Відповіді Голови ОУН Миколи Плав’юка на питання журналістів «Тризуба»
*Відповіді Голови ОУН Миколи Плав’юка
на питання журналістів «Тризуба»*
1. Пане Миколо, що спонукало Вас, керівника найстарішої націоналістичної Організації дати позитивну відповідь на пропозицію Головного командира «Тризуба» Дмитра Яроша про початок нового об’єднавчого процесу в націоналістичному середовищі? Адже не перший раз націоналісти пробують об’єднуватися.
Саме тому, що в минулому я неодноразово ініціював розмови з провідниками різних націоналістичних середовищ про необхідність пошуків шляхів для повернення єдності Організації Українських Націоналістів та Українського націоналістичного руху, для мене реакція на лист Дмитра Яроша була самозрозумілою. Вона була позитивною, бо для мене вирішальним є не хто ініціює, а чи така ініціатива є потрібною і позитивною.
В минулому на мою ініціативу була позитивною реакція провідника «Тризуба» вже покійного Василя Іванишина, тому будучи послідовним я привітав ініціативу Дмитра Яроша і надіявся, що й інші націоналістичні середовища зрозуміли, що відсутність єдності нікому не допомагає, лише нашим ворогам.
2. Які Ви бачите етапи і реальні кроки, що допомогли б націоналістам створити широкий, і реальні кроки, що допомогли б націоналістам створити широкий, потужний націоналістичний Рух? Чи об’єднання націоналістів передбачає саморозпуск тих структур, які існують сьогодні?
Є можливими різні кроки і етапи ладнання цієї проблеми.
Починати потрібно, перш за все, з усвідомлення самої потреби єдності, бо без належного розуміння суті справи, що всякі розколи і роз’єднання дискредитують саму ідею націоналізму, як засобу скріплення єдності нації і якщо не паралізують, то зменшують перспективи успішного завершення мети і цілей, які ми ставимо собі.
Отже висновок - якщо хочемо бути успішними і послідовними, щоб наші справи не суперечили оголошеним ідеям чи гаслам – мусимо шукати шляхи до єдності.
В дальшому треба усвідомити собі, для чого єднаємося? Себто чітко і ясно з’ясувати конкретні завдання під сучасну пору і шляхи їх реалізації.
Сила ОУН в минулому спиралась на чітку і зрозумілу для суспільства ідеологію і програму дій. Саме послідовна реалізація тих засад дала успіх. ОУН виправдала себе як успішний фактор в процесах визвольної боротьби.
Тепер необхідно знайти позитивні й чіткі ідеологічні і програмні засади, які відповідають сучасному етапу життя української нації вже в незалежній Українській Державі.
Цей пошук треба робити спільно, усвідомивши відповіді слід приступати і до виконання практичних дій. Поки що в співпраці, а питання розпуску історичних структур – це питання майбутнього.
3. Пане Миколо, той політичний досвід, який маєте Ви, немає ніхто серед націоналістів. Чи претендуєте Ви на посаду Провідника об’єднаного націоналістичного Руху?
Питання провідництва об’єднаного націоналістичного руху ще передчасно навіть обговорювати. Воно пов’язане з попередніми кроками, про які я висловив свою думку і щойно успішно завершивши їх, ми підготуємо всіх нас до правильної відповіді на питання провідництва чи керівництва Українського Націоналістичного Руху.
4. Сьогодні українське суспільство знову трясе від боротьби за владу між тими політичними командами, які вже доводили свою недієздатність у владі («помаранчеві» та «біло-голубі»).Висловіть, будь ласка, своє ставлення до Указу Президента про розпуск Верховної Ради, можливі результати дострокових виборів та перспективи розвитку української нації у цьому контексті.
Основні партнери в існуючій боротьбі за владу не здали іспити в опінії суспільства, на що вказують соціологічні опитування. Прірва довіри між суспільством і владою та політичними силами (як провладними, так і опозиційними) помітно зросла.
Надії Президента, що розпуск Верховної Ради розв’яже існуючу ситуацію, не поділяє велика частина суспільства.
Нові вибори можуть тимчасово змінити взаємини між різними гілками влади. Одначе, причини прірви довіри між суспільством і владою жодна сторона в конфлікті не усвідомлює належно і, на мою думку, не має шансів її усунути.
Тому перед нами ще довгий шлях для основних змін як конституційного порядку, так і переформування політичного сектора, який не сповідує ані ідеології, ані програми дій, в центрі яких є національні інтереси та, врешті, і це на мою думку головне, мусить наступити зміна самого суспільства, яке в 2004 році заманіфестувало свою готовність активно виступити проти тоді існуючого режиму.
