більш ніж семисотлітньої неволі. Не зуміють і нинішні міжнародні імперські сили, новітні “царі з царятами” та “псарі з псарятами” та їхні “хорти” – новітні яничари – “підніжки царськії, лакеї капрала п’яного”.
Україна таки буде Суверенною Соборною Національною Державою.
“І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі”.
Нехай простить мені читач за цей мимовільний, емоційний відступ та своє власне трактування Тараса Шевченка. Але Великий Кобзар для всіх один і один для кожного зокрема одночасно. Кожен по-своєму сприймає, відчуває, перепускає через своє єство, душу і серце те, що він написав. Будучи генієм, пророком, “українським предтечею”(П.Іванишин) для всіх поколінь і для кожного зокрема “на сторожі поставив слово”.
Поставив його і для вас „ледаче ледащо” – і для того, щоб ви отямилися, і проти вами ж содіяного. А тому, пропоную і вам – не полінуйтеся, візьміть наше національне Євангеліє „Кобзар”, уважно прочитайте його „од слова до слова не минайте ані титли, ніже тії коми”, „все розберіть”, і застановіться над словами нашого національного Пророка, що він мав на увазі, звертаючись і до сучасників, і до нащадків:
“Не ховайте, не топчіте Святого закона, Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте Що царики коять”.
Тому, я пропоную і тим, хто надумав творити на Шевченковій землі, в “епоху Тараса Шевченка” (П. Іванишин) нову “політичну націю”, теж скористатися його творчою спадщиною.
Показати і довести:
що до сьогоднішнього дня – ніякої української нації не існувало;
що нинішнє покоління українського народу не має ніякого відношення до Кобзаревих “і мертвих, і живих, і ненарожденних …”;
що він заповідав зректися своєї героїчної минувшини, (яку він з таким трепетом оспівував) піти в найми до ворогів, (він їх та їхні чорні діла – навіки затаврував) і на згарищі своїми власними руками спаленої хати, на догоду новітніх зайдам – із байстрюків покручів, які одцурались рідної матері, утворити якийсь гібрид – “політичну націю” у “модерному глобальному світі”.
Якщо ви здуру і справді захочете це зробити (все одно треба закладати ідейний фундамент під свою хворобливу теорію), і вам це справді вдасться, то перед вам скинуть капелюха всі Мессінги і Каліостри, і ви знайдете ще одного палкого прихильника у моїй скромній особі.
Так чи інакше, але зустрічі з Шевченком вам не уникнути. Прийдеться, або цілковито заперечувати його, (що навіть цілому пеклу не під силу), або винаходити у його творчості щось нове, ще досі невидане (шукала, але так і не знайшла імперська комуністична пропагандивна машина), або у підлий спосіб за допомогою лібералізму – “десакралізувати”(Л. Костенко). Що ваші господарі, вашими ж руками намагаються безуспішно робити.
Зустрітися з Шевченковою спадщиною пропонуємо вже нині, під час спланованого недругами України чергового антиукраїнського шабашу під назвою: „Вибори-2007”. Подаємо передвиборчі гасла, на основі цитат із „Кобзаря”. Вони адресовані усім суб’єктам нинішніх виборів, передусім українському народу, якого чергові „добряги” й „обіцяльники” вкотре намагаються обдурити й повести на манівці, а також збанкрутованим політикам та явним ворогам.
„…Новий годе В торішній свитині! Що ти несеш в Україну В латаній торбині?”
Українці! Наша доля – в наших руках!
„В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля”.
Українській нації – українську державу!
Українцям – українську владу!
„…Вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.”
Воля або смерть!**
Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї!
„… І повіє огонь новий З Холодного Яру.”
Україна – для українців!
Вони не дають нам жити – ми не дамо їм панувати!
„Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли великих слов велику силу, Та більш нічого…”
НІ!
Глобалістам, лібералам, космополітам, масонам, демократам, комуністам, соціалістам!
Український націоналізм врятує Україну!
„Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!”
Християнський Київ проти імперської Москви!
На диявола – хрест! На ворога – меч!
„Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить”.
Українці!
Не дайте тим, хто розпинав Христа, розіп’яти майбутнє України!
Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі…”
Українці! Геть окупантів з України!
„…Розкуються незабаром Заковані люде,…”
Честь – понад життя! Честь нації – понад усе!
„Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати І спати на волі…”
Українці! Годі спати! Час походу настав!
„Псарі з псарятами царять, А ми, дотепні доїжджачі, Хортів годуємо і плачем”.
Українці! Прокиньтесь!
Кожен голос за національну ідею!
„…Вставайте, Кайдани порвіте”.
Українці! Вставайте!
Кожен голос за національну ідею!
„Бо де нема святої волі, Не буде там добра ніколи.”
Українці! Думайте!
Кожен голос за національну ідею!
„І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України,…”
Українці! Дійте!
Кожен голос за національну ідею!
**І ще одне.**Спробуйте вгадати, до кого з нинішніх політиків, можна примінити нижче подані цитати з „Кобзаря”, і кому із учасників нинішнього антиукраїнського виборчого спектаклю, адресовані ці передвиборчі гасла:
1.
„…Оцей годований кабан!
Оце ледащо. Щирий пан,…”****
Українці! Жодного голосу за ворогів!
В. Ян.
2.
„Неначе з берлоги
Медвідь виліз, …”
Українці! Жодного голосу за ворогів!
В. Ян.
3.
„О люди! Люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі
Ви ж таки люди, не собаки”.
Українці! Жодного голосу за ворогів!
Л. Кр.
4*.*
„Люде добрі і розумні
Добре її знали,
А все - таки покриткою
І відьмою звали”.
Українці! Жодного голосу за ворогів!
Н. Віт.
5.**
„…Щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!”
Українці! Жодного голосу за ворогів!
П. Сим.
6.
„… Не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона…”
Українці! Жодного голосу за ворогів!
О. Мор.
7. **
„Заступила чорна хмара
Та білую хмару,
Опанував запорожцем
Поганий татарин”.
**
Українці! Жодного голосу за ворогів!
Р. А хм.
8.
„…Живі люди,
В кайдани залиті.
Із нор золото виносять,
Щоб пельку залити
Неситому!…”
Українці! Жодного голосу за ворогів!
М. Аз.
9.
„А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час тай й запустить
Пазурі в печінки,…”
Українці! Жодного голосу за ворогів!
В. Лит.
10.
„Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!”****
Українці! Жодного голосу за манкуртів!
Ю. Луц.
11.
„Доборолась Україна
До самого краю,
Гірше ляха своїдіти
ЇЇ розпинають”.
Українці! Жодного голосу за яничарів!
Т. Чорн.
12.
„…Ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!”
Українці! Жодного голосу за угодовців!
„Укр. прав.”
13.
„…Ота сама заробила
Та буллу купила –
Тепер свята!…”
Українці! Жодного голосу за чужинців!
Ю. Тим.
14.
„Руками скверними створили
Свою надію; й речете,
Що царнашБог, і цар надія,
І нагодує, і огріє
Вдову і сирот”.****
Українці! Жодного голосу за перевертнів!
В. Ю.
15.
„Знайшовсь таки один козак
із міліона свинопасів”.****
Українці! Кожен голос за своє!
О. Т.
І на закінчення:
„Окрадені, замучені,
В путах умираєм,
Не молимось чужим богам,
А тебе благаєм:
„Поможи нам, ізбави нас
Вражої наруги.
Поборов ти першу силу,
Побори ж і другу,
Ще лютішу!…””
Українці! Християни!
Націоналізм врятує Україну! Україна врятує християнський світ!
**
П.С.
Усі, небайдужі до подальшої долі України можуть використати та доповнити ці гасла.
Керівник Політичної референтури ВО „Тризуб” ім. Степана Бандери підполковник Вітер