До «гречкосіїв» і «свинопасів», що себе християнами називають
Леонід Лісник katolik@meta.ua
У селі Балівка, Дніпропетровського району, знову забовванів “привид” комунізму. Нещодавно в означеному селі відновлено сільською владою пам`ятник червоному людожеру – Лєніну (його зруйнувала в “пень” у 2004р. небайдужа національно-свідома молодь). Що б то мало значити?
Напевно сільрада, як нащадок тоталітарного “світлого минулого”, намагається реставрувати, чи краще було б сказати, побудувати, комуністичний «рай» – в окремо взятому селі… Увесь той бардак, бо порядком, той, політичний стан в Україні назвати не можна, бере свій початок від небажання влади позбутися того, “старого потертого кожуха” – радянської системи, місце якої на смітнику історії, на тому звалищі, звідки вороття вже немає. Але, як бачимо: “їх паровоз вперед летить - в комуні остановка”.
Так – ми, як християни маємо бути милосердні, як і Господь наш милосердний, але ж не до зла. Бо полюбивши Добро, ми маємо за обовязок зненавидіти зло, а ми, здебільшого, дивимося на те зло, якого так багато серед нас, крізь пальці, і не робимо нічого, щоб те зло "видалити з поміж себе". Навпаки прикриваємося божими чеснотами – лагідності і милосердя, щоб нічого не робити... В нас що – така куца память, щоб не памятати свій святий обовязок у поборюванні зла. Невже нам кортить виглядати “білими і пухнастими”, на фоні того зла і баззаконня, яке ми щодня довкола себе бачимо.
А бачити ми можемо тільки тоді, коли у світлі Христової науки перебуваємо, – якщо ж ще ні, – то ми теж “у темряві, і куди йдемо не знаємо, бо пітьма нам заступила очі”. То ж не треба себе, та й інших, дурити, – що ми християни: тобто ті, Його учні, які слухають слово Боже і виконують його. Саме така спільна байдужість, призвела свого часу, до дуже сумних наслідків: декількасотрічна бездержавність української нації, голодомори, геноцид, етноцид, лінгвоцит та інші види зла…
То ж запитаймо самі себе: «Якщо таке наше світло – то яка ж та темрява?». І чи не слід згадати всім нам, що першою горить крайня хата, і що тільки в боротьбі за Божі та національні цінності можна із збидлізованого раба перетворитися на Козака, який живе й вмирає з гаслом «На диявола – хрест! На ворога – меч!»
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!