Інтерв’ю з І заступником Командира ВО "Тризуб" ім. Степана Бандери підполковником Ігорем Іванченком
ІНТЕРВ’Ю З І ЗАСТУПНИКОМ КОМАНДИРА ВО “ТРИЗУБ” ІМ. СТЕПАНА БАНДЕРИ ПІДПОЛКОВНИКОМ ІГОРЕМ ІВАНЧЕНКОМ
Друже підполковник, сьогодні однією із тем, що часто лунає на вітчизняних ЗМІ є міграція в Україну. Яким має бути відношення націоналістів до цієї проблеми?
Згідно офіційних досліджень за останні роки з України виїхало близько семи мільйонів українців. За цей же час в’їхало на територію держави також близько семи мільйонів, але вже неукраїнців. Тому міграція в Україну є дуже небезпечним явищем. На тлі тотального зубожіння українського народу, коли він змушений шукати заробітку і кращої долі на чужині, на місце автохтонів в’їжджає велика кількість не тільки національно, але й расово чужорідних людей. На моє глибоке переконання відбувається спланована політика заміни українського етносу на представників інших національностей і рас. Пануюча чужонаціональна кліка в Україні намагається реалізувати політику, гаслом якої на противагу націоналістичному “Україна для українців”, є “Україна без українців”.
Виходячи з цього, ми, українські націоналісти, ставимося різко негативно до подібних дій фінансових і політичних груп, котрі проводять цю політику. Ми виступаємо за українозорієнтовану міграційну політику, метою якої має бути надання найбільших преференцій та пільг тим українцям, що проживають за кордоном але збираються повернутися на Батьківщину.
Також, на моє глибоке переконання, треба розрізняти тих людей інших націй та рас, що прибули в Україну з метою навчання, в складі дипломатичних місій, по бізнесових справах тощо, й тих, хто прибуває на нашу землю для того, щоб розчиняти та витісняти українців з їх землі, розповсюджувати наркотики, робити з українських дівчат повій, протиставлятися національному відродженню нашої нації. В першому випадку, наше ставлення до таких людей має бути толерантним, у другому ж – однозначно негативним і ворожим, а звідси має випливати і наша дія!
Розглядаючи це питання, неможливо не наголосити на тому, що, врешті-решт, головна проблема не в тих арабах, африканцях, азіатах і т.д., що приїжджають в Україну і поводять тут себе як господарі – найбільша проблема в тому, що немає національної держави, в якій таких проблем просто не виникало б. Ми добре розуміємо, що ті ж самі канали нелегальної міграції створюються і «кришуються» не тими хто сюди їде незваними, а місцевими корумпованими владоможцями і правоохоронцями.
Чужоземні кримінальні групи, розповсюдження наркотиків, або інші негативні тенденції випливають із злочинної політики тих, хто тримає у своїх брудних лапах сьогодні політику, економіку, культуру, ЗМІ тощо. Це треба усвідомлювати і робити певні висновки. Тільки здобувши українську національну державу цю проблему можна буде вирішити раз і назавжди!
Друже Ігорю, Ви в боротьбі за УССД з 1993 року, є одним із засновників нашої Організації, чи не турбують Вас тенденції, коли українська молодь, замість боротися за українську Україну, примикають до скінхедського та інших пронацистських рухів?
До тих характеристик, що Ви дали мені, можу додати, що ще я маю трьох дітей, майбутнє яких для мене, м’яко говорячи, небайдуже. А тому кожна енергія кожного українця, що витрачається намарно, звичайно ж ріже моє серце.
