Червень 2007
Мить мовчання, як крик крізь вікову мовчанку
Майор Яр МИТЬ МОВЧАННЯ, ЯК КРИК КРІЗЬ ВІКОВУ МОВЧАНКУ 25 листопада 2006 року Божого о 16.00 за Київським часом, порядні люди всього світу зі свічками в руках, замовкли на хвилину у шляхетному чині жалю й солідарності з нацією, яку в двадцятому столітті намагалися присилувати замовкнути назавжди, свічу життя якої, планувалося загасити навічно. Європейські нації, у двох Світових війнах, сукупно не втратили стільки, скільки недолічилися українці за часи панування Кремлівської катівні.
19 червня 2007 р.
Якщо ворог не здається
Якщо ворог не здається Кожен мисливець знає – поранений звір є небезпечним! В політиці це правило діє в повному обсязі. На жаль, “помаразмовий” політикум не є ні мисливцями, ні прагматичними політиками, бо останні події цілком підтверджують вищенаведену мисливську аксіому. Звільнення “президентських” міністрів (зокрема звинувачення Луценка в корупції та посадових злочинах) є прямим наслідком невиконання президентської обіцянки – “бандитам – тюрми”. Тому цілком логічним є прагнення непокараних злодіїв убезпечити себе шляхом усунення потенційно небезпечних для них урядовців (які могли, але не схотіли їх покарати).
17 червня 2007 р.
Межі лібералізму
Олег БАГАН МЕЖІ ЛІБЕРАЛІЗМУ Серія масових і вельми войовничих протестів, які прокотилися майже усім мусульманським світом у зв’язку з публікацією в данській газеті карикатур на пророка Мухамеда, актуалізувала не тільки політологічні версії про конфлікт цивілізацій. Насамперед, на нашу думку, ці бурхливі події сиґналізують нам і про іншу ґлобальну проблему: про лібералізм без меж, тобто праґматизм та цинізм, які охопили західну цивілізацію доглибинно і всебічно, і які деформують її уявлення про світ.
17 червня 2007 р.
Екзистенція нації в романі опору: націоцентричний підхід
Петро Іванишин Екзистенція нації в романі опору: націоцентричний підхід Сеник Л. Роман опору. Український роман 20-х років: проблема національної ідентичності. – Львів: Академічний експрес, 2002. – 239с. Наведені нижче розмірковування не є рецензією в строгому значенні цього слова. Це радше метакритичний розмисел, безпосереднім поштовхом до написання котрого стала монографія Любомира Сеника. У двадцять третій книзі Тіта Лівія віднаходимо епізод, у котрому йдеться про значущий виступ оповісника на істмійських іграх після тривалої війни римлян та їхніх грецьких союзників із македонським царем Філіпом. “Звуком труби закликавши до тиші, – зазначає римський історик, – він проголосив наступне: «Римський сенат і командуючий Тіт Квінкцій, після перемоги над царем Філіпом і македонянами, оголошують вільними, звільненими від податків і такими, що живуть за своїми законами усіх корінфян, фокейців, локридців, острів Евбею, магнесійців, фессалійців, перребів і фтіотійських ахейців». Він перерахував усі народи, перше підвладних цареві Філіпу. Коли відзвучала промова оповісника, усіх охопив такий захват, якого людина взагалі не в змозі витримати”1. Зміст цього захвату увиразнюється в наступних рядках: “Знову покликали оповісника, бо кожен бажав не тільки чути, а й бачити вісника своєї свободи. Він ще раз проголосив те саме. Коли в цій радісній вістці уже неможливо стало сумніватись, піднявся крик, зазвучали оплески, що повторювались безліч разів, щоб усім стало ясно, що народу свобода дорожча усіх благ на світі! (виділення наше. – П.І.)”2.
17 червня 2007 р.
Чи стануть дострокові вибори вибором нації
Богдан ЧЕРВАК, провідник Київської міської організації ОУН ЧИ СТАНУТЬ ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ ВИБОРОМ НАЦІЇ «Заява трьох», а саме домовленість між Президентом Віктором Ющенком, Прем’єр-міністром Віктором Януковичем та головою Верховної Ради п’ятого скликання Олександром Морозом про те, що дострокові парламентські вибори відбудуться у вересні остаточно зафіксувала нову політичну реальність: незабаром вже новий склад парламенту даватиме відповіді на складні внутрішньо- та зовнішньополітичні виклики, які стоять перед Українською державою.
15 червня 2007 р.
