В горнилі бою
Булавний Гнат
В ГОРНИЛІ БОЮ
“А Вітчизні ж багато не треба, лиш одну з яничарських атак зупини. І в повазі до себе ти знайдеш той загублений смак. За тобою ставатимуть люди в легіонах сталево-міцних. І герої без сумніву будуть, головне лиш не зрадити їх.”
(автор невідомий)
Для когось, певно, залишаються незрозумілими події 27 жовтня 2007 року Божого, які відбувалися в Одесі під час відкриття страшного і ганебного для української нації пам’ятника “Єкатєрінє” ІІ. Напевно, щоб сприйняти дійство належним чином необхідно було би бути поряд і побачити все на власні очі. Побачити як скаженіють російські шовіністи навколо високого і помпезного капища, встановлення якого надало право їм бути на тому місці “господарями”: бо немає їм чого більше захищати в цій державі крім “міток території”. Побачити як незадоволені нахабством п’ятої колони господарі на своїй землі – українці – прийшли висловити свій протест, прийшли сказати в очі окупанту “Геть з України!”
Та видно є в Україні ще один “господар”, що дозволяє в демократичний спосіб “вирішувати” питання існування української нації на своїй землі та імперських шакалів і гієн в “помічених ареалах”. Та помиляються ті режисери, що ставлять подібні вистави – не буде господарювати наволоч на просякнутій кров’ю патріотів України землі. А там, де пролилась хоч краплина української крові за свою Батьківщину – наша земля! Відступити хоч на крок, значить відкрити шлях окупанту для подальших самоутверджень. А він не засоромиться загарбати те, що є не його.
Ось і відбулася чергова “пацифістична баталія” між українцями та “вєлікоросамі”: маса людей, синьо-жовті і червоно-чорні прапори, партійна символіка, вигуки з мегафону радикального змісту, підхоплені заведеною громадою. Так, на жаль, привчили народні проводирі з різноманітних партійок українців (добре що не всіх!) “мирно відстоювати” свої права. І “вчителі” досягли певного прогресу, бо на антиукраїнську провокацію в Одесі тільки одиниці відповідали п’ястуком у знахабнілі ворожі морди – решту ж патріотів, поки що такі дії тільки заводили і галасу від того було ще більше.
Багатьох хлопців, що виступили на захист честі української нації, затримують та відпроваджують до міліцейських відділків, а мітинг продовжується… Ми знали, що цього разу не зможемо досягнути перемоги і не допустити встановлення цього імперського капища, але ми були і є переконані, що наш спротив ворогам запалить інших. Вже зараз українські патріоти по всій території нашої Батьківщини вибирають об’єкти для атак, щоб продовжити справу національного звільнення з-під режиму внутрішньої окупації.
Приходить час, коли замість викрикування гасел, протестуючі активісти, почнуть проводити більш дієві акції, плоди яких буде видно всім. Вже скоро слова ідеолога українського націоналізму Ярослава Стецька “Дух мусить втілитися у чин. Ідея та мораль у мечі!” – стануть абсолютною реальністю. Хай не думають вороги, що їх панування буде вічним, а наругу над українцями всі будуть мовчки і терпляче зносити – на кожну дію завжди є протидія.