Сьогодні, а головне завтра, суспільство буде поставлене перед необхідністю робити вибір «за», а не «проти». Надіюсь, що цей раз вибір буде йти не за особи, а за програми чи політичні сили, які спроможні такі програми з’ясувати для суспільства і отримавши підтримку, реалізувати їх.
Не криюсь, що я надіюсь і вірю, що в центрі тих програм будуть віддзеркалені основні елементи як ідеологічних, так і програмових засад Українського Націоналізму – Українська Самостійна Соборна Держава – з національною і соціальною справедливістю.
5. Ви – людина, що знайома особисто з багатьма високо посадовцями, і не тільки в Україні. Як Ви можете охарактеризувати Президента Ющенка: його найбільші мінуси і плюси?
Основний плюс Ющенка – те, що він справді є українська людина, розуміє духовні, культурні, історичні цінності і традиції української нації і намагається осягнути якомога більше для їх збереження чи закріплення.
Основний мінус його в тому, що він не зумів створити команди однодумців, а тим більш політичної сили, яка б сповідувала й реалізувала його ідеї і концепції.
6. Сьогодні українцям говорять про те, що ми не маємо ніяких зовнішніх ворогів й не збираємося ні з ким воювати. Які Ви бачите зовнішні загроза для України та українців?
Зовнішніми загрозами для України і надалі залишилась імперська політика сучасної Росії та нові загрози, пов’язані з глобалізаційними процесами чи то в площині космополітизму, чи морально-етичної деградації суспільства.
7. В сучасній політиці зараз знову широко обговорюється питання розколу України за різними ознаками. Чи можливе у східних областях розгортання націоналістичного руху, який би впливав на суспільно-політичне життя? Якщо так, то на чому ґрунтуються Ваші переконання?
Питання розколу України тепер є на багато менш правдоподібним, чим це було 15-16 років тому.
Є очевидними відмінності в різних аспектах різних частин України.
Розгортання націоналістичної діяльності є і можливим і необхідним у всіх частинах України.
Як би не звучало парадоксально, але на «сході» (це не в територіальному сенсі) така дія є більш зрозумілою, бо там часто йде відкрито антиукраїнська і антидержавна дія, а тому для націоналізму потреба стає майже самозрозумілою.
Інша справа – чи дія націоналістів є належно адекватною.
Але на т.зв. «заході» потреба націоналізму не менша, бо там за останні 15-16 років традиційно націоналістичний настрій середовища ослаб. За цей час прояви деградації українства там почали зростати і на них реакція є неадекватною. Фальшиве розуміння, що «захід» є «націоналістичним» є як серед наших ворогів, так і серед буцімто приятелів.
8. За межами існуючої держави мешкає багатомільйонні українська діаспора. На Вашу думку, як можна в сучасних умовах задіяти її потенціал для допомоги у розгортанні українського націоналістичного руху і в необхідних революційних перетвореннях у боротьбі за державність нації?
На жаль, діаспора переживає якщо не кризу, то «зміну поколінь» чи «зміну хвиль», і це зуживає її енергію на власні проблеми. Велика частина діаспори розчарована Україною і не дивуйтесь, що вони не розуміють процесів, які проходять в суспільно-політичному житті України, та і в Україні багато «політиків» та «громадських діячів» того не розуміють.
9. Нинішні націоналістичні організації різні – і за вихованням, і за віком. Наприклад, вік більшості членства «Тризуба» від 18 до 25 років. Чи не стануть ці відмінності нездоланою перепоною для нашої спільної діяльності? Яким Ви бачите стержень між організаційної консолідації (особа, спільний провід, ідейна єдність тощо)?
Вікові різниці завжди були і будуть явищем впливу в суспільно-політичному житті.
Так звану «молодь» треба звинувачувати, що вона замало динамічна і «старим» не становить конкуренції.
Треба зберігати баланс між досвідом і дисципліною. Але консолідуючими чинниками завжди були допоміжними здорові ідеї, розумний провід.
Отже, народна мудрість «що голова, то розум» може вказувати, що разом нам ті спільні проблеми (а вони є як у «молодих», так і у «старих») легше спільно усвідомити і подолати.
10. Що Ви могли б побажати як керівник найавторитетнішої націоналістичної Організації хлопцям і дівчатам з «Тризуба» імені Степана Бандери?
Бажаю твердої віри в призначення України бути повноцінною державою європейського зразка зі своїми традиційними цінностями, якими треба гордитись і цінувати, вчитись, працювати і змагатись бути успішними.
Не будьте пересічними, майте амбіцію бути кращими, успішнішими, бо перемога в житті і боротьба завжди буде з вами.