Квітка, яка невчасно розцвіла…
Віктор ОРЕЛ
Аварія потягу з 15-ма вагонами жовтого фосфору на станції Ожидів 16-го липня стала черговою ланкою у череді аварій та катастроф на «Укрзалізниці» у 2007-му році…
Швидкісний експрес за маршрутом Дніпропетровськ – Київ зійшов з рейок 2-го травня. Тоді чільні керівники Мінтрансу заявляли про диверсію, організовану політичними противниками міністра-соціаліста Рудьковського.
З того часу пройшло майже три місяці. Час достатній для встановлення причин аварії і притягнення до відповідальності винних, якщо такі є.
Але так сталося, що інформація про аварію столичного «Експресу» була витіснена іншими не менш цікавими новинами… або черговими аваріями. Маю на увазі в першу чергу саме потяг з фосфором. Хоча і інших надзвичайних пригод на залізниці достатньо, про що мова в цьому матеріалі ще йтиме…
Що ж до можливого нового повідомлення, то таким скоро може стати приватизація чергового державного стратегічного підприємства – «Укрзалізниці». Про це вже активно говорять в кулуарах і залізної дороги, і Фонду державного майна України.
Самому ж персоналу під страхом втрати роботи забороняється говорити про приватизацію, до якої таки готуються. І перші публічні кроки у цьому напрямку вже зроблені…
Це я не про аварії зараз говорю, а про заяви деяких політиків щодо необхідності приватизації неприбуткової залізниці, як панацеї від всіх її бід… Що цікаво, таку позицію підтримує голова Фонду держмайна України, давній соратник керівника Мінтрансу Рудьковського по соцпартії та у боротьбі за «соціальну справедливість» – пані Семенюк.
На загал робота «Укрзалізниці» виглядає заполітизованою. Цьому черговим свідченням моя розмова з касиром кас попереднього продажу: жінка, яка попросила не афішувати її прізвище, повідомила, що під час виборчої кампанії 2006 року у залізничників була сформована своя позиція – партійна.
Зі слів касира, перед самим голосуванням колектив зібрали на засідання профспілки і виразно повідомили, що голосувати треба за політичну силу, яка «зробить наше життя кращим вже сьогодні».
«Ми вже знаємо, за кого будемо голосувати на позачергових парламентських виборах» – ділиться зі мною моя співрозмовниця – звісно за «силу, яка ніколи не зрадить».
Як бачимо, замість того, щоб займатися своїми прямими обов’язками, в числі яких дбати про безпеку перевезень, керівники міністерства транспорту та «Укрзалізниці» використовують ввірену їм галузь для передвиборчих маніпуляцій. І це виглядає як завдання мінімум. Завданням же максимум власне і є приватизація «Укрзалізниці», яка дасть можливість «борцям за соціальну справедливість» з СПУ та їх партнерам по кризовій коаліції знову вкрасти чергові сотні мільйонів доларів. Питання тільки в тому, хто здатен заплатити ціну, яка задовольнить «всіх».
В Україні реально існує тільки декілька таких осіб – Ренат Ахметов, Ігор Коломойський і ще декілька осіб, звичайно ж неукраїнської національності. За межами ж держави бажаючих отримати цілу стратегічну надприбуткову галузь української економіки предостатньо. Але поки що зацікавленість у купівлі «Укрзалізниці» висловили декілька російських олігархів, близьких до Кремля.
І як дико б це не звучало, катастрофи на залізниці можуть бути використані як черговий аргумент для того, щоб підтвердити необхідність продажу «Укрзалізниці». А ще й таку аварійну!
Для прикладу приведу коротку хроніку аварій.
Найгучніша - аварія “Столичного Експресу”. У ніч на 3 травня біля станції Росава на Київщині під час руху «Столичного експресу» зійшли з рейок п’ять вагонів та локомотив. Травм тоді зазнали четверо пасажирів. А за твердженням керівництва «Укрзалізниці», великих людських жертв тоді дивом вдалося уникнути. В аварії звинуватили чергову по станції Росава та електромеханіка.
У середині травня на станції Боярка в Київській області підлітки поклали на колію пеньок, аби перевірити, чи подолає потяг перешкоду. Машиністу пасажирського поїзда Київ – Одеса тоді довелося вдатися до екстреного гальмування. Наслідок – ушкоджені локомотив та 2 вагони.
Дещо пізніше – наприкінці травня у Криворізькому районі Дніпропетровської області з колії зійшов вантажний поїзд. Минулося без загиблих та постраждалих.
Тільки чудом не сталося аварії у вівторок 15 травня, недалеко від станції «Вільнянськ».
На пульті чергового станції пропав контроль роботи чотирнадцятого стрілочного переводу (стрілка не переводилася в плюсове положення) – одним словом хтось зламав кришку електроприводу і відігнув контакти…
На дворі стояла перша година ранку. До станції Вільнянськ наближався потяг Дніпропетровськ – Сімферополь…
23.05.2007р. зійшов з рейок локомотив, який віз залізо-рудний концентрат. Аварія сталася на перегоні Грековата – Червоний Шахтар, з рейок зійшло 18 вагонів, 13 з яких перевернулися…І знову причиною аварії стало втручання сторонніх осіб. Схоже все це стає «доброю традицією»…
29 травня сталася пожежа в електропоїзді Кривий Ріг – Тимкове. Близько сьомої ранку на платформі Утішна в Миколаївській області загорівся останній вагон потягу. Тільки завдяки впевненим і головне оперативним діям машиніста і його помічника пожежу вдалося локалізувати… того разу обійшлося без жертв.