Як правило, до цих всіх неформальних рухів примикають хлопці, та й дівчата, що мають міцні характери та загострене почуття справедливості. Вони теж українці і махнути на них рукою тому що ці діти стрижуться наголо, або носять «шнурівки» ні в якому разі неможна. Провина всіх українських націоналістів, а значить і наша, у тому, що ми не можемо розгорнути так націоналістичну пропаганду, щоб ці молоді люди з активною життєвою позицією зрозуміли різницю між українським націоналізмом і національно-визвольною боротьбою нашого народу з наскрізь ворожим для України й українців націонал-соціалізмом, або іншими його підвидами (у тому числі, останнім часом широко рекламованим, так званим соціал-націоналізмом). Необхідно прикласти максимум зусиль для того, щоб витягнути цих хлопців і дівчат із зграй підступних шакалів, та зробити із них шляхетних вовків, які будуть жити по християнських і національних заповідях та боротися не «ПРОТИ» інородців, або ще когось, на кого покаже якийсь дуже розумний «дядечка», а «за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ».
Ми мусимо переконати не тільки скінхедів, але й більшість українців у тому, що національне питання можна вирішити тільки за формулою, що залишив нам славної пам’яті Провідник Степан Бандера:
побратимське - до тих, хто разом з нами бореться за УССД;
толерантне - до тих, хто позитивно ставиться до нашої боротьби за УССД;
вороже - до тих, хто протидіє процесам українського національного відродження і державотворення.
Сьогодні є дуже багато розмов, що стосуються українсько-російських відносин. Яким сьогодні є ставлення українського націоналіста до Російської Федерації?
Яке може бути ставлення українського націоналіста до імперії? Однозначним є те, що навіть після розвалу радянського союзу, Росія залишається міні-імперією, до складу якої входить велика кількість етнічно неросійських народів і територій. А тому, допоки буде існувати такий стан російської держави, до тих пір вона буде загрожувати своїм сусідам, а також гнобити і визискувати підкорені нею народи.
Тому ми, українські націоналісти, виступаємо за повне знищення російської імперії, реалізовуючи гасло “Свобода народам! Свобода людині!”. При цьому – це не тільки слова. 8-го травня ВО «Тризуб» ім. С.Бандери та Рух за Деколонізацію Кавказу створили Міжнародний антиімперський фронт, що поставив собі за мету поборювання всіх форм імперіалізму, у першу чергу московського. Головою ж цього Фронту обрано нашого Командира полковника Дмитра Яроша. Ця структура, незважаючи на декілька тижнів свого існування, вже провела цілий ряд антиімперських акцій, які були скоординовані по декількох країнах світу. У планах же безкомпромісна боротьба «За світ без імперій!»
Російський потворний монстр буде знищений, хоча ми, українські націоналісти, не заперечуємо права російського народу мати свою державу в своїх етнічних межах.
У світі йде широкомасштабний наступ на традиційні християнські цінності. У перших лавах борців з ними йде усяка сексуальнозбочена нечисть. Також останні декілька років постійно звучить тема легалізації так званих «легких наркотиків». Як мають націоналісти відноситися до цих процесів?
Український націоналізм побудований на християнстві, а тому будь-яке суспільне явище намагаємось ув’язати з його відповідністю до заповідей Божих. Тому наше ставлення до гомосексуалізму та інших збочень є глибоко негативним.
На наше тверде переконання пропаганда або толерація цих явищ, є гріхом перед Богом та злочином проти суспільства. Гомосексуалізм та сексуальні збочення ми розглядаємо як психічні хвороби та кару Божу за гріхи, вчинені людиною перед Богом. Будь-які розмови, про те, що це є однією з форм любові ми відкидаємо, твердо пам’ятаючи, що вчинив Господь з Содомом і Гоморрою. Загально кажучи, це є один з 4-х гріхів, що кличуть про помсту до Неба.
Також ми виступаємо проти легалізації наркотиків. Тому що наркоманія є свідомим і повільним самогубством, а самогубство – є тим гріхом, котрий Господь не прощає. Демагогічне пашталакання про безневинність легких наркотиків є облудою, тому що шлях до важких наркотиків як раз і лежить через легкі. А поступка дияволу в малому, врешті призводить до повного йому підкорення. Бо диявол обіцяє золоті гори, а розраховується розбитими черепками.
Тому для нас, українських націоналістів, здоров’я і майбуття нації є набагато вищими ніж будь-які так звані “європейські цінності”.
Дякуємо за інтерв’ю!