Ліберастична брехлива істерія, як фактор визнання ОУН-УПА
Підполковник Ігор Іванченко
ЛІБЕРАСТИЧНА БРЕХЛИВА ІСТЕРІЯ, ЯК ФАКТОР ВИЗНАННЯ ОУН-УПА
Історія, як відомо, вчить тому, що нічому не вчить. Цей вислів спадає на думку після прочитання статті якогось борзописця Михайла Дубинянського, що розмістив на сайті «Українська правда» свою писанину під назвою «У світі цілей і методів; про комуністів і не тільки». Цей розовощокий писака взявся за тему 90-річчя жовтневого перевороту і вирішив проаналізувати події тих років, провести порівняльний аналіз з практикою німецького нацизму та українського націоналізму і, застосовуючи демоліберальні штампи, дати нам, недолугим обивателям, готову формулу: «як сприймати події тих років в контексті загальнолюдських цінностей». «Мудро» поділивши історію на дві складові: історію цілей та історію методів, цей грамотій, як і належиться «общєчєловєку»засудив методи, але цілком виправдав цілі. Дивна логіка у ліберастів!
Що ж, давайте спробуємо проаналізувати ці події за його методологією, тільки відштовхнемося не від загальнолюдських цінностей, а від християнських. Чому саме від християнських? Та тому, що загальнолюдські цінності – це міф, який нав’язали народам світу різні космополітичні світові центри. Які можуть бути спільні цінності скажімо в австрійця, алеута та пігмея? Якщо ж ми говоримо про так званий Західний Світ, то спільним для більшості націй Європи є християнство. Отже від нього і відштовхнемося. А для цього зазирнемо до першоджерел.
Як відомо в основі ідеології комунізму лежать праці Маркса-Лєніна. А що говорив Маркс? Для перемоги пролетаріату і побудови «світлого майбутнього» треба «скинути Бога з неба», тобто звільнити людину від християнської моралі, а на місце Бога поставити шлунок, тобто класовий егоїзм. Перетворити людину на двоногу худобу, озброїти класовою ненавистю, а потім, давши їй гасло «Грабь награблєноє!», кинути її на знищення тих, хто їй здається класово чужим. Таке «пролетарське зомбування» є цілком зрозумілим, бо здичавілим стадом легше керувати і унапрямлювати його для здійснення своєї мети – побудови своєї імперії на кістках поневолених народів. Отже, висновок: рушієм комуністичної ідеології є класова ненависть. Ціллю ж – світове панування!
Тепер про нацистів. Нагадаю шановному плюралісту, що в основі ідеології німецького націонал-соціалізму лежить праця Адольфа Гітлера «Main Kampf», в якій він поділив людство на дві категорії «юберменшів» та «унтерменшів». Зарахувавши німців до категорії «надлюдей», та звільнивши їх від моралі по відношенню до «расово неповноцінних» (інформація для скінхедів: до речі, до цієї категорії він відносив і українців), він так само знищив в душах цих людей християнські цінності. Так само перетворив їх на двоногу худобу, озброїв їх расовою ненавистю і, кинувши їм гасло про завоювання «життєвого простору» та «побудову нової Європи», але виключно для німців, кинув їх на завоювання своєї імперії на кістках «унтерменшів». Отже висновок: рушієм нацистської ідеології є расова ненависть, а ціллю, знов таки ж, - світове панування.
Тепер про Організацію Українських Націоналістів. В основі ідеології українського націоналізму лежить любов до Бога і України, а метою діяльності ОУН була і є сьогодні побудова Української Самостійної Соборної Держави – держави української нації на своїй землі та справедливий світовий устрій без імперій на основі національних держав. Тобто та мета, яка облагороджує людину, робить з обивателя – Патріота і Захисника своєї нації, народу, країни, родини, сім’ї . Вчить його, люблячи своє – шанувати чуже. Отже висновок: рушієм ідеології українського націоналізму є Любов, а метою життя кожного націоналіста – «…наближення до Бога» (С.Бандера) і звільнення! свого народу з-під ярма різношерстих окупантів.
Тепер про методи. Цілком справедливо засудивши методи, наш інтелектуал поставив знак рівняння між методами більшовиків і нацистів з одного боку та ОУН – з іншого. І тут він свідомо перекрутив факти, що в принципі є звичайною практикою для всякого ґатунку лібералів. Тому спробую і це розтлумачити нашому мудрагелю.
Метою більшовицької Росії була світова революція, а отже світова експансія, і всі хто ставав на шляху цієї експансії знищувалися: терором, голодом, гулагами.
Метою нацистської Німеччини було світове панування, і ті, хто ставав проти, також знищувалися: терором, голодом, концтаборами.
Метою ОУН була Українська Держава на своїх етнічних землях, і ті окупанти, або їх прислужники з числа «своїх», хто ставав на шляху української нації до вільного життя також знищувалися. Але… Хоч один ворог був знищений поза межами України? Хоч один концтабір був побудований українцями? Чи може українські націоналісти винищували когось голодом? Питання риторичні і відповідь на них цілком конкретна і зрозуміла: «За святую правду-волю розбойник не стане!..» (Т.Шевченко).
Комунізм і нацизм, слава Богу, викинуті на смітник історії. Натомість, як показують події другої половини 20 та початку 21 століття, націоналізм живе і перемагає. Але на противагу йому висувається імперіалістами всіх мастей демолібералізм з його так званими загальнолюдськими цінностями. І ось, на вівтар цього божка уже кладуться людські жертви. В його ім’я вже ллється кров в Афганістані, Іраку, Чечні та інших «гарячих точках» земної кулі, як перед цим лилась кров в ім’я «Пролетарської Революції» та «Нової Європи». А апологети та агенти цього імперіалізму в різних країнах пишуть подібні статті аби дезорієнтувати людей і не дати їм можливість відрізнити Добро від Зла, та в черговий раз спробувати перетворити людей у двоногу худобу.
Тому-то пан Дубинянський та подібні до нього ліберасти намагаються дискредитувати спроби Президента Ющенка декомунізувати не тільки топоніміку, але і свідомість українського народу, свідомо жонглюючи фактами. Бо за всім цим словоблудієм стирчать вуха звичайнісінького тоталітаризму та імперіалізму. А наш народ на власній шкурі відчув всі їх принади – жодну родину в Україні не обійшло це лихо.
Судячи з прізвища автора, він українець, отже і в його роду хтось помер від голоду, терору або війни: дід або прадід. І це справді кепсько, бо тоді б його пращур зняв би з Михайлика штани, та за доброю українською традицією відшмагав би того батогом, щоб більше не писав дурниць, а шанував свою історію, український народ та своє коріння.
29.11.2007р.Б.