Окупація пам’яті
Богдан ЧЕРВАК, провідник Київської міської організації ОУН ОКУПАЦІЯ ПАМ’ЯТІ Відкриття у Києві на основі матеріалів Товариства “Меморіал” імені Василя Стуса “Музею совєтської окупації” не можна вважати якоюсь “визначною” подією. Аналогічні заклади вже давно функціонують у багатьох містах України, зокрема там, де є історичні чи краєзнавчі музеї. На жаль, чи на щастя, але довгі роки панування комуністичного режиму на українських землях дали можливість зберегти для наступних поколінь безліч експонатів, свідчень людей, інших документів, які розповідають про злочини окупаційної радянської влади. При цьому треба наголосити, що такі “музеї” мають можливість відвідувати не лише мешканці Західної України, а й східних її теренів, де з допомогою комуністичного катка було знищено тисячі й тисячі ні в чому не винних людей.
15 червня 2007 р.
Неминучість націоналізму
Богдан ЧЕРВАК, провідник Київської міської організації ОУН НЕМИНУЧІСТЬ НАЦІОНАЛІЗМУ Націоналізм упевнено крокує Європою. Саме такий висновок напрошується, коли глянути на сучасну політичну карту європейського континенту та проаналізувати стан так званого європейського націоналістичного руху. Та, щоб не бути голослівним, нижче подамо хроніку поступу націоналізму у сучасній Європі. Але спочатку кілька загальних зауважень. Націоналістичні партії Європи об’єднані у своєрідний націоналістичний «інтернаціонал», що має назву «Європейський національний фронт». До його складу входять такі відомі партії як Націонал-демократична партія Німеччини, «Болгарський національний союз», «Національне відродження Польщі», литовський «Союз національних сил», румунська «Нова правиця», грецький «Патріотичний альянс» і сербська організація «Образ». Ці партії тісно співпрацюють з однією метою: виграти вибори до Європарламенту та створити Європейську Праву Партію.
15 червня 2007 р.
Пам'яті друга, побратима, Провідника
Матеріал підготував керівник політичної референтури ВО „Тризуб” ім. С. Бандери підполковник Іван СУТА ПАМ’ЯТІ ДРУГА, ПОБРАТИМА, ПРОВІДНИКА 8 травня 2007 року перестало битися серце полум’яного патріота, вірного сина української землі, націоналіста-бандерівця Василя Петровича Іванишина. Широкому загалу провідник і засновник Всеукраїнської Організації “Тризуб” ім. С. Бандери полковник Василь Іванишин відомий як талановитий літератор-публіцист, ідеолог, політолог, доцент Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, громадський діяч, президент видавничої фірми „Відродження”, автор резонансних і потрібних Україні книжок, що завжди з’являлися у моменти найбільшої необхідності. Ішла боротьба за Церкву – і понад мільйонним тиражем розійшлася по світу його „Українська Церква і процес національного відродження” (1990). Вона витримала, за загальними підрахунками, мільйонний тираж. І в рідному краю, і в світі західної та східної української діаспори її передруковували, нехтуючи всякими авторськими і цензурними засторогами, переписували, рецензували, цитували, схвалювали, осуджували і навіть… спалювали й відхрещувалися від неї. Сотні і тисячі людей у Галичині і за її межами були учасниками чисельних презентацій книжки, зустрічей з автором – пошуків спільних і єдиних засад у вирі змагань за українське національне і духовне Відродження.
14 червня 2007 р.
ОДЕСА – БОРОТЬБА ЗА УКРАЇНУ
Др. Гайдук, одеська підрозділ ВО “Тризуб” ім. С.Бандери В ніч з 24 на 25 червня міська влада Одеси реалізувала свої антиукраїнські плани по перенесенню пам’ятника українцям – морякам броненосцю „Потьомкін", з однойменного майдану, задля того, аби на його місці ближчим часом встановити монумент кату українського народу – російській імператриці Єкатєрінє ІІ. І це попри те, що проти подібних дій активно виступали патріотичні українські сили міста, а також більшість пересічних одеситів.
1 червня 2007 р.
Вітаємо Олесю Горготу з присвоєнням звання кандидата філософських наук
Вітаємо Олесю Горготу з присвоєнням звання кандидата філософських наук, за результатом захисту 19 березня 2007 року дисертації на тему: “Методологія історико-філософського дослідження: від раціоналістичного монізму Г.В.Ф.Гегеля до комунікативного плюралізму К.Ясперса”. 1991 року Україна отримала статус самостійної, суверенної держави. Та чи такою вона є в дійсності? 16 років “незалежності” довели зворотнє. Країна до сих пір перебуває в окупаційному режимі, переживає наслідки совєтського тоталітаризму, який захопив буквально всі сфери людського життя. Це стосується і філософії, можна сказати, насамперед філософії. В усьому світі визнано, що будь-яка держава будується на теоретичній основі, ідеології, сформованій філософами. Відомо, що ідеологами розбудови совєтської імперії були К.Маркс та Ф.Енгельс, вчення яких стало джерелом формування світогляду не одного покоління рабів. Марксистсько-ленінська філософія – в межах якої були визначені історичний матеріалізм, “науковий комунізм” та інші антинародні й антинаціональні принципи – на довгі роки стала провідною, і єдиною, системою, яка нищила людське мислення, пригнічувала людський дух. Не дивно, що період розпаду СРСР став надією відродження філософського дискурсу, який потребував зміни тоталітарної парадигми, філософської системи, що заперечувала існування іншої, окрім себе самої, й карала “інакомислячих”, “бунтарів”, “дисидентів”. До того ж, західна філософія на той час перейшла в епоху постмодернізму, який приніс із собою інші філософські категорії – “плюралізм”, “діалогізм”, “особистісність” тощо. Усе разом стало потужним стимулом розвитку у 90-х роках різноманітних теорій, концепцій та ідей у вітчизняній філософії.