Чергова аварія на залізниці. 31 липня, вже після трагедії в Ожидові, у Тернополі вантажний потяг, здаючи назад, зіткнувся з вагонами, які стояли на колії.
У результаті – шість ємностей зійшли з рейок і перекинулися…
А у зацікавлених осіб з’являються зайві приводи кричати про необхідність термінової приватизації Укрзалізниці.
До речі, автор цих рядків ще місяць тому писав статтю, де не виключав можливість отакої катастрофи, яка сталася в Ожидові. Пам’ятаю, тоді писав, що якраз в період літніх відпусток, не дай Бог, може статися аварія з чисельними жертвами. Звісно випадкова.
В цьому питанні ми дуже сходимося з міністром транспорту Рудьковським. Той навіть без висновків компетентних осіб, вже через декілька годин після сходження потягу з рейок стверджує: «Аварія випадкова».
Тут з нами, мною і Рудьковським, безумовно погодився б покійний міністр МВС Кравченко. Останній теж любив робити швидкі висновки. На другий день після загибелі лідера Народного Руху Чорновола екс-міністр МВС наодріз відкидав можливість вбивства Чорновіла… Але вже і Кравченка сьогодні немає з нами…
Щодо заяв, то Рудьковскому конкуренцію сміло можуть скласти міністр МЧС Нестор Шуфрич та його колега силовий віце-прем’єр – Кузьмук.
Міністри з уряду «проффесіоналів» закликають людей з районів уражених фосфором сміло пити воду з криниць та випасати худобу на полях…
Пам’ятається в жовтні 2000-го на полігоні в Чернігівській області, під час учбового запуску ракети «земля – земля» «Точка» тоді ще міністр оборони Кузьмук запевняв присутніх журналістів що ракета досягне цілі. «Раз піднялася значить долетить» - говорив Кузьмук. Долетіла і досягла цілі – потрапила в дев’ятиповерховий будинок в Броварах.
Кузьмук до останнього відхрещувався від причетності до аварії…
У жовтні 2001-го на чергових навчаннях, також під керівництвом генерала Кузьмука, інша ракета «земля-повітря» збила російський літак. Тоді пригадується також до останнього не могли знайти винних.
А Росія відразу скористалася з нагоди на весь світ звинуватити українську армію в некомпетентності… Складається враження що «наші» військові тоді зробили велику послугу «старшому брату».
До речі за «расіян». Коли сталася аварія потягу з фосфором, у Львові виступав московський цирк імені Нікуліна. Так от вже через декілька годин після катастрофи російське МНС наполегливо порекомендувало своїм громадянам покинути територію західних областей України, побоюючись за їх здоров’я.
І тут я чомусь більше довіряю РФ – росіяни в області різних ядів та хімікатів таки більші «специ» ніж наші міністри…
І ще. На одному маленькому прикладі спробуємо зробити проекцію ставлення людей до можливого розвитку подій навколо «Укрзалізниці».
Я сам частенько користуюсь послугами «Укрзалізниці» - їжджу до Львова, за маршрутом Дніпропетровськ – Трускавець. Остання поїздка стала знаковою тим, що дуже багато людей які взимку їздять на «Захід» в купе – десь з середини травня змушені їздити в плацкарті.
Як пояснював мій сусід по «плацкарту» - «у плацкарті хоча б «кондішен» є, відкрив вікно і дує тобі в обличчя свіжий весінній ( а зараз літній) вітерець»…
Заради цікавості «ваш покірний слуга» завітав в купейний вагон, і відразу відчув на собі ефект замкненого простору: вікна в самих купе не відкриваються, кондиціонери не працюють. А більшість пасажирів «еліт-класу» стоять в коридорі біля відчинених вікон, спасаючись від спеки…
Повертаючись до свого вагону наштовхуюсь на провідника. Останній стоїть в тамбурі палить. Температура повітря на дворі зашкалює +30 за Цельсієм. В мене чомусь все це асоціюється з пеклом.
Питаю у провідника: «коли у вагоні почнуть працювати кондиціонери?»…
«От приватизують «Укрзалізницю» – відразу і кондиціонери запрацюють» – відповідає провідник…
Чомусь згадалася Одеса. Знаменитий «Привоз». Кишенькові злодії.
Хвацькі хлопці, часто витягували гроші у розтяпи-туриста і коли турист, бувало, помічав пропажу, бігли разом з ним і кричали: «лови злодія, лови злодія»…
До розв’язки цієї заплутаної історії як мені здається залишилося недовго. Осталося дочекатися старту продажу залізниці. Тим більше громадська думка до цього цілком готова…
Наостанок уявімо, а що сталося б якщо загорілися всі 15 вагонів? І не були вчасно погашені.
За оцінками спеціалістів наявної кількості фосфору достатньо було, щоб отруїти все населення землі…а не тільки України та її найблищих західних сусідів.
P.S. І знову «на розпутті велелюднім» стоїть Україна. І знову перед нами дилема: «або кайдани порвати… або в ярмі конати».
Черговий випадок на залізниці дає людям ще один шанс замислитися: а кого ж вони вибрали в 2006-му році – захисників української нації чи слуг іншого народу – того що на Північному Сході…