Зложити до купи обидва береги Дніпрові...
Подруга Пчілка, київський підрозділ ВО “Тризуб” ім.. Степана Бандери
“Зложити до купи обидва береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву”
Ці слова Пантелеймона Куліша наштовхнули мене на роздуми про минуле України, сьогодення і майбутнє.
Питання цілісності нашої держави, як не дивно, не втратило своєї гостроти і сьогодні, через 16 років після проголошення незалежності.
Століттями Україну роздирали на шматки імперські хижаки, і весь час кращі представники нашого народу боролися за єдину незалежну державу. У недалекому минулому землі нашої країни називали то “малоросією”, то “наддніпрянщиною”, то “правобережжям”, то “УРСР у складі Радянського союзу”.
Територіальна незалежність передбачає незалежний розвиток своєї культури, історії, мови, збереження національних особливостей, звичаїв.
Сьогоднішня Україна – країна з багатомільйонним населенням, де люди з різною освітою, соціальним становищем, різним минулим, навіть культурою.
Скільки людей, стільки й думок. Раніше мені було цікаво знати думку інших, а зараз інколи навіть страшно і неприємно, бо я не можу спокійно сприймати злість, агресію, ненависть, нетерпимість, Боляче я сприймаю висловлювання людей щодо поділу України, особливо на рівні політиків, журналістів (згадаймо події у Северодонецьку). Нещодавно відомий тележурналіст, ніби жартома, висловив думку, що, мовляв, якщо одні хочуть жити за європейськими стандартами, а інші не бажають, то, може, й справді розділитися!
Дійсно, за політичними вподобаннями населення розділили на «помаранчевих» і «блакитних». Але ж це не теж саме, що ділити територію. Політичні вподобання з часом змінюватимуться і неодноразово. І що, кожного разу нам потрібно бути змінювати територію України?
І сьогодні, коли нарешті наша країна стала самостійною, цілісною, ми, замість того, аби зробити все можливе для її розквіту, спокійно вислуховуємо думки щодо можливого поділу нашої держави, не думаючи про результат.
Я вважаю, що можна проводити безліч дострокових виборів, можна іти на компроміс з політичними противниками. Можна висловлювати недовіру політичним лідерам, але в жодному разі не виносити думок стосовно поділу України.
В нормальній родині хвору дитину не намагаються віддати в інші руки, а піклуються про неї. Так і у благополучній країні, незалежно від політичних уподобань, держава піклується і захищає своїх громадян.
Всі ми українці – браття, і кожен з нас любить свою родину. Як казав Бекон, любов до Батьківщини починається з родини. Якщо кожен усвідомить, що його діти, онуки, правнуки зможуть бути по-справжньому щасливим тільки на Рідній Землі, і буде думати не про розділ країни. А про те, як зробити корисною свою діяльність, не сподіваючись на когось, а починати з себе. Якщо не я, то хто? Найстрашніше невір’я в самого себе. Повірте у себе! І нам допоможе Бог!
“І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і буде мати, І будуть люде на землі.”
Тарас Шевченко