1 червня 2007 р.
Україна займає почесне шосте місце в списку ворогів Росії
За даними опитування, яке проводив серед росіян «Левада-Центр» 11–14 травня, Україна займає почесне шосте місце в списку ворогів Росії. Місця у «першій десятці» розподілилися так (у % опитуваних, які вказали цю країну, як «найбільш недружньо, ворожо налаштовану»): Эстонія 60 Грузія 46 Латвія 36 США 35 Литва 32 Україна 23 Польща 20 Афганістан 11 Ірак 8 Іран 7 Таким чином, на думку росіян, Україна випередила в цьому розумінні навіть Польщу. Ну а «ворог №1», звісно ж, Естонія.
1 червня 2007 р.
"Тризуб" – Бог, Україна, Свобода!
Для “тризубівця” сенсом життя є дотримання першої і головної заповіді українського націоналіста – “Здобудеш українську державу або згинеш у боротьбі за неї!” В цьому можна пересвідчитися, впритул познайомившись з цією організацією. Наприклад, відвідати польовий вишкіл. Вишкіл “Тризуба” не для слабодухів. Також слід зазначити, що самому треба бути готовим до цього, не побоюся сказати, кроку в житті. Мені одного разу таки вдалося потратити на декілька днів до “тризубівського” табору, який знаходився в одному з лісів Січеславщини біля самісінького Дніпра.
1 червня 2007 р.
Сибір. Колоніальне буття…
Даніял ТУЛЄНКОВ Ідель-Урал «Ми, мешканці селищ Сургутіха, Бакланіха, Канготово, Верещагино, Туруханськ, Мадуйки, є представниками корінного народу – кетів. Наразі ми сильно потребуємо продуктів харчування, оскільки в магазинах їх немає, по північному завезенню привозили борошно, але його не вистачило на зимовий період. Тому ми звертаємося до вас по допомогу. Будь ласка, допоможіть нам.» Так починається одне зі звернень мешканців північних сіл до «Червоного хреста». До цього вони не раз зверталися до районної адміністрації без жодних результатів.
1 червня 2007 р.
Книга Миколи ВОЛРОТИЛЕНКА "Заповіт Петра І"
Пропонуємо вашій увазі книгу Миколи ВОЛРОТИЛЕНКА “Заповіт Петра І”, яка розкриває призабуту і приховану українську історичну правду, ту правду. що пролягла чорною трагічною стрічкою через долю українського народу, який боровся за справедливість і волю у нерівних умовах минулого тисячоліття. Книга присвячується сьогоднішньому і майбутньому поколінням, багато в чому розкриваючи міфи Московії. Завантажити
1 червня 2007 р.
Вознісся на Небо його лицарський Дух
Про особистість Головного Командира Української Повстанської Армії генерала-хорунжого Романа Шухевича, пс. „Тарас Чупринка” написано дуже багато і говорити про нього у соту річницю його народження дуже складно. А перед тими, хто братиметься за перо завжди відкриватимуться нові грані його індивідуального характеру і діяльності. Керувати визвольною боротьбою того часу було надзвичайно складно. Від Романа Шухевича вимагалося велетенської напруги сили волі, героїзму, безмежної віри у свій народ, його потреби боротися за в волю.
1 червня 2007 р.
Зложити до купи обидва береги Дніпрові...
Подруга Пчілка, київський підрозділ ВО “Тризуб” ім.. Степана Бандери “Зложити до купи обидва береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву” Ці слова Пантелеймона Куліша наштовхнули мене на роздуми про минуле України, сьогодення і майбутнє. Питання цілісності нашої держави, як не дивно, не втратило своєї гостроти і сьогодні, через 16 років після проголошення незалежності. Століттями Україну роздирали на шматки імперські хижаки, і весь час кращі представники нашого народу боролися за єдину незалежну державу. У недалекому минулому землі нашої країни називали то “малоросією”, то “наддніпрянщиною”, то “правобережжям”, то “УРСР у складі Радянського союзу”.
1 червня 2007 р.