"Тризуб" – Бог, Україна, Свобода!
Для “тризубівця” сенсом життя є дотримання першої і головної заповіді українського націоналіста – “Здобудеш українську державу або згинеш у боротьбі за неї!” В цьому можна пересвідчитися, впритул познайомившись з цією організацією. Наприклад, відвідати польовий вишкіл.
Вишкіл “Тризуба” не для слабодухів. Також слід зазначити, що самому треба бути готовим до цього, не побоюся сказати, кроку в житті. Мені одного разу таки вдалося потратити на декілька днів до “тризубівського” табору, який знаходився в одному з лісів Січеславщини біля самісінького Дніпра.
Коли ми наблизилися до табору нас зустріли двоє вартових, - впізнали і пропустили… В таборі я помітив три невеликі намети, в яких після важкого дня відпочивали козаки. Ще троє хлопців спали просто долі в спальниках, постеливши під себе сухого дубового листя. Романтика подумав я – як колись славні прадіди-козаки збиралися у дубових гаях.
Думати довелося не довго, командир “запропонував” мені заступити на чергування, і я не зміг відмовитися. І я знову, неначе в армії, відчуваю себе відповідальним за спокійний сон товаришів… Але на цьому тотожність з армійськими буднями і закінчується, ледве розпочавшись… Про це трохи згодом, а поки що я ламаю сухі гілки, і підкидую їх до багаття, тією ж справою займається й мій напарник по варті. Ми мовчимо, прислухуючись до тиші, десь далеко чутно якийсь тріскіт. Робимо обхід, але нікого не виявляємо (в Січеславських лісах ще водиться звірина – ще не все винищила “цивілізація”).
Швидко минають останні двадцять хвилин чергування і мене змінюють.
На дворі тепліше не стає – скоріше навпаки, близько другої години ночі температура близько 5-ти градусів. Лягаю відпочивати на місце хлопця який спав на сухому листі, думаю: “добре що є спальник”.
Майже четверта година ранку – щось не спиться, спостерігаю за розмовою командира, який стоїть на варті з іншим вартовим. Останній факт мало асоціюється з армійськими реаліями – ну не бачив я за півтора роки служби, щоб командир підрозділу разом з підлеглими чергував та ще й не у самий зручний час – з другої ночі до четвертої ранку.
“Благородно” - думаю, - “але все це мабуть несерйозно: Хлопці тренуються, вишколюються граються в партизанів, але ж до реальної політики це не має ніякого відношення”!
Неначе прочитавши мої думки “напарник” командира починає доповідати останньому про політичні події та політиків. У мене від подиву очі відкриваються все ширше, спати вже зовсім не хочеться. Як не дивно, але “тризубівці” в курсі всіх останніх політичних баталій! Прослухавши їх розмову можна сміло складати нове досьє на політиків – так би мовити по наново відкритим фактам…
О шостій годині ранку підйом. Шикування. Форма одягу номер два. Це значить голий торс. Звучить команда і ми біжимо на ранкову руханку, яка триває близько години. По закінченню повертаємось в розташування. Знову шикування, за християнським звичаєм молимось та приступаємо до сніданку. До речі, як я дізнався ще раніше, молитва для хлопців є важливим і щоденним ритуалом, тому що ідеологія українського націоналізму своїми коріннями походить саме з християнства…
Після руханки сніданок здається вдвічі смачнішим, зголодніли всі, але немає банальної армійської штовханини. Помічаю – між молодшими і старшими козаками існує повна рівність, ставлення один до одного справді побратимське.
Одразу після сніданку починаються теоретичні заняття. За планом розглядається тема: “Політична ситуація в Україні та світі”. Заняття відбувається в формі питання – відповідь. Близько двох годин ми розбираємо цю саму ситуацію; друг “Сокіл” вказує роль і місце Організації щодо подій в державі та окреслює тактичні і стратегічні завдання “Тризуба”.
Далі заняття проводить керівник вишколу. Проходимо смугу перешкод. Армія знову відпочиває. Починається все зі стрибків з двометрової висоти. Працюємо в парі. Йдемо в “атаку” на удаваного противника. Почергово прикриваємо один одного. Далі вікно. Стрибаємо у вікно, а потім ще й проповзаємо під дротом. Так продовжується багато разів. Ми втомлені. Я щось іронічно зауважую командиру з цього приводу, як наслідок, доводиться відтискатися. З дисципліною в Організації порядок – роблю висновок після доброї сотні відтискань…
Після смуги перешкод теоретичні заняття з тактики, виживання в лісі, орієнтування на місцевості…
Не буду вдаватися в подробиці, але наприклад для мене, невігласа, дуже цікавим було дізнатися, що з північної сторони дерева росте мох і таким чином можна дізнатися де північ, а де південь, так само по місяцю можливо прорахувати яка зараз година. А за допомогою транспортира розрахувати маршрут руху, вимірявши азимут.
А ще хлопці навчилися, хто не вмів, спускатися по мотузці з висоти вниз… аналогічно за допомогою тієї ж мотузки та карабіна підніматися.
Вишкіл удався – хлопці поверталися додому втомлені але точно не розчаровані. Тому що деякі тільки тут зрозуміли, що немає для українця більш важливих речей, ніж Бог, Україна, Свобода! Що за них треба боротися… не жаліючи власного життя. Бо життя без світлої ідеї не є життям, а є животінням…
P.S. Серед “тризубівців” на вишколі були, як школярі так і дорослі люди, але всі вони, як і я, сходяться на думці, що саме за такою організацією як “Тризуб” імені Степана Бандери майбутнє. Тому що… для них найважливішим є три істини…
др. Богдан