Жовтень 2007
Чому ростуть ціни вже сьогодні та чи вигідно Україні кредитувати США?
Олександр ВАВРИК, економіст Глобальні валютні коливання, економічні та політичні кризи прямо чи опосередковано торкаються всіх без виключення людей, які живуть суспільним життям. Торкаються незалежно від статі, віку, національності. Сьогодні всі громадяни України на власних гаманцях відчувають погіршення життя через втрату купівельної спроможності їхніх заощаджень, не зважаючи на переконливий ріст економічних показників, якими їх годують політики. Спробуємо неупереджено розібратися у причинах цьогорічного інфляційного стрибка та змоделювати наслідки монетарної політики, яку проводять НБУ та органи влади.
1 жовтня 2007 р.
Націоналісти об’єднуються
Оксана ЛЮБЛІНСЬКА, голова секретаріату Київської міської організації ОУН Відбулося чергове засідання проводу Київської міської організації ОУН. У нараді також взяли участь провідники районних організацій ОУН у місті Києві, члени контрольно-ревізійної комісії, активісти ОУН, запрошені. Цього разу засідання проводу столичних націоналістів відбулося у формі спілкування з Головою ОУН Миколою Плав’юком, а темою зустрічі стало обговорення політичної ситуації в Україні після виборів. М. Плав’юк дав ґрунтовні відповіді на всі запитання. Не зважаючи на різні оцінки післявиборчої ситуації, що її висловлювали присутні, українські націоналісти були єдині в необхідності вжиття невідкладних заходів щодо консолідації націоналістичного руху, який має максимально врахувати усі позитиви й негативи цьогорічної виборчої кампанії.
1 жовтня 2007 р.
Феномен унії
Леонід ТИМОШЕНКО Історія української церкви тісно пов’язана з національно-визвольним рухом та національно-духовним відродженням, починаючи з християнізації Київської Русі. Національно-творча роля української церкви посилилась ув XVI-XVII сторіччях, в епоху визвольних змагань українського народу проти іноземного поневолення, не випадково цей період збігається з першим українським культурно-національним відродженням, з европейською епохою гуманізму й реформації. При з’ясуванні ролі української церкви в національно-духовному відродженні цієї яскравої доби української історії важливим моментом є Берестейський собор 1596 року, на якому була заснована Українська Греко-Католицька Церква. Якщо більшість дослідників совєцького часу пояснювало виникнення Унії винятково політичними мотивами, зрадою українському народові, що відповідало духові вульгарно-соціологічного підходу до історії, то тепер можна зустріти прямо протилежну точку зору, згідно якої Берестейський собор витворив національну церкву українського народу. Тобто, нині ми бачимо спроби пошуків об’єктивних причин та закономірностей цього історичного явища. Це означає також, що греко-католицьке трактування Берестейської Унії набуває в Україні все більшої популярності. Варто вказати при цьому на одну вельми цікаву обставину: греко-католицька історіографія прийшла до такої думки порівняно недавно. Принаймні ще сто років тому в ювілейній літературі до 300-річчя Берестейської Унії подібний висновок не простежується. Домінує інша концепція: Берестейським актом було повернуто Руську церкву в лоно апостольської церкви. До речі, й патріярх Й. Сліпий вважав Берестейську Унію не відірваною і припадковою подією, а одним огником в довгому історичному ланцюзі оборони одності вселенської церкви на Україні й Білорусі.
1 жовтня 2007 р.
Слава Героям!
Україна рясно полита кров’ю найкращих її синів, які зі зброєю в руках гинули за незалежність своєї Батьківщини. У Поліських лісах чимало безіменних могил, які слід упорядкувати, щоб гідно вшанувати пам’ять героїв. Такі могили зокрема є і на моїй малій батьківщині, під селом Мочулянка, де відбувся бій Української Повстанської Армії проти польських шовіністів, а також під селами Білка та Михалик, де воїни УПА змагалися із московськими окупантами. Згадані могили і досі належно не доглянуті й потребують нашої уваги.
1 жовтня 2007 р.
Мракобіс
Володимир ЖАБОТИНСЬКИЙ Відбудування й об’єднання Італії скінчилося 20 вересня 1870 року. Це зветься: вчасно встигнути. Щасливий є Бог Гарібальді та Віктора-Емануїла, бо справа не затяглася ще років на сорок; щасливий є Бог Кавура, бо він встиг померти ще раніше: щоправда, йому не поталанило побачити на власні очі, як Рим став столицею об’єднаної Італії, а зате він помер вчасно, бувши цілковито впевнений, що не лише Італія, а й цілий світ вважає його за порядну людину. Якби він спізнився років на п’ятдесят, - картина могла б дуже змінитися.
1 жовтня 2007 р.